Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.11
06:19
Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
2026.09.10
22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
2026.09.10
21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
2026.09.10
21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
2026.09.10
19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Днями розмовляла по телефону з військовим, учасником бойових дій і після того що почула, так мені незатишно і сумно на душі, що цей стан навіть важко передати словами.
Зайшов цей поважний чоловік у маршрутне таксі в м. Рівне і показав своє посвідчення, на що йому водій зневажливо і нахабно відповів, що у нього уже є такі. В салоні сиділо на той час дві людини похилого віку - чоловік і жінка. Наш воїн, а Він бойовий офіцер ЗСУ вступив в словесну перепалку з водієм, намагаючись достукатися до його сумління, пояснюючи йому, що так чинити не гідно, що завдячуючи тим, хто зараз на Сході країни обороняє її кордони у нього є можливість їздити своїм маршрутом у мирному місті і заробляти на себе на свою родину кошти. І під час цієї виховної бесіди в розмову втрутилися ті двоє, що були в салони і намагалися принизити військового тим, що пропонували заплатити за нього за проїзд, тільки щоб він перестав виясняти відносини з водієм.
Можна тільки уявити стан воїна... Він записам номер машини, зателефонував перевізнику і має надію що це безсовісне хамло більше працювати на маршруті не буде.
А як же бути з тими "вболівальниками", що стали на захист водія-негідника. Їх же таких багато навкруги. Я сама була у схожій ситуації, коли попросила виключити набридливий "Шансон" і мене жодний з пасажирів, а їх було повний автобус, що їхав з Рівного на Костопіль не підтримав. І хоч і мною це було три роки тому, та ситуація не міняється і на сьогодні. Хочеться не те що запитати, а криком кричати: - Що з Вами стало, Люди???
Для більшості війни в Україні немає, їм байдуже до того, що чиїсь сини гинуть там, вони ніколи не пожертвували для воїнів жодної копійки, їм горе родин, що втратили найдорожчих, не болить. Для мене, це отупілі, недалекі створіння, які живуть у своєму примітивному світі, та коли надходить час виборів, вони мало не на пузі будуть повзти, щоб обрати нам на голови чергових нікчем, які їм наобіцяють манну небесну на другий день після виборів. Молодих можна навчити любити свою країну, а що робити і як нам бути з оцими болотяними?
Зайшов цей поважний чоловік у маршрутне таксі в м. Рівне і показав своє посвідчення, на що йому водій зневажливо і нахабно відповів, що у нього уже є такі. В салоні сиділо на той час дві людини похилого віку - чоловік і жінка. Наш воїн, а Він бойовий офіцер ЗСУ вступив в словесну перепалку з водієм, намагаючись достукатися до його сумління, пояснюючи йому, що так чинити не гідно, що завдячуючи тим, хто зараз на Сході країни обороняє її кордони у нього є можливість їздити своїм маршрутом у мирному місті і заробляти на себе на свою родину кошти. І під час цієї виховної бесіди в розмову втрутилися ті двоє, що були в салони і намагалися принизити військового тим, що пропонували заплатити за нього за проїзд, тільки щоб він перестав виясняти відносини з водієм.
Можна тільки уявити стан воїна... Він записам номер машини, зателефонував перевізнику і має надію що це безсовісне хамло більше працювати на маршруті не буде.
А як же бути з тими "вболівальниками", що стали на захист водія-негідника. Їх же таких багато навкруги. Я сама була у схожій ситуації, коли попросила виключити набридливий "Шансон" і мене жодний з пасажирів, а їх було повний автобус, що їхав з Рівного на Костопіль не підтримав. І хоч і мною це було три роки тому, та ситуація не міняється і на сьогодні. Хочеться не те що запитати, а криком кричати: - Що з Вами стало, Люди???
Для більшості війни в Україні немає, їм байдуже до того, що чиїсь сини гинуть там, вони ніколи не пожертвували для воїнів жодної копійки, їм горе родин, що втратили найдорожчих, не болить. Для мене, це отупілі, недалекі створіння, які живуть у своєму примітивному світі, та коли надходить час виборів, вони мало не на пузі будуть повзти, щоб обрати нам на голови чергових нікчем, які їм наобіцяють манну небесну на другий день після виборів. Молодих можна навчити любити свою країну, а що робити і як нам бути з оцими болотяними?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
