ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.19
18:28
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
2024.05.19
15:01
Травень місяць на порозі. Сонце в небі світить
Та так світить, що, неначе, справжнісіньке літо.
Сидять діди на лавочці, вже їх розморило.
Видається, все, що можна вже обговорили.
Отож, сидять, подрімують, кості вигрівають,
Про що б ще поговорити, под
Та так світить, що, неначе, справжнісіньке літо.
Сидять діди на лавочці, вже їх розморило.
Видається, все, що можна вже обговорили.
Отож, сидять, подрімують, кості вигрівають,
Про що б ще поговорити, под
2024.05.19
13:59
Одного погожого ранку, у перші дні березня, велика ватага любителів підлідного лову зібралася за околицею села Новокиївка, на самому березі Дніпра. Оскільки сьогоднішній день був вихідним, багато мешканців вирішили спробувати свого щастя – змістовно прове
2024.05.19
12:13
Потвори видають свою потворність за неповторність.
Росіяни поважають тільки підкорені народи, усіх інших ненавидять або бояться.
Ті, що прикидаються носіями абсолютної істини, найчастіше і є абсолютними брехунами.
Правду можна скомпілювати так,
2024.05.19
11:36
Сусідка укотре прийшла зарюмсаною. Це й не дивно, бо власне чадо щоденно мордує власну неню.
З виду - хлопець як хлопець: повнощокий, сідниці ледь улазять у штани, пузо звисає аж до колін. І це при тому, що йому всього лишень 25 годочків і ніякі хвороб
2024.05.19
09:09
Кажеш, з Чорноволом за столом
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили у тарілці супу?!
19.05.24р.
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили у тарілці супу?!
19.05.24р.
2024.05.19
06:04
Зігріває сонечко повіки
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…
2024.05.19
04:20
Открытое письмо Артуру Курдиновскому
Артур Дмитриевич,
меня смутили и даже весьма огорчили Ваши последние по времени публикации.
Несколько цитат.
О русском языке - «свинособача мова» («Народу, отрезающему головы»).
Однако в миру, как говорится, Вы об
2024.05.19
02:31
У колгоспі "Червоне дишло"
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.
Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.
Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:
2024.05.18
20:22
Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом
2024.05.18
18:30
Я виходжу зі гри, бо кохання не гра,
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.
Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.
Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
2024.05.18
11:26
Шановна редакція майстерень!
Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт
2024.05.18
06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
2024.05.18
05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
2024.05.18
01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
2024.05.18
00:04
Зроби це, поки я ще не встиг на око зважити pro і contra.
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.05.17
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Ніхто (2019) /
Інша поезія
Присвята
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Присвята
Вірш у прозі
(Частина I)
У чоловіка
За плечима — те, що для мене ще обрій
Але історію древніх начал я знаю.
Чоловіку
Пощастило народитися на сільському повітрі,
Радянська школа навчила чуйці природній —
Союз — то дивацтва й дива,
Але приємні, із чимось від біло-пахучих сорочок,
Ще син скаже, що пам’ятає газетну вирізку
Де батько-підліток займався садом
Ще син скаже, що кучерявий тато на портреті
Був схожий на Цоя не тільки ім’ям
Ще син скаже, що конспекти старого збережені
Та живуть собі з грамотами в тумбі.
А батько навчання у Франику згадає
Пацаном, коли на стрілках бував
Будував підвальні спортзали Перебудови
I дівчат на вулицях із поцілунками знайомив,
Хлопці бізнес варили
Перетікали в 90-і — злі
Частка друзів тікала в країну Америку — Мрій
(І закінчилася пісня молодечого буяння).
Прийшла банківська муштра
—
Напружена й виснажлива каторга
До батька, з-поміж роду інженерського,
І справи полетіли бистро
І гроші збиралися
І жінка з’явилася,
Моря із морів Моря
Галина галицьких кроїв,
Народила червону курточку
Що дрібно скрипіла в сніг
Заливши бензин до душі
Мовби в нове авто
Чоловіче.
Ще на подвір’ї дерево стояло в центрі
І лежав, повзав, сидів, стояв…
Другий, третій, згодом — четвертий
Кусаючи кору зубами — так, син
Кусаючи й жуючи — стояв син.
Сили ішли
Та кожна субота оновлювала —
Сакральне сіно чекало вил
Плодоносили горіхи й сливи,
Посеред степу велосипед виринав —
Маленьке поні поруч татових машин
Для ріки, що продовжувала холодити груди
Й будити пам’ять про купання Барсіка,
Вірного пса і мисливця Барсіка,
(Що був собако-гігантом):
«Спершу окунути його,
Й окунутися з Барсіком самому» —
Повідав мені заповідь тато
На концерті комарів коло кропиви та «Жу-Жу!»
Попиваючи холодний компот без цукру
Чоловічий.
Діти його росли на очах, а друзі лишалися
Навшпиньках рятувала (направду — від чого?)
Весела задирака за обідом — жінка
А буденність розбавляло кіно Іньярріту
Інтриги та півні з кіно Іньярріту,
Та життя й далі ходило й крутилося
І продовжує вертітися по колу
Поки старший син вірш завершає
Наче свою першу промову:
(Завершальна Частина)
«Тобі лишається вдавати сьогодні
Що ти старий
Тобі лишається взяти на міць руки
Маля-сина
Й лишилося…
Жити п’ятдесят літ (плюс прожиті стільки ж)
Жити п’ятдесят літ до прожитих стільки ж»
І старший син написав поему
Життю, яке жевріє, та буде жевріти,
Довгий лист, і біографію серця
Чоловіка на ім’я Батько
Який зміг полюбити людей і село
Із ким був ближче, ніж поруч.
2020
(Частина I)
У чоловіка
За плечима — те, що для мене ще обрій
Але історію древніх начал я знаю.
Чоловіку
Пощастило народитися на сільському повітрі,
Радянська школа навчила чуйці природній —
Союз — то дивацтва й дива,
Але приємні, із чимось від біло-пахучих сорочок,
Ще син скаже, що пам’ятає газетну вирізку
Де батько-підліток займався садом
Ще син скаже, що кучерявий тато на портреті
Був схожий на Цоя не тільки ім’ям
Ще син скаже, що конспекти старого збережені
Та живуть собі з грамотами в тумбі.
А батько навчання у Франику згадає
Пацаном, коли на стрілках бував
Будував підвальні спортзали Перебудови
I дівчат на вулицях із поцілунками знайомив,
Хлопці бізнес варили
Перетікали в 90-і — злі
Частка друзів тікала в країну Америку — Мрій
(І закінчилася пісня молодечого буяння).
Прийшла банківська муштра
—
Напружена й виснажлива каторга
До батька, з-поміж роду інженерського,
І справи полетіли бистро
І гроші збиралися
І жінка з’явилася,
Моря із морів Моря
Галина галицьких кроїв,
Народила червону курточку
Що дрібно скрипіла в сніг
Заливши бензин до душі
Мовби в нове авто
Чоловіче.
Ще на подвір’ї дерево стояло в центрі
І лежав, повзав, сидів, стояв…
Другий, третій, згодом — четвертий
Кусаючи кору зубами — так, син
Кусаючи й жуючи — стояв син.
Сили ішли
Та кожна субота оновлювала —
Сакральне сіно чекало вил
Плодоносили горіхи й сливи,
Посеред степу велосипед виринав —
Маленьке поні поруч татових машин
Для ріки, що продовжувала холодити груди
Й будити пам’ять про купання Барсіка,
Вірного пса і мисливця Барсіка,
(Що був собако-гігантом):
«Спершу окунути його,
Й окунутися з Барсіком самому» —
Повідав мені заповідь тато
На концерті комарів коло кропиви та «Жу-Жу!»
Попиваючи холодний компот без цукру
Чоловічий.
Діти його росли на очах, а друзі лишалися
Навшпиньках рятувала (направду — від чого?)
Весела задирака за обідом — жінка
А буденність розбавляло кіно Іньярріту
Інтриги та півні з кіно Іньярріту,
Та життя й далі ходило й крутилося
І продовжує вертітися по колу
Поки старший син вірш завершає
Наче свою першу промову:
(Завершальна Частина)
«Тобі лишається вдавати сьогодні
Що ти старий
Тобі лишається взяти на міць руки
Маля-сина
Й лишилося…
Жити п’ятдесят літ (плюс прожиті стільки ж)
Жити п’ятдесят літ до прожитих стільки ж»
І старший син написав поему
Життю, яке жевріє, та буде жевріти,
Довгий лист, і біографію серця
Чоловіка на ім’я Батько
Який зміг полюбити людей і село
Із ким був ближче, ніж поруч.
2020
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію