ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Проза

 Білі стіни палати

XI

До палати зайшла лікарка в білому халаті:
- Віро Миколаївно, завтра потрібно зранку здати аналізи. З Вами нічого страшного не відбулося, просто дуже загущена кров, п'ять крапельниць нормалізують тиск, і ми Вас випишемо додому. Приймайте «Кардіомагніл», все інше я напишу в рецепті, що потрібно купити.
- Добре! - Віра кивнула головою, їй не хотілося ні з ким розмовляти, та й лікарка довго не затрималася.
У хворої дуже паморочилася голова, особливо тоді, коли поверталася на інший бік, тому весь час лежала на спині і линула спогадами у своє минуле.
Вони жили майже так, як всі на той час, - згадувала Віра. Спочатку вона водила дітей в дитсадок, пізніше до школи, на секції, стояла в чергах за продуктами в гастрономах, добиралася в годину пік на роботу, а Віктор їздив на Жигулях і службовій машині.
Їм заздрили знайомі. - Гарна пара і нічого, що він старший за неї, - обговорювали сусіди.
- Дивися, Гавриловичу, щоб тобі молода жінка не наставила роги, а то різниця у віці захмарна, - жартували товариші по службі.
- Ви за своїми дивіться, а я зі своєю дружиною якось сам розберусь, - відповідав майор на жарти.
І він розбирався. Приходив на підпитку додому з пурпурною помадою на білій сорочці. Від нього завше тхнуло жіночими парфумами. Коли Віра його запитувала, де він пропадає і чому не ночує дома, казав, що це службова таємниця і щоб не лізла в його особисті справи.
- Хто ти така? - запитував дружину. Якби не я, сиділа б у своєму "зажопенську" і корів доїла. Ні освіти, ні спадщини! Сиди і не рипайся. Жінка повинна знати своє місце в домі. Як там кажуть німці «Kinder, Küche, Kirche» (діти, кухня, церква), а все інше тебе не повинно цікавити! Теж мені допит вчинила! Я ішачу, як проклятий, без вихідних, щоб утримувати родину, бо на твою зарплатню не розженешся. Ти хоч одну розумну книгу, окрім детективів, прочитала за цей період? Отож! Село і люди! Ти краще пери, прасуй мої сорочки, шкарпетки і мовчи!
І вона мовчала, ховаючи сльози від дітей, подруг і сусідів.
Віктор вийшов на пенсію по вислузі років, дослужившись до підполковника, а коли розвалився Радянський Союз, відкрив власну юридичну консультацію.
Віра з тридцяти шести років не мала інтимних стосунків зі своїм чоловіком. Він пішов спати у велику кімнату. Кричав вночі, невідомо чому. У нього був хронічний простатит, і вона навіть жаліла Віктора.
- Все ж таки п'ятдесят шість років, уже не молодий, - думала завше. - У житті любощі не головне, що поробиш, таке буває.
Але, коли лежала вночі на самотині, міркуючи над своєю долею, то їй нестерпно хотілося тепла. Мріяла прокинутися на чоловічому дужому плечі, в обіймах коханого, притулитися до нього закоханою, щасливою, і не відпускати своє жіноче щастя. Єдиному віддавати невитрачену ніжність, але не Віктору, а тому, хто її буде по-справжньому любити. Хто для Віктора вона - сестра, мати, кохана дружина? Ні! Наймичка, домогосподарка і груша для биття!
У двері постукали і до палати увійшов син з важким пакетом у руці!
- Мам... тут я тобі приніс мандаринів, горіхів, халви, а Настя налляла баночку борщу, поклала котлети, зрази... їж поки тепле. У Віри підступили сльози. Син сидів біля неї, тримаючи за руку, і нічого не розпитував.
- Чому ти не прийшов на дев'ять днів? Я тебе дуже чекала, Сергійку, - сумно питала сина мати.
- Я з'їздив на кладовище, а після відвіз панахиду в церкву. Не хотів більше сваритися з тобою, бо знаю, що ти правди не скажеш, а брехню слухати не хотів.
Віра опустила очі, крапля сльози тремтіла на повіці.
- Сину, мені важко про це говорити, але видно настав час.
Ти мене підозрюєш у вбивстві батька?
- Якщо чесно, то так. Я бачив тебе з одним молодим чоловіком. Ви йшли, тримаючись за руки, і посміхалися одне одному, як голубки! У тебе були всі підстави, щоб позбутися старого чоловіка! Я все знаю, - син закрив обличчя руками і вибіг з палати, не озирнувшись.
- Сину, Сергію, повернися, я все розповім! - та син вже її не чув, чи не хотів чути...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-01-08 14:27:08
Переглядів сторінки твору 1017
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.635 / 6.27)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.715 / 6.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.832
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.15 20:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2021-01-08 19:40:05 ]
Таке воно - життя... Дуже цікаво, Таню!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-01-09 17:43:47 ]
Дякую, дорога Нінеле! Приємно,що читаєте і відгукуєтесь!