
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.04
09:35
Жовтого місяця перше число.
Підсумок. Видих. Межа. Рубікон.
Жовтень погладив м'якеньким крилом
Зболене серце. Жорстокий закон
Літа спекотного - вже не формат.
Тільки, хіба що, гіркий післясмак
Рваних надій, тих, яким - шах і мат, -
Підсумок. Видих. Межа. Рубікон.
Жовтень погладив м'якеньким крилом
Зболене серце. Жорстокий закон
Літа спекотного - вже не формат.
Тільки, хіба що, гіркий післясмак
Рваних надій, тих, яким - шах і мат, -
2025.10.04
05:29
У тих краях, де цвітом чистим
Сади квітують навесні, -
Колись у сутінках імлистих
Мені не вимовили "ні".
А далі - всюди відмовляли
І не дотримували слів,
Тому, окрім садів опалих,
Ніяких інших не зустрів.
Сади квітують навесні, -
Колись у сутінках імлистих
Мені не вимовили "ні".
А далі - всюди відмовляли
І не дотримували слів,
Тому, окрім садів опалих,
Ніяких інших не зустрів.
2025.10.03
22:31
Куди я біжу? Навіщо?
Чи більше я намагаюся
відірватися від місця втечі,
тим більше наближаюся
до нього. Подорожній,
який мені трапиться,
також біжить від чогось?
Від своїх гризот,
Чи більше я намагаюся
відірватися від місця втечі,
тим більше наближаюся
до нього. Подорожній,
який мені трапиться,
також біжить від чогось?
Від своїх гризот,
2025.10.03
20:50
Зелені ягоди калини,
життя криваві береги.
Шануй історію країни,
якщо збагнути до снаги…
Коли ж ті ягоди поспіють?
Чи, може, то з чужих калин?
Коли ворожу зграю спинить
народ? Змужніє він коли?
життя криваві береги.
Шануй історію країни,
якщо збагнути до снаги…
Коли ж ті ягоди поспіють?
Чи, може, то з чужих калин?
Коли ворожу зграю спинить
народ? Змужніє він коли?
2025.10.03
17:17
Вересню холодний!
Прірву чи безодню
Створиш у пораненій душі?
Дихають алеї
Ямбом і хореєм...
Ти, поете, слухай та пиши!
Вересень сльозливий
Прірву чи безодню
Створиш у пораненій душі?
Дихають алеї
Ямбом і хореєм...
Ти, поете, слухай та пиши!
Вересень сльозливий
2025.10.03
12:22
Осінні ружі - відгомін літа,
Жовті троянди - сонцеві квіти,
І хризантеми, немов королеви,
Сонцепроміння золотить дерева,
Клени вдягають жовті хустини,
Відблиски сонця - янтарні модрини,
Сяйво фарбує гору жовточолу,
Світло тече водограєм до долу,
Жовті троянди - сонцеві квіти,
І хризантеми, немов королеви,
Сонцепроміння золотить дерева,
Клени вдягають жовті хустини,
Відблиски сонця - янтарні модрини,
Сяйво фарбує гору жовточолу,
Світло тече водограєм до долу,
2025.10.03
12:21
О цей експрес поштовий, бейбі
Де взяти чуттів
Усю ніч не спав
На підвіконні висів
Якщо я помру
То на пагорбові
А якщо я не встигну
Бейбі рада усім
Де взяти чуттів
Усю ніч не спав
На підвіконні висів
Якщо я помру
То на пагорбові
А якщо я не встигну
Бейбі рада усім
2025.10.03
11:53
Цей поетичний ужинок присвячено нашим героям.
Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі…
І тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу.
ВІЙНА ВБИВАЄ.
ЗЕМЛЯ ЗМУЧЕНА СТОГНЕ.
БАГРЯНА ТРАВА.
Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі…
І тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу.
ВІЙНА ВБИВАЄ.
ЗЕМЛЯ ЗМУЧЕНА СТОГНЕ.
БАГРЯНА ТРАВА.
2025.10.03
06:52
Прискорилась бійня скажена,
Щоб швидше мети досягти, -
І тишу гвалтують сирени,
І вибухи множать хрести.
І ходять од хати до хати
Нещастя, печалі, жалі,
Немов одніє утрати
Замало стражденній землі...
Щоб швидше мети досягти, -
І тишу гвалтують сирени,
І вибухи множать хрести.
І ходять од хати до хати
Нещастя, печалі, жалі,
Немов одніє утрати
Замало стражденній землі...
2025.10.02
22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,
2025.10.02
20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.
2025.10.02
19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.
Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.
Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,
2025.10.02
17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а
2025.10.02
16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П
2025.10.02
13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж
2025.10.02
12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.
І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.
І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 10
* * *
Вовна-бавовна, шерсть і повсть,
Король із острова Бовть-Шубовсть
Найкращим парубком видавсь місту,
Як вдягнув на бал камізельку чисту.
* * *
Була мавпочка, що на дерева забиралась,
Й коли падала, то на землі опинялась.
Була ворона, що на камені сиділа,
Й не стало там її, коли полетіла.
Була конячка, що збіжжя возила до млина,
Й коли рухалась, то вже не стояла вона.
Була бабця, що пробувала пироги щойно з жару,
Й коли з'їла їх два, стало менше на пару.
Був лакей, що з галуном ліврею пошив,
Й коли підтюпцем біг, то кудись він спішив.
Був моряк, що в плавання подався,
Й коли плив назад, то додому вертався.
* * *
Сер Гемфрі влучний був стрілець:
Як в зайця він стріляв,
На землю падав горобець,
Чи в окуня вціляв.
На полювання раз пішов,
Узявши всі пожитки,
Та дощ почавсь, як із відра,
Й промокло все до нитки.
* * *
Бабусю, бабусю, йдіть пасти телята! --
Говоріть голосніше, сер, бо я глухувата.
Бабусю, бабусю, йдіть мити підлогу! --
Говоріть голосніше, сер, не второпаю нічого.
Бабусю, бабусю, пора доїть корову! --
Говоріть голосніше, сер, не збагну вашу мову.
Бабусю, бабусю, йдіть, я вас поцілую! --
Спасибі, спасибі, сер, тепер вас добре чую.
* * *
Запитав я в малої Амалії,
Які квіти найкращі весною. --
Конвалії, білі конвалії --
Ось квіти, найкращі весною.
Запитав я в малої Емілії,
Які квіти найкращі в дні літні. --
Лілії, білі лілії --
Ось квіти, найкращі в дні літні.
* * *
Долаєм річку і через ліс
Ми до бабусі на санях їдем.
Дорогу знає кінь
І мчать йому не лінь,
Й летять сніжинки за нами слідом.
Долаєм річку і мчим крізь ліс,
Й холодний вітер не знає втоми:
Пройма до сліз,
І мерзне ніс,
Як до бабусі в санях мчимо ми.
* * *
Із шерсткою м'якою --
Ах, кицько моя, кицько, --
Нема більш красуні такої
Ні далеко, ні близько.
* * *
Чорний ворон на дубі вмостився,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Й на кравця, що плащ кроїв, дивився;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Дай мені, жінко, лука старого,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Щоб міг я застрелить ворона того;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Й послав він стрілу, та не вцілив,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
А свині своїй серце прострілив;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Неси, жінко, в ложці бренді скоріше,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Бо вже наша свиня та й не дише;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
* * *
Ділення -- для мене пекла втілення,
Множення -- гірш, ніж свавілля;
Потрійне правило сну позбавило,
А дроби доведуть до божевілля.
* * *
Сова на дубі сидіть любила
Й чим більше чула, менш говорила;
Менш говорила, то й чула більше.
В людей не так все, а значно гірше.
* * *
О, там біля Пікаділлі
Зупинку кучер мав
Й, красуню стрівши, за білі
Він ручки її брав.
Та не до сміху, ох!
Пора вже їхать, ох!
Й дорогу всю до Брістоля
Він правив з нею вдвох.
* * *
Батько, мати й дядько Єронім
На ярмарок йшли один за одним;
Батько й мати відстали,
А дядько Єронім йшов далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі...
* * *
Інзі Вінзі павук
По ринві здіймався,
Як дощ розпочався
І його змило в люк.
Та сонце рештки сліз
Дощу осушило
Й Інзі Вінзі знов сміло
Вверх по ринві поліз.
* * *
Від Вібблтона до Вобблтона то підйом, то схил,
Від Вібблтона до Вобблтона курява і пил;
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона вісімнадцять миль.
Вовна-бавовна, шерсть і повсть,
Король із острова Бовть-Шубовсть
Найкращим парубком видавсь місту,
Як вдягнув на бал камізельку чисту.
* * *
Була мавпочка, що на дерева забиралась,
Й коли падала, то на землі опинялась.
Була ворона, що на камені сиділа,
Й не стало там її, коли полетіла.
Була конячка, що збіжжя возила до млина,
Й коли рухалась, то вже не стояла вона.
Була бабця, що пробувала пироги щойно з жару,
Й коли з'їла їх два, стало менше на пару.
Був лакей, що з галуном ліврею пошив,
Й коли підтюпцем біг, то кудись він спішив.
Був моряк, що в плавання подався,
Й коли плив назад, то додому вертався.
* * *
Сер Гемфрі влучний був стрілець:
Як в зайця він стріляв,
На землю падав горобець,
Чи в окуня вціляв.
На полювання раз пішов,
Узявши всі пожитки,
Та дощ почавсь, як із відра,
Й промокло все до нитки.
* * *
Бабусю, бабусю, йдіть пасти телята! --
Говоріть голосніше, сер, бо я глухувата.
Бабусю, бабусю, йдіть мити підлогу! --
Говоріть голосніше, сер, не второпаю нічого.
Бабусю, бабусю, пора доїть корову! --
Говоріть голосніше, сер, не збагну вашу мову.
Бабусю, бабусю, йдіть, я вас поцілую! --
Спасибі, спасибі, сер, тепер вас добре чую.
* * *
Запитав я в малої Амалії,
Які квіти найкращі весною. --
Конвалії, білі конвалії --
Ось квіти, найкращі весною.
Запитав я в малої Емілії,
Які квіти найкращі в дні літні. --
Лілії, білі лілії --
Ось квіти, найкращі в дні літні.
* * *
Долаєм річку і через ліс
Ми до бабусі на санях їдем.
Дорогу знає кінь
І мчать йому не лінь,
Й летять сніжинки за нами слідом.
Долаєм річку і мчим крізь ліс,
Й холодний вітер не знає втоми:
Пройма до сліз,
І мерзне ніс,
Як до бабусі в санях мчимо ми.
* * *
Із шерсткою м'якою --
Ах, кицько моя, кицько, --
Нема більш красуні такої
Ні далеко, ні близько.
* * *
Чорний ворон на дубі вмостився,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Й на кравця, що плащ кроїв, дивився;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Дай мені, жінко, лука старого,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Щоб міг я застрелить ворона того;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Й послав він стрілу, та не вцілив,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
А свині своїй серце прострілив;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Неси, жінко, в ложці бренді скоріше,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Бо вже наша свиня та й не дише;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
* * *
Ділення -- для мене пекла втілення,
Множення -- гірш, ніж свавілля;
Потрійне правило сну позбавило,
А дроби доведуть до божевілля.
* * *
Сова на дубі сидіть любила
Й чим більше чула, менш говорила;
Менш говорила, то й чула більше.
В людей не так все, а значно гірше.
* * *
О, там біля Пікаділлі
Зупинку кучер мав
Й, красуню стрівши, за білі
Він ручки її брав.
Та не до сміху, ох!
Пора вже їхать, ох!
Й дорогу всю до Брістоля
Він правив з нею вдвох.
* * *
Батько, мати й дядько Єронім
На ярмарок йшли один за одним;
Батько й мати відстали,
А дядько Єронім йшов далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі...
* * *
Інзі Вінзі павук
По ринві здіймався,
Як дощ розпочався
І його змило в люк.
Та сонце рештки сліз
Дощу осушило
Й Інзі Вінзі знов сміло
Вверх по ринві поліз.
* * *
Від Вібблтона до Вобблтона то підйом, то схил,
Від Вібблтона до Вобблтона курява і пил;
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона вісімнадцять миль.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію