ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій…
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Рецензії):

Самослав Желіба
2024.05.20

Наталія Близнюк
2021.12.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Рецензії / Дискурси АВТОРИ |

 Юлія Овчаренко. Осягнення зрілості.
Опісля того, як мене творчо привітав Юрій Перехожий, мені теж, страх як закортіло когось привітати.

Приємних мені, як читачеві, авторів на сторінках „Майстерень”, слава Богу, достатньо. Серед них і Юлія Овчаренко. Фактично на очах переходить авторка від творчої юності, до мистецтва, від юних захоплень, так притаманних свого часу нам усім, до осягнення речей зрілих, осягнення справжнього життя. Цікаво, коли юнак стає мужчиною, а дівчина жінкою – в поезії? Коли ступає далі, за кордони традиційних тем? Коли акцентує себе вже не тільки пристрасною, але й чуттєвою, у дечому досвідченою, свідомою, що бажане і реально отримуване далеко не одне й те ж?
* * *
„Ти – невловима легка формація.
Я так хотіла
До тебе в руки,
Але бажання – лиш провокація.
Безплідне сім’я
У грудях множить
Попри закони природи й логіки…”
“Ти є безтілий, ти є дводухий” 21.05.07.

І це написано невдовзі після такого ось вибуху пристрасті:

* * *
Вбий мене холодом погляду -
Гірше уже не буде.
У прірву лечу без огляду,
І вороння звідусюди...

Закидай камінням байдужості,
Зв'яжи і забий батогами.
Я світу цього не здужаю,
Бо зливи стоять між нами.

Зітри мене в порох невдячністю,
Розвій по вітрах-калюжах.
Щоб знала, як з необачності
Губити і серце, і душу.
27.03.07

Ось вони великі зміни, ось він перехід від „сліпого” страждання до усвідомленої, вибраної власноруч муки?

„Білий”
Я стою на вершині - чолі крижаної гори,
Вітер сипле у спину докучливі перестороги,
А на сході здіймається сонце - провісник прозріння.

Я нарешті дійшла до тієї ясної пори,
Коли запросто можна об спогади витерти ноги
І піти уперед, надихаючись чистим сумлінням.

Безумовно, що попереду все не просто: важкі переходи через проблемні часи, виснажлива спека буденності, порозуміння із собою дорослою – але це все може привести до МИСТЕЦТВА ЖИТИ, що саме по собі є високим мистецтвом, без огляду на те, чи станеш ти відомим автором чи ні. Але ти стаєш Людиною, що найважливіше. А Людині підвладне все. У першу чергу – насолода від дарованого життя.

***
Ca va? - Merci, va bien!
І посмішка лукава.
Буденних мізансцен
Беспристрасна забава.
Зі смутком у душі,
Затягненої бантом,
Танцюєш на ножі
В сатинових пуантах.
Що сталося із тим,
Хто пахнув тиміамом?
І пилом золотим
Притрушено "te amo".
Змирилася невже?
Тугіше білий бант!
Лиш пам'ять збереже
Пусте "il vous aime tant..."
8.09.07

Ах, звичайно „Пусте "il vous aime tant..." (фр. "він так Вас любить..."), але чомусь саме це „Лиш пам'ять збереже”. І як без цього, звичайно тільки із цим! :)

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-09-25 21:02:31
Переглядів сторінки твору 4932
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.184 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.190 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми АВТОРИ
Автор востаннє на сайті 2024.11.14 16:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-09-25 21:04:54 ]
Ca va? - Merci, va bien!
І посмішка лукава.
Буденних мізансцен
Беспристрасна забава.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-25 21:59:00 ]
Володимире, вітаю!
Я аж просльозилась від неспподіванки і розчулення :)
Поки що просто подякую за увагу до моєї скромної персони. Для більш розлогого коментаря ще треба усвідомити, що відбулося. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-25 22:04:31 ]
оце згадалося нещодавнє... складали ми рекомендацію одному відомому сучасному поету і прозаїку на отримання премії ім. Конрада Коженьовського, а він, перечитавши, відповів "читав і плакав! і підспівував "і на моїй могилі посадять явори-и-и--ну!!!""
дай нам всім, Боже, здоров"я :)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зеньо Збиток (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-25 22:11:52 ]
Подати Вам фусточку Юльцьо, чи шмайсерка :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-25 22:22:04 ]
Дєкую, Зеню, можна, я Вашим рукавом скористаюсь? ;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-09-26 08:06:00 ]
Зеньо щодо шмайсерка правий. Кожен критик повинен пам'ятати про шмайсер! :(
Колеги, жарти-жартами, але і справді вельми цікаво й повчально спостерігати за багатьма об'єктивними і суб'єктивними процесами у нашому-вашому творчому житті. У цьому випадку - Юлії Овчаренко. Нас усіх, звичайно, ще зарано хвалити-розхвалювати, але намагатися зрозуміти, відчути один-одного потрібно. Тим більше, що сайт у нас суто поетичний, і всі процеси відбуваються на дуже близьких відстанях між нашими "я". І кожен із нас різний, а ще географія, а ще оточення!
Ось Юлія із Дніпропетровська, і якщо ми можемо говорити про наші Київське, Львівське, Харківське, Нью-Йоркське (!), і т.д. угрупування авторів, то, здається, у Дніпропетровську такого не має? Юліє ви в цьому (географічному?) питанні не відчуваєте себе самотньою?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-26 11:18:27 ]
Відчуваю! І не приховую цього.
Навіть влаштувавшись на роботу туди, де спілкування українською є робочою вимогою. Для мови тут штучне середовище. Герметично запаковане свідомістю кожного. Для когось суржик є "українською", для інших - ламана російська.
Я не беру участі в якихось позавіртуальних гуртках, що займаються україномовною поезією. Можливо, такі існують. Навіть впевнено можу сказати, що їх регулярно влаштовують при філфаках. Але мене то ніколи не цікавило, бо поезією займаюсь з особистих, а не громадських причин. Це щодо географічних причин. Через них так само можна говорити про самотність в плані німецької та англійської мов.
Але завдяки спілкуванню віртуальному проблема самотності не стоїть мені так гостро. Хтозна що було б, якби мені вдалося переїхати до Львова... Чи було б те мовне середовище стимулом, чи не стало б мені нудно... Певно що все тоді виглядало б природнішим. Про інше - не знаю.
Мені важливо відчувати мову в собі. От не звучить, бува, українська, не складається рядками її музика! Тоді починаю шукати в інших. Як бачите, у французьку занесло. Тут я добре розумію Юрія Лазірка і його поетичну багатомовність.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-09-27 16:23:30 ]
Пане Юрію, значить і до вас черга дійде! Коло замкнеться :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-27 17:49:12 ]
Якось я обіцяла одному талановитому лірику рецензію до збірки, що мала вийти цієї осені. На жаль, нині це питання вже не актуальне.
Розумію, що за ідеєю ланцюжка я мала б бути наступною, хто написав би критичне привітання автору Самвидаву. Поки що не відчуваю себе готовою прослідкувати чиюсь творчість у поступі, і тим більше не маю відважності робити висновки. Хоч теж маю багато улюблених авторів :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-09-27 20:37:15 ]
Значить наступним буде Ярослав Нечуйвітер :)