* * *
Цей приятель мій у пригод жадобі
Він гравсь у круть-верть на моєму лобі;
Та круть-верть повний вщерть й відчувши втому,
Цей приятель йде спочивать додому.

Цей приятель мій, що втіх прагне й досі,
Він гравсь у круть-верть на моєму носі;
Та круть-верть повний вщерть й відчувши втому,
Цей приятель йде спочивать додому.

Цей приятель мій, що постійно в русі,
Він гравсь у круть-верть на моєму вусі;
Та круть-верть повний вщерть й відчувши втому,
Цей приятель йде спочивать додому.

Цей приятель мій в азарту полоні
Він гравсь у круть-верть на моїй долоні;
Та круть-верть повний вщерть й відчувши втому,
Цей приятель йде спочивать додому.

Цей приятель мій, не знаючи ліні,
Він гравсь у круть-верть на моїм коліні;
Та круть-верть повний вщерть й відчувши втому,
Цей приятель йде спочивать додому.
(Гра з пальцями руки)

* * *
Жила-була пані, вся -- шкіра й кості,
Більш схожа на палю при такім зрості;
Й одного дня, як все краще вдягла,
Молитись до церкви вона пішла.

Й коли вже на двір церковний ступила,
Перепочить трішки вона присіла;
Коли ж підійшла до церковних стін,
Почула, як голосно вдарив дзвін.

Й вже, як перед дверима опинилась,
Ще раз перепочить вона спинилась;
Й почула, як тільки в церкву ввійшла,
З уст священника засудження зла.

Глянула вгору і вниз у тривозі
Й бачить вона мерця на підлозі;
І повзає скрізь по ньому черва
Й там аж кишить нею, де голова.

І в священника запитує пані:
"Чи й я буду, як помру, в такім стані?"
Священник же їй: "Від долі не втекти,
То ж будеш така після смерті й ти."

Й тут пані завищала.

* * *
Весна квітуча, пахуча, блискуча;
Літо парке, п'янке, гомінке;
Осінь марудна, безлюдна, простудна;
Зима тріскуча, колюча, злюча.

* * *
Приступаймо до праці
І танцюймо на таці;
Послала мене матір по воду, по воду;
Просила не баритись
І з хлопцям не сваритись,
Щоб вони не заподіяли мені шкоду.

Якби ви лиш знали, якби ви лиш знали,
Що зі мною вони витворяли?
Перекинули відра
І всю воду розлили,
Й ганили мою матір,
Й дочку її не щадили,
Й замість мене сестру мою цілували!

* * *
З богом! Відчалюй від берега сміло,
Алілуя!
Вітер попутний напне хай вітрило,
Алілуя!
По річці Йордан пливу я вперед,
Алілуя!
До берега, де молоко і мед,
Алілуя!
Із річки Йордан я вийду на сушу,
Алілуя!
Хоч тіло і змерзло -- зігрію там душу,
Алілуя!

* * *
Ворона чорна
На грудку сіла;
Була потворна --
Й це все, що вміла.

* * *
Не сієш, не жнивуєш, куди, бабко, прямуєш? --
Не знаю й сама -- в мене дому нема. --
Тріпочеш, бриниш, куди бабко, летиш? --
Туди, де дріма на осонні спориш.

* * *
Джон Джекоб Джінгельхаймер Шмідт --
Так мене слід і вам величать;
Й коли виходжу я, люди кричать:
"Джон Джекоб Джінгельхаймер Шмідт!"