Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.05
09:26
Знов пливу за течією…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху весь в диму…
Відмовляюсь. Терапія...
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…
2025.11.05
02:51
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.
А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,
2025.11.04
22:11
Із рокера він став перукарем,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,
2025.11.04
21:58
Кволі у полі тополі,
В Полі доволі квасолі.
В Полі доволі квасолі.
2025.11.04
12:43
Мій рідний край – це неосяжний простір,
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.
Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.
Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,
2025.11.04
11:55
Що бачить читач, який натрапив на публікацію одного з діючих авторів "Поетичних майстерень"?
Побачене буде віршем, висота якого складає дві строфи з промовистою назвою "Гекзаметр гніву". Ось воно:
"Гнів, оспівай, богине, народу, який не здається,
2025.11.04
10:09
А минулої доби повернули сотні тіл.
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.
Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.
Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!
2025.11.04
07:38
Мене щоб не помітили, забули,
Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.
Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність
Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.
Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність
2025.11.03
23:33
Аморальні і безпринципні найбільше переймаються моральними принципами.
Нечесні беруться пильнувати за чеснотами, нечисті – за чистотою, душогуби – за спасінням душ.
Інстинкт заробляння грошей заступає усі інші інстинкти.
Мізерним душам кортить ро
2025.11.03
21:29
Повертаюсь по колу в колишні кордони.
В дорогу рідну гавань я знов повернусь.
У торбині нічого, лише забобони
Осідають на плечі, як пил або гнус.
Повертаюсь по колу, нічого не взявши
Із собою з мандрівки, немовби жебрак.
Повертаюсь вигнанцем,
В дорогу рідну гавань я знов повернусь.
У торбині нічого, лише забобони
Осідають на плечі, як пил або гнус.
Повертаюсь по колу, нічого не взявши
Із собою з мандрівки, немовби жебрак.
Повертаюсь вигнанцем,
2025.11.03
19:06
Цьом-цьом, лялюнь! Як в тебе справи?
Чим Лондон дихає, Париж?
Сідай, примощуйся до кави.
Куди так, Сонечко, летиш?
Абзацно кажеж? Це цікаво!
Розводиш круто мудаків!
Ти п’єш без цукру? Не гіркаво?
Чим Лондон дихає, Париж?
Сідай, примощуйся до кави.
Куди так, Сонечко, летиш?
Абзацно кажеж? Це цікаво!
Розводиш круто мудаків!
Ти п’єш без цукру? Не гіркаво?
2025.11.03
16:31
У сльозовирі вона іде
Іще роки минають
Місця для плачу немає
Я збився десь
Розуміння є чеснотою та не для всіх
Ти навчиш мене любити
Додаси зусиль
Іще роки минають
Місця для плачу немає
Я збився десь
Розуміння є чеснотою та не для всіх
Ти навчиш мене любити
Додаси зусиль
2025.11.03
14:22
Прекрасний ранок, трохи сонний,
І трішки гріє сонцедень.
Залиті сяйвом злотодзвонним,
Пташині виляски пісень
Пробуджують медові ріки,
Що витікають із небес.
Сварог сьогодні світлоликий
І трішки гріє сонцедень.
Залиті сяйвом злотодзвонним,
Пташині виляски пісень
Пробуджують медові ріки,
Що витікають із небес.
Сварог сьогодні світлоликий
2025.11.03
09:53
і черги на вулиці
І черги в метро
О боже, як тулиться
Прийдешнє добро…
А хтось не противиться
А хтось відганя
З очей на потилицю
Місцева фіґня…
І черги в метро
О боже, як тулиться
Прийдешнє добро…
А хтось не противиться
А хтось відганя
З очей на потилицю
Місцева фіґня…
2025.11.02
21:31
Пожовкле листя падає в обличчя,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.
Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.
Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,
2025.11.02
20:59
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Ніхто (2019) /
Критика | Аналітика
Портрет справжнього чоловіка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Портрет справжнього чоловіка
Ти молодий юнак, підліток, а може ще пацан серед дворових ігор. Десь народився, якось живеш, а навколо часто чути про те, що рано чи пізно станеш справжнім чоловіком. Істина в тому, що найсправжнісінькі ми завжди до цих пустих слів, до доторку зі свідомістю, чим ми молодші, тим ми більше ми.
А потім у дверцята стукає суспільство й висуває свої вимоги. Тут не плач через дурниці, там не бий підступного кривдника, дівчата слабша стать, їх не можна ображати.. Пішло-поїхало, наштампуємо тебе стереотипами й баченням того, ким ти повинен бути. Сміх, та й годі, поганенька кумедія.
Коли заходить спіч про маскулінність, про традиційний образ справжнього мужчини, перед очима бачиш тільки жирного сусіду з багатоповерхівки із пивним брюшком, невмінням підійти на рівних принципах до протилежної статі чи з активним диванним патріотизмом і типовим ніхуа-хуа-неробленням. Що йде в показі перед епізодом становлення чоловіком?
Ти як людина, навіть відкидаючи біологічну приналежність чи гендерну ідентичність, стоїш перед світом голий, крихкий і поки не сформований. І збережи це. Ні, не так. Суспільство, збережи це, будь ласкавим.
Нас чомусь жмуть. Чомусь обмежують свободу самовираження, доходить і до емоцій. Чи ви ситуативно ловили себе на думці, що не зможете заплакати в публічному місці, якщо ви чоловік? І від цього справді сумно, бо блок буває як заноза, але не в задниці, а в душі.
Кожен чоловік, він і чоловік, і жінка, і дитина. Ми володіємо елементами всіх статей і різного віку, якщо нам вдається зберегти свою унікальність, неповторність. У царині рис різного роду народжується воістину особистість, індивідуальність, якщо вжити термін із сухенького підручника по психології.
Квір, який бореться за свої права й виражає правдиву сутність власних бажань: він справжній чоловік. Андрогінний хлопчик у стильному одязі, що працює моделлю і радіє цьому: він справжній чоловік. Сором'язливий соціопат, якого одні називають вар'ятом, а дівчата таємно захоплюються й люблять за його спонтанну силу: він справжній чоловік.
Ти справжній чоловік, такий який подобаєшся самому собі. І слабкий, і сильний, і мускулистий, і астенічний, інтелектуал чи спритний офіціант. Відчуття чесності перед собою, своїми ідеями та відкриттями, а вкупі життя згідно цих принципів: от вона, нова традиція, культурна норма і просто здоровий підхід.
А тепер підійди до дзеркала, заглянь собі в очі й усміхнися: так, ти такий який є і це прекрасно.
2020
А потім у дверцята стукає суспільство й висуває свої вимоги. Тут не плач через дурниці, там не бий підступного кривдника, дівчата слабша стать, їх не можна ображати.. Пішло-поїхало, наштампуємо тебе стереотипами й баченням того, ким ти повинен бути. Сміх, та й годі, поганенька кумедія.
Коли заходить спіч про маскулінність, про традиційний образ справжнього мужчини, перед очима бачиш тільки жирного сусіду з багатоповерхівки із пивним брюшком, невмінням підійти на рівних принципах до протилежної статі чи з активним диванним патріотизмом і типовим ніхуа-хуа-неробленням. Що йде в показі перед епізодом становлення чоловіком?
Ти як людина, навіть відкидаючи біологічну приналежність чи гендерну ідентичність, стоїш перед світом голий, крихкий і поки не сформований. І збережи це. Ні, не так. Суспільство, збережи це, будь ласкавим.
Нас чомусь жмуть. Чомусь обмежують свободу самовираження, доходить і до емоцій. Чи ви ситуативно ловили себе на думці, що не зможете заплакати в публічному місці, якщо ви чоловік? І від цього справді сумно, бо блок буває як заноза, але не в задниці, а в душі.
Кожен чоловік, він і чоловік, і жінка, і дитина. Ми володіємо елементами всіх статей і різного віку, якщо нам вдається зберегти свою унікальність, неповторність. У царині рис різного роду народжується воістину особистість, індивідуальність, якщо вжити термін із сухенького підручника по психології.
Квір, який бореться за свої права й виражає правдиву сутність власних бажань: він справжній чоловік. Андрогінний хлопчик у стильному одязі, що працює моделлю і радіє цьому: він справжній чоловік. Сором'язливий соціопат, якого одні називають вар'ятом, а дівчата таємно захоплюються й люблять за його спонтанну силу: він справжній чоловік.
Ти справжній чоловік, такий який подобаєшся самому собі. І слабкий, і сильний, і мускулистий, і астенічний, інтелектуал чи спритний офіціант. Відчуття чесності перед собою, своїми ідеями та відкриттями, а вкупі життя згідно цих принципів: от вона, нова традиція, культурна норма і просто здоровий підхід.
А тепер підійди до дзеркала, заглянь собі в очі й усміхнися: так, ти такий який є і це прекрасно.
2020
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
