
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.02.09
11:22
Сотню знайдено, двісті втрачено,
Двоє вибраних, дві в умі,
n-забутих і 0-допобачених,
Двоє списаних на письмі.
В серціжодної, погляд спрощений.
Ходять тисячі містом слів.
Йдуть по вулицях, в дощ і площами
Двоє вибраних тут на землі.
Двоє вибраних, дві в умі,
n-забутих і 0-допобачених,
Двоє списаних на письмі.
В серціжодної, погляд спрощений.
Ходять тисячі містом слів.
Йдуть по вулицях, в дощ і площами
Двоє вибраних тут на землі.
2023.02.09
08:38
Сонячний образ Дажбожий,
А чи розп'яття Христа?
Зрадити рід свій не можу,
Віра у мене тверда.
Та і чужинець вже рідний,
Наче для Цезаря Брут...
Віра цвіте, там де злидні,
А чи розп'яття Христа?
Зрадити рід свій не можу,
Віра у мене тверда.
Та і чужинець вже рідний,
Наче для Цезаря Брут...
Віра цвіте, там де злидні,
2023.02.09
04:56
Багато нас у цьому світі,
Чимало – в іншому, мабуть, –
Згадаю всіх за алфавітом,
Аби нікого не забуть.
І призабуті, й найновіші
Ввійдуть вони у кров мою, –
Я кожен образ наймиліший
В уяві радо відтворю.
Чимало – в іншому, мабуть, –
Згадаю всіх за алфавітом,
Аби нікого не забуть.
І призабуті, й найновіші
Ввійдуть вони у кров мою, –
Я кожен образ наймиліший
В уяві радо відтворю.
2023.02.08
22:25
Росія вірує в царя
Довіку й без ума.
Тому і трощить все підряд
Великоросівський вар’ят,
Бо вибору нема.
Така паскудна рабська суть,
Гнилий менталітет.
Довіку й без ума.
Тому і трощить все підряд
Великоросівський вар’ят,
Бо вибору нема.
Така паскудна рабська суть,
Гнилий менталітет.
2023.02.08
20:09
Коли б я міг зв’язати словом серце,
Ваше, слова б в’язали линвою вітрил,
І ви б за вітром дихала грудьми,
Пасатами наливши білі перса.
Ваше, слова б в’язали линвою вітрил,
І ви б за вітром дихала грудьми,
Пасатами наливши білі перса.
2023.02.08
19:53
А нашій раті заважають наші
відомі самураї-шахраї...
то хай на раші
в золотій параші
лишаються лакеями її.
***
А НАТО нам і досі помагає,
відомі самураї-шахраї...
то хай на раші
в золотій параші
лишаються лакеями її.
***
А НАТО нам і досі помагає,
2023.02.08
18:47
Погода хвора і блищати перестав
Невдаха-вересень. А, всмоктуючи воду,
Парк жив безцільно вже, ржавіючи. На жаль,
Входили в моду
З дощем у змові
Застуда, плед, подушка й теплий чай.
Не йметься віри, що ожилим навесні
Невдаха-вересень. А, всмоктуючи воду,
Парк жив безцільно вже, ржавіючи. На жаль,
Входили в моду
З дощем у змові
Застуда, плед, подушка й теплий чай.
Не йметься віри, що ожилим навесні
2023.02.08
18:35
У півтон одягнувши оклик душі: зачекай!
Поназбирувані крапельки вмить переллються
За блакиті моєї, за нашого неба край.
Не вженешся за ним! – Дороги мої сміються.
Віддаляється тінь, чи образ, чи то лиш мара,
Що слідить у мені глибоким відбитком к
Поназбирувані крапельки вмить переллються
За блакиті моєї, за нашого неба край.
Не вженешся за ним! – Дороги мої сміються.
Віддаляється тінь, чи образ, чи то лиш мара,
Що слідить у мені глибоким відбитком к
2023.02.08
18:18
Маруся-дівка варила зілля, свій приворіт
Я причарую, я знаю: вихід, там де і вхід.
А там любисток, там рута-м'ята, там меліса...
А хто не любить, нехай прямує на небеса!
Маруся пізно вночі вставала - зливала віск...
І чарувала, і знов гадала: ч
Я причарую, я знаю: вихід, там де і вхід.
А там любисток, там рута-м'ята, там меліса...
А хто не любить, нехай прямує на небеса!
Маруся пізно вночі вставала - зливала віск...
І чарувала, і знов гадала: ч
2023.02.08
15:21
Вибачайте пані та панове
Пам’ятаю, щось наговорив…
Маю у собі я гонорове -
Накотила зіронька з гори
Розтеклось по тілу, по судинах
І ніяк не впоратись, отож
По мені, з найкращих - Україна
Якщо, вже по правді, без вельмож…
Пам’ятаю, щось наговорив…
Маю у собі я гонорове -
Накотила зіронька з гори
Розтеклось по тілу, по судинах
І ніяк не впоратись, отож
По мені, з найкращих - Україна
Якщо, вже по правді, без вельмож…
2023.02.08
14:46
Гугнявить ніч за зледенілим,
Сніжком притрушеним, вікном, -
Сліди густої заметілі
Біліють гашеним вапном.
Рябіють смуги світлі й темні
В місцях відбитків і падінь,
А відгомони потаємні
Негоди тиснуться до стін.
Сніжком притрушеним, вікном, -
Сліди густої заметілі
Біліють гашеним вапном.
Рябіють смуги світлі й темні
В місцях відбитків і падінь,
А відгомони потаємні
Негоди тиснуться до стін.
2023.02.08
12:55
Їду в маршрутці оранжевій,
Тиснява тисне збоку.
Думкою перевантажена,
Зиркаю в даль глибоку.
Ворон дрімає на дереві,
Шини дорогу місять,
Ранок зриває із темряви,
Тиснява тисне збоку.
Думкою перевантажена,
Зиркаю в даль глибоку.
Ворон дрімає на дереві,
Шини дорогу місять,
Ранок зриває із темряви,
2023.02.08
11:27
Эта история, рассказанная мне дважды, первый раз в Тель-Авиве, на Блошином рынке, а второй раз – в Иерусалиме, у меня дома, связана с популярной песней, конечно же, косвенно. Наша героиня действительно была артисткой цирка и по проволоке ходила. А все ост
2023.02.08
11:24
Ми на планеті цій – неміряна сім’я,
а наші голоси – багатомовний хор.
* * *
Тримає іспит наше людство молоде
задля ідеї гуманізму і добра.
* * *
Царства земного вічний неспокій,
скоєний тільки людьми.
То у гордині, то у зневірі ми.
* * *
2023.02.08
06:41
Намистинками по світу,
перлами роси,
розлетілись наші діти,
доню, й ти лети.
Чи зігріє Батьківщина
сиріт і калік?,
схоронила мати сина
у сирій землі,
перлами роси,
розлетілись наші діти,
доню, й ти лети.
Чи зігріє Батьківщина
сиріт і калік?,
схоронила мати сина
у сирій землі,
2023.02.08
00:45
Тепло-карим у горіхову ніч,
Коли вітри колисанки свистіли
І, медово пролитим затишком небо вдягаючи, не спішили зорі до ранків,
Коли бранкою тиші гулкої добровільно й покірно назвалась святошна вишність думок,
Й серед викорчуваних днів їх впізнавано
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли вітри колисанки свистіли
І, медово пролитим затишком небо вдягаючи, не спішили зорі до ранків,
Коли бранкою тиші гулкої добровільно й покірно назвалась святошна вишність думок,
Й серед викорчуваних днів їх впізнавано
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.01.04
2023.01.03
2022.12.08
2022.12.03
2022.09.01
2022.05.01
2022.04.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Ноу-хау
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ноу-хау
Фобії у людей часто набувають потворних рис. Мій сусіда Микола під час пандемії коронавіруса затято швендяє без маски в громадських містах, а якщо її й одягає, то виключно на руку, аби продемонструвати своє особливе ставлення до безглуздого наказу урядовців. Минулого тижня в метрополітені з піною на губах сперечався з поліцаями, а ті викликали дужих санітарів з нервово-паралітичного відділення столичної лікарні імені Павлова. Спеленали геракли дядька у гамівну сорочку прямо у вагоні метро, а до рота встромили кляпа, аби не лаявся та не кусався.
Дехто не знімає маску узагалі, навіть уночі, вентиляцію на кухні та в туалеті задмухує монтажною піною, аби люті мікроби не прилетіли від сусідів та не оселилися в носі та легенях господаря. Так вчинила моя сусідка Соня, яка живе поверхом вище. А мені від цього тільки користь: тяга у витяжці набагато краща, бо в ній стало на одну дірку менше.
Побачили владоможці, що людям живеться добре під час коронавірусу і ввели повний локдаун, аби витрусити з їхніх кишень усю готівку, яку вони насилосували в загашники на чорний день. Бо грошей на багатотисячні зарплати міністрам, депутатам, силовикам, суддям та прокурорам стало не вистачати. А де їх узяти? Правильно: з наших з вами кишень. А що для цього треба? Навішати роботягам локшину на вуха про смертельну небезпеку, яка нависла над країною. І примусити платити за власне глупство. Он, бачте, який фокус-покус провернули з безкоштовними масками, які доправила “Мрія” з Китаю? Президент обіцяв роздати ці маски дурням безкоштовно. А натомість товар продали через “Епіцентр”. Тим самим дурням.
Приїхали з жінкою вихідними на дачу, думали запастися продуктами, а тут “бац!” - локдаун.
Транспорт не ходить, на роботу швендяти зась. То чого нам їхати до столиці? Лежати трупами в ліжку та дивитися телевізора з веселим Зеленським на екрані? А в селі роботи о-го-го!
Вуджу рибку. Не часто і не довго, але щодня, з четвертої ранку до дев“ятої вечора. Завжди приходжу з уловом: як не пару карасиків спіймаю, завдовжки з мізинець, то верховідок насмикаю з майонезну баночку.
А дружина, чомусь, сердиться. Каже: “Мені чоловік у хаті потрібен, а не риб’ячі кісточки! Лускає моє терпіння!”.
А я їй в одвіт привітно:
- Терплю твою отару котів? Навіть буруб’яшки інколи за ними прибираю. А як напудить на мої черевики твій улюбленець Жоржик, то не товчу його писком об долівку, а чемно викидаю за поріг хати пастися на свіжому морозяному повітрі. Хочеш - на риболовлю його з собою візьму? Зараз не холодно, мінус 15, не нижче. І снігу тільки до коліна, а не під пахви. Буде відганяти від улову норок та видр, а то не встигну рибинку зловити, а ці харцизяки вже з рук її видирають. А кіт буде слідкувати, аби злодюги не підкрадалися з-за верболозу та з-під топляка То як - згода?
- Ти краще на роботу влаштуйся, а то вже третій тиждень на карантині, не знаєш куди себе від безділля діти!
- А куди влаштуватися? В лісгоспі вакансій немає: раніше ліси після чистки прибирали від зрізаних дерев, тепер вони гниють там до нового пришестя. Таким чином економлять на зарплатах лісникам та паливно-мастильних матеріалах. Хоча пишуть, що ліс очищено. Гроші від цих нехитрих паперових маніпуляцій лишаються в кишенях керівників лісових господарств. І нагору - в міністерство - передають відповідну частину.
- То, може, пні корчуватимеш?
- Не корчують уже пнів, залишають у землі зогнивати. Хоча пишуть у звітах, що корчують.
- Он, прем“єр сказав, що набирають працівників до лікарень з ковідчиками. Платити обіцяють непогано. А то навесні як накрився наш бізнес під час локдауну, то роботи путньої і досі знайти не можеш. А гроші треба. Скоро готівка вся закінчиться, яку ми на похорони відкладали.
- Хай той прем’єр сам іде працювати до лікарні з інфекційними хворими: виноситиме з-під них судки, митиме палати, пратиме їхні речі. А то звик все життя біду чужими руками гасити. І взагалі - хай на місяць увесь склад кабміну та Верховної Ради попрацює безоплатно волонтерами в одній з районних лікарень з інфікованими хворими.
- Ага, так вони туди й побіжать. Подивися на Юлію Тимошенко, подивися на її кволу фігуру і змучене від титанічної розумової праці бліде обличчя. Та цьому хирлявому, виснаженому створінню завтра вмирати, а не працювати. Хай уже сидить у законодавчому органі та робить розумне обличчя на камеру. Хоч до смерті. Тьху на неї.
- А з Рабіновичем як бути?
- І Рабіновича залиш у спокої. Послухай що воно верзе! Він же на голову нездоровий! Не приведи Господи заразить своєю паранойєю хворих на коронавірус, то люди однозначно не виживуть. Вірус та балаканина Рабіновича - це однозначна смерть. Хай сидить у Верховній Раді та бризкає піною з рота на своїх колег. Вони до нього імунітет мають, а прості люди - ні.
- Гаразд. Тьху на нього. Піду збиратися на рибний промисел, сьогодні гарна погода, може, рака упіймаю, а то й окуня для тещі...
- Йди, чоловіче, гаразд. Але кота мого на риболовлю не бери, бо захворіє, чхати почне, кашляти. Знову доведеться Жоржика горілкою поїти від застуди, бо до ветеринара в райцентр зараз не потрапиш: локдаун.
А роботу собі я таки знайшов! Наловчився з сухого очерету робити туалетний папір. Потрібна тільки сіль, сірчана кислота і бетонозмішувач з січкарнею. Зараз з жінкою чергову партію відвантажуємо для “Епіцентру”. А мій колега робить його з опалого листя. Та в мене кращий, бо цупкіший. Як проведеш ним де треба - то як наждаком. І миттєво стає все чисто. А м“якенький папір - то для тещ, свекрух та немовлят, нині він не користується попитом. Та й ціна у мене удвічі менша.
Так що замовляйте, шановні друзі, будете задоволені.
Нині розширюю асортимент, готую нову партію паперу для можновладців. Називається “Президентський”. Рецепт трохи інший, справжнє ноу-хау: окрім звичного очерету додав туди колючок реп’яхів та акації, і трохи битого скла. Як гадаєте - товар користуватиметься попитом, чи ні?
27.11.2020р.
Дехто не знімає маску узагалі, навіть уночі, вентиляцію на кухні та в туалеті задмухує монтажною піною, аби люті мікроби не прилетіли від сусідів та не оселилися в носі та легенях господаря. Так вчинила моя сусідка Соня, яка живе поверхом вище. А мені від цього тільки користь: тяга у витяжці набагато краща, бо в ній стало на одну дірку менше.
Побачили владоможці, що людям живеться добре під час коронавірусу і ввели повний локдаун, аби витрусити з їхніх кишень усю готівку, яку вони насилосували в загашники на чорний день. Бо грошей на багатотисячні зарплати міністрам, депутатам, силовикам, суддям та прокурорам стало не вистачати. А де їх узяти? Правильно: з наших з вами кишень. А що для цього треба? Навішати роботягам локшину на вуха про смертельну небезпеку, яка нависла над країною. І примусити платити за власне глупство. Он, бачте, який фокус-покус провернули з безкоштовними масками, які доправила “Мрія” з Китаю? Президент обіцяв роздати ці маски дурням безкоштовно. А натомість товар продали через “Епіцентр”. Тим самим дурням.
Приїхали з жінкою вихідними на дачу, думали запастися продуктами, а тут “бац!” - локдаун.
Транспорт не ходить, на роботу швендяти зась. То чого нам їхати до столиці? Лежати трупами в ліжку та дивитися телевізора з веселим Зеленським на екрані? А в селі роботи о-го-го!
Вуджу рибку. Не часто і не довго, але щодня, з четвертої ранку до дев“ятої вечора. Завжди приходжу з уловом: як не пару карасиків спіймаю, завдовжки з мізинець, то верховідок насмикаю з майонезну баночку.
А дружина, чомусь, сердиться. Каже: “Мені чоловік у хаті потрібен, а не риб’ячі кісточки! Лускає моє терпіння!”.
А я їй в одвіт привітно:
- Терплю твою отару котів? Навіть буруб’яшки інколи за ними прибираю. А як напудить на мої черевики твій улюбленець Жоржик, то не товчу його писком об долівку, а чемно викидаю за поріг хати пастися на свіжому морозяному повітрі. Хочеш - на риболовлю його з собою візьму? Зараз не холодно, мінус 15, не нижче. І снігу тільки до коліна, а не під пахви. Буде відганяти від улову норок та видр, а то не встигну рибинку зловити, а ці харцизяки вже з рук її видирають. А кіт буде слідкувати, аби злодюги не підкрадалися з-за верболозу та з-під топляка То як - згода?
- Ти краще на роботу влаштуйся, а то вже третій тиждень на карантині, не знаєш куди себе від безділля діти!
- А куди влаштуватися? В лісгоспі вакансій немає: раніше ліси після чистки прибирали від зрізаних дерев, тепер вони гниють там до нового пришестя. Таким чином економлять на зарплатах лісникам та паливно-мастильних матеріалах. Хоча пишуть, що ліс очищено. Гроші від цих нехитрих паперових маніпуляцій лишаються в кишенях керівників лісових господарств. І нагору - в міністерство - передають відповідну частину.
- То, може, пні корчуватимеш?
- Не корчують уже пнів, залишають у землі зогнивати. Хоча пишуть у звітах, що корчують.
- Он, прем“єр сказав, що набирають працівників до лікарень з ковідчиками. Платити обіцяють непогано. А то навесні як накрився наш бізнес під час локдауну, то роботи путньої і досі знайти не можеш. А гроші треба. Скоро готівка вся закінчиться, яку ми на похорони відкладали.
- Хай той прем’єр сам іде працювати до лікарні з інфекційними хворими: виноситиме з-під них судки, митиме палати, пратиме їхні речі. А то звик все життя біду чужими руками гасити. І взагалі - хай на місяць увесь склад кабміну та Верховної Ради попрацює безоплатно волонтерами в одній з районних лікарень з інфікованими хворими.
- Ага, так вони туди й побіжать. Подивися на Юлію Тимошенко, подивися на її кволу фігуру і змучене від титанічної розумової праці бліде обличчя. Та цьому хирлявому, виснаженому створінню завтра вмирати, а не працювати. Хай уже сидить у законодавчому органі та робить розумне обличчя на камеру. Хоч до смерті. Тьху на неї.
- А з Рабіновичем як бути?
- І Рабіновича залиш у спокої. Послухай що воно верзе! Він же на голову нездоровий! Не приведи Господи заразить своєю паранойєю хворих на коронавірус, то люди однозначно не виживуть. Вірус та балаканина Рабіновича - це однозначна смерть. Хай сидить у Верховній Раді та бризкає піною з рота на своїх колег. Вони до нього імунітет мають, а прості люди - ні.
- Гаразд. Тьху на нього. Піду збиратися на рибний промисел, сьогодні гарна погода, може, рака упіймаю, а то й окуня для тещі...
- Йди, чоловіче, гаразд. Але кота мого на риболовлю не бери, бо захворіє, чхати почне, кашляти. Знову доведеться Жоржика горілкою поїти від застуди, бо до ветеринара в райцентр зараз не потрапиш: локдаун.
А роботу собі я таки знайшов! Наловчився з сухого очерету робити туалетний папір. Потрібна тільки сіль, сірчана кислота і бетонозмішувач з січкарнею. Зараз з жінкою чергову партію відвантажуємо для “Епіцентру”. А мій колега робить його з опалого листя. Та в мене кращий, бо цупкіший. Як проведеш ним де треба - то як наждаком. І миттєво стає все чисто. А м“якенький папір - то для тещ, свекрух та немовлят, нині він не користується попитом. Та й ціна у мене удвічі менша.
Так що замовляйте, шановні друзі, будете задоволені.
Нині розширюю асортимент, готую нову партію паперу для можновладців. Називається “Президентський”. Рецепт трохи інший, справжнє ноу-хау: окрім звичного очерету додав туди колючок реп’яхів та акації, і трохи битого скла. Як гадаєте - товар користуватиметься попитом, чи ні?
27.11.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію