Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
2026.08.05
11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
2026.08.05
09:49
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
2026.08.05
05:58
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
2026.08.05
00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
2026.08.04
21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
2026.08.04
20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
2026.08.04
17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
2026.08.04
16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
2026.08.04
13:01
вона сидітиме сумна
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
2026.08.04
13:00
Здіймусь я на пагорб величний
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
2026.08.04
10:32
Ольга Фадєєва (1906-1986)
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
2026.08.04
09:20
А за вітром, ще до снігу,
Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,
Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,
Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Штука (1982) /
Вірші
Павутина
Хочте вірте, хочте ні.
Хто почув, той не забуде,
Чиста правда без брехні.
Десь в маленькому селі
В нас на Україні
Мальовничі краєвиди,
Височіють гори сині.
Наче стрічка повз села
Річка в'ється у долині
Не велика, не мала,
Бузьку буде по коліна.
А які у нас сади..
Груші, яблуні, малина!
Рай господній, красота
І церковна павутина.
Місць святих багато дуже
Знає кожна в нас людина.
І паломники, як мухи
Залітають в павутину.
А попи, немов святі,
З голубої ніби глини.
Їх обрали пастухами,
Щоб овець пасти в долині.
Шелестить-хрустить капуста,
Вчать, лякають та пасуть.
І глаголять гріх, розпуста,
Будь смиренним, бідним будь.
За навчання тре платити,
Про пожертви не забудь.
Бо прийде остання днина
Черті в пеклі засміють.
А святих отців як блох,
Ніби з неба тут драбина.
Кажуть їх помазав Бог,
Став не просто вже людина.
Всі поважні та невинні
Та здається трохи брешуть,
Бо у нас на Україні
По не нашому щось чешуть.
Бог із ними,
Та нехай собі пасуть.
Їхні віці ходять з ними,
Хай навчають та скубуть.
А в сусідньому селі
Б'є з землі свята водичка,
На святому джерелі
Там була стара капличка.
Люди старші і малі
Пили ту живу водицю,
Уклонялися землі,
Брали в руки, мили лиця.
Помагала вона людям.
Та прийшли отці святі,
Сяють хрестики на грудях
І з камінням золоті.
Почали копати, рити,
З джерела басейн робити.
Та такий, щоб за потреби
І слона всього помити.
Плюскотить вода та плаче,
Та не хоче вже цілити,
Нащо було ображати,
Нащо було землю рити?
Щоб паломників побільше
В сіті свої заманити.
Я не знаю, чи цілюще,
Але їдуть всі щось мити.
А капличку геть знесли,
Там церкви, стоять готелі!
Є базар і є шинок,
Є напевно і борделі..
Все як кажуть для людей,
Чи то може так для себе.
Роблять бізнес на святому,
Лиш для власної потреби.
Та нехай там будуть ситі,
Їх судити нам не треба.
Хай там сьорбають в кориті,
Бозя бачить все із неба.
А ще маєм благодать,
Мов на місяці дороги.
Навіть важко описати
Поламати можна ноги.
Всі шляхи до нас закриті,
Щоб заїхати в село.
Всі дороги вщент розбиті,
Наче іго тут пройшло.
Це для того, щоби військо
Десь вороже не зайшло.
Ні, лагодять, помилився,
О як гарно все пішло!
В руки мудрим депутатам
Куча грошей надійшло.
Почали скубти, ділити,
Знов до діла не дійшло!
Слава богу врятували,
Переймались, щоб було.
Неприступним, як фортеця
Залишилося село.
І життя як річка далі
Помаленько потекло.
Там я ріс і все це бачив,
І дитинство там пройшло.
Сіл у нас не фінансують,
А бо може не дійшло.
Чи від чогось нас рятують,
Пропадає в нас село.
В голови свої турботи
Обіцянками годує,
А доріг нема і досі,
Мов глухий німих не чує.
Ось вам байка, наче сон,
Може спогади дитячі.
Хтось впізнає там себе,
Хтось від радості заплаче.
Хто не був, хай приїзджає
І місця святі побаче.
Може хтось мене осудить,
Та нехай, я все пробачу.
10.11.2019
by Shtuka Yaroslav
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Павутина
Спогади дитинства та реалії життя
Штука Ярослав
Розкажу вам байку люди,Хочте вірте, хочте ні.
Хто почув, той не забуде,
Чиста правда без брехні.
Десь в маленькому селі
В нас на Україні
Мальовничі краєвиди,
Височіють гори сині.
Наче стрічка повз села
Річка в'ється у долині
Не велика, не мала,
Бузьку буде по коліна.
А які у нас сади..
Груші, яблуні, малина!
Рай господній, красота
І церковна павутина.
Місць святих багато дуже
Знає кожна в нас людина.
І паломники, як мухи
Залітають в павутину.
А попи, немов святі,
З голубої ніби глини.
Їх обрали пастухами,
Щоб овець пасти в долині.
Шелестить-хрустить капуста,
Вчать, лякають та пасуть.
І глаголять гріх, розпуста,
Будь смиренним, бідним будь.
За навчання тре платити,
Про пожертви не забудь.
Бо прийде остання днина
Черті в пеклі засміють.
А святих отців як блох,
Ніби з неба тут драбина.
Кажуть їх помазав Бог,
Став не просто вже людина.
Всі поважні та невинні
Та здається трохи брешуть,
Бо у нас на Україні
По не нашому щось чешуть.
Бог із ними,
Та нехай собі пасуть.
Їхні віці ходять з ними,
Хай навчають та скубуть.
А в сусідньому селі
Б'є з землі свята водичка,
На святому джерелі
Там була стара капличка.
Люди старші і малі
Пили ту живу водицю,
Уклонялися землі,
Брали в руки, мили лиця.
Помагала вона людям.
Та прийшли отці святі,
Сяють хрестики на грудях
І з камінням золоті.
Почали копати, рити,
З джерела басейн робити.
Та такий, щоб за потреби
І слона всього помити.
Плюскотить вода та плаче,
Та не хоче вже цілити,
Нащо було ображати,
Нащо було землю рити?
Щоб паломників побільше
В сіті свої заманити.
Я не знаю, чи цілюще,
Але їдуть всі щось мити.
А капличку геть знесли,
Там церкви, стоять готелі!
Є базар і є шинок,
Є напевно і борделі..
Все як кажуть для людей,
Чи то може так для себе.
Роблять бізнес на святому,
Лиш для власної потреби.
Та нехай там будуть ситі,
Їх судити нам не треба.
Хай там сьорбають в кориті,
Бозя бачить все із неба.
А ще маєм благодать,
Мов на місяці дороги.
Навіть важко описати
Поламати можна ноги.
Всі шляхи до нас закриті,
Щоб заїхати в село.
Всі дороги вщент розбиті,
Наче іго тут пройшло.
Це для того, щоби військо
Десь вороже не зайшло.
Ні, лагодять, помилився,
О як гарно все пішло!
В руки мудрим депутатам
Куча грошей надійшло.
Почали скубти, ділити,
Знов до діла не дійшло!
Слава богу врятували,
Переймались, щоб було.
Неприступним, як фортеця
Залишилося село.
І життя як річка далі
Помаленько потекло.
Там я ріс і все це бачив,
І дитинство там пройшло.
Сіл у нас не фінансують,
А бо може не дійшло.
Чи від чогось нас рятують,
Пропадає в нас село.
В голови свої турботи
Обіцянками годує,
А доріг нема і досі,
Мов глухий німих не чує.
Ось вам байка, наче сон,
Може спогади дитячі.
Хтось впізнає там себе,
Хтось від радості заплаче.
Хто не був, хай приїзджає
І місця святі побаче.
Може хтось мене осудить,
Та нехай, я все пробачу.
10.11.2019
by Shtuka Yaroslav
Мій рідний край де я виріс.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
