ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 12
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 12
* * *
Роджер помер і в могилі лежить,
В могилі лежить, в могилі лежить;
Роджер помер і в могилі лежить.
Хм-ха! І в могилі лежить.
Яблуню там посадили, де ліг;
Там, де він ліг; там, де він ліг;
Яблуню там посадили, де ліг.
Хм-ха! Там, де він ліг.
Й спілі гойда вже на вітах плоди,
На вітах плоди, на вітах плоди;
Й спілі гойда вже на вітах плоди.
Хм-ха! На вітах плоди.
Бабця прийшла і їх стала збирать,
Їх стала збирать, їх стала збирать;
Бабця прийшла і їх стала збирать.
Хм-ха! І їх стала збирать.
Роджер схопивсь і їй дав копняка,
Їй дав копняка, їй дав копняка
Такого, що бабця з підстрибом втіка.
Хм-ха! З підстрибом втіка.
* * *
Тихше, тихше, цить дитино,
Здоровань той тільки й жде:
Будеш плакать без упину --
Й Бонапарт сюди прийде.
Чорний весь й жахний він з виду,
Наче дзвінниця в пітьмі,
Й він обідає і сніда
Неслухняними дітьми.
Тихше, тихше, бо почує,
Що не спить дитя й реве,
То ж на клапті пошматує,
Так, як кішка мишку рве.
Й тебе буде бить він, бить він
В лоб і в щічки, тут і там;
Й тебе з'їсть він, з'їсть він, з'їсть він,
Ручки й ніжки -- гам, гам, гам.
* * *
Жив кривий чоловік, що пройшов раз криву версту,
І знайшов він криву копійку на кривому мосту;
Він купив криву кішку, що зловила криву мишку в соломі
І живуть вони всі в маленькому кривому домі.
* * *
Чарлі Варлі мав теличку
Чорно-білу, невеличку,
Й випасать гнав на травичку,
Й сіна їй надбав копичку.
* * *
Жив на світі малий чоловік
Й малу мав корівку, вже ледь живу,
Бо сінця не було, щоб їй дать;
То ж почав він на скрипці їй грать:
"Подумай, корівко, подумай,
Чи знайдеш де взимку траву?
Подумай, корівко, подумай."
Й бідна корівка лягла на бік
І думала, думала, думала, думала,
Поки заснула навік.
* * *
Була стара ворона
Й сіла на камінець,
В якім не одна тонна...
Все -- пісні кінець.
* * *
Макрелі приємніш місяць над озером,
Оселедець же любить спів вітру й воду;
А от устрицю тішить пісня бульдозера,
Бо вона -- із знатного роду.
* * *
Місіз Донн: "Десь пропав мій бідон."
Місіз Грін: "Скільки коштує він?"
Місіз Глен: "Копійку лишень."
Місіз Лурд: "Що за абсурд?"
* * *
Якби весь світ папером став
Й чорнило скрізь взамін води,
І замість лісів калач би висів --
То що мали б пить ми тоді?
Якби весь світ був із піску,
Чи ж так було б все, як завжди?
Й чи звикли б, як люльки всі зникли б;
Й для чого б тютюн був тоді?
Якби усі бутлі розбились
Й всі бочки позбулись би дна,
Й обгризли кози виноградні лози --
То де б тоді взяли вина?
Якби курчата були без пуху,
А монахи без келій остались,
Й замість морів хмиз би горів --
То що із устрицями б сталось?
Якби не мали ми думки й планів
Й обмежились би тільки снами;
Й коли б скрипаль став плавить сталь --
Що сталось би тоді з піснями?
Якби все в світі стало вічним
Й кінця ждать не було б терпцю;
Якби те сталось, що й не гадалось --
То як скінчили б пісню цю?
Роджер помер і в могилі лежить,
В могилі лежить, в могилі лежить;
Роджер помер і в могилі лежить.
Хм-ха! І в могилі лежить.
Яблуню там посадили, де ліг;
Там, де він ліг; там, де він ліг;
Яблуню там посадили, де ліг.
Хм-ха! Там, де він ліг.
Й спілі гойда вже на вітах плоди,
На вітах плоди, на вітах плоди;
Й спілі гойда вже на вітах плоди.
Хм-ха! На вітах плоди.
Бабця прийшла і їх стала збирать,
Їх стала збирать, їх стала збирать;
Бабця прийшла і їх стала збирать.
Хм-ха! І їх стала збирать.
Роджер схопивсь і їй дав копняка,
Їй дав копняка, їй дав копняка
Такого, що бабця з підстрибом втіка.
Хм-ха! З підстрибом втіка.
* * *
Тихше, тихше, цить дитино,
Здоровань той тільки й жде:
Будеш плакать без упину --
Й Бонапарт сюди прийде.
Чорний весь й жахний він з виду,
Наче дзвінниця в пітьмі,
Й він обідає і сніда
Неслухняними дітьми.
Тихше, тихше, бо почує,
Що не спить дитя й реве,
То ж на клапті пошматує,
Так, як кішка мишку рве.
Й тебе буде бить він, бить він
В лоб і в щічки, тут і там;
Й тебе з'їсть він, з'їсть він, з'їсть він,
Ручки й ніжки -- гам, гам, гам.
* * *
Жив кривий чоловік, що пройшов раз криву версту,
І знайшов він криву копійку на кривому мосту;
Він купив криву кішку, що зловила криву мишку в соломі
І живуть вони всі в маленькому кривому домі.
* * *
Чарлі Варлі мав теличку
Чорно-білу, невеличку,
Й випасать гнав на травичку,
Й сіна їй надбав копичку.
* * *
Жив на світі малий чоловік
Й малу мав корівку, вже ледь живу,
Бо сінця не було, щоб їй дать;
То ж почав він на скрипці їй грать:
"Подумай, корівко, подумай,
Чи знайдеш де взимку траву?
Подумай, корівко, подумай."
Й бідна корівка лягла на бік
І думала, думала, думала, думала,
Поки заснула навік.
* * *
Була стара ворона
Й сіла на камінець,
В якім не одна тонна...
Все -- пісні кінець.
* * *
Макрелі приємніш місяць над озером,
Оселедець же любить спів вітру й воду;
А от устрицю тішить пісня бульдозера,
Бо вона -- із знатного роду.
* * *
Місіз Донн: "Десь пропав мій бідон."
Місіз Грін: "Скільки коштує він?"
Місіз Глен: "Копійку лишень."
Місіз Лурд: "Що за абсурд?"
* * *
Якби весь світ папером став
Й чорнило скрізь взамін води,
І замість лісів калач би висів --
То що мали б пить ми тоді?
Якби весь світ був із піску,
Чи ж так було б все, як завжди?
Й чи звикли б, як люльки всі зникли б;
Й для чого б тютюн був тоді?
Якби усі бутлі розбились
Й всі бочки позбулись би дна,
Й обгризли кози виноградні лози --
То де б тоді взяли вина?
Якби курчата були без пуху,
А монахи без келій остались,
Й замість морів хмиз би горів --
То що із устрицями б сталось?
Якби не мали ми думки й планів
Й обмежились би тільки снами;
Й коли б скрипаль став плавить сталь --
Що сталось би тоді з піснями?
Якби все в світі стало вічним
Й кінця ждать не було б терпцю;
Якби те сталось, що й не гадалось --
То як скінчили б пісню цю?
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію