ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
2024.04.16
05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 10
* * *
Вовна-бавовна, шерсть і повсть,
Король із острова Бовть-Шубовсть
Найкращим парубком видавсь місту,
Як вдягнув на бал камізельку чисту.
* * *
Була мавпочка, що на дерева забиралась,
Й коли падала, то на землі опинялась.
Була ворона, що на камені сиділа,
Й не стало там її, коли полетіла.
Була конячка, що збіжжя возила до млина,
Й коли рухалась, то вже не стояла вона.
Була бабця, що пробувала пироги щойно з жару,
Й коли з'їла їх два, стало менше на пару.
Був лакей, що з галуном ліврею пошив,
Й коли підтюпцем біг, то кудись він спішив.
Був моряк, що в плавання подався,
Й коли плив назад, то додому вертався.
* * *
Сер Гемфрі влучний був стрілець:
Як в зайця він стріляв,
На землю падав горобець,
Чи в окуня вціляв.
На полювання раз пішов,
Узявши всі пожитки,
Та дощ почавсь, як із відра,
Й промокло все до нитки.
* * *
Бабусю, бабусю, йдіть пасти телята! --
Говоріть голосніше, сер, бо я глухувата.
Бабусю, бабусю, йдіть мити підлогу! --
Говоріть голосніше, сер, не второпаю нічого.
Бабусю, бабусю, пора доїть корову! --
Говоріть голосніше, сер, не збагну вашу мову.
Бабусю, бабусю, йдіть, я вас поцілую! --
Спасибі, спасибі, сер, тепер вас добре чую.
* * *
Запитав я в малої Амалії,
Які квіти найкращі весною. --
Конвалії, білі конвалії --
Ось квіти, найкращі весною.
Запитав я в малої Емілії,
Які квіти найкращі в дні літні. --
Лілії, білі лілії --
Ось квіти, найкращі в дні літні.
* * *
Долаєм річку і через ліс
Ми до бабусі на санях їдем.
Дорогу знає кінь
І мчать йому не лінь,
Й летять сніжинки за нами слідом.
Долаєм річку і мчим крізь ліс,
Й холодний вітер не знає втоми:
Пройма до сліз,
І мерзне ніс,
Як до бабусі в санях мчимо ми.
* * *
Із шерсткою м'якою --
Ах, кицько моя, кицько, --
Нема більш красуні такої
Ні далеко, ні близько.
* * *
Чорний ворон на дубі вмостився,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Й на кравця, що плащ кроїв, дивився;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Дай мені, жінко, лука старого,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Щоб міг я застрелить ворона того;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Й послав він стрілу, та не вцілив,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
А свині своїй серце прострілив;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Неси, жінко, в ложці бренді скоріше,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Бо вже наша свиня та й не дише;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
* * *
Ділення -- для мене пекла втілення,
Множення -- гірш, ніж свавілля;
Потрійне правило сну позбавило,
А дроби доведуть до божевілля.
* * *
Сова на дубі сидіть любила
Й чим більше чула, менш говорила;
Менш говорила, то й чула більше.
В людей не так все, а значно гірше.
* * *
О, там біля Пікаділлі
Зупинку кучер мав
Й, красуню стрівши, за білі
Він ручки її брав.
Та не до сміху, ох!
Пора вже їхать, ох!
Й дорогу всю до Брістоля
Він правив з нею вдвох.
* * *
Батько, мати й дядько Єронім
На ярмарок йшли один за одним;
Батько й мати відстали,
А дядько Єронім йшов далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі...
* * *
Інзі Вінзі павук
По ринві здіймався,
Як дощ розпочався
І його змило в люк.
Та сонце рештки сліз
Дощу осушило
Й Інзі Вінзі знов сміло
Вверх по ринві поліз.
* * *
Від Вібблтона до Вобблтона то підйом, то схил,
Від Вібблтона до Вобблтона курява і пил;
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона вісімнадцять миль.
Вовна-бавовна, шерсть і повсть,
Король із острова Бовть-Шубовсть
Найкращим парубком видавсь місту,
Як вдягнув на бал камізельку чисту.
* * *
Була мавпочка, що на дерева забиралась,
Й коли падала, то на землі опинялась.
Була ворона, що на камені сиділа,
Й не стало там її, коли полетіла.
Була конячка, що збіжжя возила до млина,
Й коли рухалась, то вже не стояла вона.
Була бабця, що пробувала пироги щойно з жару,
Й коли з'їла їх два, стало менше на пару.
Був лакей, що з галуном ліврею пошив,
Й коли підтюпцем біг, то кудись він спішив.
Був моряк, що в плавання подався,
Й коли плив назад, то додому вертався.
* * *
Сер Гемфрі влучний був стрілець:
Як в зайця він стріляв,
На землю падав горобець,
Чи в окуня вціляв.
На полювання раз пішов,
Узявши всі пожитки,
Та дощ почавсь, як із відра,
Й промокло все до нитки.
* * *
Бабусю, бабусю, йдіть пасти телята! --
Говоріть голосніше, сер, бо я глухувата.
Бабусю, бабусю, йдіть мити підлогу! --
Говоріть голосніше, сер, не второпаю нічого.
Бабусю, бабусю, пора доїть корову! --
Говоріть голосніше, сер, не збагну вашу мову.
Бабусю, бабусю, йдіть, я вас поцілую! --
Спасибі, спасибі, сер, тепер вас добре чую.
* * *
Запитав я в малої Амалії,
Які квіти найкращі весною. --
Конвалії, білі конвалії --
Ось квіти, найкращі весною.
Запитав я в малої Емілії,
Які квіти найкращі в дні літні. --
Лілії, білі лілії --
Ось квіти, найкращі в дні літні.
* * *
Долаєм річку і через ліс
Ми до бабусі на санях їдем.
Дорогу знає кінь
І мчать йому не лінь,
Й летять сніжинки за нами слідом.
Долаєм річку і мчим крізь ліс,
Й холодний вітер не знає втоми:
Пройма до сліз,
І мерзне ніс,
Як до бабусі в санях мчимо ми.
* * *
Із шерсткою м'якою --
Ах, кицько моя, кицько, --
Нема більш красуні такої
Ні далеко, ні близько.
* * *
Чорний ворон на дубі вмостився,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Й на кравця, що плащ кроїв, дивився;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Дай мені, жінко, лука старого,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Щоб міг я застрелить ворона того;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Й послав він стрілу, та не вцілив,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
А свині своїй серце прострілив;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Неси, жінко, в ложці бренді скоріше,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Бо вже наша свиня та й не дише;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
* * *
Ділення -- для мене пекла втілення,
Множення -- гірш, ніж свавілля;
Потрійне правило сну позбавило,
А дроби доведуть до божевілля.
* * *
Сова на дубі сидіть любила
Й чим більше чула, менш говорила;
Менш говорила, то й чула більше.
В людей не так все, а значно гірше.
* * *
О, там біля Пікаділлі
Зупинку кучер мав
Й, красуню стрівши, за білі
Він ручки її брав.
Та не до сміху, ох!
Пора вже їхать, ох!
Й дорогу всю до Брістоля
Він правив з нею вдвох.
* * *
Батько, мати й дядько Єронім
На ярмарок йшли один за одним;
Батько й мати відстали,
А дядько Єронім йшов далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі...
* * *
Інзі Вінзі павук
По ринві здіймався,
Як дощ розпочався
І його змило в люк.
Та сонце рештки сліз
Дощу осушило
Й Інзі Вінзі знов сміло
Вверх по ринві поліз.
* * *
Від Вібблтона до Вобблтона то підйом, то схил,
Від Вібблтона до Вобблтона курява і пил;
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона вісімнадцять миль.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію