Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 11
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 11
* * *
А був Аптекар, що знав усі ліки.
Б був Банкір і мав статки великі.
В був Вівчар й випасав він овець.
Г Гімназист був -- латини знавець.
Ґ -- Ґрунтознавець: знав де й що садить.
Д Дилетант був -- про все міг судить.
Е був Есквайр й обзавівсь черевцем.
Є був Єфрейтор із мужнім лицем.
Ж був Жонглер й виступав він у цирку.
З був Закрійник -- з усіх знімав мірку.
І був Ігумен й він дбав про свій скит.
Ї був Їздець й він об'їхав весь світ.
Й Йогом був й ліжку з цвяхів радів.
К був Король, що на троні сидів.
Л був Лакей у червоній лівреї.
М був Моряк й він облазив всі реї.
Н був Невіглас й думки чужі крав.
О був Оратор, що юрби збирав.
П був Поет й він писав тільки оди.
Р був Рибак, що знав риб всі породи.
С був Скарбник й доглядав він казну.
Т був Торгаш, що на все мав ціну.
У був Учитель й він учнів любив.
Ф був Фотограф, що знімки робив.
Х був Художник, любитель картин.
Ц був Цирульник -- брив бороди він.
Ч був Чаклун, що скрізь чари розносив.
Ш був Шинкар -- він всім чарку підносив.
Щ був Щіткар й торгував він щітками.
Ю був Юрист із законів книжками.
Я був Яхтсмен й на всі руки мастак.
Ймень не знайшлось лиш на И й Ь --
Та чи й існує такий десь дивак!
* * *
В той час, коли вільшанка
Була ще молода,
Найкраще танцювати
Й співать вона могла.
А дрізд був птах люб'язний
Й вільшанку він любив,
То ж їй, капелюха знявши,
Освідчення зробив.
"Якщо за мене вийдеш,
То будеш ти одна
Пиріг вишневий їсти
І пить вино щодня.
В наряд вдягну найкращий
З тих, що у пав лишень.
Отож, якщо ти згодна,
Давай призначим день."
Вільшанка зашарілась
І так відповіла:
"Як хочеш, то хай завтра --
Я згоду вже дала.
Смачний пиріг вишневий,
Хмільне й солодке вино --
Я ж сукню свою сіру
Вдягатиму все одно."
* * *
Коли ти візьмеш мене заміж,
Біллі, найкращий з усіх? --
Одружимось завтра, кохана,
Якщо вже тобі такий спіх. --
А чи не зробить це раніше,
Біллі, вже ти не юнак? --
То що -- уночі нам женитись?
Ти з'їхала з глузду, однак!
Кого ж на весілля запросим,
Біллі, найкращий з усіх? --
Запросимо батька і матір,
Якщо вже тобі такий спіх. --
Й не будемо звать більш нікого,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- звать короля й королеву?
Ти з'їхала з глузду, однак!
Чим будем гостей пригощати,
Біллі, найкращий з усіх? --
З бобами грудинкою будем,
Якщо вже тобі такий спіх. --
Й нічого більш дать їм не зможем,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- персики й крем ще купляти?
Ти з'їхала з глузду, однак!
А що я вдягну на весілля,
Біллі, найкращий з усіх? --
Вдягнеш фартушок свій і сукню,
Якщо вже тобі такий спіх. --
А чи не знайти вбір гарніший,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- хочеш у шовк нарядитись?
Ти з'їхала з глузду, однак!
А як нам дістатись до церкви,
Біллі, найкращий з усіх? --
Тебе я доправлю на тачці,
Якщо вже тобі такий спіх. --
А чи не знайдеться щось краще,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- хочеш карету і коней?
Ти з'їхала з глузду, однак!
А був Аптекар, що знав усі ліки.
Б був Банкір і мав статки великі.
В був Вівчар й випасав він овець.
Г Гімназист був -- латини знавець.
Ґ -- Ґрунтознавець: знав де й що садить.
Д Дилетант був -- про все міг судить.
Е був Есквайр й обзавівсь черевцем.
Є був Єфрейтор із мужнім лицем.
Ж був Жонглер й виступав він у цирку.
З був Закрійник -- з усіх знімав мірку.
І був Ігумен й він дбав про свій скит.
Ї був Їздець й він об'їхав весь світ.
Й Йогом був й ліжку з цвяхів радів.
К був Король, що на троні сидів.
Л був Лакей у червоній лівреї.
М був Моряк й він облазив всі реї.
Н був Невіглас й думки чужі крав.
О був Оратор, що юрби збирав.
П був Поет й він писав тільки оди.
Р був Рибак, що знав риб всі породи.
С був Скарбник й доглядав він казну.
Т був Торгаш, що на все мав ціну.
У був Учитель й він учнів любив.
Ф був Фотограф, що знімки робив.
Х був Художник, любитель картин.
Ц був Цирульник -- брив бороди він.
Ч був Чаклун, що скрізь чари розносив.
Ш був Шинкар -- він всім чарку підносив.
Щ був Щіткар й торгував він щітками.
Ю був Юрист із законів книжками.
Я був Яхтсмен й на всі руки мастак.
Ймень не знайшлось лиш на И й Ь --
Та чи й існує такий десь дивак!
* * *
В той час, коли вільшанка
Була ще молода,
Найкраще танцювати
Й співать вона могла.
А дрізд був птах люб'язний
Й вільшанку він любив,
То ж їй, капелюха знявши,
Освідчення зробив.
"Якщо за мене вийдеш,
То будеш ти одна
Пиріг вишневий їсти
І пить вино щодня.
В наряд вдягну найкращий
З тих, що у пав лишень.
Отож, якщо ти згодна,
Давай призначим день."
Вільшанка зашарілась
І так відповіла:
"Як хочеш, то хай завтра --
Я згоду вже дала.
Смачний пиріг вишневий,
Хмільне й солодке вино --
Я ж сукню свою сіру
Вдягатиму все одно."
* * *
Коли ти візьмеш мене заміж,
Біллі, найкращий з усіх? --
Одружимось завтра, кохана,
Якщо вже тобі такий спіх. --
А чи не зробить це раніше,
Біллі, вже ти не юнак? --
То що -- уночі нам женитись?
Ти з'їхала з глузду, однак!
Кого ж на весілля запросим,
Біллі, найкращий з усіх? --
Запросимо батька і матір,
Якщо вже тобі такий спіх. --
Й не будемо звать більш нікого,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- звать короля й королеву?
Ти з'їхала з глузду, однак!
Чим будем гостей пригощати,
Біллі, найкращий з усіх? --
З бобами грудинкою будем,
Якщо вже тобі такий спіх. --
Й нічого більш дать їм не зможем,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- персики й крем ще купляти?
Ти з'їхала з глузду, однак!
А що я вдягну на весілля,
Біллі, найкращий з усіх? --
Вдягнеш фартушок свій і сукню,
Якщо вже тобі такий спіх. --
А чи не знайти вбір гарніший,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- хочеш у шовк нарядитись?
Ти з'їхала з глузду, однак!
А як нам дістатись до церкви,
Біллі, найкращий з усіх? --
Тебе я доправлю на тачці,
Якщо вже тобі такий спіх. --
А чи не знайдеться щось краще,
Біллі, ти все ж не бідняк? --
Що -- хочеш карету і коней?
Ти з'їхала з глузду, однак!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
