Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.10
23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.
2026.05.10
15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
2026.05.10
13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
2026.05.10
10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
2026.05.10
09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
2026.05.10
07:45
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.
Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.
Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,
2026.05.10
06:47
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.
2026.05.10
00:00
Дошкуляє запах димового нікотину,
який осів на шторах ще не твоєї квартири,
але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим,
і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення –
ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей
і прогулянок - ні, не там, де тусуєть
2026.05.09
21:45
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
2026.05.09
20:29
нумо вимкни світло геть
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!
до чого оце . . . .
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!
до чого оце . . . .
2026.05.09
19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
2026.05.09
17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
2026.05.09
17:35
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
2026.05.09
13:33
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
2026.05.09
09:46
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
2026.05.09
09:25
Айвенго! Будь коханим! Будь живучим!
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 10
* * *
Вовна-бавовна, шерсть і повсть,
Король із острова Бовть-Шубовсть
Найкращим парубком видавсь місту,
Як вдягнув на бал камізельку чисту.
* * *
Була мавпочка, що на дерева забиралась,
Й коли падала, то на землі опинялась.
Була ворона, що на камені сиділа,
Й не стало там її, коли полетіла.
Була конячка, що збіжжя возила до млина,
Й коли рухалась, то вже не стояла вона.
Була бабця, що пробувала пироги щойно з жару,
Й коли з'їла їх два, стало менше на пару.
Був лакей, що з галуном ліврею пошив,
Й коли підтюпцем біг, то кудись він спішив.
Був моряк, що в плавання подався,
Й коли плив назад, то додому вертався.
* * *
Сер Гемфрі влучний був стрілець:
Як в зайця він стріляв,
На землю падав горобець,
Чи в окуня вціляв.
На полювання раз пішов,
Узявши всі пожитки,
Та дощ почавсь, як із відра,
Й промокло все до нитки.
* * *
Бабусю, бабусю, йдіть пасти телята! --
Говоріть голосніше, сер, бо я глухувата.
Бабусю, бабусю, йдіть мити підлогу! --
Говоріть голосніше, сер, не второпаю нічого.
Бабусю, бабусю, пора доїть корову! --
Говоріть голосніше, сер, не збагну вашу мову.
Бабусю, бабусю, йдіть, я вас поцілую! --
Спасибі, спасибі, сер, тепер вас добре чую.
* * *
Запитав я в малої Амалії,
Які квіти найкращі весною. --
Конвалії, білі конвалії --
Ось квіти, найкращі весною.
Запитав я в малої Емілії,
Які квіти найкращі в дні літні. --
Лілії, білі лілії --
Ось квіти, найкращі в дні літні.
* * *
Долаєм річку і через ліс
Ми до бабусі на санях їдем.
Дорогу знає кінь
І мчать йому не лінь,
Й летять сніжинки за нами слідом.
Долаєм річку і мчим крізь ліс,
Й холодний вітер не знає втоми:
Пройма до сліз,
І мерзне ніс,
Як до бабусі в санях мчимо ми.
* * *
Із шерсткою м'якою --
Ах, кицько моя, кицько, --
Нема більш красуні такої
Ні далеко, ні близько.
* * *
Чорний ворон на дубі вмостився,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Й на кравця, що плащ кроїв, дивився;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Дай мені, жінко, лука старого,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Щоб міг я застрелить ворона того;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Й послав він стрілу, та не вцілив,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
А свині своїй серце прострілив;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Неси, жінко, в ложці бренді скоріше,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Бо вже наша свиня та й не дише;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
* * *
Ділення -- для мене пекла втілення,
Множення -- гірш, ніж свавілля;
Потрійне правило сну позбавило,
А дроби доведуть до божевілля.
* * *
Сова на дубі сидіть любила
Й чим більше чула, менш говорила;
Менш говорила, то й чула більше.
В людей не так все, а значно гірше.
* * *
О, там біля Пікаділлі
Зупинку кучер мав
Й, красуню стрівши, за білі
Він ручки її брав.
Та не до сміху, ох!
Пора вже їхать, ох!
Й дорогу всю до Брістоля
Він правив з нею вдвох.
* * *
Батько, мати й дядько Єронім
На ярмарок йшли один за одним;
Батько й мати відстали,
А дядько Єронім йшов далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі...
* * *
Інзі Вінзі павук
По ринві здіймався,
Як дощ розпочався
І його змило в люк.
Та сонце рештки сліз
Дощу осушило
Й Інзі Вінзі знов сміло
Вверх по ринві поліз.
* * *
Від Вібблтона до Вобблтона то підйом, то схил,
Від Вібблтона до Вобблтона курява і пил;
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона вісімнадцять миль.
Вовна-бавовна, шерсть і повсть,
Король із острова Бовть-Шубовсть
Найкращим парубком видавсь місту,
Як вдягнув на бал камізельку чисту.
* * *
Була мавпочка, що на дерева забиралась,
Й коли падала, то на землі опинялась.
Була ворона, що на камені сиділа,
Й не стало там її, коли полетіла.
Була конячка, що збіжжя возила до млина,
Й коли рухалась, то вже не стояла вона.
Була бабця, що пробувала пироги щойно з жару,
Й коли з'їла їх два, стало менше на пару.
Був лакей, що з галуном ліврею пошив,
Й коли підтюпцем біг, то кудись він спішив.
Був моряк, що в плавання подався,
Й коли плив назад, то додому вертався.
* * *
Сер Гемфрі влучний був стрілець:
Як в зайця він стріляв,
На землю падав горобець,
Чи в окуня вціляв.
На полювання раз пішов,
Узявши всі пожитки,
Та дощ почавсь, як із відра,
Й промокло все до нитки.
* * *
Бабусю, бабусю, йдіть пасти телята! --
Говоріть голосніше, сер, бо я глухувата.
Бабусю, бабусю, йдіть мити підлогу! --
Говоріть голосніше, сер, не второпаю нічого.
Бабусю, бабусю, пора доїть корову! --
Говоріть голосніше, сер, не збагну вашу мову.
Бабусю, бабусю, йдіть, я вас поцілую! --
Спасибі, спасибі, сер, тепер вас добре чую.
* * *
Запитав я в малої Амалії,
Які квіти найкращі весною. --
Конвалії, білі конвалії --
Ось квіти, найкращі весною.
Запитав я в малої Емілії,
Які квіти найкращі в дні літні. --
Лілії, білі лілії --
Ось квіти, найкращі в дні літні.
* * *
Долаєм річку і через ліс
Ми до бабусі на санях їдем.
Дорогу знає кінь
І мчать йому не лінь,
Й летять сніжинки за нами слідом.
Долаєм річку і мчим крізь ліс,
Й холодний вітер не знає втоми:
Пройма до сліз,
І мерзне ніс,
Як до бабусі в санях мчимо ми.
* * *
Із шерсткою м'якою --
Ах, кицько моя, кицько, --
Нема більш красуні такої
Ні далеко, ні близько.
* * *
Чорний ворон на дубі вмостився,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Й на кравця, що плащ кроїв, дивився;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Дай мені, жінко, лука старого,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Щоб міг я застрелить ворона того;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Й послав він стрілу, та не вцілив,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
А свині своїй серце прострілив;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
Неси, жінко, в ложці бренді скоріше,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором;
Бо вже наша свиня та й не дише;
Співаймо гей-гоп, чорний ворон,
Гоп-ля-ля, топ-ля-ля, гей, чи ж не сором!
* * *
Ділення -- для мене пекла втілення,
Множення -- гірш, ніж свавілля;
Потрійне правило сну позбавило,
А дроби доведуть до божевілля.
* * *
Сова на дубі сидіть любила
Й чим більше чула, менш говорила;
Менш говорила, то й чула більше.
В людей не так все, а значно гірше.
* * *
О, там біля Пікаділлі
Зупинку кучер мав
Й, красуню стрівши, за білі
Він ручки її брав.
Та не до сміху, ох!
Пора вже їхать, ох!
Й дорогу всю до Брістоля
Він правив з нею вдвох.
* * *
Батько, мати й дядько Єронім
На ярмарок йшли один за одним;
Батько й мати відстали,
А дядько Єронім йшов далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі,
Й далі...
* * *
Інзі Вінзі павук
По ринві здіймався,
Як дощ розпочався
І його змило в люк.
Та сонце рештки сліз
Дощу осушило
Й Інзі Вінзі знов сміло
Вверх по ринві поліз.
* * *
Від Вібблтона до Вобблтона то підйом, то схил,
Від Вібблтона до Вобблтона курява і пил;
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона,
Від Вібблтона до Вобблтона вісімнадцять миль.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
