
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.18
06:01
Поспішно йде життя моє
В полон лукавого Амура, –
Дедалі ближчою стає
Пора солодкої зажури.
Утіх любовних круговерть
І шквали пристрастей гарячих, –
Узавтра враз наповнять вщерть
Мене неспокоєм збагачень.
В полон лукавого Амура, –
Дедалі ближчою стає
Пора солодкої зажури.
Утіх любовних круговерть
І шквали пристрастей гарячих, –
Узавтра враз наповнять вщерть
Мене неспокоєм збагачень.
2025.08.17
22:08
Я лезом ножа в невідомість іду,
Пірнаю у ризик, немов у безодню.
Жену я наосліп епох череду,
Які зазирнули в спустошену бодню.
У грі випадковостей знак впізнаю,
Простягнутий в полі, як посох прадавній.
В бутті я побачив стрімку течію,
Пірнаю у ризик, немов у безодню.
Жену я наосліп епох череду,
Які зазирнули в спустошену бодню.
У грі випадковостей знак впізнаю,
Простягнутий в полі, як посох прадавній.
В бутті я побачив стрімку течію,
2025.08.17
21:24
Маестро, Вашу музику люблю,
Пливу в її казковім океані.
Круїзи відкриваю кораблю,
В країни чарівливо-несказанні.
Вона мов обіймає нас усіх,
Зворушує душевною красою,
Неначе захищаючи від лих,
Пливу в її казковім океані.
Круїзи відкриваю кораблю,
В країни чарівливо-несказанні.
Вона мов обіймає нас усіх,
Зворушує душевною красою,
Неначе захищаючи від лих,
2025.08.17
20:51
Не спинися, йдучи понад краєм,
Де життя часто сенси втрачає,
Де до болю напружені нерви
І від стогону крок завмирає…
Не спиняйся там попри втому,
Попри ношу тяжку, над вагому,
Попри стерті ущент резерви,
Де життя часто сенси втрачає,
Де до болю напружені нерви
І від стогону крок завмирає…
Не спиняйся там попри втому,
Попри ношу тяжку, над вагому,
Попри стерті ущент резерви,
2025.08.17
17:12
Дивлюсь на те, як Трамп себе веде
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо
2025.08.17
08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.
2025.08.16
22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.
Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.
Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,
2025.08.16
21:40
Із Бориса Заходера
Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.
І Бука про себе промукав:
Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.
І Бука про себе промукав:
2025.08.16
11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
2025.08.16
09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!
Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!
Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни
2025.08.16
06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.
2025.08.15
21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
2025.08.15
18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Шахерезада і
Шахерезада і
2025.08.15
18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
2025.08.15
13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
2025.08.15
06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юрій Перехожий (1963) /
Публіцистика
Комент до великої події
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Комент до великої події
Навіть не знаю, з чого саме почати: препарації вірша, чи філософських сентенцій на тему особистості у творчому процесі? Мабуть, краще прикликати на допомогу спогади дитинства. Прикликати і згадати, як в першому класі, на одному з уроків природознавства вчитель запропонував нам маленький експеримент:
- Між двома шарами вологої вати покладіть квасолину. Усе це поставте на підвіконня. За два-три дні побачите, що станеться!
Ви спитаєте, що ж сталося? У дитячому розумінні – справжнє диво. Вперше в житті кожен з першокласників на власні очі побачив, як з грубої оболонки починає пробиватися блідий несміливий пагін, як з кожним днем він набирає силу і вперто йде в гору, до світла...
Метафора, може, не така вже й оригінальна, але саме вона точно передає те відчуття, коли гортаючи сторінки „Самвидаву” раптом стаєш свідком незвичної, ї безперечно великої події. Коли на власні очі бачиш як з вже знаного і так чи інакше, визнаного поета народжується інший, несхожий на того чиї твори ти не один раз читав.
Пан Жорж Дикий, який довго працює з поетами рівня „Любитель” може закинути мені що метафора таки невдала. Адже в однаковій мірі стосується і бурхливого творчого розвитку талановитих початківців. Однак не забувайте про грубу жорстку „оболонку”.
Зростання початківців більш передбачуване, до того ж майже нікому з них не доводиться заради цього, вибачте за русизм, „ломать себя”.
Будемо відвертими! Для поетів рейтинг R1 – одночасно і велика винагорода (адже твоя творчість чогось варта), і пастка (великий ризик відчути себе якщо не метром, то хоч „пів метром”). Зупинитися на досягнутому, втратити критичне відношення до самого себе, забронзовіти і втратити орієнтири. І так важко переступити межу, за якою треба не самому підкоряти СЛОВО, а дозволити СЛОВУ зростати в собі.
Приємно, що цей приклад подав ніхто інший, як головний редактор „САМВИДАВУ”.
На цьому ставлю крапку в занад-то затягнутій передмові і переходжу до суті справи.
*************************
Кілька днів тому вирішив переглянути останні публікації колег-редакторів. І проглядаючи вірш пана Володимира Ляшкевича „ПриСутність” замислився. Було в ньому щось незвичне. Здавалося б, на перший погляд, той самий пан Ляшкевич: часом абстрактний, часом трохи відсторонений у своєї творах, подекуди перенасичених складною образністю та філософією. А вчитаєшся уважніше – ніби і не він. Таке відчуття що в цьому вірші іде уперте змагання двох поетів Ляшкевича знаного и Ляшкевича нового (більш лаконічного і простого, більш психологічного, земного, і конкретного у використанні образів.) Текст звучить ніби на два голоси.
Починає Ляшкевич новий:
„А опісля - багато незвичного, крім життя”
Але Ляшкевич знаний не відмовчуеться:
„з відчуттями, що Інший - од плоті Провидця обставин,”
Новий не здається:
”і очима глядиш зачарованого дитя
на пустелю, на дім, на буття з кольорових гущавин,
а навколо густою імлою таке забуття,”
Та останнє слово в цій строфі залишається за Знаним:
”що “ти знову дитя” - триєдине твоє відкриття.”
В другій строфі Новий не залишає Знаному жодного шансу:
”І ще потім достатньо незвичного, крім людей,
що сумною поклажею загородили дороги,
і пройти неможливо без ”римлянин”, “грек”, “іудей”,
і піти неможливо, не кинувши рідні пороги,
а тобі навздогін тільки крики і тупіт коней,
і ти йдеш по воді, наче воду висвячують ноги.”
В останній змагання спалахує з новою силою:
Новий:
„А вже потім нічого незвичного, крім: вини”
Знаний:
”за твоє відособлення від обумовлених правил,
від розумників пильних і поглядів множини,
до якої прийшов, і яку направляв, та не правив;
Та голос Нового ставить крапку:
„що найближчої жінки услід ревно кинуть сини,
мов не брат їм, і бог із обіцяним знову злукавив.”
Отож, кілька днів тому „САМВИДАВ” став всідком незвичайного і безперечно великого явища, як з поета Знаного, народжується поет СПРАВЖНІЙ. Саме за змогу побачити це я і виставив „шістку”. Вітаю, ВАС ВОЛОДИМИРЕ!
З повагою до всіх, Юрий Перехожий!
- Між двома шарами вологої вати покладіть квасолину. Усе це поставте на підвіконня. За два-три дні побачите, що станеться!
Ви спитаєте, що ж сталося? У дитячому розумінні – справжнє диво. Вперше в житті кожен з першокласників на власні очі побачив, як з грубої оболонки починає пробиватися блідий несміливий пагін, як з кожним днем він набирає силу і вперто йде в гору, до світла...
Метафора, може, не така вже й оригінальна, але саме вона точно передає те відчуття, коли гортаючи сторінки „Самвидаву” раптом стаєш свідком незвичної, ї безперечно великої події. Коли на власні очі бачиш як з вже знаного і так чи інакше, визнаного поета народжується інший, несхожий на того чиї твори ти не один раз читав.
Пан Жорж Дикий, який довго працює з поетами рівня „Любитель” може закинути мені що метафора таки невдала. Адже в однаковій мірі стосується і бурхливого творчого розвитку талановитих початківців. Однак не забувайте про грубу жорстку „оболонку”.
Зростання початківців більш передбачуване, до того ж майже нікому з них не доводиться заради цього, вибачте за русизм, „ломать себя”.
Будемо відвертими! Для поетів рейтинг R1 – одночасно і велика винагорода (адже твоя творчість чогось варта), і пастка (великий ризик відчути себе якщо не метром, то хоч „пів метром”). Зупинитися на досягнутому, втратити критичне відношення до самого себе, забронзовіти і втратити орієнтири. І так важко переступити межу, за якою треба не самому підкоряти СЛОВО, а дозволити СЛОВУ зростати в собі.
Приємно, що цей приклад подав ніхто інший, як головний редактор „САМВИДАВУ”.
На цьому ставлю крапку в занад-то затягнутій передмові і переходжу до суті справи.
*************************
Кілька днів тому вирішив переглянути останні публікації колег-редакторів. І проглядаючи вірш пана Володимира Ляшкевича „ПриСутність” замислився. Було в ньому щось незвичне. Здавалося б, на перший погляд, той самий пан Ляшкевич: часом абстрактний, часом трохи відсторонений у своєї творах, подекуди перенасичених складною образністю та філософією. А вчитаєшся уважніше – ніби і не він. Таке відчуття що в цьому вірші іде уперте змагання двох поетів Ляшкевича знаного и Ляшкевича нового (більш лаконічного і простого, більш психологічного, земного, і конкретного у використанні образів.) Текст звучить ніби на два голоси.
Починає Ляшкевич новий:
„А опісля - багато незвичного, крім життя”
Але Ляшкевич знаний не відмовчуеться:
„з відчуттями, що Інший - од плоті Провидця обставин,”
Новий не здається:
”і очима глядиш зачарованого дитя
на пустелю, на дім, на буття з кольорових гущавин,
а навколо густою імлою таке забуття,”
Та останнє слово в цій строфі залишається за Знаним:
”що “ти знову дитя” - триєдине твоє відкриття.”
В другій строфі Новий не залишає Знаному жодного шансу:
”І ще потім достатньо незвичного, крім людей,
що сумною поклажею загородили дороги,
і пройти неможливо без ”римлянин”, “грек”, “іудей”,
і піти неможливо, не кинувши рідні пороги,
а тобі навздогін тільки крики і тупіт коней,
і ти йдеш по воді, наче воду висвячують ноги.”
В останній змагання спалахує з новою силою:
Новий:
„А вже потім нічого незвичного, крім: вини”
Знаний:
”за твоє відособлення від обумовлених правил,
від розумників пильних і поглядів множини,
до якої прийшов, і яку направляв, та не правив;
Та голос Нового ставить крапку:
„що найближчої жінки услід ревно кинуть сини,
мов не брат їм, і бог із обіцяним знову злукавив.”
Отож, кілька днів тому „САМВИДАВ” став всідком незвичайного і безперечно великого явища, як з поета Знаного, народжується поет СПРАВЖНІЙ. Саме за змогу побачити це я і виставив „шістку”. Вітаю, ВАС ВОЛОДИМИРЕ!
З повагою до всіх, Юрий Перехожий!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію