* * *
Роджер помер і в могилі лежить,
В могилі лежить, в могилі лежить;
Роджер помер і в могилі лежить.
Хм-ха! І в могилі лежить.

Яблуню там посадили, де ліг;
Там, де він ліг; там, де він ліг;
Яблуню там посадили, де ліг.
Хм-ха! Там, де він ліг.

Й спілі гойда вже на вітах плоди,
На вітах плоди, на вітах плоди;
Й спілі гойда вже на вітах плоди.
Хм-ха! На вітах плоди.

Бабця прийшла і їх стала збирать,
Їх стала збирать, їх стала збирать;
Бабця прийшла і їх стала збирать.
Хм-ха! І їх стала збирать.

Роджер схопивсь і їй дав копняка,
Їй дав копняка, їй дав копняка
Такого, що бабця з підстрибом втіка.
Хм-ха! З підстрибом втіка.

* * *
Тихше, тихше, цить дитино,
Здоровань той тільки й жде:
Будеш плакать без упину --
Й Бонапарт сюди прийде.

Чорний весь й жахний він з виду,
Наче дзвінниця в пітьмі,
Й він обідає і сніда
Неслухняними дітьми.

Тихше, тихше, бо почує,
Що не спить дитя й реве,
То ж на клапті пошматує,
Так, як кішка мишку рве.

Й тебе буде бить він, бить він
В лоб і в щічки, тут і там;
Й тебе з'їсть він, з'їсть він, з'їсть він,
Ручки й ніжки -- гам, гам, гам.

* * *
Жив кривий чоловік, що пройшов раз криву версту,
І знайшов він криву копійку на кривому мосту;
Він купив криву кішку, що зловила криву мишку в соломі
І живуть вони всі в маленькому кривому домі.

* * *
Чарлі Варлі мав теличку
Чорно-білу, невеличку,
Й випасать гнав на травичку,
Й сіна їй надбав копичку.

* * *
Жив на світі малий чоловік
Й малу мав корівку, вже ледь живу,
Бо сінця не було, щоб їй дать;
То ж почав він на скрипці їй грать:
"Подумай, корівко, подумай,
Чи знайдеш де взимку траву?
Подумай, корівко, подумай."
Й бідна корівка лягла на бік
І думала, думала, думала, думала,
Поки заснула навік.

* * *
Була стара ворона
Й сіла на камінець,
В якім не одна тонна...
Все -- пісні кінець.

* * *
Макрелі приємніш місяць над озером,
Оселедець же любить спів вітру й воду;
А от устрицю тішить пісня бульдозера,
Бо вона -- із знатного роду.

* * *
Місіз Донн: "Десь пропав мій бідон."
Місіз Грін: "Скільки коштує він?"
Місіз Глен: "Копійку лишень."
Місіз Лурд: "Що за абсурд?"

* * *
Якби весь світ папером став
Й чорнило скрізь взамін води,
І замість лісів калач би висів --
То що мали б пить ми тоді?

Якби весь світ був із піску,
Чи ж так було б все, як завжди?
Й чи звикли б, як люльки всі зникли б;
Й для чого б тютюн був тоді?

Якби усі бутлі розбились
Й всі бочки позбулись би дна,
Й обгризли кози виноградні лози --
То де б тоді взяли вина?

Якби курчата були без пуху,
А монахи без келій остались,
Й замість морів хмиз би горів --
То що із устрицями б сталось?

Якби не мали ми думки й планів
Й обмежились би тільки снами;
Й коли б скрипаль став плавить сталь --
Що сталось би тоді з піснями?

Якби все в світі стало вічним
Й кінця ждать не було б терпцю;
Якби те сталось, що й не гадалось --
То як скінчили б пісню цю?