
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
2025.09.02
21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Світи, зірочко!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Світи, зірочко!
Мої сни, скільки себе пам’ятаю, завжди збуваються. До найменших дрібниць. Сьогодні збирав у кошик веселки, а учора розвішував нові зірочки по небу. Але тільки зелені, бо сині чіпляла дружина. Підніміть голови у нічне небо і побачите, що в сузір’ї Ліри і Тільця сяють нові яскраві іскорки. Бачите? Моя робота. А супружниця навісила коштовне кришталеве гроно у Стожарах. Хотіла ще два доточити, але я сказав, що це вже занадто. Треба мати міру в усьому — навіть у прекрасному.
Ранок плив смарагдовими хвилями у розчахнуте настіж вікно, вгортаючи у запахи суниці, хвої, грибів та дощу Люблю цей божественний запах, дихав би ним усе життя, але змушений повертатися до столиці, де автомобільні дими і стихійні сміттєзвалища не залишають місця ні природі, ні здоровому глузду. У Києві не до зірочок — тут точиться боротьба за хліб насущний не на життя, а на смерть.
Ось, придумала фармацевтична мафія як з людей витягти останні гроші з кишень, пошаманила в китайських лабораторіях і - трах-бабах! - оглушила увесь світ коронавірусом COVID-19. Тепер хто б від чого не помер — напишуть “коронавірус”. Роботящий люд сидить удома і проїдає залишки заощаджень, відкладені на смерть чи на хворобу, фермери закопують вирощену продукцію в землю, бо ринки зачинено. Ну, а ті, хто при владі — працюють собі, луплять з нас три шкури і у вус не дують. Тищенко підпільно ресторани повідкривав, Гереги в “Епіцентрах” кують бабло, возячи з Китаю “Мрією”, під маркою гуманітарної допомоги, комерційні товари, місцеві мародери підняли ціни на транспортні послуги, і це при тому, що ціни на паливо упали.
А повернувся я тому, що жінка знайшла рецепт від коронавірусу — простий і надійний як смерть.
Оболонка коронавірусу, яка оточує центральне тіло та матрикс, утворена з ліпопротеїдів, які добре розчиняються в спиртах. Всім хто захворів або почуває себе кепсько потрібно змочити ганчірку, або шматок мілкопористого поролону в горілці, підкласти в дешеву одноразову маску і дихати в ній хвилин 5. Щогодини цю процедуру повторювати. Подушку оббризкати водярою (не спиртом, бо спалите легені!) і сміливо лягати спати. Повірте — уранці ніякого вірусу у вас не буде, навіть якщо ви вже почали задихатися від нестачі кисню. Ні з туберкульозом, ні з грипами такий фокус не пройде — спирт їх не бере. Повторюю — оковитою треба дихати, а не робити буль-буль, бо вірус живе в альвеолах легень.
Не варто розраховувати на вакцину — її просто не існує. Вірулентність коронавірусу така, що протягом доби він стонадцять разів міняє послідовність розташування амінокислот в РНК. І взагалі він корисний, бо тримає імунну систему людського організму у бойовій готовності.
Одночасно з горілчаними процедурами дотримуйтеся дієти. По перше,- намащуйте бутерброди маслом, а потім кладіть зверху з горою червоної ікри. Якщо дорогувато — згодиться й ікра мойви. І про морську капусту та буряк не забувайте. Принаймні, коли хворієте. І все.
Сиджу в приймальні фармацевтичного заводу, очікую, коли викличе керівник підприємства. Нарешті надійшла моя черга.
- Доброго дня,- вітаюся з товстуном у шкіряному фотелі. - Маю рецепт від коронавірусу. Давайте наладимо випуск дешевих спиртових пов’язок з наномембранами.
- Дешеві нам непотрібні. Потрібні дорогі вироби, які люди будуть змушені купувати до кінця свого життя.
- Візьмете прибуток з обороту...
- Одноразовий оборот — це не стратегія серйозної компанії, а викинуті на сміття кошти. От антибіотики нас цікавлять. Будуть напрацювання — приходьте.
Сунувся до свого друга — депутата Верховної Ради України. Той опікується народним здоров’ям у відповідному комітеті. Розказав рецепт. Попросив допомоги.
- Ти шо, Сашко, з дуба впав? У нас тут таке бабло крутиться, що твій рецепт уб’є налагоджений бізнес держзакупівель усілякого мотлоху у кого треба і по скаженій ціні. Тисячі людей залишаться без прибутків з твоїми пов’язками, в лікарні перестануть поступати хворі на COVID-19. І лікарські помилки списати на цю хворобу буде неможливо. Та й це другорядне. А головне те, що Президент у нас провалив усі реформи, населення під його кормигою стрімко зубожіє, команда державних діячів, яку він понабирав з вулиці, намагається пошвидше напхати роти краденим добром. І щоби відволікти увагу від економічної катастрофи, яка насувається, та зняти з нього за неї відповідальність - все валитимуть на коронавірус. Так що сиди собі тихенько і не рипайся, інакше голову відірвуть. А хочеш - іди до мене в комітет працювати помічником, ти ж у двох депутатів ним уже був, досвід маєш неабиякй.
Холодна весна цього року. І дощик відповідний — колючий і похмурий. А хочеться теплої травневої грози, бузкового квіту, веселого щебету дітлашні, струнких фігур юних красунь у топіках. І щасливих усмішок власних громадян, упевнених в завтрашньому дні. А під під’їздом у сміттєвому баці порпається двійко бомжів - він і вона, нечупарно вдягнуті, з зацькованими пропитими обличчями та страшним запахом давно немитих тіл. І жодної дитини — ні на спортивному, ні на дитячому майданчиках. І говірких бабусь немає.
Надійшов вечір. Начепив на рота пов’язку та вийшов з будинку. Поглянув на небо, вишукуючи зірочки, які я навішував на ньому у своїх снах. І не уздрів жодної. А побачив чорне безпросвіття, прірву з голодним ротом, затуманену тривогою за мою Україну.
Щось пекло в грудях, заважало дихати. Не втримався, запустив руку в нагрудну кишеню куртки, а там щось маленьке, дуже гаряче, аж пальці пече. Виймаю — блакитна зірочка! Одна-єдина, але яка ж яскрава! Переливається живими вогниками і шепоче:
- Я — твоя душа. Бач як довкола темно і незатишно? Людям так жити не можна. Відпусти мене на небо,..
- Світи, зірочко! - гукнув я до неї, підкинувши угору.
07.05.2020р.
Ранок плив смарагдовими хвилями у розчахнуте настіж вікно, вгортаючи у запахи суниці, хвої, грибів та дощу Люблю цей божественний запах, дихав би ним усе життя, але змушений повертатися до столиці, де автомобільні дими і стихійні сміттєзвалища не залишають місця ні природі, ні здоровому глузду. У Києві не до зірочок — тут точиться боротьба за хліб насущний не на життя, а на смерть.
Ось, придумала фармацевтична мафія як з людей витягти останні гроші з кишень, пошаманила в китайських лабораторіях і - трах-бабах! - оглушила увесь світ коронавірусом COVID-19. Тепер хто б від чого не помер — напишуть “коронавірус”. Роботящий люд сидить удома і проїдає залишки заощаджень, відкладені на смерть чи на хворобу, фермери закопують вирощену продукцію в землю, бо ринки зачинено. Ну, а ті, хто при владі — працюють собі, луплять з нас три шкури і у вус не дують. Тищенко підпільно ресторани повідкривав, Гереги в “Епіцентрах” кують бабло, возячи з Китаю “Мрією”, під маркою гуманітарної допомоги, комерційні товари, місцеві мародери підняли ціни на транспортні послуги, і це при тому, що ціни на паливо упали.
А повернувся я тому, що жінка знайшла рецепт від коронавірусу — простий і надійний як смерть.
Оболонка коронавірусу, яка оточує центральне тіло та матрикс, утворена з ліпопротеїдів, які добре розчиняються в спиртах. Всім хто захворів або почуває себе кепсько потрібно змочити ганчірку, або шматок мілкопористого поролону в горілці, підкласти в дешеву одноразову маску і дихати в ній хвилин 5. Щогодини цю процедуру повторювати. Подушку оббризкати водярою (не спиртом, бо спалите легені!) і сміливо лягати спати. Повірте — уранці ніякого вірусу у вас не буде, навіть якщо ви вже почали задихатися від нестачі кисню. Ні з туберкульозом, ні з грипами такий фокус не пройде — спирт їх не бере. Повторюю — оковитою треба дихати, а не робити буль-буль, бо вірус живе в альвеолах легень.
Не варто розраховувати на вакцину — її просто не існує. Вірулентність коронавірусу така, що протягом доби він стонадцять разів міняє послідовність розташування амінокислот в РНК. І взагалі він корисний, бо тримає імунну систему людського організму у бойовій готовності.
Одночасно з горілчаними процедурами дотримуйтеся дієти. По перше,- намащуйте бутерброди маслом, а потім кладіть зверху з горою червоної ікри. Якщо дорогувато — згодиться й ікра мойви. І про морську капусту та буряк не забувайте. Принаймні, коли хворієте. І все.
Сиджу в приймальні фармацевтичного заводу, очікую, коли викличе керівник підприємства. Нарешті надійшла моя черга.
- Доброго дня,- вітаюся з товстуном у шкіряному фотелі. - Маю рецепт від коронавірусу. Давайте наладимо випуск дешевих спиртових пов’язок з наномембранами.
- Дешеві нам непотрібні. Потрібні дорогі вироби, які люди будуть змушені купувати до кінця свого життя.
- Візьмете прибуток з обороту...
- Одноразовий оборот — це не стратегія серйозної компанії, а викинуті на сміття кошти. От антибіотики нас цікавлять. Будуть напрацювання — приходьте.
Сунувся до свого друга — депутата Верховної Ради України. Той опікується народним здоров’ям у відповідному комітеті. Розказав рецепт. Попросив допомоги.
- Ти шо, Сашко, з дуба впав? У нас тут таке бабло крутиться, що твій рецепт уб’є налагоджений бізнес держзакупівель усілякого мотлоху у кого треба і по скаженій ціні. Тисячі людей залишаться без прибутків з твоїми пов’язками, в лікарні перестануть поступати хворі на COVID-19. І лікарські помилки списати на цю хворобу буде неможливо. Та й це другорядне. А головне те, що Президент у нас провалив усі реформи, населення під його кормигою стрімко зубожіє, команда державних діячів, яку він понабирав з вулиці, намагається пошвидше напхати роти краденим добром. І щоби відволікти увагу від економічної катастрофи, яка насувається, та зняти з нього за неї відповідальність - все валитимуть на коронавірус. Так що сиди собі тихенько і не рипайся, інакше голову відірвуть. А хочеш - іди до мене в комітет працювати помічником, ти ж у двох депутатів ним уже був, досвід маєш неабиякй.
Холодна весна цього року. І дощик відповідний — колючий і похмурий. А хочеться теплої травневої грози, бузкового квіту, веселого щебету дітлашні, струнких фігур юних красунь у топіках. І щасливих усмішок власних громадян, упевнених в завтрашньому дні. А під під’їздом у сміттєвому баці порпається двійко бомжів - він і вона, нечупарно вдягнуті, з зацькованими пропитими обличчями та страшним запахом давно немитих тіл. І жодної дитини — ні на спортивному, ні на дитячому майданчиках. І говірких бабусь немає.
Надійшов вечір. Начепив на рота пов’язку та вийшов з будинку. Поглянув на небо, вишукуючи зірочки, які я навішував на ньому у своїх снах. І не уздрів жодної. А побачив чорне безпросвіття, прірву з голодним ротом, затуманену тривогою за мою Україну.
Щось пекло в грудях, заважало дихати. Не втримався, запустив руку в нагрудну кишеню куртки, а там щось маленьке, дуже гаряче, аж пальці пече. Виймаю — блакитна зірочка! Одна-єдина, але яка ж яскрава! Переливається живими вогниками і шепоче:
- Я — твоя душа. Бач як довкола темно і незатишно? Людям так жити не можна. Відпусти мене на небо,..
- Світи, зірочко! - гукнув я до неї, підкинувши угору.
07.05.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію