
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
2025.06.17
05:03
Посередині болота
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
2025.06.16
23:18
Ти знаєш, я скучив за нами,
За вайбом розмов ні про що,
За зорями та небесами
І першим (ще сніжним) Різдвом.
Там юність бриніла у венах,
І світ був безмежний, мов сон,
Де кожне бажання напевне
За вайбом розмов ні про що,
За зорями та небесами
І першим (ще сніжним) Різдвом.
Там юність бриніла у венах,
І світ був безмежний, мов сон,
Де кожне бажання напевне
2025.06.16
22:22
В щасливу пору
з батьками ми.
Вони і поруч
і в нас вони.
Давно нема їх –
пролинув час –
та рідний подих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...з батьками ми.
Вони і поруч
і в нас вони.
Давно нема їх –
пролинув час –
та рідний подих
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 9
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 9
* * *
Король старий Колі,
Не тужив він ніколи,
О, веселий друзяка він був!
Він звелів, взявши дудку,
Принести всім по кубку,
Й скрипалів своїх трьох не забув.
І в кожного скрипаля була скрипка,
Й така скрипка, що грала сама.
Ті-лі-лі, ті-лі-лі -- скрипалі почали,
І нічого у світі нема,
Та й де його взяти,
Щоб порівняти
Із королем і його скрипалями трьома.
* * *
Була дівчинка одна й мала кучері вона,
І вдачу, що дуже мінлива:
Як була добра то була дуже й дуже добра,
Якщо ж погана -- то просто жахлива.
* * *
Юначе Джон Рів,
Звільни від щурів,
Вижени всіх із хати!
Але сірим мишкам,
Що бігають нишком,
Не стань на заваді;
Ми їм навіть раді,
Бо шкоди від них небагато.
* * *
Була стара жінка, що звалась Федорка;
Голова в неї з дерева, а нога із корка.
У воду якби не впала, була б ще жива:
Нога потонула перша, а потім і голова.
* * *
Повірите чи ні --
Троє людей в казані! --
І звідки взялись вони там? --
Аптекар, двірник
І старий комірник
Вискочили вчора
Із гнилого помідора --
Хоч, може, й не віриться вам!
* * *
Бийся масло, бийся масло,
Поки сяйво дня не згасло.
Ждуть тебе два молодці
Із окрайцями в руці.
І діждуться Том і Джон,
Якщо їх не зморить сон.
* * *
Скаче мій Джонні -- скік-поскік!
Кицька на прив'язі -- по один бік,
Песик прив'язаний з іншого боку:
Джонні на конику -- вершник нівроку!
* * *
Сиділи і пряли шість мишок малих;
Йшла кицька і заглянула до них.
-- А що ви там робите, мої дітки?
-- Ми прядем для джентльменів нитки.
-- Я прийду й намотувать буду цівки.
-- Ні, ні! Ти відкусиш наші голівки.
-- То прийду й поможу вам прясти.
-- О ні! Краще не приходь до нас ти.
* * *
Ти скажи, корівко божа,
На красуню теж я схожа?
Якщо так -- скоріш лети,
Щоб коханого знайти;
Чи на захід, чи на схід,
Де згубився його слід.
* * *
Веселий мельник був. Млина
Він мав на річці Дрон
І, як молов, весь день співав,
Неначе жайворон.
Хоч він багато знав пісень,
Рефреном в них одне:
"Перш ніж любить когось мені,
Полюблять хай мене!"
* * *
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Чи ти, або я, або хтось про це знає,
Як ячмінь, і овес, і пшениця ростуть?
Спочатку зерно фермер в землю кидає,
А потім, як втомиться, він спочиває;
Притупне ногами і приплесне руками,
Як рук своїх працю в полях оглядає.
* * *
В саду моїм росли горішки не прості:
В них срібні шкаралупки, ядерця золоті;
Й принцеса навіть закохалась в мене трішки,
Бо мать хотіла теж такі горішки.
* * *
Рій бджіл у травні --
Дари прадавні;
Рій бджіл у червні --
Скарби предревні;
Рій бджіл у липні --
Грядущі злидні.
* * *
Олень любить ліси дрімучі,
Заєць -- узлісся й полянки,
Лицар -- меч і лати блискучі,
Леді ж -- свої забаганки.
* * *
Гав, гав, гав! -- лемент псів не вгавав:
Містом брів за жебраком жебрак;
Дехто в латках, а хтось в реп'яхах,
Й лиш на однім з вельвету піджак.
* * *
Дудар був і він мав корівку,
Та сіна не мав, щоб дать їй,
То ж пісню їй грав на дудці:
"Корівко моя, зрозумій!"
Корівка все розуміла,
Та злила її пісня ця,
То ж іншу зіграть просила:
"Корівко, спробуй сінця!"
* * *
Гей, рип-рипці,
Грає кіт на скрипці,
Теля через місяць стрибає,
Цуценя з них сміється,
На кухні посуд б'ється
Й від миски ложка втікає.
* * *
Остигла пічка й погасла свічка,
Моє ж дитятко не йде додому.
Свиню сідлайте і пса гнуздайте,
Й доставте швидше дитя додому.
Король старий Колі,
Не тужив він ніколи,
О, веселий друзяка він був!
Він звелів, взявши дудку,
Принести всім по кубку,
Й скрипалів своїх трьох не забув.
І в кожного скрипаля була скрипка,
Й така скрипка, що грала сама.
Ті-лі-лі, ті-лі-лі -- скрипалі почали,
І нічого у світі нема,
Та й де його взяти,
Щоб порівняти
Із королем і його скрипалями трьома.
* * *
Була дівчинка одна й мала кучері вона,
І вдачу, що дуже мінлива:
Як була добра то була дуже й дуже добра,
Якщо ж погана -- то просто жахлива.
* * *
Юначе Джон Рів,
Звільни від щурів,
Вижени всіх із хати!
Але сірим мишкам,
Що бігають нишком,
Не стань на заваді;
Ми їм навіть раді,
Бо шкоди від них небагато.
* * *
Була стара жінка, що звалась Федорка;
Голова в неї з дерева, а нога із корка.
У воду якби не впала, була б ще жива:
Нога потонула перша, а потім і голова.
* * *
Повірите чи ні --
Троє людей в казані! --
І звідки взялись вони там? --
Аптекар, двірник
І старий комірник
Вискочили вчора
Із гнилого помідора --
Хоч, може, й не віриться вам!
* * *
Бийся масло, бийся масло,
Поки сяйво дня не згасло.
Ждуть тебе два молодці
Із окрайцями в руці.
І діждуться Том і Джон,
Якщо їх не зморить сон.
* * *
Скаче мій Джонні -- скік-поскік!
Кицька на прив'язі -- по один бік,
Песик прив'язаний з іншого боку:
Джонні на конику -- вершник нівроку!
* * *
Сиділи і пряли шість мишок малих;
Йшла кицька і заглянула до них.
-- А що ви там робите, мої дітки?
-- Ми прядем для джентльменів нитки.
-- Я прийду й намотувать буду цівки.
-- Ні, ні! Ти відкусиш наші голівки.
-- То прийду й поможу вам прясти.
-- О ні! Краще не приходь до нас ти.
* * *
Ти скажи, корівко божа,
На красуню теж я схожа?
Якщо так -- скоріш лети,
Щоб коханого знайти;
Чи на захід, чи на схід,
Де згубився його слід.
* * *
Веселий мельник був. Млина
Він мав на річці Дрон
І, як молов, весь день співав,
Неначе жайворон.
Хоч він багато знав пісень,
Рефреном в них одне:
"Перш ніж любить когось мені,
Полюблять хай мене!"
* * *
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Чи ти, або я, або хтось про це знає,
Як ячмінь, і овес, і пшениця ростуть?
Спочатку зерно фермер в землю кидає,
А потім, як втомиться, він спочиває;
Притупне ногами і приплесне руками,
Як рук своїх працю в полях оглядає.
* * *
В саду моїм росли горішки не прості:
В них срібні шкаралупки, ядерця золоті;
Й принцеса навіть закохалась в мене трішки,
Бо мать хотіла теж такі горішки.
* * *
Рій бджіл у травні --
Дари прадавні;
Рій бджіл у червні --
Скарби предревні;
Рій бджіл у липні --
Грядущі злидні.
* * *
Олень любить ліси дрімучі,
Заєць -- узлісся й полянки,
Лицар -- меч і лати блискучі,
Леді ж -- свої забаганки.
* * *
Гав, гав, гав! -- лемент псів не вгавав:
Містом брів за жебраком жебрак;
Дехто в латках, а хтось в реп'яхах,
Й лиш на однім з вельвету піджак.
* * *
Дудар був і він мав корівку,
Та сіна не мав, щоб дать їй,
То ж пісню їй грав на дудці:
"Корівко моя, зрозумій!"
Корівка все розуміла,
Та злила її пісня ця,
То ж іншу зіграть просила:
"Корівко, спробуй сінця!"
* * *
Гей, рип-рипці,
Грає кіт на скрипці,
Теля через місяць стрибає,
Цуценя з них сміється,
На кухні посуд б'ється
Й від миски ложка втікає.
* * *
Остигла пічка й погасла свічка,
Моє ж дитятко не йде додому.
Свиню сідлайте і пса гнуздайте,
Й доставте швидше дитя додому.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію