Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.27
10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
2026.01.26
21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
2026.01.26
18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
2026.01.26
18:11
Пав король. Бажання випало за ним.
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...
Приспів:
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...
Приспів:
2026.01.26
16:48
Сьогодні сніг колишній втратив присмак.
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!
2026.01.26
16:19
Тут час дрімає на ялинці,
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Хитається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Хитається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...
2026.01.26
12:08
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Режисер
• Оператор
• Головний герой
• Головна героїня
• Дівчина з хлопавкою
Дійові особи:
• Режисер
• Оператор
• Головний герой
• Головна героїня
• Дівчина з хлопавкою
2026.01.26
09:09
Маю знайти у цьому мороці світло і сенс – свої власні.
І слідкувати, щоби не згасли
довіра і любов, попри біль і сльози.
Якщо вони згаснуть, ця московська нечисть переможе.
Маю зоставатись сильною, навіть коли безсила.
Можна черпати сили у турбот
І слідкувати, щоби не згасли
довіра і любов, попри біль і сльози.
Якщо вони згаснуть, ця московська нечисть переможе.
Маю зоставатись сильною, навіть коли безсила.
Можна черпати сили у турбот
2026.01.26
07:03
Мені б тендітну і жадану
До себе ніжно пригорнути.
І так завмерти бездиханно,
І умлівати, вбивши смуток.
Зігріти радощі у серці,
І віддавати ласку свіжу,
І у смарагдових озерцях
До себе ніжно пригорнути.
І так завмерти бездиханно,
І умлівати, вбивши смуток.
Зігріти радощі у серці,
І віддавати ласку свіжу,
І у смарагдових озерцях
2026.01.26
06:04
Давно так в класі смішно не було.
Повторювали дітки рід, число.
Просте з простих, здається, ніби це.
В тяжкій задумі в малюка лице.
Спитав малий у вчительки про те:
- Якого роду слово в нас яйце?
От як, скажіть, вгадати рід мені?
Чи півень а чи к
Повторювали дітки рід, число.
Просте з простих, здається, ніби це.
В тяжкій задумі в малюка лице.
Спитав малий у вчительки про те:
- Якого роду слово в нас яйце?
От як, скажіть, вгадати рід мені?
Чи півень а чи к
2026.01.25
23:32
О, ці святі у рясах, що сотні ставлять на коліна!
Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.
Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.
Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.
Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.
Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.
Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.
2026.01.25
21:22
Хвилі фіалкові що хлещуть сміються
Райдугокрилі птахи доокола сонця
Дзвоники сонця проллються в розвої
Наяди з дельфінами поринають у досвіт
Що воно сталося із немовлям
У грудневий холодний ранок?
Райдугокрилі птахи доокола сонця
Дзвоники сонця проллються в розвої
Наяди з дельфінами поринають у досвіт
Що воно сталося із немовлям
У грудневий холодний ранок?
2026.01.25
19:31
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2026.01.25
18:12
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.01.25
16:25
Я озираюсь на паркову рідну алею...
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.
Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.
Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л
2026.01.25
12:58
Завiтали спогади лише,
Кутиками пальцiв пробралися.
Поруч на очах менi з'явися,
Покажи менi своє лице.
Мiсяць сам по собi не блукає:
Завiтали спогади лише.
Серед хмар, їх тайно береже,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кутиками пальцiв пробралися.
Поруч на очах менi з'явися,
Покажи менi своє лице.
Мiсяць сам по собi не блукає:
Завiтали спогади лише.
Серед хмар, їх тайно береже,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Днями розмовляла по телефону з військовим, учасником бойових дій і після того що почула, так мені незатишно і сумно на душі, що цей стан навіть важко передати словами.
Зайшов цей поважний чоловік у маршрутне таксі в м. Рівне і показав своє посвідчення, на що йому водій зневажливо і нахабно відповів, що у нього уже є такі. В салоні сиділо на той час дві людини похилого віку - чоловік і жінка. Наш воїн, а Він бойовий офіцер ЗСУ вступив в словесну перепалку з водієм, намагаючись достукатися до його сумління, пояснюючи йому, що так чинити не гідно, що завдячуючи тим, хто зараз на Сході країни обороняє її кордони у нього є можливість їздити своїм маршрутом у мирному місті і заробляти на себе на свою родину кошти. І під час цієї виховної бесіди в розмову втрутилися ті двоє, що були в салони і намагалися принизити військового тим, що пропонували заплатити за нього за проїзд, тільки щоб він перестав виясняти відносини з водієм.
Можна тільки уявити стан воїна... Він записам номер машини, зателефонував перевізнику і має надію що це безсовісне хамло більше працювати на маршруті не буде.
А як же бути з тими "вболівальниками", що стали на захист водія-негідника. Їх же таких багато навкруги. Я сама була у схожій ситуації, коли попросила виключити набридливий "Шансон" і мене жодний з пасажирів, а їх було повний автобус, що їхав з Рівного на Костопіль не підтримав. І хоч і мною це було три роки тому, та ситуація не міняється і на сьогодні. Хочеться не те що запитати, а криком кричати: - Що з Вами стало, Люди???
Для більшості війни в Україні немає, їм байдуже до того, що чиїсь сини гинуть там, вони ніколи не пожертвували для воїнів жодної копійки, їм горе родин, що втратили найдорожчих, не болить. Для мене, це отупілі, недалекі створіння, які живуть у своєму примітивному світі, та коли надходить час виборів, вони мало не на пузі будуть повзти, щоб обрати нам на голови чергових нікчем, які їм наобіцяють манну небесну на другий день після виборів. Молодих можна навчити любити свою країну, а що робити і як нам бути з оцими болотяними?
Зайшов цей поважний чоловік у маршрутне таксі в м. Рівне і показав своє посвідчення, на що йому водій зневажливо і нахабно відповів, що у нього уже є такі. В салоні сиділо на той час дві людини похилого віку - чоловік і жінка. Наш воїн, а Він бойовий офіцер ЗСУ вступив в словесну перепалку з водієм, намагаючись достукатися до його сумління, пояснюючи йому, що так чинити не гідно, що завдячуючи тим, хто зараз на Сході країни обороняє її кордони у нього є можливість їздити своїм маршрутом у мирному місті і заробляти на себе на свою родину кошти. І під час цієї виховної бесіди в розмову втрутилися ті двоє, що були в салони і намагалися принизити військового тим, що пропонували заплатити за нього за проїзд, тільки щоб він перестав виясняти відносини з водієм.
Можна тільки уявити стан воїна... Він записам номер машини, зателефонував перевізнику і має надію що це безсовісне хамло більше працювати на маршруті не буде.
А як же бути з тими "вболівальниками", що стали на захист водія-негідника. Їх же таких багато навкруги. Я сама була у схожій ситуації, коли попросила виключити набридливий "Шансон" і мене жодний з пасажирів, а їх було повний автобус, що їхав з Рівного на Костопіль не підтримав. І хоч і мною це було три роки тому, та ситуація не міняється і на сьогодні. Хочеться не те що запитати, а криком кричати: - Що з Вами стало, Люди???
Для більшості війни в Україні немає, їм байдуже до того, що чиїсь сини гинуть там, вони ніколи не пожертвували для воїнів жодної копійки, їм горе родин, що втратили найдорожчих, не болить. Для мене, це отупілі, недалекі створіння, які живуть у своєму примітивному світі, та коли надходить час виборів, вони мало не на пузі будуть повзти, щоб обрати нам на голови чергових нікчем, які їм наобіцяють манну небесну на другий день після виборів. Молодих можна навчити любити свою країну, а що робити і як нам бути з оцими болотяними?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
