Епілог

...
Коли би смерть несла кінець всьому,
то для недолюдків була б вона
закінченням щасливим.

                                Раз померши,

вони би позбувалися одразу,
із тілом і душею разом, сонму
пороків власних, та коли насправді
вже вияснилося - душа безсмертна,
то, певно і для неї не існує
притулку іншого та порятунку
од бід окрім єдиного - зробитись
ще кращою, розумнішою більш.

Якщо душа безсмертна, то вона
турботи потребує на часи
не тільки нинішні, які звемо ми
життям своїм, але і на майбутнє.

Отож, як не піклуєшся душею,
надалі будемо таке вважати
страшною небезпекою.

Ось так...

Можливо в когось бачення інакше?

Гадаю, розповідь для вас була
цікавою, і буде що згадати?

На лицях учнів награна покора,
кивають Аристоклу головами,
мовляв, аякже, буде що згадати,
та не сьогодні, - бо невдовзі вечір,
чого ж тут гомоніти про сумне.

Домовилися видно між собою.
Жадають відпочинку і розваг.

Учитель згідний: - На сьогодні досить.
І вмить, немов крізь прорвану загату
в долину з гір кидається потік,
зірвались юнаки й мужі поважні.
Наставнику вклонившись, заспішили
строкатим юрбищем стежками саду,
махаючи руками й язиками,
покваплюючись на нову виставу,
яку привезли щойно із Афін.
- Говорять, там гарненькі танцівниці.
- А ще кумедності про Аристокла!
- Він голий буде стрибати! - Не брешеш?
- Клянусь, учора бачив тренування!
- Нехай не думає, що наймудріший...
- Він чує нас, замовкніть ідіоти!

Наставник посміхається їм вслід,
так радісно вбираючим життя.
Він любить їх, як любить це повітря -
промінням ткане з трав і евкаліптів,
морської безконечності й свободи,
і незабутого повік блаженства
від осягання величі краси
залишеного на людей Творіння.

“Ось чаша з моїм серцем, о як терпко!
І чаша з Правдою. Терези, прошу,
замріть, не коливайтеся!

                        О, серце

моєї матері, о серце мого
народження! що було в мене завжди,
там, на землі, не свідчи проти мене!
Не будь же супротивником ти перед
Божественною Владою, не тяж
супроти мене, не розповідай:
“Ось що робив насправді, він вчинив це...”
Не накликай на мене зла!

                                О Ваги!

Замріть, не коливайтеся!

                            О, Боже…”

Зміст:

Частина I: 'Дім Сонця'

Глави: Бену (Фенікс)
Круг Тота (Зодіакальні Сузір'я)
Змія

Частина II : 'Уасет' (Фіви)

Глави: Палац
Сади
Єдем
Син Хапу
Са
Святилище Амона

Частина III : 'Сходини Сходу'

Глави: Розставання
Харемху (Великий Сфінкс)
Он (Геліополь)
- Менес
- Унефер
Витоки
Велике море
Арвад
Долина Оронта

Частина IV : 'Міжріччя'

Глави: Мітані
Ефрат
Вавилон
Харан
Тадухепу (Нефертіті)

Частина V : 'Повернення'

Глави: Повчання
Атлант
Тір

Частина VІ : 'Ехнатон'

Глави: Он
Столиця
Менес

Частина VІІ : 'Ахатетон'

Глави: Ахет
Перніт
Шему
Хамсин

Частина VІІІ : 'Нефертіті'

Глави: Семнехкара
Тутанхамон
Цариця

Частина ІХ : 'Мойсей'

Глави: Са
Раі
Епілог



ВСІ ПРИМІТКИ.

© Copyright: Володимир Ляшкевич, 2004