Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.10
23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.
2026.05.10
15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
2026.05.10
13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
2026.05.10
10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
2026.05.10
09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
2026.05.10
07:45
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.
Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.
Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,
2026.05.10
06:47
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.
2026.05.10
00:00
Дошкуляє запах димового нікотину,
який осів на шторах ще не твоєї квартири,
але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим,
і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення –
ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей
і прогулянок - ні, не там, де тусуєть
2026.05.09
21:45
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
2026.05.09
20:29
нумо вимкни світло геть
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!
до чого оце . . . .
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!
до чого оце . . . .
2026.05.09
19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
2026.05.09
17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
2026.05.09
17:35
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
2026.05.09
13:33
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
2026.05.09
09:46
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
2026.05.09
09:25
Айвенго! Будь коханим! Будь живучим!
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 9
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 9
* * *
Король старий Колі,
Не тужив він ніколи,
О, веселий друзяка він був!
Він звелів, взявши дудку,
Принести всім по кубку,
Й скрипалів своїх трьох не забув.
І в кожного скрипаля була скрипка,
Й така скрипка, що грала сама.
Ті-лі-лі, ті-лі-лі -- скрипалі почали,
І нічого у світі нема,
Та й де його взяти,
Щоб порівняти
Із королем і його скрипалями трьома.
* * *
Була дівчинка одна й мала кучері вона,
І вдачу, що дуже мінлива:
Як була добра то була дуже й дуже добра,
Якщо ж погана -- то просто жахлива.
* * *
Юначе Джон Рів,
Звільни від щурів,
Вижени всіх із хати!
Але сірим мишкам,
Що бігають нишком,
Не стань на заваді;
Ми їм навіть раді,
Бо шкоди від них небагато.
* * *
Була стара жінка, що звалась Федорка;
Голова в неї з дерева, а нога із корка.
У воду якби не впала, була б ще жива:
Нога потонула перша, а потім і голова.
* * *
Повірите чи ні --
Троє людей в казані! --
І звідки взялись вони там? --
Аптекар, двірник
І старий комірник
Вискочили вчора
Із гнилого помідора --
Хоч, може, й не віриться вам!
* * *
Бийся масло, бийся масло,
Поки сяйво дня не згасло.
Ждуть тебе два молодці
Із окрайцями в руці.
І діждуться Том і Джон,
Якщо їх не зморить сон.
* * *
Скаче мій Джонні -- скік-поскік!
Кицька на прив'язі -- по один бік,
Песик прив'язаний з іншого боку:
Джонні на конику -- вершник нівроку!
* * *
Сиділи і пряли шість мишок малих;
Йшла кицька і заглянула до них.
-- А що ви там робите, мої дітки?
-- Ми прядем для джентльменів нитки.
-- Я прийду й намотувать буду цівки.
-- Ні, ні! Ти відкусиш наші голівки.
-- То прийду й поможу вам прясти.
-- О ні! Краще не приходь до нас ти.
* * *
Ти скажи, корівко божа,
На красуню теж я схожа?
Якщо так -- скоріш лети,
Щоб коханого знайти;
Чи на захід, чи на схід,
Де згубився його слід.
* * *
Веселий мельник був. Млина
Він мав на річці Дрон
І, як молов, весь день співав,
Неначе жайворон.
Хоч він багато знав пісень,
Рефреном в них одне:
"Перш ніж любить когось мені,
Полюблять хай мене!"
* * *
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Чи ти, або я, або хтось про це знає,
Як ячмінь, і овес, і пшениця ростуть?
Спочатку зерно фермер в землю кидає,
А потім, як втомиться, він спочиває;
Притупне ногами і приплесне руками,
Як рук своїх працю в полях оглядає.
* * *
В саду моїм росли горішки не прості:
В них срібні шкаралупки, ядерця золоті;
Й принцеса навіть закохалась в мене трішки,
Бо мать хотіла теж такі горішки.
* * *
Рій бджіл у травні --
Дари прадавні;
Рій бджіл у червні --
Скарби предревні;
Рій бджіл у липні --
Грядущі злидні.
* * *
Олень любить ліси дрімучі,
Заєць -- узлісся й полянки,
Лицар -- меч і лати блискучі,
Леді ж -- свої забаганки.
* * *
Гав, гав, гав! -- лемент псів не вгавав:
Містом брів за жебраком жебрак;
Дехто в латках, а хтось в реп'яхах,
Й лиш на однім з вельвету піджак.
* * *
Дудар був і він мав корівку,
Та сіна не мав, щоб дать їй,
То ж пісню їй грав на дудці:
"Корівко моя, зрозумій!"
Корівка все розуміла,
Та злила її пісня ця,
То ж іншу зіграть просила:
"Корівко, спробуй сінця!"
* * *
Гей, рип-рипці,
Грає кіт на скрипці,
Теля через місяць стрибає,
Цуценя з них сміється,
На кухні посуд б'ється
Й від миски ложка втікає.
* * *
Остигла пічка й погасла свічка,
Моє ж дитятко не йде додому.
Свиню сідлайте і пса гнуздайте,
Й доставте швидше дитя додому.
Король старий Колі,
Не тужив він ніколи,
О, веселий друзяка він був!
Він звелів, взявши дудку,
Принести всім по кубку,
Й скрипалів своїх трьох не забув.
І в кожного скрипаля була скрипка,
Й така скрипка, що грала сама.
Ті-лі-лі, ті-лі-лі -- скрипалі почали,
І нічого у світі нема,
Та й де його взяти,
Щоб порівняти
Із королем і його скрипалями трьома.
* * *
Була дівчинка одна й мала кучері вона,
І вдачу, що дуже мінлива:
Як була добра то була дуже й дуже добра,
Якщо ж погана -- то просто жахлива.
* * *
Юначе Джон Рів,
Звільни від щурів,
Вижени всіх із хати!
Але сірим мишкам,
Що бігають нишком,
Не стань на заваді;
Ми їм навіть раді,
Бо шкоди від них небагато.
* * *
Була стара жінка, що звалась Федорка;
Голова в неї з дерева, а нога із корка.
У воду якби не впала, була б ще жива:
Нога потонула перша, а потім і голова.
* * *
Повірите чи ні --
Троє людей в казані! --
І звідки взялись вони там? --
Аптекар, двірник
І старий комірник
Вискочили вчора
Із гнилого помідора --
Хоч, може, й не віриться вам!
* * *
Бийся масло, бийся масло,
Поки сяйво дня не згасло.
Ждуть тебе два молодці
Із окрайцями в руці.
І діждуться Том і Джон,
Якщо їх не зморить сон.
* * *
Скаче мій Джонні -- скік-поскік!
Кицька на прив'язі -- по один бік,
Песик прив'язаний з іншого боку:
Джонні на конику -- вершник нівроку!
* * *
Сиділи і пряли шість мишок малих;
Йшла кицька і заглянула до них.
-- А що ви там робите, мої дітки?
-- Ми прядем для джентльменів нитки.
-- Я прийду й намотувать буду цівки.
-- Ні, ні! Ти відкусиш наші голівки.
-- То прийду й поможу вам прясти.
-- О ні! Краще не приходь до нас ти.
* * *
Ти скажи, корівко божа,
На красуню теж я схожа?
Якщо так -- скоріш лети,
Щоб коханого знайти;
Чи на захід, чи на схід,
Де згубився його слід.
* * *
Веселий мельник був. Млина
Він мав на річці Дрон
І, як молов, весь день співав,
Неначе жайворон.
Хоч він багато знав пісень,
Рефреном в них одне:
"Перш ніж любить когось мені,
Полюблять хай мене!"
* * *
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Чи ти, або я, або хтось про це знає,
Як ячмінь, і овес, і пшениця ростуть?
Спочатку зерно фермер в землю кидає,
А потім, як втомиться, він спочиває;
Притупне ногами і приплесне руками,
Як рук своїх працю в полях оглядає.
* * *
В саду моїм росли горішки не прості:
В них срібні шкаралупки, ядерця золоті;
Й принцеса навіть закохалась в мене трішки,
Бо мать хотіла теж такі горішки.
* * *
Рій бджіл у травні --
Дари прадавні;
Рій бджіл у червні --
Скарби предревні;
Рій бджіл у липні --
Грядущі злидні.
* * *
Олень любить ліси дрімучі,
Заєць -- узлісся й полянки,
Лицар -- меч і лати блискучі,
Леді ж -- свої забаганки.
* * *
Гав, гав, гав! -- лемент псів не вгавав:
Містом брів за жебраком жебрак;
Дехто в латках, а хтось в реп'яхах,
Й лиш на однім з вельвету піджак.
* * *
Дудар був і він мав корівку,
Та сіна не мав, щоб дать їй,
То ж пісню їй грав на дудці:
"Корівко моя, зрозумій!"
Корівка все розуміла,
Та злила її пісня ця,
То ж іншу зіграть просила:
"Корівко, спробуй сінця!"
* * *
Гей, рип-рипці,
Грає кіт на скрипці,
Теля через місяць стрибає,
Цуценя з них сміється,
На кухні посуд б'ється
Й від миски ложка втікає.
* * *
Остигла пічка й погасла свічка,
Моє ж дитятко не йде додому.
Свиню сідлайте і пса гнуздайте,
Й доставте швидше дитя додому.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
