Населення – це ще не є народ,
Отой, що на майданах, повних виру,
Що меншістю іде до всіх свобод,
За землю, мову і за правду миру.

Населення – полова і зерно,
Воно в уста чуже вкладає слово.
Йому потрібен хліб і мед, майно,
Не треба правди, бо нема основи.

Населення – збіговисько зівак,
Яке, набивши пузо, п’є пивасик
І дивиться «квартал». Оцей сіряк
Сміється щиро, жуючи ковбаси.

Населення – це хуртовина мрій:
Поїсти, посміятись, відтворитись.
Без дум про світ і без усіх надій,
Його мета – наповнене корито.

Та в цій полові є таки зерно,
Якому треба прорости у весни,
Щоб стати хлібом, стати за стерно,
І мові й вірі дати скрізь воскреснуть.

Та зберегти всі надбання дідів,
І втілити їх думи про свободу.
Болить душа за сиріт і за вдів,
Бо мир війною пахне у народу.

І що тут скажеш, з тисячі отих
Є чесних і відважних із десяток.
Тому сльозами замінили сміх,
І сивіють від горя мама й тато.

Населення перейде у народ,
Коли вкраїнська запанує влада.
І прагнутиме правди і свобод,
Зламає скрізь усі чужі блокади.

І буде мир! І заживе наш люд,
В садах дозріють яблука і сливи.
Земля народить хліб. З усіх усюд
Народ постане вільний і щасливий!

Населення – це ще не є народ…
25.08.20