Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
2026.11.12
23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
2026.11.12
22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
2026.11.12
20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
2026.11.12
20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
2026.11.12
15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
2026.11.12
11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас…
4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських
2026.11.12
07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
2026.11.12
06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
2026.11.11
23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
2026.11.11
21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
2026.11.11
13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
2026.11.11
10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
2026.11.11
10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 9
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 9
* * *
Король старий Колі,
Не тужив він ніколи,
О, веселий друзяка він був!
Він звелів, взявши дудку,
Принести всім по кубку,
Й скрипалів своїх трьох не забув.
І в кожного скрипаля була скрипка,
Й така скрипка, що грала сама.
Ті-лі-лі, ті-лі-лі -- скрипалі почали,
І нічого у світі нема,
Та й де його взяти,
Щоб порівняти
Із королем і його скрипалями трьома.
* * *
Була дівчинка одна й мала кучері вона,
І вдачу, що дуже мінлива:
Як була добра то була дуже й дуже добра,
Якщо ж погана -- то просто жахлива.
* * *
Юначе Джон Рів,
Звільни від щурів,
Вижени всіх із хати!
Але сірим мишкам,
Що бігають нишком,
Не стань на заваді;
Ми їм навіть раді,
Бо шкоди від них небагато.
* * *
Була стара жінка, що звалась Федорка;
Голова в неї з дерева, а нога із корка.
У воду якби не впала, була б ще жива:
Нога потонула перша, а потім і голова.
* * *
Повірите чи ні --
Троє людей в казані! --
І звідки взялись вони там? --
Аптекар, двірник
І старий комірник
Вискочили вчора
Із гнилого помідора --
Хоч, може, й не віриться вам!
* * *
Бийся масло, бийся масло,
Поки сяйво дня не згасло.
Ждуть тебе два молодці
Із окрайцями в руці.
І діждуться Том і Джон,
Якщо їх не зморить сон.
* * *
Скаче мій Джонні -- скік-поскік!
Кицька на прив'язі -- по один бік,
Песик прив'язаний з іншого боку:
Джонні на конику -- вершник нівроку!
* * *
Сиділи і пряли шість мишок малих;
Йшла кицька і заглянула до них.
-- А що ви там робите, мої дітки?
-- Ми прядем для джентльменів нитки.
-- Я прийду й намотувать буду цівки.
-- Ні, ні! Ти відкусиш наші голівки.
-- То прийду й поможу вам прясти.
-- О ні! Краще не приходь до нас ти.
* * *
Ти скажи, корівко божа,
На красуню теж я схожа?
Якщо так -- скоріш лети,
Щоб коханого знайти;
Чи на захід, чи на схід,
Де згубився його слід.
* * *
Веселий мельник був. Млина
Він мав на річці Дрон
І, як молов, весь день співав,
Неначе жайворон.
Хоч він багато знав пісень,
Рефреном в них одне:
"Перш ніж любить когось мені,
Полюблять хай мене!"
* * *
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Чи ти, або я, або хтось про це знає,
Як ячмінь, і овес, і пшениця ростуть?
Спочатку зерно фермер в землю кидає,
А потім, як втомиться, він спочиває;
Притупне ногами і приплесне руками,
Як рук своїх працю в полях оглядає.
* * *
В саду моїм росли горішки не прості:
В них срібні шкаралупки, ядерця золоті;
Й принцеса навіть закохалась в мене трішки,
Бо мать хотіла теж такі горішки.
* * *
Рій бджіл у травні --
Дари прадавні;
Рій бджіл у червні --
Скарби предревні;
Рій бджіл у липні --
Грядущі злидні.
* * *
Олень любить ліси дрімучі,
Заєць -- узлісся й полянки,
Лицар -- меч і лати блискучі,
Леді ж -- свої забаганки.
* * *
Гав, гав, гав! -- лемент псів не вгавав:
Містом брів за жебраком жебрак;
Дехто в латках, а хтось в реп'яхах,
Й лиш на однім з вельвету піджак.
* * *
Дудар був і він мав корівку,
Та сіна не мав, щоб дать їй,
То ж пісню їй грав на дудці:
"Корівко моя, зрозумій!"
Корівка все розуміла,
Та злила її пісня ця,
То ж іншу зіграть просила:
"Корівко, спробуй сінця!"
* * *
Гей, рип-рипці,
Грає кіт на скрипці,
Теля через місяць стрибає,
Цуценя з них сміється,
На кухні посуд б'ється
Й від миски ложка втікає.
* * *
Остигла пічка й погасла свічка,
Моє ж дитятко не йде додому.
Свиню сідлайте і пса гнуздайте,
Й доставте швидше дитя додому.
Король старий Колі,
Не тужив він ніколи,
О, веселий друзяка він був!
Він звелів, взявши дудку,
Принести всім по кубку,
Й скрипалів своїх трьох не забув.
І в кожного скрипаля була скрипка,
Й така скрипка, що грала сама.
Ті-лі-лі, ті-лі-лі -- скрипалі почали,
І нічого у світі нема,
Та й де його взяти,
Щоб порівняти
Із королем і його скрипалями трьома.
* * *
Була дівчинка одна й мала кучері вона,
І вдачу, що дуже мінлива:
Як була добра то була дуже й дуже добра,
Якщо ж погана -- то просто жахлива.
* * *
Юначе Джон Рів,
Звільни від щурів,
Вижени всіх із хати!
Але сірим мишкам,
Що бігають нишком,
Не стань на заваді;
Ми їм навіть раді,
Бо шкоди від них небагато.
* * *
Була стара жінка, що звалась Федорка;
Голова в неї з дерева, а нога із корка.
У воду якби не впала, була б ще жива:
Нога потонула перша, а потім і голова.
* * *
Повірите чи ні --
Троє людей в казані! --
І звідки взялись вони там? --
Аптекар, двірник
І старий комірник
Вискочили вчора
Із гнилого помідора --
Хоч, може, й не віриться вам!
* * *
Бийся масло, бийся масло,
Поки сяйво дня не згасло.
Ждуть тебе два молодці
Із окрайцями в руці.
І діждуться Том і Джон,
Якщо їх не зморить сон.
* * *
Скаче мій Джонні -- скік-поскік!
Кицька на прив'язі -- по один бік,
Песик прив'язаний з іншого боку:
Джонні на конику -- вершник нівроку!
* * *
Сиділи і пряли шість мишок малих;
Йшла кицька і заглянула до них.
-- А що ви там робите, мої дітки?
-- Ми прядем для джентльменів нитки.
-- Я прийду й намотувать буду цівки.
-- Ні, ні! Ти відкусиш наші голівки.
-- То прийду й поможу вам прясти.
-- О ні! Краще не приходь до нас ти.
* * *
Ти скажи, корівко божа,
На красуню теж я схожа?
Якщо так -- скоріш лети,
Щоб коханого знайти;
Чи на захід, чи на схід,
Де згубився його слід.
* * *
Веселий мельник був. Млина
Він мав на річці Дрон
І, як молов, весь день співав,
Неначе жайворон.
Хоч він багато знав пісень,
Рефреном в них одне:
"Перш ніж любить когось мені,
Полюблять хай мене!"
* * *
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Ячмінь, і овес, і пшениця ростуть!
Чи ти, або я, або хтось про це знає,
Як ячмінь, і овес, і пшениця ростуть?
Спочатку зерно фермер в землю кидає,
А потім, як втомиться, він спочиває;
Притупне ногами і приплесне руками,
Як рук своїх працю в полях оглядає.
* * *
В саду моїм росли горішки не прості:
В них срібні шкаралупки, ядерця золоті;
Й принцеса навіть закохалась в мене трішки,
Бо мать хотіла теж такі горішки.
* * *
Рій бджіл у травні --
Дари прадавні;
Рій бджіл у червні --
Скарби предревні;
Рій бджіл у липні --
Грядущі злидні.
* * *
Олень любить ліси дрімучі,
Заєць -- узлісся й полянки,
Лицар -- меч і лати блискучі,
Леді ж -- свої забаганки.
* * *
Гав, гав, гав! -- лемент псів не вгавав:
Містом брів за жебраком жебрак;
Дехто в латках, а хтось в реп'яхах,
Й лиш на однім з вельвету піджак.
* * *
Дудар був і він мав корівку,
Та сіна не мав, щоб дать їй,
То ж пісню їй грав на дудці:
"Корівко моя, зрозумій!"
Корівка все розуміла,
Та злила її пісня ця,
То ж іншу зіграть просила:
"Корівко, спробуй сінця!"
* * *
Гей, рип-рипці,
Грає кіт на скрипці,
Теля через місяць стрибає,
Цуценя з них сміється,
На кухні посуд б'ється
Й від миски ложка втікає.
* * *
Остигла пічка й погасла свічка,
Моє ж дитятко не йде додому.
Свиню сідлайте і пса гнуздайте,
Й доставте швидше дитя додому.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
