Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 14
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 14
* * *
Танцюєм навкруг шовковиці;
За мавпою, ласко, стеж,
Бо мавпа хитріша лисиці;
Гоп! -- ласка спритніша все ж.
За ниток котушку -- пенні,
І пенні за голку теж --
Ось так і йдуть гроші з кишені;
Гоп! -- ласка спритніша все ж.
Як вгору-вниз містом ступають
Між мурів, будівель, веж --
І гроші так обіг мають;
Гоп! -- ласка спритніша все ж.
Півфутта -- двопенсовий рис,
І мед за півфунта береш --
Щось краще чи ж їв ти колись?
Гоп! -- ласка спритніша все ж.
* * *
З чого зроблені хлопчики наші?
З чого зроблені хлопчики наші?
Із жучків, жабеняток,
Із хвостів цуценяток --
З цього зроблені хлопчики наші.
З чого зроблені наші дівчатка?
З чого зроблені наші дівчатка?
Із цукерок і тістечок,
І гарненьких намисточок --
З цього зроблені наші дівчатка.
З чого зроблені парубки наші?
З чого зроблені парубки наші?
Із зітхань і підморгувань
Й рук несмілих доторкувань --
З цього зроблені парубки наші.
З чого зроблені наші панянки?
З чого зроблені наші панянки?
Із мережив і стрічок
Й гарних звабливих личок --
З цього зроблені наші панянки.
З чого зроблені наші бабусі?
З чого зроблені наші бабусі?
З бур'янів, фруктів, овочів
Й старих рогів коров'ячих --
З цього зроблені наші бабусі.
З чого зроблені наші матроси?
З чого зроблені наші матроси?
Із смоли і канатів
Й шрамів, що від піратів --
З цього зроблені наші матроси.
З чого зроблені наші солдати?
З чого зроблені наші солдати?
З марширувань і пороху
Й умінь дать відсіч ворогу --
З цього зроблені наші солдати.
* * *
Мельник мій серед пилюки:
У пилюці одяг, руки;
У пилюці й поцілунок,
Що отримала в дарунок.
Золото б і срібло мала --
Усе б мельнику віддала,
Бо хоч він і у пилюці --
Важко з милим буть в розлуці.
* * *
Близнюки ми, два брати, й нам треба тримати
Вантаж, що, мов камінь, наліг.
На полях і в лугах ми весь день на ногах;
Спочити ж ідем вже без ніг.
(Черевики)
* * *
Король зустрів раз короля, як брів через лужок.
Король спитав у короля: "Ви звідкіля, дружок?" --
"Із полювання йду, дружок!" -- відповіда король.
"Чи не позичиш мені пса?" -- "Візьми!" -- сказав король.
"Позви його! Позви його! А як же його звуть?" --
"Вже двічі сказано було, уважнішим слід буть!"
(Дружок)
* * *
Є в мене сестричка;
Вона, сяйноока,
Там плава, де річка
Глибока, глибока.
В скель сяє на шпиці
Високо, високо.
В моєї сестриці
Одне лишень око.
(Зірка)
* * *
Білі овечки, білі овечки
На синьому лузі;
Лиш вітер затихне --
Й ви спинитесь в тузі.
А вітер здійметься --
Й ви в русі миттєвім.
Білі овечки, білі овечки,
Куди так мчите ви?
(Хмари в небі)
* * *
Бабця гостроноса одне око має
Й довгий хвіст, що ним, як іде, метляє;
А як стріне дірку, то на кожній латці
Від хвоста частинку залиша у пастці.
(Голка і нитка)
Танцюєм навкруг шовковиці;
За мавпою, ласко, стеж,
Бо мавпа хитріша лисиці;
Гоп! -- ласка спритніша все ж.
За ниток котушку -- пенні,
І пенні за голку теж --
Ось так і йдуть гроші з кишені;
Гоп! -- ласка спритніша все ж.
Як вгору-вниз містом ступають
Між мурів, будівель, веж --
І гроші так обіг мають;
Гоп! -- ласка спритніша все ж.
Півфутта -- двопенсовий рис,
І мед за півфунта береш --
Щось краще чи ж їв ти колись?
Гоп! -- ласка спритніша все ж.
* * *
З чого зроблені хлопчики наші?
З чого зроблені хлопчики наші?
Із жучків, жабеняток,
Із хвостів цуценяток --
З цього зроблені хлопчики наші.
З чого зроблені наші дівчатка?
З чого зроблені наші дівчатка?
Із цукерок і тістечок,
І гарненьких намисточок --
З цього зроблені наші дівчатка.
З чого зроблені парубки наші?
З чого зроблені парубки наші?
Із зітхань і підморгувань
Й рук несмілих доторкувань --
З цього зроблені парубки наші.
З чого зроблені наші панянки?
З чого зроблені наші панянки?
Із мережив і стрічок
Й гарних звабливих личок --
З цього зроблені наші панянки.
З чого зроблені наші бабусі?
З чого зроблені наші бабусі?
З бур'янів, фруктів, овочів
Й старих рогів коров'ячих --
З цього зроблені наші бабусі.
З чого зроблені наші матроси?
З чого зроблені наші матроси?
Із смоли і канатів
Й шрамів, що від піратів --
З цього зроблені наші матроси.
З чого зроблені наші солдати?
З чого зроблені наші солдати?
З марширувань і пороху
Й умінь дать відсіч ворогу --
З цього зроблені наші солдати.
* * *
Мельник мій серед пилюки:
У пилюці одяг, руки;
У пилюці й поцілунок,
Що отримала в дарунок.
Золото б і срібло мала --
Усе б мельнику віддала,
Бо хоч він і у пилюці --
Важко з милим буть в розлуці.
* * *
Близнюки ми, два брати, й нам треба тримати
Вантаж, що, мов камінь, наліг.
На полях і в лугах ми весь день на ногах;
Спочити ж ідем вже без ніг.
(Черевики)
* * *
Король зустрів раз короля, як брів через лужок.
Король спитав у короля: "Ви звідкіля, дружок?" --
"Із полювання йду, дружок!" -- відповіда король.
"Чи не позичиш мені пса?" -- "Візьми!" -- сказав король.
"Позви його! Позви його! А як же його звуть?" --
"Вже двічі сказано було, уважнішим слід буть!"
(Дружок)
* * *
Є в мене сестричка;
Вона, сяйноока,
Там плава, де річка
Глибока, глибока.
В скель сяє на шпиці
Високо, високо.
В моєї сестриці
Одне лишень око.
(Зірка)
* * *
Білі овечки, білі овечки
На синьому лузі;
Лиш вітер затихне --
Й ви спинитесь в тузі.
А вітер здійметься --
Й ви в русі миттєвім.
Білі овечки, білі овечки,
Куди так мчите ви?
(Хмари в небі)
* * *
Бабця гостроноса одне око має
Й довгий хвіст, що ним, як іде, метляє;
А як стріне дірку, то на кожній латці
Від хвоста частинку залиша у пастці.
(Голка і нитка)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
