
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
2025.07.01
09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
2025.07.01
08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Світи, зірочко!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Світи, зірочко!
Мої сни, скільки себе пам’ятаю, завжди збуваються. До найменших дрібниць. Сьогодні збирав у кошик веселки, а учора розвішував нові зірочки по небу. Але тільки зелені, бо сині чіпляла дружина. Підніміть голови у нічне небо і побачите, що в сузір’ї Ліри і Тільця сяють нові яскраві іскорки. Бачите? Моя робота. А супружниця навісила коштовне кришталеве гроно у Стожарах. Хотіла ще два доточити, але я сказав, що це вже занадто. Треба мати міру в усьому — навіть у прекрасному.
Ранок плив смарагдовими хвилями у розчахнуте настіж вікно, вгортаючи у запахи суниці, хвої, грибів та дощу Люблю цей божественний запах, дихав би ним усе життя, але змушений повертатися до столиці, де автомобільні дими і стихійні сміттєзвалища не залишають місця ні природі, ні здоровому глузду. У Києві не до зірочок — тут точиться боротьба за хліб насущний не на життя, а на смерть.
Ось, придумала фармацевтична мафія як з людей витягти останні гроші з кишень, пошаманила в китайських лабораторіях і - трах-бабах! - оглушила увесь світ коронавірусом COVID-19. Тепер хто б від чого не помер — напишуть “коронавірус”. Роботящий люд сидить удома і проїдає залишки заощаджень, відкладені на смерть чи на хворобу, фермери закопують вирощену продукцію в землю, бо ринки зачинено. Ну, а ті, хто при владі — працюють собі, луплять з нас три шкури і у вус не дують. Тищенко підпільно ресторани повідкривав, Гереги в “Епіцентрах” кують бабло, возячи з Китаю “Мрією”, під маркою гуманітарної допомоги, комерційні товари, місцеві мародери підняли ціни на транспортні послуги, і це при тому, що ціни на паливо упали.
А повернувся я тому, що жінка знайшла рецепт від коронавірусу — простий і надійний як смерть.
Оболонка коронавірусу, яка оточує центральне тіло та матрикс, утворена з ліпопротеїдів, які добре розчиняються в спиртах. Всім хто захворів або почуває себе кепсько потрібно змочити ганчірку, або шматок мілкопористого поролону в горілці, підкласти в дешеву одноразову маску і дихати в ній хвилин 5. Щогодини цю процедуру повторювати. Подушку оббризкати водярою (не спиртом, бо спалите легені!) і сміливо лягати спати. Повірте — уранці ніякого вірусу у вас не буде, навіть якщо ви вже почали задихатися від нестачі кисню. Ні з туберкульозом, ні з грипами такий фокус не пройде — спирт їх не бере. Повторюю — оковитою треба дихати, а не робити буль-буль, бо вірус живе в альвеолах легень.
Не варто розраховувати на вакцину — її просто не існує. Вірулентність коронавірусу така, що протягом доби він стонадцять разів міняє послідовність розташування амінокислот в РНК. І взагалі він корисний, бо тримає імунну систему людського організму у бойовій готовності.
Одночасно з горілчаними процедурами дотримуйтеся дієти. По перше,- намащуйте бутерброди маслом, а потім кладіть зверху з горою червоної ікри. Якщо дорогувато — згодиться й ікра мойви. І про морську капусту та буряк не забувайте. Принаймні, коли хворієте. І все.
Сиджу в приймальні фармацевтичного заводу, очікую, коли викличе керівник підприємства. Нарешті надійшла моя черга.
- Доброго дня,- вітаюся з товстуном у шкіряному фотелі. - Маю рецепт від коронавірусу. Давайте наладимо випуск дешевих спиртових пов’язок з наномембранами.
- Дешеві нам непотрібні. Потрібні дорогі вироби, які люди будуть змушені купувати до кінця свого життя.
- Візьмете прибуток з обороту...
- Одноразовий оборот — це не стратегія серйозної компанії, а викинуті на сміття кошти. От антибіотики нас цікавлять. Будуть напрацювання — приходьте.
Сунувся до свого друга — депутата Верховної Ради України. Той опікується народним здоров’ям у відповідному комітеті. Розказав рецепт. Попросив допомоги.
- Ти шо, Сашко, з дуба впав? У нас тут таке бабло крутиться, що твій рецепт уб’є налагоджений бізнес держзакупівель усілякого мотлоху у кого треба і по скаженій ціні. Тисячі людей залишаться без прибутків з твоїми пов’язками, в лікарні перестануть поступати хворі на COVID-19. І лікарські помилки списати на цю хворобу буде неможливо. Та й це другорядне. А головне те, що Президент у нас провалив усі реформи, населення під його кормигою стрімко зубожіє, команда державних діячів, яку він понабирав з вулиці, намагається пошвидше напхати роти краденим добром. І щоби відволікти увагу від економічної катастрофи, яка насувається, та зняти з нього за неї відповідальність - все валитимуть на коронавірус. Так що сиди собі тихенько і не рипайся, інакше голову відірвуть. А хочеш - іди до мене в комітет працювати помічником, ти ж у двох депутатів ним уже був, досвід маєш неабиякй.
Холодна весна цього року. І дощик відповідний — колючий і похмурий. А хочеться теплої травневої грози, бузкового квіту, веселого щебету дітлашні, струнких фігур юних красунь у топіках. І щасливих усмішок власних громадян, упевнених в завтрашньому дні. А під під’їздом у сміттєвому баці порпається двійко бомжів - він і вона, нечупарно вдягнуті, з зацькованими пропитими обличчями та страшним запахом давно немитих тіл. І жодної дитини — ні на спортивному, ні на дитячому майданчиках. І говірких бабусь немає.
Надійшов вечір. Начепив на рота пов’язку та вийшов з будинку. Поглянув на небо, вишукуючи зірочки, які я навішував на ньому у своїх снах. І не уздрів жодної. А побачив чорне безпросвіття, прірву з голодним ротом, затуманену тривогою за мою Україну.
Щось пекло в грудях, заважало дихати. Не втримався, запустив руку в нагрудну кишеню куртки, а там щось маленьке, дуже гаряче, аж пальці пече. Виймаю — блакитна зірочка! Одна-єдина, але яка ж яскрава! Переливається живими вогниками і шепоче:
- Я — твоя душа. Бач як довкола темно і незатишно? Людям так жити не можна. Відпусти мене на небо,..
- Світи, зірочко! - гукнув я до неї, підкинувши угору.
07.05.2020р.
Ранок плив смарагдовими хвилями у розчахнуте настіж вікно, вгортаючи у запахи суниці, хвої, грибів та дощу Люблю цей божественний запах, дихав би ним усе життя, але змушений повертатися до столиці, де автомобільні дими і стихійні сміттєзвалища не залишають місця ні природі, ні здоровому глузду. У Києві не до зірочок — тут точиться боротьба за хліб насущний не на життя, а на смерть.
Ось, придумала фармацевтична мафія як з людей витягти останні гроші з кишень, пошаманила в китайських лабораторіях і - трах-бабах! - оглушила увесь світ коронавірусом COVID-19. Тепер хто б від чого не помер — напишуть “коронавірус”. Роботящий люд сидить удома і проїдає залишки заощаджень, відкладені на смерть чи на хворобу, фермери закопують вирощену продукцію в землю, бо ринки зачинено. Ну, а ті, хто при владі — працюють собі, луплять з нас три шкури і у вус не дують. Тищенко підпільно ресторани повідкривав, Гереги в “Епіцентрах” кують бабло, возячи з Китаю “Мрією”, під маркою гуманітарної допомоги, комерційні товари, місцеві мародери підняли ціни на транспортні послуги, і це при тому, що ціни на паливо упали.
А повернувся я тому, що жінка знайшла рецепт від коронавірусу — простий і надійний як смерть.
Оболонка коронавірусу, яка оточує центральне тіло та матрикс, утворена з ліпопротеїдів, які добре розчиняються в спиртах. Всім хто захворів або почуває себе кепсько потрібно змочити ганчірку, або шматок мілкопористого поролону в горілці, підкласти в дешеву одноразову маску і дихати в ній хвилин 5. Щогодини цю процедуру повторювати. Подушку оббризкати водярою (не спиртом, бо спалите легені!) і сміливо лягати спати. Повірте — уранці ніякого вірусу у вас не буде, навіть якщо ви вже почали задихатися від нестачі кисню. Ні з туберкульозом, ні з грипами такий фокус не пройде — спирт їх не бере. Повторюю — оковитою треба дихати, а не робити буль-буль, бо вірус живе в альвеолах легень.
Не варто розраховувати на вакцину — її просто не існує. Вірулентність коронавірусу така, що протягом доби він стонадцять разів міняє послідовність розташування амінокислот в РНК. І взагалі він корисний, бо тримає імунну систему людського організму у бойовій готовності.
Одночасно з горілчаними процедурами дотримуйтеся дієти. По перше,- намащуйте бутерброди маслом, а потім кладіть зверху з горою червоної ікри. Якщо дорогувато — згодиться й ікра мойви. І про морську капусту та буряк не забувайте. Принаймні, коли хворієте. І все.
Сиджу в приймальні фармацевтичного заводу, очікую, коли викличе керівник підприємства. Нарешті надійшла моя черга.
- Доброго дня,- вітаюся з товстуном у шкіряному фотелі. - Маю рецепт від коронавірусу. Давайте наладимо випуск дешевих спиртових пов’язок з наномембранами.
- Дешеві нам непотрібні. Потрібні дорогі вироби, які люди будуть змушені купувати до кінця свого життя.
- Візьмете прибуток з обороту...
- Одноразовий оборот — це не стратегія серйозної компанії, а викинуті на сміття кошти. От антибіотики нас цікавлять. Будуть напрацювання — приходьте.
Сунувся до свого друга — депутата Верховної Ради України. Той опікується народним здоров’ям у відповідному комітеті. Розказав рецепт. Попросив допомоги.
- Ти шо, Сашко, з дуба впав? У нас тут таке бабло крутиться, що твій рецепт уб’є налагоджений бізнес держзакупівель усілякого мотлоху у кого треба і по скаженій ціні. Тисячі людей залишаться без прибутків з твоїми пов’язками, в лікарні перестануть поступати хворі на COVID-19. І лікарські помилки списати на цю хворобу буде неможливо. Та й це другорядне. А головне те, що Президент у нас провалив усі реформи, населення під його кормигою стрімко зубожіє, команда державних діячів, яку він понабирав з вулиці, намагається пошвидше напхати роти краденим добром. І щоби відволікти увагу від економічної катастрофи, яка насувається, та зняти з нього за неї відповідальність - все валитимуть на коронавірус. Так що сиди собі тихенько і не рипайся, інакше голову відірвуть. А хочеш - іди до мене в комітет працювати помічником, ти ж у двох депутатів ним уже був, досвід маєш неабиякй.
Холодна весна цього року. І дощик відповідний — колючий і похмурий. А хочеться теплої травневої грози, бузкового квіту, веселого щебету дітлашні, струнких фігур юних красунь у топіках. І щасливих усмішок власних громадян, упевнених в завтрашньому дні. А під під’їздом у сміттєвому баці порпається двійко бомжів - він і вона, нечупарно вдягнуті, з зацькованими пропитими обличчями та страшним запахом давно немитих тіл. І жодної дитини — ні на спортивному, ні на дитячому майданчиках. І говірких бабусь немає.
Надійшов вечір. Начепив на рота пов’язку та вийшов з будинку. Поглянув на небо, вишукуючи зірочки, які я навішував на ньому у своїх снах. І не уздрів жодної. А побачив чорне безпросвіття, прірву з голодним ротом, затуманену тривогою за мою Україну.
Щось пекло в грудях, заважало дихати. Не втримався, запустив руку в нагрудну кишеню куртки, а там щось маленьке, дуже гаряче, аж пальці пече. Виймаю — блакитна зірочка! Одна-єдина, але яка ж яскрава! Переливається живими вогниками і шепоче:
- Я — твоя душа. Бач як довкола темно і незатишно? Людям так жити не можна. Відпусти мене на небо,..
- Світи, зірочко! - гукнув я до неї, підкинувши угору.
07.05.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію