ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Ноу-хау
Фобії у людей часто набувають потворних рис. Мій сусіда Микола під час пандемії коронавіруса затято швендяє без маски в громадських містах, а якщо її й одягає, то виключно на руку, аби продемонструвати своє особливе ставлення до безглуздого наказу урядовців. Минулого тижня в метрополітені з піною на губах сперечався з поліцаями, а ті викликали дужих санітарів з нервово-паралітичного відділення столичної лікарні імені Павлова. Спеленали геракли дядька у гамівну сорочку прямо у вагоні метро, а до рота встромили кляпа, аби не лаявся та не кусався.
Дехто не знімає маску узагалі, навіть уночі, вентиляцію на кухні та в туалеті задмухує монтажною піною, аби люті мікроби не прилетіли від сусідів та не оселилися в носі та легенях господаря. Так вчинила моя сусідка Соня, яка живе поверхом вище. А мені від цього тільки користь: тяга у витяжці набагато краща, бо в ній стало на одну дірку менше.
Побачили владоможці, що людям живеться добре під час коронавірусу і ввели повний локдаун, аби витрусити з їхніх кишень усю готівку, яку вони насилосували в загашники на чорний день. Бо грошей на багатотисячні зарплати міністрам, депутатам, силовикам, суддям та прокурорам стало не вистачати. А де їх узяти? Правильно: з наших з вами кишень. А що для цього треба? Навішати роботягам локшину на вуха про смертельну небезпеку, яка нависла над країною. І примусити платити за власне глупство. Он, бачте, який фокус-покус провернули з безкоштовними масками, які доправила “Мрія” з Китаю? Президент обіцяв роздати ці маски дурням безкоштовно. А натомість товар продали через “Епіцентр”. Тим самим дурням.
Приїхали з жінкою вихідними на дачу, думали запастися продуктами, а тут “бац!” - локдаун.
Транспорт не ходить, на роботу швендяти зась. То чого нам їхати до столиці? Лежати трупами в ліжку та дивитися телевізора з веселим Зеленським на екрані? А в селі роботи о-го-го!
Вуджу рибку. Не часто і не довго, але щодня, з четвертої ранку до дев“ятої вечора. Завжди приходжу з уловом: як не пару карасиків спіймаю, завдовжки з мізинець, то верховідок насмикаю з майонезну баночку.
А дружина, чомусь, сердиться. Каже: “Мені чоловік у хаті потрібен, а не риб’ячі кісточки! Лускає моє терпіння!”.
А я їй в одвіт привітно:
- Терплю твою отару котів? Навіть буруб’яшки інколи за ними прибираю. А як напудить на мої черевики твій улюбленець Жоржик, то не товчу його писком об долівку, а чемно викидаю за поріг хати пастися на свіжому морозяному повітрі. Хочеш - на риболовлю його з собою візьму? Зараз не холодно, мінус 15, не нижче. І снігу тільки до коліна, а не під пахви. Буде відганяти від улову норок та видр, а то не встигну рибинку зловити, а ці харцизяки вже з рук її видирають. А кіт буде слідкувати, аби злодюги не підкрадалися з-за верболозу та з-під топляка То як - згода?
- Ти краще на роботу влаштуйся, а то вже третій тиждень на карантині, не знаєш куди себе від безділля діти!
- А куди влаштуватися? В лісгоспі вакансій немає: раніше ліси після чистки прибирали від зрізаних дерев, тепер вони гниють там до нового пришестя. Таким чином економлять на зарплатах лісникам та паливно-мастильних матеріалах. Хоча пишуть, що ліс очищено. Гроші від цих нехитрих паперових маніпуляцій лишаються в кишенях керівників лісових господарств. І нагору - в міністерство - передають відповідну частину.
- То, може, пні корчуватимеш?
- Не корчують уже пнів, залишають у землі зогнивати. Хоча пишуть у звітах, що корчують.
- Он, прем“єр сказав, що набирають працівників до лікарень з ковідчиками. Платити обіцяють непогано. А то навесні як накрився наш бізнес під час локдауну, то роботи путньої і досі знайти не можеш. А гроші треба. Скоро готівка вся закінчиться, яку ми на похорони відкладали.
- Хай той прем’єр сам іде працювати до лікарні з інфекційними хворими: виноситиме з-під них судки, митиме палати, пратиме їхні речі. А то звик все життя біду чужими руками гасити. І взагалі - хай на місяць увесь склад кабміну та Верховної Ради попрацює безоплатно волонтерами в одній з районних лікарень з інфікованими хворими.
- Ага, так вони туди й побіжать. Подивися на Юлію Тимошенко, подивися на її кволу фігуру і змучене від титанічної розумової праці бліде обличчя. Та цьому хирлявому, виснаженому створінню завтра вмирати, а не працювати. Хай уже сидить у законодавчому органі та робить розумне обличчя на камеру. Хоч до смерті. Тьху на неї.
- А з Рабіновичем як бути?
- І Рабіновича залиш у спокої. Послухай що воно верзе! Він же на голову нездоровий! Не приведи Господи заразить своєю паранойєю хворих на коронавірус, то люди однозначно не виживуть. Вірус та балаканина Рабіновича - це однозначна смерть. Хай сидить у Верховній Раді та бризкає піною з рота на своїх колег. Вони до нього імунітет мають, а прості люди - ні.
- Гаразд. Тьху на нього. Піду збиратися на рибний промисел, сьогодні гарна погода, може, рака упіймаю, а то й окуня для тещі...
- Йди, чоловіче, гаразд. Але кота мого на риболовлю не бери, бо захворіє, чхати почне, кашляти. Знову доведеться Жоржика горілкою поїти від застуди, бо до ветеринара в райцентр зараз не потрапиш: локдаун.
А роботу собі я таки знайшов! Наловчився з сухого очерету робити туалетний папір. Потрібна тільки сіль, сірчана кислота і бетонозмішувач з січкарнею. Зараз з жінкою чергову партію відвантажуємо для “Епіцентру”. А мій колега робить його з опалого листя. Та в мене кращий, бо цупкіший. Як проведеш ним де треба - то як наждаком. І миттєво стає все чисто. А м“якенький папір - то для тещ, свекрух та немовлят, нині він не користується попитом. Та й ціна у мене удвічі менша.
Так що замовляйте, шановні друзі, будете задоволені.
Нині розширюю асортимент, готую нову партію паперу для можновладців. Називається “Президентський”. Рецепт трохи інший, справжнє ноу-хау: окрім звичного очерету додав туди колючок реп’яхів та акації, і трохи битого скла. Як гадаєте - товар користуватиметься попитом, чи ні?

27.11.2020р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-11-27 09:22:59
Переглядів сторінки твору 2903
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.169 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.169 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2020-11-27 17:43:52 ]
Як завше, читаю з усмішкою й насолодою. На чім тримається нині рідна Україна?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2020-11-28 10:39:01 ]
Тримається, мабуть, на чесному слові та вірі, що буде краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-11-27 21:32:00 ]
Молодець, Сашо! Гарно, з іронією, сказав про наше життя, і ноу-хау - супер-клас! Завжди казав, що проза - це твій коник, Пегас із кулаками, не тільки з крилами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2020-11-28 10:41:36 ]
Боюся, що рано чи пізно моєму Пегасові влада таки виб'є зуби. Сподіваюся, що не всі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-11-28 15:20:22 ]
Тоді пиши під псевдонімом. І можна ще гостріше.)