 | |
| Молоде вино | |
| Homo scribendi peritus | |
| Класики | |
| Вічноживі | |
| |
ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.04.04
05:51
А душа моя безкрила
Рветься пташкою в політ,
Бо в уяві сотворила
Без наруг і воєн світ.
Чи утримати зумію
Горем змучену украй,
Раз не втратила надію
Десь потрапити у рай.
Рветься пташкою в політ,
Бо в уяві сотворила
Без наруг і воєн світ.
Чи утримати зумію
Горем змучену украй,
Раз не втратила надію
Десь потрапити у рай.
2025.04.03
21:38
Мій голос пересох від посухи,
мій голос нагадує
жерло вулкану.
Моє серце стало
попелищем битви.
Її кордони пролягають
нашими душами.
Мої думки схожі
мій голос нагадує
жерло вулкану.
Моє серце стало
попелищем битви.
Її кордони пролягають
нашими душами.
Мої думки схожі
2025.04.03
19:25
Я цілу зиму спав у мрійних снах,
А на душі сріблився білий іній.
Та з ирію вернулася весна,
А з нею разом голоси пташині.
Прокинулися почуття мої!
Від радості цвітуть, неначе маки!
Освітлюють березові гаї,
А на душі сріблився білий іній.
Та з ирію вернулася весна,
А з нею разом голоси пташині.
Прокинулися почуття мої!
Від радості цвітуть, неначе маки!
Освітлюють березові гаї,
2025.04.03
18:21
Щоб од думок бодай на час прочахла голова
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
Словам високим надають земного змісту.
Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
Поставивши їх поперед чоловіка тін
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
Словам високим надають земного змісту.
Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
Поставивши їх поперед чоловіка тін
2025.04.03
15:43
Чому отак ведуться москалі:
Приходять, усе нищать і вбивають?
Чи зовсім Бога у душі не мають,
Не вірують у Нього взагалі?
Про їхню віру важко говорить.
Вони, хоч люду втричі більше мають,
Про свої храми все ж не надто дбають,
Не поспішають в храми
Приходять, усе нищать і вбивають?
Чи зовсім Бога у душі не мають,
Не вірують у Нього взагалі?
Про їхню віру важко говорить.
Вони, хоч люду втричі більше мають,
Про свої храми все ж не надто дбають,
Не поспішають в храми
2025.04.03
14:51
Україно, в тобі є ще сили,
хоч обсіла давня мошкара.
Розженеш, я вірю,дій сміливо,
бо закваска в тебе ще стара.
Тлінь візьме розбещених і ситих
(Кожен, ніби п'явка ссе і ссе).
Пересіє згодом Боже сито,
Ще почуєш голос із небес.
хоч обсіла давня мошкара.
Розженеш, я вірю,дій сміливо,
бо закваска в тебе ще стара.
Тлінь візьме розбещених і ситих
(Кожен, ніби п'явка ссе і ссе).
Пересіє згодом Боже сито,
Ще почуєш голос із небес.
2025.04.03
11:34
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по
2025.04.03
11:09
Час покинув свій,
долаючи втому…
Я - у Києві
сто років тому.
Усміхнені квіти на клумбах.
Трамваїв густоголосся.
Міліціонери на тумбах
долаючи втому…
Я - у Києві
сто років тому.
Усміхнені квіти на клумбах.
Трамваїв густоголосся.
Міліціонери на тумбах
2025.04.03
06:46
Зі сном розлучаюся важко
І легко, і радо, коли,
Неначе бабусина казка
Він є не тягучий, чи злий.
Коли проклинати не варто
Все те, що примарним було, –
Коли обернулося жартом
Цілунків уявне число.
І легко, і радо, коли,
Неначе бабусина казка
Він є не тягучий, чи злий.
Коли проклинати не варто
Все те, що примарним було, –
Коли обернулося жартом
Цілунків уявне число.
2025.04.03
05:13
rain in my soul
your droplets and mind
a dawn without sky
in verses it died
once for all
2.
memories’ haze
your droplets and mind
a dawn without sky
in verses it died
once for all
2.
memories’ haze
2025.04.03
02:07
Віктор Кучерук
* * *
Чоловік дружині зранку
Повіряє забаганку
Про дівчиноньку-коханку,
Бо наснилися немало
* * *
Чоловік дружині зранку
Повіряє забаганку
Про дівчиноньку-коханку,
Бо наснилися немало
2025.04.02
23:05
Губи стисну: мовчати. Та рветься моя непокора,
Галасує у думці, колотить розмірений пульс,
Вутлі паростки спокою косить, подібна серпу,
З-під химерних мостів потурань вибиває опори.
Зверху ще притискаю долоню - ні звуку досади!
Звісно, лівою, бо п
Галасує у думці, колотить розмірений пульс,
Вутлі паростки спокою косить, подібна серпу,
З-під химерних мостів потурань вибиває опори.
Зверху ще притискаю долоню - ні звуку досади!
Звісно, лівою, бо п
2025.04.02
21:51
Звідки ця енергія руйнування?
Із яких потаємних глибин
виповзає вона?
Чому серед оази творення
раптом спалахує кривава пляма?
Спокійне плесо розуму
охоплює ураган безуму.
Горить столітній ліс,
Із яких потаємних глибин
виповзає вона?
Чому серед оази творення
раптом спалахує кривава пляма?
Спокійне плесо розуму
охоплює ураган безуму.
Горить столітній ліс,
2025.04.02
21:45
Ми - уламки війни, що усіх розтоптала.
Ми - уламки споруд, що у небо завелись.
Ми - уламки броні та важкого металу.
Ми - уламки сумління і зламана вись.
Ми - будинки, що бомби ущент розметали.
Ми - той крик стоголосий над містом проклять.
Пр
Ми - уламки споруд, що у небо завелись.
Ми - уламки броні та важкого металу.
Ми - уламки сумління і зламана вись.
Ми - будинки, що бомби ущент розметали.
Ми - той крик стоголосий над містом проклять.
Пр
2025.04.02
19:28
І вчасно погляд одвести
Від тої, що відкрита всьому світу,
Що, наче брунька навесні,
Готова вибухнуть рожево-білим квітом.
Сховати захват і зажмуритись на мить,
Щоб не осліпнуть в сяйві з’яви.
Домалювать в уяві дозрілу вроду,
Молитовно скласти рук
Від тої, що відкрита всьому світу,
Що, наче брунька навесні,
Готова вибухнуть рожево-білим квітом.
Сховати захват і зажмуритись на мить,
Щоб не осліпнуть в сяйві з’яви.
Домалювать в уяві дозрілу вроду,
Молитовно скласти рук
2025.04.02
19:00
Свята любов знайде як втішити образу,
та припинити колотнечу навісну.
До рідного гнізда вертаємось щоразу,
щоб не розбили чвари вежу кам'яну.
— Давно не чулися, як справи, білокрилий?
— Нема чим вихвалятися, та все ж,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та припинити колотнечу навісну.
До рідного гнізда вертаємось щоразу,
щоб не розбили чвари вежу кам'яну.
— Давно не чулися, як справи, білокрилий?
— Нема чим вихвалятися, та все ж,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2024.08.04
2024.05.20
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Панін (1948) /
Поеми
Фантасмагорія
Казка
Святкова пригода
Дива
трапляються часом.
Надія
на Диво
не згасне!
***
Воїтелька:
Привіт, мала!
Оксана:
Привіт, ти – «Карлсон?»,
Ой, ти - Тьотя!?
Воїтелька:
Цікаво.
Ну, «Карлсон»,
тому що у кватирку
зазирала,
а чому «тьотя» ти мені
сказала?
Я лише
рочки на 2 за тебе старша,
сонце.
До тебе можна,
у віконце?
Дякую,
щось важкувато:
чи віконце маленьке,
чи я – товстуха,
добре,
що пролазять
вуха.
Знайомі будьмо ,
зви мене – Воїтелька,
а ти, я знаю,
Оксанка,
Сорочка вишиванка -,
Гарнесенька білявочка,
шкода, що на візочку.
Ніжки не ходять?
Не хочуть, навіть
Ворухнутись?
Оксана:
На візочку
пересуваюсь,
а де візок не проходить –
ручками штовхаюсь.
Хоча вони в мене
не вельми дужі.
Сумно.
Коли ноги не служать.
Воїтеька:
Давай мінятись!
Питаєш – Як?
Поміняємось тілами
години на дві.
Ти у моєму тілі
походиш,
пострибаєш,
у садочку погуляєш,
а я збігаю на дискотеку,
потанцюю,
з хлопцями пошуткую.
Воїтелькам
не можна на людях
з’являтись,
давай у «обмінялки»
гратись.
Згодна? Бачу, що так.
Повторюй за мною:
«Чиберяк, чиберяк,
айн, цвай, драй,
Бряк!»
Вийшло, а ти боялась!
Оксана:
«Що зі мною сталось!?
Стою на ногах,
перший маленький крок…
А потім спробую,
потроху – «стриб, скок!»
А як, воїтелько, ти?
В мене ж ноги не годні…
Воїтелька:
Годні, ще як годні,
потанцюю сьогодні.
Я, Воїтелька,
трохи чари знаю,
ніжки твої затанцюють
і заспівають!
Ну, мала,
бай-бай,
через пару годин чекай,
по садочку погуляй,
доки твої батьки не повернулись.
Через 2 години
Воїтелька:
Привіт, як справи? Бачу,
що чудово,
мабуть, до ранку стрибати,
гуляти готова.
А я танцювала,
хлопців чарувала,
завтра прибіжать
до тебе до хати,
будуть бісиків пускати.
Ну, ол-райт,
Міняємось назад.
Повторюй за мною:
«Драй, цвай, айн –
Файн!»
Оксана:
– Ой, ходять ніжки,
ходять гарно, а не трішки!
Воїтелька:
Чари застосувала,
ніжки полікувала.
А твоє тіло
у мою сумну душу
світло проливало.
А твоїй душі
моє тіло
подарувало
трохи сили,
щоб ти себе боронила,
та людей захищала.
Батьки прийдуть,
відразу на ноги не ставай,
рідних не лякай,
повільне одужання удавай.
Пора мені відлітати,
іноді буду заглядати,
на хербату.
Оксана:
Дякую, тобі, Воїтелько!
Воїтелька:
Це я дякую, Оксанко.
Такі світлі дівчатка,
як ти,
допомагають таким воїтелькам,
як я,
не бути, аж занадто
суворими.
Ну, прощавай
і будь здорова!
Додати в соціальну мережу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фантасмагорія
Казка
Святкова пригода
Дива
трапляються часом.
Надія
на Диво
не згасне!
***
Воїтелька:
Привіт, мала!
Оксана:
Привіт, ти – «Карлсон?»,
Ой, ти - Тьотя!?
Воїтелька:
Цікаво.
Ну, «Карлсон»,
тому що у кватирку
зазирала,
а чому «тьотя» ти мені
сказала?
Я лише
рочки на 2 за тебе старша,
сонце.
До тебе можна,
у віконце?
Дякую,
щось важкувато:
чи віконце маленьке,
чи я – товстуха,
добре,
що пролазять
вуха.
Знайомі будьмо ,
зви мене – Воїтелька,
а ти, я знаю,
Оксанка,
Сорочка вишиванка -,
Гарнесенька білявочка,
шкода, що на візочку.
Ніжки не ходять?
Не хочуть, навіть
Ворухнутись?
Оксана:
На візочку
пересуваюсь,
а де візок не проходить –
ручками штовхаюсь.
Хоча вони в мене
не вельми дужі.
Сумно.
Коли ноги не служать.
Воїтеька:
Давай мінятись!
Питаєш – Як?
Поміняємось тілами
години на дві.
Ти у моєму тілі
походиш,
пострибаєш,
у садочку погуляєш,
а я збігаю на дискотеку,
потанцюю,
з хлопцями пошуткую.
Воїтелькам
не можна на людях
з’являтись,
давай у «обмінялки»
гратись.
Згодна? Бачу, що так.
Повторюй за мною:
«Чиберяк, чиберяк,
айн, цвай, драй,
Бряк!»
Вийшло, а ти боялась!
Оксана:
«Що зі мною сталось!?
Стою на ногах,
перший маленький крок…
А потім спробую,
потроху – «стриб, скок!»
А як, воїтелько, ти?
В мене ж ноги не годні…
Воїтелька:
Годні, ще як годні,
потанцюю сьогодні.
Я, Воїтелька,
трохи чари знаю,
ніжки твої затанцюють
і заспівають!
Ну, мала,
бай-бай,
через пару годин чекай,
по садочку погуляй,
доки твої батьки не повернулись.
Через 2 години
Воїтелька:
Привіт, як справи? Бачу,
що чудово,
мабуть, до ранку стрибати,
гуляти готова.
А я танцювала,
хлопців чарувала,
завтра прибіжать
до тебе до хати,
будуть бісиків пускати.
Ну, ол-райт,
Міняємось назад.
Повторюй за мною:
«Драй, цвай, айн –
Файн!»
Оксана:
– Ой, ходять ніжки,
ходять гарно, а не трішки!
Воїтелька:
Чари застосувала,
ніжки полікувала.
А твоє тіло
у мою сумну душу
світло проливало.
А твоїй душі
моє тіло
подарувало
трохи сили,
щоб ти себе боронила,
та людей захищала.
Батьки прийдуть,
відразу на ноги не ставай,
рідних не лякай,
повільне одужання удавай.
Пора мені відлітати,
іноді буду заглядати,
на хербату.
Оксана:
Дякую, тобі, Воїтелько!
Воїтелька:
Це я дякую, Оксанко.
Такі світлі дівчатка,
як ти,
допомагають таким воїтелькам,
як я,
не бути, аж занадто
суворими.
Ну, прощавай
і будь здорова!
Додати в соціальну мережу- LiveJournal
- ВКонтакте
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1551 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1551 seconds