Ви вийшли вже в останнє із-за парти,
а далі – світ, який ще спробуй – взнай.
Знайти свою стежину кожен вартий,
і кожен з вас відбудеться нехай!

Ми ж, що могли, що наші душі мали,
які знання наверстані були –
щодня по крихті вам передавали,
щоб ви росли, міцніли й розцвіли.

Щоб решту років, світ складний, широкий
ані бентежив, ні лякав, ні злив,
прига́дуйте оті найперші кроки,
коли вас вчитель азбуці навчив.

Ви йшли малі, тримаючись за ручки,
а далі – самостійно з класу в клас,
і всюди вихователь влучно й гнучко
мав направляти вірним шля́хом вас.

Він вас учив любити і радіти,
виконуючи сотні побажань!
І ось тепер ви вже дорослі діти,
цей атестат – ваш перший урожай.

Ідіть в дорогу, вирушайте в люди!
Своїх батьків колосся золоте!
І буде хліб та ще й до хліба буде!
Й не забувайте: все святе – просте.

Де б не були – цінуйте Україну!
Вона є мати, школа і сім’я.
Ваш атестат – плекати Батьківщину
і пам’ятати вчительське ім’я!

18 серпня 2002 р., Богдани́

Вірш включено до збірки для дітей середнього та старшого шкільного віку
«Соняшник» – https://dlib.kiev.ua/items/show/881