ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Проза

 Червоні маки

ІІІ

Наніч вдарив мороз. Температура впала до мінусової позначки. Коли Віра вийшла з таксі, то здригнулася від мерзлого повітря, що забило їй дихання. Глянувши в небо, побачила млявий місяць, що проглядав крізь згусток сивих хмар.
Зір не було видно. Ліхтар тьмяно горів біля під'їзду, а ліс, що був поряд з її будинком, навіював острах. Вона намагалася не дивитися на нього, а водночас пильно вдивлялася, чи не вийде з темної хащі чиясь моторошна тінь. Жінка дістала з сумки ключі і швидко вскочила в під'їзд. Світла не було, знову хтось відкрутив лампочку і їй довелося навпомацки добиратися до ліфта. Піднявшись на дев'ятий поверх, нечутно зайшла у передпокій. Жінку зустріла тиша, але цього разу вона її не дратувала. Не вмикаючи світла, вона зняла з себе пальто, чоботи і навшпиньках хотіла пройти у свою кімнату. Вона завше так робила, щоб не розбудити чоловіка й не вислуховувати його дорікань. Зробивши декілька кроків спіткнулася об щось вагоме, ледь не впавши. Довелося повернутися назад щоб ввімкнути світло. Коли Віра намацала вмикач, то побачила на підлозі чоловіка. Він лежав горілиць жовтий, як віск. В куточку губ невеличка цівка крові вказувала на те, що сталося щось жахливе. Віра заціпеніла, не знаючи, що робити чи кинутися до Віктора, чи втекти мерщій на вулицю. Декілька секунд вагання і вона вже набирала номер сина.
- Мамо, ти дивилася на годинник? Ми вже спимо - випалив той в трубку і не вислухавши матір, вимкнув мобільний. Віра знову набрала і тремтячим голосом сказала:
- Сину, терміново приїдь, погано з батьком. Вона ще не знала живий її чоловік, чи ні, але те, що він не рухався, дуже лякало. Віра боялася підійти ближче до лежачого тіла на підлозі. Переборовши жах, все ж таки підійшла, нахилилася, щоб намацати пульс. Віктор був холодний, на його обличчі застигла гримаса смерті. Клубок у горлі, а сліз нема. Можливо, вона виплакала всі свої сльози ще тоді, коли він її ображав?
Віра дивилася на небіжчика, і їй не вірилося, що з ним могло таке трапитися. Інколи жартуючи, вона казала на нього - Хащик Невмирущий, бо його батьки дожили до дев'яноста років і вона була впевнена, що і її чоловік протягне стільки ж. А тепер він лежав такий безпомічний перед нею, з відкритими скляними зіницями, що з її очей полилися гарячі сльози. Пригадала, що не все було так погано у них, особливо на перших порах життя, коли ще любили один одного і народжували синів. Віра так себе накрутила, що тепер не могла зупинити ридання допоки, не подзвонили у двері. На порозі стояли одночасно старший син і швидка, яка зафіксувала смерть і викликала поліцію.
- Мамо, що сталося? Син кинувся до батька зі слізьми. Тату, тату! Віра мовчала, замкнувшись у собі.
Вона більше не плакала, тупо дивилася на картину, що висіла у вітальні. Червоні маки на полотні, майже такого ж кольору, як цівка крові на обличчі чоловіка, думала вона. Її мізки не хотіли сприймати реальність, думки бігали врізнобіч, миготіли перед очима життєвими кадрами чорно-білої стрічки кіно.

24.12.2020р.




Найвища оцінка Ярослав Чорногуз 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олександр Сушко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-12-25 16:42:08
Переглядів сторінки твору 2309
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.308 / 5.75  (5.635 / 6.27)
* Рейтинг "Майстерень" 5.539 / 6  (5.715 / 6.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.19 13:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2020-12-25 17:13:46 ]
Дуже щемко. Сподіваюся, що це вигадана історія, яка немає нічого спільного з Вашим життям.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-12-25 18:17:07 ]
Дякую, Олександре! Мій чоловік живий, слава Богу, це все, що я можу сказати!))) Продовження буде!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-12-26 00:52:12 ]
Інтригуюче, Таню. Закрутила сюжет, як у детективі. Молодчина! Цікаво пишеш! Натхнення!))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-12-28 19:56:20 ]
Дякую, дорогий друже Ярославе, рада, що читаєш!