ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Панін (1948) /
Поеми
Вибір
1.
«Він облетів усі закапелки
Всесвіту»,
Так можна було б сказати,
якби Всесвіт
не був нескінченним…
Зупинись, перепочинь,
дивний чоловік,
чому і куди жене тебе
доля?
Десь у космічних нетрях,
де примари чорних дір
переплітаються
з примарами спалахів
наднових зірок,
його обпалений
корабель – човник
завмер,
закляк
перед жахливими фігурами:
Світлою і Темною.
2.
«Стій, чоловіче, скінчено
путь,
Долю свою обери.
Життя принади,
чи смерті лють?
Крок вирішальний
зроби».
Він мовчки
слухав голос долі,
З обличчям непорушним,
скам’янілим,
Хто був страшнішим – він,
Чи ті,
які його спинити
спромоглись?
Він вирішальний крок
Зробив,
ані ліворуч, ані праворуч -
Лише поміж
примар:
Між Світлою і Темною
Зробив!
Фігура Світла зникла –
Життя пішло,
залишилась лише
Фігура Темна,
Смерть її ім’я!
3.
«Не схаменувся, нема каяття –
Сам собі визначив страту!
Більше не вийде –
ні смерть, ні життя:
Нещасних жінок забагато!
Не спокушав,
уникав,
не чіпав,
Міг – не бажав обирати,
Серце їм краяв, души зминав,
За лиходійство – розплата!
Пестила Доля тебе до пори,
Далі – несила терпіти…
той,
хто Кохання відкинув дари,
Права не має
жити!
Сіре, безсиле, зім’яте
фуфло*
Вмієш
лиш біль завдавати,
Ти – дарувати не здатен
Тепло,
Ти – не спроможен
кохати!»
Він посміхнувся майже
непомітно, сумно,
Він зазирнув в провалля чорні
і бездонні
Черепа
сліпучо-білого
І враз -
Смерть застогнала глухо,
затремтіла,
На
гострі
на
коліна
перед ним
зненацька впала, заридала
глухо,
У страшних корчах битись
почала,
Вона пізнала раптом,
що то значить –
Кохання Невзаємне
і Любов Нещасна.
(У ці хвилини самокатувань
зникало і з’являлось враз
видіння,
Красуні неземної,
може Смерть
Колись і десь
була
Богинею Кохання!?)
Р. S.
Знову летить
між проклятих світів,
Єдину кохану шукає,
Буде колись і він не один,
Сумнівів жодних не має…
P. P. S.
У світовій круговерті
Лунає
ізнов
та ізнов
Ревіння / Хрипіння
розпачливе
Смерті,
Яка пізнала
(а може згадала),
Нещасне
Кохання,
Нещасну
Любов…
……………….
*жаргонізм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вибір
1.
«Він облетів усі закапелки
Всесвіту»,
Так можна було б сказати,
якби Всесвіт
не був нескінченним…
Зупинись, перепочинь,
дивний чоловік,
чому і куди жене тебе
доля?
Десь у космічних нетрях,
де примари чорних дір
переплітаються
з примарами спалахів
наднових зірок,
його обпалений
корабель – човник
завмер,
закляк
перед жахливими фігурами:
Світлою і Темною.
2.
«Стій, чоловіче, скінчено
путь,
Долю свою обери.
Життя принади,
чи смерті лють?
Крок вирішальний
зроби».
Він мовчки
слухав голос долі,
З обличчям непорушним,
скам’янілим,
Хто був страшнішим – він,
Чи ті,
які його спинити
спромоглись?
Він вирішальний крок
Зробив,
ані ліворуч, ані праворуч -
Лише поміж
примар:
Між Світлою і Темною
Зробив!
Фігура Світла зникла –
Життя пішло,
залишилась лише
Фігура Темна,
Смерть її ім’я!
3.
«Не схаменувся, нема каяття –
Сам собі визначив страту!
Більше не вийде –
ні смерть, ні життя:
Нещасних жінок забагато!
Не спокушав,
уникав,
не чіпав,
Міг – не бажав обирати,
Серце їм краяв, души зминав,
За лиходійство – розплата!
Пестила Доля тебе до пори,
Далі – несила терпіти…
той,
хто Кохання відкинув дари,
Права не має
жити!
Сіре, безсиле, зім’яте
фуфло*
Вмієш
лиш біль завдавати,
Ти – дарувати не здатен
Тепло,
Ти – не спроможен
кохати!»
Він посміхнувся майже
непомітно, сумно,
Він зазирнув в провалля чорні
і бездонні
Черепа
сліпучо-білого
І враз -
Смерть застогнала глухо,
затремтіла,
На
гострі
на
коліна
перед ним
зненацька впала, заридала
глухо,
У страшних корчах битись
почала,
Вона пізнала раптом,
що то значить –
Кохання Невзаємне
і Любов Нещасна.
(У ці хвилини самокатувань
зникало і з’являлось враз
видіння,
Красуні неземної,
може Смерть
Колись і десь
була
Богинею Кохання!?)
Р. S.
Знову летить
між проклятих світів,
Єдину кохану шукає,
Буде колись і він не один,
Сумнівів жодних не має…
P. P. S.
У світовій круговерті
Лунає
ізнов
та ізнов
Ревіння / Хрипіння
розпачливе
Смерті,
Яка пізнала
(а може згадала),
Нещасне
Кохання,
Нещасну
Любов…
……………….
*жаргонізм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію