ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Вірші

 kudos
Образ твору  
Із чистого аркушу ми почнемо із тобою
Узявшися разом ~ класичне чорнильне перо
 
За нього тримайся, немовби повстанець за зброю
Як покерну фішку, заставивши все на зеро
 
Бо що воно потім, земна чи космічна озорість
Кохання, котрого ні з ким за життя не було
 
Чи тиха нудьга між потвор алкогольних корозій
Не наша печаль, нетривалий пролог~ епілог
 
Залишимо віршам обірвані струни нічев’я
Невидимі зорі, брудний заяложений бинт
 
Поскільки нема в цьому світі нічого плачевніш
За цю неможливість ~ оттак віршувати собі
 
Як вітер сумує за чимсь, що уже не повéрне
Ще птаха мовчить, у розоренім кимсь-то гнізді
 
Та кривдою кпить надреальність, поймає оферти
& Квити травневі, унадливі, лиш би кудись
 
далебі*
 
 
 
 
 
 
 
 

 
_______________________________
Art © “Ides Of May”‎, 1987
 
 
 


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-21 00:32:17
Переглядів сторінки твору 10893
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.682 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.625 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.06 20:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-05-21 06:59:05 ]
Прекрасний, прозорий вірш, Сонце Місяцю! Вражає! Близько і зрозуміло!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-05-21 07:00:56 ]
Гарна рима!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-05-22 04:49:18 ]
Тетяно, дякую розчулено, радий Вам завжди, без жодних застережень

всіх належних приємностей Вам повсякчас, авжеж


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2020-05-21 14:51:25 ]

Як картина, вірш, нмд, має закінчений вигляд.
По-перше, назва. У неї існують, як я з'ясував, значення, що мають і саркастичний відтінок крім більш серйозного, позитивного та схвального.
По-друге, кода. Про неї можна було би багато не казати, бо вона досить відома не лише версифікаторам.
Так що, нмд, kudos красномовно вдалий.

Трохи не зрозумів оцю строфу. Якась, тбм, якщо я не помиляюсь, якась майже непримітна неузгодженість.

За нього тримайся, немовби повстанець за зброю
А далі -
Як покерну фішку, заставивши все на зеро
Мені попередній родовий відмінок у наступному рядку з "фішкою" здається якимось незручним.

І в передостанній строфі, якщо би мені пощастило написати такий гарний вірш як Ваш, я б написав "кимось гнізді". "Кимсь-то" є нормативною формою, але вчувається мені у ньому певне фонематичне скупчення. Такий от собі дискомфорт. Та й попереду був "чимсь".
Можливо, займенники і повинні були перегукуватися (чимсь-кимсь). А я пропоную "кимось" - і запропоноване розвалює конструкцію. Не знаю.

Звичайно, я розмірковую як читач.
І певною мірою - як і колега у цій науці писати-творити разом з музами та фортунами.
І які до мене поки що повертаються приблизно у такий спосіб: до когось передом, а до мене - спиною. От і залишаюся здебільшого читачем.
До Вас вони повернулися саме так як треба :)

Дякую,
Ю. С.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-05-22 04:46:09 ]
Юрію, дякую

оскільки ясності нам не дано, згідно із днркачем (& навіщо ж розумному сперечатися з йолопами, правильно?) ~
чого би не насолоджуватися манівцями, тим більше, там всякі свої цікавинки є . . .

щодо назви загалом, якщо вона необов’язково має випливати з тексту, то хай би & самодостатнє яке слово, ще не сильно затерте
& багатовимірність можна імітувати, чи натякати на таку імітацію, все це якби мистецтво, нічого особливо не пояснюючи, все інтуїтивно, авжеж

щодо назви як я її інтерпретую, то мабуть найліпший варіант перекладу все ж таки: ’винагорода’
’слава’, або ’почесті’ се ймовірно трохи зависоко, ’заохочення’ чи ’вигода’ в розумінні ’зиск’ ~ не до поезій це, адже тут чогось би нематеріального
а ’винагорода’ ніби нічого так, а ще ліпше би сказати ’отримана винагорода’, бо отримання її має сенс, оскільки приклади, які наводяться,
часом містять і таку фразу, як ’винагорода жеж дісталася іншому’

про фішку таки непросто, тут, напевно, перемудрив
весь цей наворот якби існує зокрема, і побудова речення якби трохи відрізняється
перш за все слід розуміти, що на зеро ставиться не сама фішка. зеро це рулетка, а покер - то покер, там нема зеро. це має бути очевидним
покерна фішка - це в принципі не якась сильно суттєва цінність, навпаки, можна так мислити, номінальна, або й мінімальна
тобто, її не відривають від серця, або там, розстаються з нею із якимсь скреготом, але без питань роблять ставку, чи піднімають вже зроблену ставку
отже, пригоди фішки мали би перемкнути увагу від зброї, якщо ні - значить автор недопрацював, що ж, треба взяти до уваги, на майбутнє, і з подякою, однозначно ж

вертаючись до зеро ~ зрозуміло, що це є чистого виду відчуття, ставити на зеро, десь так само, як йти ва-банк (& трохи може затертіш цей вираз,
оскільки не сприймається мені особисто як імовірність втратити геть все, хоча такий, начебто, зміст)
тут трохи є коливань між ’поставити/поставивши’ & ?
’поставити’ якби не особливо тут підходить із ’п’, хоча може ця невіра і пройде, колись
з іншого боку, ’заставити’ не дуже є ідеально насправді, оскільки дещо неоковирно, тобто, в розумінні ’робити ставку’, хоча . . .
напевно, все це робочі моменти, які поки що потребують трохи дистанціювання, простіш кажучи, хай пройде трохи часу, а там ревізуємо, скоріш за все

Ваше ’кимось гнізді’ ~ непогано, правда, може й дійсно вірогідніш як із погляду практичного мовлення
але ’кимсь-то гнізді’ трохи алітерує & веселіш якось, тим більше там про печаль
оце про ’чимсь-кимсь’ Ви чітко підмітили одразу ж, бо я таки люблю симетрії, тому, можна списати й на волюнтаризм
ніколи ще досі не вживав ніде в текстах ’кимсь-то’, на відміну від кимось. але згоден, що так само можна було би й переосмислити, чому ні, знову-таки

тобто, я не кидаюся щось міняти вже не тому, що маю якісь упередження, ні, редагується все часто і густо і безжально
просто направду потрібно трохи рефлексії, в тому числі й щодо власних умовиводів, якби . . .
наразі,

всяке моє Вам уклінне за добрі слова й наміри,
& всі безперечні подяки, також

щиро








Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2020-05-23 20:08:51 ]

І справді немає підстав аварійно щось міняти.

В отих двох рядках мене непокоїла лише комбінація з прийменником "за" без будь-яких знаків пунктуації в кінці рядка. Ось і виходило, що прийменник в наступному рядку стосувався і зеро. "Як" виглядав не зовсім доречним.
Але то таке.

Згадався анекдот про мар'яжистів.
"Все одно ж непогано вийшло"(с).

Щасти Вам
і до нових зустрічей.
Ю. С.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-05-24 06:13:06 ]
Юрію, всяко вдячний, щоразу, із незмінним серйозом, направду ~

міняти щось не проблема, і все одно мінятиметься через деякий час, те чи інше
а розумна, досвідчена критика ніколи не даремна, чогось-то я дякую, не з пустої ввічливості
все це якби зерна, які так чи інак зійдуть, оце я вже точно знаю зі свого власного досвіду

скажімо так, текст у десь-недоперфекційованому стані, який можна із більшою вірогідністю критикувати
але й, водночас, у цім статусі, чи стані, такого тексту, є свої плюси, ну для мене так точно

звичайно ж, на поверхні, як Ви вже самі бачите, знаходиться думка про залежність від стилю
і таки кожен певною мірою є часом заручником свого стилю
я міг би елементарно поставити фізичну крапку (значок), при кінці рядка про зброю
і не було би мабуть причин вчитуватися
але із іншого боку, наявність причини вчитуватися й трохи дискутувати не є зле)

я не так багато чогось віршую останнім часом, щоби це було більше одної-двох несильно розгонистих строф
тобто, пиріжково-порошкова форма окей ~
& це не тому, що не можу, або не бажаю, бо це зовсім так
скажімо, мене цікавить певний авантюризм, проба якихсь інакших щоразу можливостей
але я не маю звички когось там епігонити, чи в когось щось красти, тому що мені нема що більш робити
окрім як мутити сотні текстів, нічим особливо не відмінних одне від одного
хай хтось зве таку звичку графоманню, а хтось музою, то байдуже, насправді

тож віршування відбувається в формі трансляції, яка врешті-решт, проситься, як то кажуть, під запис
це все енергетичні штуки, само собою, ніяке тойбічне радіо не диктує слів, чи, тим паче, рим
звісно ж, як у багатьох інших, я так собі це уявляю завжди, нав’язується певний ритм, здавалося би, чимсь-десь оригінальний
а також є трохи слів, які вкладаються до того ритму & все це разом якби ключ, котрим можна спробувати щось відімкнути

для мене завжди є смисл скомпонувати текст із образів & слів, які відповідні власному стану моменту, а також
не були сильно заангажовані раніш, тому само собою, часом дещо мусить виглядати не зовсім звичним, навіть для мене самого
тут завжди є спроба замаху на щось нове, хоч нічого нового бути не може, але в принципі, про це якраз оце й вірш





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тата Рівна (Л.П./Л.П.) [ 2020-06-07 00:13:08 ]
Красива поезія. Як мальована.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-06-08 00:37:39 ]
Тетяно, мої уклінності. . .

естетична суть поезії, як суть етична
непривабливі тексти & чи є в них якийсь сенс
звичайно ж, є речі-в-собі: Бог, життя, кохання. . . / для прикладу
їхній зміст є смислом їхнім, або ж, нема в Абсолюту іншого сміслу-змісту,
аніж пребувати Абсолютом, тощо/
тобто, я не впевнений, що поезія є річчю-в-собі, хіба що, можливо,
ідеал поезії є такою річчю, але це дискусійне й риторичне, щодо того ідеалу
отже, тексти поетичного кшталту мають кожного разу якійсь свій окремий зміст-смисл
мені особисто нереально шкода щоразу, коли якісь, загалом, цікаві поезії
просто не бажається навіть починати читати, й дедалі менш бажання такого
особливо це стосується текстів у мережі. а хоч би навіть і на пм




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2020-06-20 20:54:54 ]
Оо, це надзвичайно щось таке близьке- близьке мені по духу - так знайомо, впізнавано - наче кожжне слово вже вивірила колись у цьому магічному згустку думки твоєі. Тримаймось за перо, яко за зброю - ДУЖЕ! а ритміка вірша - власне додає особливого посилу, навіть дещо маршового, навіть трохи войовничого - а чом би і ні...автор же ж добре озбрроєний СЛОВОМ. Дякс.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-06-25 08:04:47 ]
звісно & від усього серця авжеж, Роксолано
всі мої зворушені подячності навзаєм і принагідно

все намагаюся вийти в це літо, коридором затемнень. . .
якось не дуже до ладу поки що виходиться, та все ж, якось ~

оцей невеликий маяк собі, й досі чинний, мов
ілюзія власного якогось простору поза часом, хоча
безперечно, все мусить мати свій певний час

але поки що такі от пироги, нічого бадьорішого, ніж оце
вищесказане, й нема більш

друзі, яких все менше, та ніби заходять на вогник)
що все-таки втішає, звичайно ж




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2020-06-28 15:29:09 ]
Прекрасно, Сонце Місяцю! :) Нехай ніколи не висохне чорнило в чорнильниці :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-07-01 03:28:38 ]
з огляду на власне бажання, о Василю

щиро дякую
сяйних липневостей. друже