Євген Павлович Плужник (укр. Євген Павлович Плужник, 14 грудня 1898 Кантемировка, Богучарський повіт, Воронезька губернія, Російська імперія - 2 лютого 1936 Соловецький табір особливого призначення, Соловецькі острови, РРФСР, СРСР) - український поет, прозаїк, драматург, перекладач , лексикограф.

Вікіпедія

Оригинал:

ШЕВЧЕНКО
Коли надійдуть втома і зневір'я,
В його портрет вдивляюся тоді,—
І знову в серці відчуваю мир я
І тихий голос радісних надій.

*
Такий спокійний дивиться він з рами.
О, це за всіх замислене чоло,
Що, наче символ, стало над часами —
Того, що в нас нове перемогло!
І крізь обличчя, кождій хаті рідне,
Немов виразно бачу я в імлі:
Вже близько час — за нього ж день розквітне —
І на його оновленій землі!

*
Тоді я знов часам назустріч — згоден,
Бо чую я часів жаданих крок!
— Щасливий нарід, що його відродин
Був на землі воістину Пророк!

Мой вольный перевод:

ШЕВЧЕНКО
Когда подступят вялость и неверие,
В его портрет внимательней всмотрюсь —
И снова сердце чувствует доверие,
Надежды голос умаляет грусть.

*
Такой спокойный смотрит он из рамы.
Задумчив взгляд, открытое чело,
Он символ чести — сильный и упрямый,
В его победе новое число!
Его лицо, родное в каждом доме,
Его я вижу даже в темноте.
Уж близок день расцвета, в полудрёме -
Ведёт нас всех к намеченной мечте.

*
Иду навстречу времени — согласен,
Его я слышу вожделенный слог!
— Он вёл народ туда, где будет счастлив,
Был на земле воистину Пророк!

29.11.2019 15-00


Оригинал:

НА 1924 РІК
Франціє!
Чи то ж твоїм повіям
Ублагати невблаганний час,
Щоб зі сходу вітер не повіяв —
Від Дніпра,
Від Ільменю,
Від нас!
Азіати!
Дикуни!
Морлоки!
А дивись — лягла земля під пар,
Щоб вплести червоні дні і роки
Навіть в твій безглуздий календар!
Після днів натхнення і Бастілій —
Грабувати робітничий Рур!
— Це, щоб морем крові від розстрілів
Фарбувати свій Версаль і Лувр?
Франціє!
Невже ж твоїм рушницям
Розстріляти всі нові віки,
Що міцні такі, немов та криця,
Де селяни і робітники?
І невже, невже тобі не сором,
І невже ніколи не болить,
Що земля уся тобі докором,
Що тобі докором кожна мить!
Азіати?
Дикуни ми?
— Добре!
Ну, а ти, така шляхетна, ти!
Що влягла гарматним димом обрій,
Щоб не зріти братньої мети!
Франціє!
Версалю і Париже!
Ні, не ви зірвете той новий
Календар,
Що схід натхненний пише!
Ні, не ви!
Не ви!
Не ви!


Мой вольный перевод:

НА 1924 ГОД

О, Франсе!
И твоим проституткам
Наконец пробил час!
Вихрь с востока подул -
От Днепра,
От Ильменя,
От нас!
Дикари!
Бунтари!
Азиаты!
Землю снова испарили в старь,
Чтобы красные новые даты
Обновили и твой календарь!
После дней разрушенья Бастилии -
Хватит грабить рабочий народ!
— Кровь за кровь! Ничего не простили.
От Версаля до Лувра поход?
О, Франсе!
Неужель твоим ружьям
Нас расстреливать снова века?
Сталь крепка, испытаний не нужно!
Где крестьян и рабочих рука?
Неужели нисколько не стыдно,
Неужели душа не болит,
И упрёков не слышно — не видно?
Разве подлость не ставят на вид?!
Азиаты?
И все дикари мы?
— Хорошо,
Благородная, ты!
Пушек дым затуманил предзимье,
Цели братства в прицеле мечты!
О, Франсе!
От Версаля до Лувра!
И Париж обновит
Календарь,
Что Восток вдохновенный напишет?!
Даль в дыму!
Еле светит фонарь...

29. 11 2019 15-40


Оригинал:

ЖОВТЕНЬ
Буде в жовтні довіку свято,
Хоч би й час на шляху пристав!
Селянине!
Тому, що знято
Тебе з хреста.

Через те, що степи родючі —
О, єдиний!—
Тобі,
Що червоним у серце влучив
Міліонам чужих рабів!

Чуєш?
Сходить в красі безмежній
Твій великий — для всіх — посів!
Ворскла, Альпи, Берлін, мис Дежнів —
Всі!

До землі припади-но вухом —
Чуєш ти?—
Вся земля
Велетенським рухом —
До твоєї мети.


Мой вольный перевод:

ОКТЯБРЬ

Будет в октябре навечно дата,
Праздник этот в новый мир прислал
Пахарь от сохи!
И тело снято
С истязания креста.

Плодородные степи богаты.
Ты единственный —
В поле том
Красным колом стоишь распятый,
Признан чуждым для них рабом.

Слышишь,
Звон красоты безбрежной?
Твой великий для всех посев!
Ворскла, Альпы, Берлин, мыс ДЕжнев -
Много их, но услышали все!

Припади же
К земле своим ухом…
Слышишь ты? -
Вся земля у заветной черты,
И огромным, неистовым духом -
В пашне взращивает мечты.

29.11.2019 16-20


Оригинал:

***
Я вас Галю, згадував сьогодні,
Хотілося мені вас побачити.
Все здавалося, що ви самотні
І десь далеко плачете.

Смішно це, але мені так хочеться
Про якесь майбутнє з вами балакати,
Дивитися як день квітневий точиться,
А може, й плакати.


Мой вольный перевод:

***
Вы мне, Галя, сегодня приснились,
Так хотелось мне вас увИдеть.
Как сердцА одиноко бились!...
Вы не плачьте. Кто смог вас обидеть?

Грустно это, но хочется снова
Мне о будущем Вам говорить,
День в апреле промёрзнет сурово,
Слёз капель остановит нить.

29.11.2019 16-27

Оригинал:

***
Читаю Сінклера й ходжу на біржу праці.
А виріс мрійником серед гаїв на Пслі...
Та від минулого тільки шкільний Горацій,
А про майбутнє — кілька тисяч слів.

Колись наважусь — заплющу серце й вуха!
Мета однакова — чи ця чи та.
Ах, про майбутнє все я переслухав,
А про минуле все перечитав!


Мой вольный перевод:

***
Читаю Синклера и хожу на биржу труда.
Я вырос мечтателем среди рощ и приятных снов...
Школьный курс вспоминается иногда,
А о будущем — много тысяч слов.

Когда решусь — закрою сердце и уши!
Цель одинакова — и эта, и та.
Ах, о будущем всё я прослушал,
и о прошлом я всё прочитал!

29.11. 2019 16-34
Оригинал:
* * *
У дужих дні — немов слухняна глина,
Покірна волі й пальцям різьбаря;
А я схилюсь тихенько на коліна,—
Шумуйте, днів розбурхані моря!

Але не гнів, не заздрість і не втома
(Благословенний шлях, що ним іти!),—
Якась нова, словам ще не відома,
Солодка мука здійснення мети!

Хай іншим дні прозорі і покірні,
Нехай я сам покірний дням моїм!..
… О днів прийдешніх обрії безмірні,
О тишина моїх маленьких рим!

Мой перевод:
* * *
У сильных дни — словно послушная глина,
Покорная воле и пальцам резчика;
Я встаю на колени у края почина,
У моря, взбудораженного венчиком!

Но гнев, а не зависть и не усталость
(Благословен путь, что наметить успели!) —
Какая-то новая, неизвестная сладость,
Солёная мука осуществления цели!

Пусть и другим дни будут также покорны,
Пусть я сам буду покорен дням моим!...
… Горизонты дней грядущих желания полны,
В тишине стихов моих и маленьких рифм!

01.12. 14-00

Оригинал:
* * *
Майже рік сиджу, мов кріт, на хуторі.
Вже й листів твоїх не відбираю.
Інколи копаюся у Мутері
Та в пікет з одним знайомим граю.

От книжок коли б хоч з пуд одержати!
Все ж не Мутер цей! Та карт колоду...
Тихий я. Навіть не знаю, де вже ти...
Відчинив я осені господу!

Мертвий я. Це добре, ясно відаю.
Та і як, скажи, себе одуриш!
А проте живу. Журюсь, обідаю...
О,— болить мені, єдина! Чуєш?

Мой перевод:
* * *
Почти год сижу, как крот, на хуторе.
Уже и писем твоих, не отбираю.
Иногда копаюсь в «Мутери»,
И в пикет с одним знакомым играю.

Вот книг если б хоть с пуд получить!
Все же не «Мутер» этот! И карт колода...
Тихий я. Даже не знаю, где уж ты...
Открыта осени природа...

Мертвый я. Это я хорошо, ясно знаю.
Себя не обманешь, враньё не напишешь.
Тем не менее — живу. Мучаюсь, понимаю...
Больно мне, Единственная! Слышишь?

01.12.2019 14-20

Оригинал:
* * *
На поле вийшов — зомлів:
Колос від колосу — чверть!
Висохло серце землі,
Кров'ю наповнене вщерть!

Кинув безсиле — агов!
Тільки луна, ні душі!
Вигадки ранку мого
Смуток вечірній здушив!

Поле, і місто, і я —
Море моєї рідні!—
Хто з нас хоч хвильку стояв
Справді над мукою днів?

Мой перевод:
* * *
В поле вышел я — упал замертво:
Колос от колоса — на четверть!
Высохло сердце земли, замерло,
Кровью наполнено. Шаманит ветер!

Бросил бессильно: — «Эй-ого!»
Только эхо, и ни души...
Выдумку утра моего
Голос вечера задушил!

Поле, и город, и я -
Море горя родни моей…
Кто из нас хоть минутку стоял
Над этой мукою дней?...

01.12 2019 14-30
Оригинал:
* * *
Папірос кому! Папіроси!
Шльоп! ляп! по калюжі… Коробок у руках.
Це ж хто не зовсім босий,—
На візниках!

Саме отут на розі
Перша упала за волю кров...
Припасайте по змозі
Хліба та дров!

Бились, як леви, матроси!
З ними татусь!
А тепер — без руки...
Папірос кому! Папіроси...
Сірники…

Мой перевод:
* * *

Папирос кому! Папиросы!
Шлёп! ляп! по луже… Коробок в руках.
Это тем, кто не совсем бОсый,
На колёсах, на возах!

Тут — на углу тревожности
Первая упала за свободу кровь...
Запасайте по возможности
Хлеба и дров!

Бились, как львы, матросы!
С ними отечество!
А теперь — без рук-ног — покалечены...
Папирос кому! Папиросы...
… Обезличенным — спички...

01.12.2019 15-30

Оригинал:
* * *
Розпочинає дні гудок о шостій,
Коли роси ще вітер не допив,
А там, вгорі, такі ясні і прості,
Пливуть рожеві зграї голубів...

Ще пішоходи холодком укриті,—
На передмісті десь ірже лоша...
І хочеться сказати кожній миті:
Не поспішай!

Але вже в'ється порох над базаром,
І синьоокий ранок мов засліп...
І закиплять, я знаю, незабаром
Купівля й продаж — боротьба за хліб!

І я іду, щоб десь продати м'язи,
Ще від учора стомлені напів...
І гаснуть, бліднуть відблиски топазів
На крилах голубів…


Мой перевод:
* * *

Начинает день гудок в шесть,
Когда росу ещё ветер не дОпил,
А там, наверху, голубей не счесть,
Плывут розовые облака высокие...

Еще пешеход холодком укутан,
В стогу сонный жеребенок лежит...
И хочется сказать каждой минуте:
Подожди!...

Но уже вьётся пыль над базаром,
В лучах утра я будто ослеп ...
И закипит скоро страда не задаром —
Покупка-продажа — борьба за хлеб!

И я иду где-то продать силы,
Себя вчерашнего уставшего бледней...
И гаснут, блики топазов синих
На крылах голубей ...

01.12.2019 15-50

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Одірвались від днів слова,
В'януть собі по книжках, а у днях —
мов у темному лісі!
Радість у мене нова:
Дощ осінній по стрісі.

Брешете ви, кому ясно усе!
Перед мрією всі ми ниць!

Дні! який це музей
Дрібниць!
1926


Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Оторвались от дней слова,
Вянут себе по книгам, а в днях -
как в тёмном лесу!
Радость у меня своя:
Дождь — осенний плясун.

Врёте вы, кому ясно всё!
Перед мечтой всяк чужой — ничей!
Возок крутит своё колесо
в музей мелочей!

01.12.2019 16-00

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Там, де полягли вони за волю,
Буряки тепер для цукроварні.
І не треба слів. Не треба болю.
— Іншим дні прозорі, тихі, гарні.

Скінчено. Записано. І крапка.
— Спочивайте, стомлені над міру!—
… Розгортає знов іржава сапка
Землю, від утоми сіру.
1926


Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Там, где полегли они за свободу,
Свекла для сахарного завода.
И не надо слов. Не надо боли.
— Другие дни пришли, тихие — не более.

Кончено. Записано точь-в-точь кратко.
— Отдыхайте, утомленные излишне —
… Взборонит снова ржавая тяпка
Землю усталую в борозды пышные.

01.12.2019 16-10


Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Зціпив зуби. Блідий-блідий!
За байраком село палало.
Хтось прикладом у спину,— йди!
— Вас чимало!

Сухо чмихнув старий наган
(Перша нота нової гами...)
Надвечірній лягав туман
Над житами.

Хтось один засвистав матчиш.
На тачанки!— й шукай, де знаєш!
Поле, поле!
Чом ти мовчиш!
— Не ридаєш?

1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Стиснул зубы бледный один.
За оврагом селО горело...
Кто-то прикладом в спину: — иди!
— много вас беглых!

Сухо фыркнул старый наган
(Первая нота нервной дрожью...)
Предвечерней ложился туман
Над рожью.

Кто-то спешно просвистел как стриж:
— На тачанки! И ищи, где знаешь...
Поле, поле!
Почему ты молчишь!
— не рыдаешь?

01.12.2019 16-25

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Ще в полон не брали тоді,—
Приліпили його до стовпа...
На землі, від крові рудій,
Кривава ропа...

А він був молодий такий!
Цілував, мабуть, гаряче...
Довго, довго йому круки
Випивали світло з очей!

А тепер там зійшов полин.
Телеграфні стовпи...
Загубився селянський син,—
Відробив!

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Ещё в плен не брали тогда —
Пригвоздили к столбу. Стой...
На земле крови борозда,
Кровавый гной...

А он был молодой такой!
Целовал, пожалуй, их горячей...
Долго, долго ворон седой
Выпивал свет из глаз… ручей!

А теперь там взошла полынь.
Телеграфных нитей столбы...
Был загублен крестьянский сын, -
Отработал дитя судьбы.

01.12.2019 17-40

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Притулив до стінки людину,
Витяг нагана...
Придивляйсь, дітлоха, з-за тину,—
Гра бездоганна!

Потім їли яєшню з салом,
До синців тисли Мотрі груди...
О, минуле! Твоїм васалам
І в майбутньому тісно буде!

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Прижмут к стене человека, пленя,
Извлекают наган беспечно...
Смотри, дитя, из-за плетня, -
Игра безупречна!

Потом едят яичницу с салом,
До синяков жмут женские груди...
О, прошлое! Твоим вассалам
И в будущем тесно будет!

01.12.2019 17-50


Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Впало — ставай до стінки!—
Сперся плечем на ганок...
Тільки й згадав: у жінки
Грошей нема на ранок.

І ні жалю, ні болю.
Бачив — нагана наставив...
Ніби виконував ролю
В нецікавій виставі.

Тільки й думок — на ранок
Хліба нема у жінки...
Ганок.
Труп біля стінки.

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Устало: — Становись к стенке, -
Опёрся плечом о крыльцо...
Вспомнил у жены в застенке
Припрятано было кольцо.

И ни жалости, ни боли.
Наган его — знак к могиле...
Будто привычные роли
В наскучившем водевиле.

Только и мыслей — утром
Хлеба нет у жены, кольцо...
Крыльцо.
У стенки — трупы.
01.12.2019 18-10

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Я — як і всі. І штани з полотна...
І серце моє наган...
Бачив життя до останнього дна
Сотнями ран!

От! І не треба ніяких слів!—
За мовчанням вщерть зголоднів.
Зійде колись велетенський посів
Тишею вірних днів!

Ось і не треба газетних фраз!
— Біль є постійно біль!—
Мовчки зросте десь новий Тарас
Серед кривавих піль!

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Я — как и все. И штаны с полотна...
И сердце моё наган...
Видел жизнь до последнего дна
Сотнями ран!

Вот! И не надо никаких слов —
Молчание голодней!
Взойдёт семя вселенских снов
Тишиной верных дней!

Вот и не надо газетных фраз!
— Боль… не бывает больней!
Молча вырастет новый Тарас
Средь кровавых полей!

01.12.2019 18-20

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Я знаю:
Перекують на рала мечі.
І буде родюча земля —
Не ця.
І будуть одні ключі
Одмикати усі серця.

Я знаю!
І буде так:
Пшеницями зійде кров,
І пізнають, яка на смак
Любов.
Вірю.

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Я знаю:
Перекуют на орала мечи.
Земля плодородная будет —
Не та.
И будут одни ключи
Отпирать все сердца.

Я знаю!
И будет так:
Пшеницей взойдет кровь,
И узнают, какая на вкус
Любовь.
Верю.

01.12.2019 18-25
Оригинал:

ВІРШ ДО ОПОВІДАННЯ В.ПІДМОГИЛЬНОГО
«ТРЕТЯ РЕВОЛЮЦІЯ»
Гей, батьку мій, степе широкий!
А поговорю я ще з тобою...
Бо молодії ж мої бідні роки
Та пішли за водою...
Ой ви, звізди, звізди блискучі!
А вже й красота мені ваша зовсім не мила...
Бо на темний мій кучир
Та лягла пороша біла.
Ой ночі, чорні та безокі!
І не видно мені, куда йду...
Ще змалку я одинокий,
Та такий і пропаду.
Де ж, брати ви мої любі?
Ніхто сльози горькі мені не витер...
І от стою я, мов дуб той,
А кругом тільки хмари та вітер...
__

Мой перевод:

Стихи к рассказу Валерьяна Пидмогильного*
«ТРЕТЬЯ РЕВОЛЮЦИЯ»

Гэй, мать моя, степь широкая!
А поговорю я ещё с тобой?...
Молодые бедные годы, река глубокая,
Мы пошли за водой ...
Ой вы, звёзды, звёзды блестящие!
И уж красота мне ваша совсем не мила...
Темна судьба моя настоящая,
Да легла пороша бела.
Ой вы ночи, чёрные и безокие!
Не видать мне куда иду...
Ещё с детства я одинокий,
И такой пропаду.
Где же вы братья, полны забот?
Никто слёзы горькие мне не вытер...
И вот стою я, как дуб тот,
А кругом только облака и ветер...

02.12.2019 0-45

*Пидмогильный, Валерьян Петрович
Часть рассказов была напечатана в екатеринославской газете «Украинский пролетарий». Описал голодомор 1921—1923 годов в рассказе «Сын» (1923). В 1922 вышла книга рассказов «В эпидемическом бараке». В 1924 вышла книга Пидмогильного «Военный лётчик», а в 1926 году — отдельное издание повести «Третья революция». Вместе с Е. Плужником в 1926—1927 он подготовил два издания словаря «Фразеология делового языка», работал над сценарием фильма «Коломба» по роману Проспера Мериме.
__
Оригинал:
ВІН
Проминуть по днях десятиріччя,
Прийде радість інших поколінь,—
Але завжди
раз
на рік
обличчя
Обгортатиме глибока тінь!
Пам'ятатимуть дорослі й діти,
Хто в цей час в минулому помер!
Через віщо —
всім гудкам гудіти
Три хвилини —
як гули тепер!
Але завжди в подиху заводів
— Невмирущий в арміях машин!—
Поруч з нами
той,
кого в народі
Уквітчають коротенько —
Він!
І в обличчях радість біль пригорне:
У мільйонах втілений —
не вмер!
...І сотворять вічну пам'ять горни
З вдячністю, не знаною тепер!
Проминуть, мов сон, десятиріччя
Болю, крові, боротьби і війн,—
Але вічна правда робітнича —
Він!..
__
Мой перевод:

ОН
Пройдут по дням десятилетия,
И будет радость других поколений,
но всегда,
каждый раз,
каждый год —
лицо бессмертия
обвёрнуто в глубокие тени!
Вспомнят взрослые и дети,
Кто в то время лихое умер,
Страдал в прошлом!
Три минуты эти -
Будет звенеть зуммер,
Прогудеть не сложно!
Но всегда в дыхании заводов
— Новейших машин армий всех времён -
Рядом, братцы,
тот,
кого в народе
Нарекают вкратце -
Он!
И в лицах радость боль обойдёт:
В миллионах воплощённый -
не сгинул!
… И воспарит память. Веры полёт
В благодарность неизвестной могиле!
Пройдут, как сон, десятилетия
Боли, крови, борьбы и войн,
Но правда рабочая, бессмертная –
Он!...

02.12.2019 1-00
__

Оригинал:
СЕРП I МОЛОТ
Селянине!
Твоя рука —
У мозолях днів та плуга!
Поруч з нею
Рука
Така
Друга!
Робітник — полотно таке ж,
Тільки вмочене в фарбу синю!
Робітнича сила без меж,
Селянська без спину!
Поруч стануть —
Земля нова!
Світ на інші шляхи натрапив!
— Вже палають нові слова!
— Вже малюють нові мапи!
О мозолі міцних долонь,
Що цілують і серп, і молот!—
Це від ваших стискань вогонь
Навколо!
__

Мой перевод:
СЕРП И МОЛОТ
Крестьянин!
Твоя рука
В мозолях дней и плуга!
Рядом с ней
другая — в веках —
шершавая -
друга!
Рабочий — полотно тех же страниц,
Только обмакнуто в краску синюю!
Рабочая сила — она без границ,
Крестьянская — вогнута в спину!
Рядом встанут они —
И земля вертится!
Мир на другие пути наткнулся!
— Уже в новые слова верится!
— Палец новой карты коснулся!
О мозоль, не щадящая эту ладонь,
И губы, целующие серп и молот,
Это от ваших усилий огонь
топит холод!

02.12.2019 1-15
__

Оригинал:
***
Плакала вона… натомлену спину
День ховав за дахами дач.
А я з усіх фраз памятаю єдину:
— Годі, не плач.
Годі, не плач? Як це дико, їй-богу!
Ой як мертве усе в словах!
Взяти б серце своє – й об підлогу!
— Ах!
Скрикнула б раптом. В одну хвилину
Бачила б версти моїх шляхів…
Горбив день натомлену спину
Над горбами дахів.
__
Мой перевод:
***
Плакала она… Утомленные спины
день прятал за крышами дач.
А я из всех фраз помню единую:
— Хватит, не плачь.
— Не плачь? Как это дико, ей-богу!
Как мертво всё в словах!
Взять бы сердце своё — да об пол, с порогу!
— Ах!
Вскрикнула б вдруг. Хотя невинна.
Видела б вёрсты моих путей...
Сгорбил день утомленные спины
Сгинул в темень ветвей.

02.12.2019 1-35
__

Оригинал:
***
Сентиментальний тихий полонез, -
І раптом вся приникла до роялю…
Не треба сліз, моя далека Галю!
Усе загоїться, забудеться, минеться,
І я піду – життям ця необхідність зветься,
Піду в далекі тихі хутори…
Чи ви згадаєте мене у Відні?
Ніхто, ніхто мені не говори,
Що є серця якісь близькі і рідні!


Мой перевод:
***
Сентиментальный тихий полонез,
И вдруг горько приникла к роялю...
Не надо слёз, моя милая Галя!
Всё заживёт, забудется, минет,
А я пойду — жизнью это зовётся,
Пойду в хутора, далёкие ныне...
Вы вспоминайте меня с утра!
Всё, что было меж нами навек остаётся.
Ничего не говори мне… пора...
… СердцА так близко бились вчера!

02.12.2019 1-50

Первая часть моих переводов из Е. Плужника: http://maysterni.com/publication.php?id=142829
Исходники (оригиналы): http://maysterni.com/user.php?id=772&t=1