Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
2025.12.05
17:03
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
2025.12.05
15:26
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
2025.12.05
14:59
Ти жарина з циганського вогнища,
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
2025.12.05
14:15
Ви, звісно, пам'ятаєте, безсила
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
2025.12.05
11:02
Почнімо так сей раз, хоча й не хочеться.
«Пташиний базар» на Куренівці – ключове всьому. Завжди я просив батьків туди хоча би подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, вудки, піддувалки та інші причандали: а за тим поступово – черва на ловлю, р
2025.12.05
09:16
Не джерело, джерельце ти…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
2025.12.05
09:00
Не ламай мене під себе —
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 10
* * *
Вовна-бавовна, шерсть і повсть,
Король із острова Бовть-Шубовсть
Найкращим парубком видавсь місту,
Як вдягнув на бал камізельку чисту.
* * *
Була мавпочка, що на дерева забиралась,
Й коли падала, то на землі опинялась.
Була ворона, що на камені сиділа,
Й не стало там її, коли полетіла.
Була конячка, що збіжжя возила до млина,
Й коли рухалась, то вже не стояла вона.
Була бабця, що пробувала пироги щойно з жару,
Й коли з'їла їх два, стало менше на пару.
Був лакей, що з галуном ліврею пошив,
Й коли підтюпцем біг, то кудись він спішив.
Був моряк, що в плавання подався,
Й коли плив назад, то додому вертався.
* * *
Сер Гемфрі влучний був стрілець:
Як в зайця він стріляв,
На землю падав горобець,
Чи в окуня вціляв.
На полювання раз пішов,
Узявши всі пожитки,
Та дощ почавсь, як із відра,
Й промокло все до нитки.
* * *
Бабусю, бабусю, йдіть пасти телята! --
Говоріть голосніше, сер, бо я глухувата.
Бабусю, бабусю, йдіть мити підлогу! --
Говоріть голосніше, сер, не второпаю нічого.
Бабусю, бабусю, пора доїть корову! --
Говоріть голосніше, сер, не збагну вашу мову.
Бабусю, бабусю, йдіть, я вас поцілую! --
Спасибі, спасибі, сер, тепер вас добре чую.
* * *
Запитав я в малої Амалії,
Які квіти найкращі весною. --
Конвалії, білі конвалії --
Ось квіти, найкращі весною.
Запитав я в малої Емілії,
Які квіти найкращі в дні літні. --
Лілії, білі лілії --
Ось квіти, найкращі в дні літні.
* * *
Долаєм річку і через ліс
Ми до бабусі на санях їдем.
Дорогу знає кінь
І мчать йому не лінь,
Й летять сніжинки за нами слідом.
Долаєм річку і мчим крізь ліс,
Й холодний вітер не знає втоми:
Пройма до сліз,
І мерзне ніс,
Як до бабусі в санях мчимо ми.
* * *
Із шерсткою м'якою --
Ах, кицько моя, кицько, --
Нема більш красуні такої
Ні далеко, ні близько.
* * *
Чорний ворон на дубі вмостився,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Й на кравця, що плащ кроїв, дивився;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Дай мені, жінко, лука старого,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Щоб міг я застрелить ворона того;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Й послав він стрілу, та не вцілив,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
А свині своїй серце прострілив;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Неси, жінко, в ложці бренді скоріше,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Бо вже наша свиня та й не дише;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
* * *
Ділення -- для мене пекла втілення,
Множення -- гірш, ніж свавілля;
Потрійне правило сну позбавило,
А дроби доведуть до божевілля.
* * *
Сова на дубі сидіть любила
Й чим більше чула, менш говорила;
Менш говорила, то й чула більше.
В людей не так все, а значно гірше.
* * *
О, там біля Пікаділлі
Зупинку кучер мав
Й, красуню стрівши, за білі
Він ручки її брав.
Та не до сміху, ох!
Пора вже їхать, ох!
Й дорогу всю до Брістоля
Він правив з нею вдвох.
* * *
Батько, мати й дядько Єронім
На ярмарок йшли один за одним;
Батько й мати відстали,
А дядько Єронім йшов далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі...
* * *
Інзі Вінзі павук
По ринві здіймався,
Як дощ розпочався
І його змило в люк.
Та сонце рештки сліз
Дощу осушило
Й Інзі Вінзі знов сміло
Вверх по ринві поліз.
* * *
Від Вібблтона до Вобблтона то підйом, то схил,
Від Вібблтона до Вобблтона курява і пил;
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона вісімнадцять миль.
Вовна-бавовна, шерсть і повсть,
Король із острова Бовть-Шубовсть
Найкращим парубком видавсь місту,
Як вдягнув на бал камізельку чисту.
* * *
Була мавпочка, що на дерева забиралась,
Й коли падала, то на землі опинялась.
Була ворона, що на камені сиділа,
Й не стало там її, коли полетіла.
Була конячка, що збіжжя возила до млина,
Й коли рухалась, то вже не стояла вона.
Була бабця, що пробувала пироги щойно з жару,
Й коли з'їла їх два, стало менше на пару.
Був лакей, що з галуном ліврею пошив,
Й коли підтюпцем біг, то кудись він спішив.
Був моряк, що в плавання подався,
Й коли плив назад, то додому вертався.
* * *
Сер Гемфрі влучний був стрілець:
Як в зайця він стріляв,
На землю падав горобець,
Чи в окуня вціляв.
На полювання раз пішов,
Узявши всі пожитки,
Та дощ почавсь, як із відра,
Й промокло все до нитки.
* * *
Бабусю, бабусю, йдіть пасти телята! --
Говоріть голосніше, сер, бо я глухувата.
Бабусю, бабусю, йдіть мити підлогу! --
Говоріть голосніше, сер, не второпаю нічого.
Бабусю, бабусю, пора доїть корову! --
Говоріть голосніше, сер, не збагну вашу мову.
Бабусю, бабусю, йдіть, я вас поцілую! --
Спасибі, спасибі, сер, тепер вас добре чую.
* * *
Запитав я в малої Амалії,
Які квіти найкращі весною. --
Конвалії, білі конвалії --
Ось квіти, найкращі весною.
Запитав я в малої Емілії,
Які квіти найкращі в дні літні. --
Лілії, білі лілії --
Ось квіти, найкращі в дні літні.
* * *
Долаєм річку і через ліс
Ми до бабусі на санях їдем.
Дорогу знає кінь
І мчать йому не лінь,
Й летять сніжинки за нами слідом.
Долаєм річку і мчим крізь ліс,
Й холодний вітер не знає втоми:
Пройма до сліз,
І мерзне ніс,
Як до бабусі в санях мчимо ми.
* * *
Із шерсткою м'якою --
Ах, кицько моя, кицько, --
Нема більш красуні такої
Ні далеко, ні близько.
* * *
Чорний ворон на дубі вмостився,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Й на кравця, що плащ кроїв, дивився;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Дай мені, жінко, лука старого,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Щоб міг я застрелить ворона того;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Й послав він стрілу, та не вцілив,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
А свині своїй серце прострілив;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Неси, жінко, в ложці бренді скоріше,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Бо вже наша свиня та й не дише;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
* * *
Ділення -- для мене пекла втілення,
Множення -- гірш, ніж свавілля;
Потрійне правило сну позбавило,
А дроби доведуть до божевілля.
* * *
Сова на дубі сидіть любила
Й чим більше чула, менш говорила;
Менш говорила, то й чула більше.
В людей не так все, а значно гірше.
* * *
О, там біля Пікаділлі
Зупинку кучер мав
Й, красуню стрівши, за білі
Він ручки її брав.
Та не до сміху, ох!
Пора вже їхать, ох!
Й дорогу всю до Брістоля
Він правив з нею вдвох.
* * *
Батько, мати й дядько Єронім
На ярмарок йшли один за одним;
Батько й мати відстали,
А дядько Єронім йшов далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі...
* * *
Інзі Вінзі павук
По ринві здіймався,
Як дощ розпочався
І його змило в люк.
Та сонце рештки сліз
Дощу осушило
Й Інзі Вінзі знов сміло
Вверх по ринві поліз.
* * *
Від Вібблтона до Вобблтона то підйом, то схил,
Від Вібблтона до Вобблтона курява і пил;
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона вісімнадцять миль.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
