ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2023.02.09 11:22
Сотню знайдено, двісті втрачено,
Двоє вибраних, дві в умі,
n-забутих і 0-допобачених,
Двоє списаних на письмі.
В серціжодної, погляд спрощений.
Ходять тисячі містом слів.
Йдуть по вулицях, в дощ і площами
Двоє вибраних тут на землі.

Олександр Сушко
2023.02.09 08:38
Сонячний образ Дажбожий,
А чи розп'яття Христа?
Зрадити рід свій не можу,
Віра у мене тверда.

Та і чужинець вже рідний,
Наче для Цезаря Брут...
Віра цвіте, там де злидні,

Віктор Кучерук
2023.02.09 04:56
Багато нас у цьому світі,
Чимало – в іншому, мабуть, –
Згадаю всіх за алфавітом,
Аби нікого не забуть.
І призабуті, й найновіші
Ввійдуть вони у кров мою, –
Я кожен образ наймиліший
В уяві радо відтворю.

Володимир Бойко
2023.02.08 22:25
Росія вірує в царя
Довіку й без ума.
Тому і трощить все підряд
Великоросівський вар’ят,
Бо вибору нема.

Така паскудна рабська суть,
Гнилий менталітет.

Володимир Каразуб
2023.02.08 20:09
Коли б я міг зв’язати словом серце,

Ваше, слова б в’язали линвою вітрил,

І ви б за вітром дихала грудьми,

Пасатами наливши білі перса.

Ігор Шоха
2023.02.08 19:53
А нашій раті заважають наші
відомі самураї-шахраї...
то хай на раші
в золотій параші
лишаються лакеями її.

***
А НАТО нам і досі помагає,

Хельґі Йогансен
2023.02.08 18:47
Погода хвора і блищати перестав
Невдаха-вересень.  А,  всмоктуючи  воду,
Парк  жив  безцільно  вже,  ржавіючи.  На  жаль,
Входили  в  моду  
     З  дощем  у  змові
Застуда,  плед,  подушка  й  теплий  чай.

Не  йметься  віри,  що  ожилим  навесні

Гриць Янківська
2023.02.08 18:35
У півтон одягнувши оклик душі: зачекай!
Поназбирувані крапельки вмить переллються
За блакиті моєї, за нашого неба край.
Не вженешся за ним! – Дороги мої сміються.

Віддаляється тінь, чи образ, чи то лиш мара,
Що слідить у мені глибоким відбитком к

Олена Малєєва
2023.02.08 18:18
Маруся-дівка варила зілля, свій приворіт
Я причарую, я знаю: вихід, там де і вхід.
А там любисток, там рута-м'ята, там меліса...
А хто не любить, нехай прямує на небеса!

Маруся пізно вночі вставала - зливала віск...
І чарувала, і знов гадала: ч

Микола Дудар
2023.02.08 15:21
Вибачайте пані та панове
Пам’ятаю, щось наговорив…
Маю у собі я гонорове -
Накотила зіронька з гори
Розтеклось по тілу, по судинах
І ніяк не впоратись, отож
По мені, з найкращих - Україна
Якщо, вже по правді, без вельмож…

Віктор Кучерук
2023.02.08 14:46
Гугнявить ніч за зледенілим,
Сніжком притрушеним, вікном, -
Сліди густої заметілі
Біліють гашеним вапном.
Рябіють смуги світлі й темні
В місцях відбитків і падінь,
А відгомони потаємні
Негоди тиснуться до стін.

Тетяна Левицька
2023.02.08 12:55
Їду в маршрутці оранжевій,
Тиснява тисне збоку.
Думкою перевантажена,
Зиркаю в даль глибоку.

Ворон дрімає на дереві,
Шини дорогу місять,
Ранок зриває із темряви,

Іван Потьомкін
2023.02.08 11:27
Эта история, рассказанная мне дважды, первый раз в Тель-Авиве, на Блошином рынке, а второй раз – в Иерусалиме, у меня дома, связана с популярной песней, конечно же, косвенно. Наша героиня действительно была артисткой цирка и по проволоке ходила. А все ост

Сергій Губерначук
2023.02.08 11:24
Ми на планеті цій – неміряна сім’я, а наші голоси – багатомовний хор. * * * Тримає іспит наше людство молоде задля ідеї гуманізму і добра. * * * Царства земного вічний неспокій, скоєний тільки людьми. То у гордині, то у зневірі ми. * * *

Микола Соболь
2023.02.08 06:41
Намистинками по світу,
перлами роси,
розлетілись наші діти,
доню, й ти лети.
Чи зігріє Батьківщина
сиріт і калік?,
схоронила мати сина
у сирій землі,

Гриць Янківська
2023.02.08 00:45
Тепло-карим у горіхову ніч,
Коли вітри колисанки свистіли
І, медово пролитим затишком небо вдягаючи, не спішили зорі до ранків,
Коли бранкою тиші гулкої добровільно й покірно назвалась святошна вишність думок,
Й серед викорчуваних днів їх впізнавано
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Гриць Янківська
2023.01.04

Максим мксклгн
2023.01.03

Хельґі Йогансен
2022.12.08

Ірина Вірна
2022.12.03

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Самослав Желіба
2022.05.01

Алекс Чеська
2022.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Ноу-хау
Фобії у людей часто набувають потворних рис. Мій сусіда Микола під час пандемії коронавіруса затято швендяє без маски в громадських містах, а якщо її й одягає, то виключно на руку, аби продемонструвати своє особливе ставлення до безглуздого наказу урядовців. Минулого тижня в метрополітені з піною на губах сперечався з поліцаями, а ті викликали дужих санітарів з нервово-паралітичного відділення столичної лікарні імені Павлова. Спеленали геракли дядька у гамівну сорочку прямо у вагоні метро, а до рота встромили кляпа, аби не лаявся та не кусався.
Дехто не знімає маску узагалі, навіть уночі, вентиляцію на кухні та в туалеті задмухує монтажною піною, аби люті мікроби не прилетіли від сусідів та не оселилися в носі та легенях господаря. Так вчинила моя сусідка Соня, яка живе поверхом вище. А мені від цього тільки користь: тяга у витяжці набагато краща, бо в ній стало на одну дірку менше.
Побачили владоможці, що людям живеться добре під час коронавірусу і ввели повний локдаун, аби витрусити з їхніх кишень усю готівку, яку вони насилосували в загашники на чорний день. Бо грошей на багатотисячні зарплати міністрам, депутатам, силовикам, суддям та прокурорам стало не вистачати. А де їх узяти? Правильно: з наших з вами кишень. А що для цього треба? Навішати роботягам локшину на вуха про смертельну небезпеку, яка нависла над країною. І примусити платити за власне глупство. Он, бачте, який фокус-покус провернули з безкоштовними масками, які доправила “Мрія” з Китаю? Президент обіцяв роздати ці маски дурням безкоштовно. А натомість товар продали через “Епіцентр”. Тим самим дурням.
Приїхали з жінкою вихідними на дачу, думали запастися продуктами, а тут “бац!” - локдаун.
Транспорт не ходить, на роботу швендяти зась. То чого нам їхати до столиці? Лежати трупами в ліжку та дивитися телевізора з веселим Зеленським на екрані? А в селі роботи о-го-го!
Вуджу рибку. Не часто і не довго, але щодня, з четвертої ранку до дев“ятої вечора. Завжди приходжу з уловом: як не пару карасиків спіймаю, завдовжки з мізинець, то верховідок насмикаю з майонезну баночку.
А дружина, чомусь, сердиться. Каже: “Мені чоловік у хаті потрібен, а не риб’ячі кісточки! Лускає моє терпіння!”.
А я їй в одвіт привітно:
- Терплю твою отару котів? Навіть буруб’яшки інколи за ними прибираю. А як напудить на мої черевики твій улюбленець Жоржик, то не товчу його писком об долівку, а чемно викидаю за поріг хати пастися на свіжому морозяному повітрі. Хочеш - на риболовлю його з собою візьму? Зараз не холодно, мінус 15, не нижче. І снігу тільки до коліна, а не під пахви. Буде відганяти від улову норок та видр, а то не встигну рибинку зловити, а ці харцизяки вже з рук її видирають. А кіт буде слідкувати, аби злодюги не підкрадалися з-за верболозу та з-під топляка То як - згода?
- Ти краще на роботу влаштуйся, а то вже третій тиждень на карантині, не знаєш куди себе від безділля діти!
- А куди влаштуватися? В лісгоспі вакансій немає: раніше ліси після чистки прибирали від зрізаних дерев, тепер вони гниють там до нового пришестя. Таким чином економлять на зарплатах лісникам та паливно-мастильних матеріалах. Хоча пишуть, що ліс очищено. Гроші від цих нехитрих паперових маніпуляцій лишаються в кишенях керівників лісових господарств. І нагору - в міністерство - передають відповідну частину.
- То, може, пні корчуватимеш?
- Не корчують уже пнів, залишають у землі зогнивати. Хоча пишуть у звітах, що корчують.
- Он, прем“єр сказав, що набирають працівників до лікарень з ковідчиками. Платити обіцяють непогано. А то навесні як накрився наш бізнес під час локдауну, то роботи путньої і досі знайти не можеш. А гроші треба. Скоро готівка вся закінчиться, яку ми на похорони відкладали.
- Хай той прем’єр сам іде працювати до лікарні з інфекційними хворими: виноситиме з-під них судки, митиме палати, пратиме їхні речі. А то звик все життя біду чужими руками гасити. І взагалі - хай на місяць увесь склад кабміну та Верховної Ради попрацює безоплатно волонтерами в одній з районних лікарень з інфікованими хворими.
- Ага, так вони туди й побіжать. Подивися на Юлію Тимошенко, подивися на її кволу фігуру і змучене від титанічної розумової праці бліде обличчя. Та цьому хирлявому, виснаженому створінню завтра вмирати, а не працювати. Хай уже сидить у законодавчому органі та робить розумне обличчя на камеру. Хоч до смерті. Тьху на неї.
- А з Рабіновичем як бути?
- І Рабіновича залиш у спокої. Послухай що воно верзе! Він же на голову нездоровий! Не приведи Господи заразить своєю паранойєю хворих на коронавірус, то люди однозначно не виживуть. Вірус та балаканина Рабіновича - це однозначна смерть. Хай сидить у Верховній Раді та бризкає піною з рота на своїх колег. Вони до нього імунітет мають, а прості люди - ні.
- Гаразд. Тьху на нього. Піду збиратися на рибний промисел, сьогодні гарна погода, може, рака упіймаю, а то й окуня для тещі...
- Йди, чоловіче, гаразд. Але кота мого на риболовлю не бери, бо захворіє, чхати почне, кашляти. Знову доведеться Жоржика горілкою поїти від застуди, бо до ветеринара в райцентр зараз не потрапиш: локдаун.
А роботу собі я таки знайшов! Наловчився з сухого очерету робити туалетний папір. Потрібна тільки сіль, сірчана кислота і бетонозмішувач з січкарнею. Зараз з жінкою чергову партію відвантажуємо для “Епіцентру”. А мій колега робить його з опалого листя. Та в мене кращий, бо цупкіший. Як проведеш ним де треба - то як наждаком. І миттєво стає все чисто. А м“якенький папір - то для тещ, свекрух та немовлят, нині він не користується попитом. Та й ціна у мене удвічі менша.
Так що замовляйте, шановні друзі, будете задоволені.
Нині розширюю асортимент, готую нову партію паперу для можновладців. Називається “Президентський”. Рецепт трохи інший, справжнє ноу-хау: окрім звичного очерету додав туди колючок реп’яхів та акації, і трохи битого скла. Як гадаєте - товар користуватиметься попитом, чи ні?

27.11.2020р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-11-27 09:22:59
Переглядів сторінки твору 1177
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.169 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.169 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.02.24 17:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2020-11-27 17:43:52 ]
Як завше, читаю з усмішкою й насолодою. На чім тримається нині рідна Україна?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2020-11-28 10:39:01 ]
Тримається, мабуть, на чесному слові та вірі, що буде краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-11-27 21:32:00 ]
Молодець, Сашо! Гарно, з іронією, сказав про наше життя, і ноу-хау - супер-клас! Завжди казав, що проза - це твій коник, Пегас із кулаками, не тільки з крилами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2020-11-28 10:41:36 ]
Боюся, що рано чи пізно моєму Пегасові влада таки виб'є зуби. Сподіваюся, що не всі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-11-28 15:20:22 ]
Тоді пиши під псевдонімом. І можна ще гостріше.)