Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Дитяча поема. [VI]
учні, наче змовники:
завтра - крос, спартакіада!
Йдем у парк Сокольники!
Завтра вранці, в дев’ять тридцять -
крос зимовий завихриться!
Хай - пурга, буран, мороз, -
завтра буде лижний крос!
...Без об’яви й перепросу,
хутче темпу звичного -
Вітька готував до кросу
Ваню Диховичного.
Вітька, чисто на престижі,
виміг у фізорга лижі,
вранці рівно в сім вставав
й друга ревно тренував.
Та коли дізналась мама
про спортивні задуми -
сталася у хаті драма
з плачними тирадами:
«По снігах - три кілометри?
Не врятують жодні светри!
А якщо впаде на сніг?..»
Вані тато допоміг.
Він сказав: «На що це схоже?
Не влаштовуй драму тут!
Може, всіх він переможе
і одержить грамоту.
Всі - на крос, а він - до їжі?
Молодець, що став на лижі!
І, до речі, на війні
лижники були в ціні».
Тільки мама - майже рюма,
перейнята бідканням:
«Ваня це не сам надумав,
а під впливом Вітькиним!
Він за місяць за останній
став худий і невпізнанний!
То від вчення був невроз,
й раптом - цей злощасний крос...»
(2020)
*** ОРИГІНАЛ ***
Отчего сияют лица
Целый день у школьников?
Завтра утром состоится
Зимний кросс в Сокольниках.
Завтра утром в девять тридцать
Состоится, состоится!
Пусть - пурга, буран, мороз, -
Завтра будет зимний кросс!
По секрету и без спросу
И быстрей обычного
Кораблев готовил к кроссу
Ваню Дыховичного.
У физрука Витька выжал
Замечательные лыжи,
Ровно в семь утра вставал
И дружка тренировал.
Но когда узнала мама
Про соревнования -
Разыгралась дома драма,
Начались страдания:
«Ваня не выносит ветра,
Ну а там - три километра!..» -
Словом, снова шум-скандал.
Ваню папа поддержал.
Он сказал: «Не порти нервы!
Ну при чем же драма тут!
Если Ваня будет первым -
Он получит грамоту.
Все бегут, а он что - рыжий?
Молодец, что встал на лыжи!
Кстати, даже на войне
Были лыжники в цене».
Но у мамы сердце ноет
Каждый раз заранее:
«Ах, да это все дурное
Витькино влияние!
За один последний месяц
Ваня страшно сбавил в весе,
Только грипп он перенёс, -
А теперь вот - этот кросс!»
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
