Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
                            І
               &
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Дитяча поема. [VI]
учні, наче змовники:
завтра - крос, спартакіада!
Йдем у парк Сокольники!
Завтра вранці, в дев’ять тридцять -
крос зимовий завихриться!
Хай - пурга, буран, мороз, -
завтра буде лижний крос!
...Без об’яви й перепросу,
хутче темпу звичного -
Вітька готував до кросу
Ваню Диховичного.
Вітька, чисто на престижі,
виміг у фізорга лижі,
вранці рівно в сім вставав
й друга ревно тренував.
Та коли дізналась мама
про спортивні задуми -
сталася у хаті драма
з плачними тирадами:
«По снігах - три кілометри?
Не врятують жодні светри!
А якщо впаде на сніг?..»
Вані тато допоміг.
Він сказав: «На що це схоже?
Не влаштовуй драму тут!
Може, всіх він переможе
і одержить грамоту.
Всі - на крос, а він - до їжі?
Молодець, що став на лижі!
І, до речі, на війні
лижники були в ціні».
Тільки мама - майже рюма,
перейнята бідканням:
«Ваня це не сам надумав,
а під впливом Вітькиним!
Він за місяць за останній
став худий і невпізнанний!
То від вчення був невроз,
й раптом - цей злощасний крос...»
(2020)
*** ОРИГІНАЛ ***
Отчего сияют лица
Целый день у школьников?
Завтра утром состоится
Зимний кросс в Сокольниках.
Завтра утром в девять тридцать
Состоится, состоится!
Пусть - пурга, буран, мороз, -
Завтра будет зимний кросс!
По секрету и без спросу
И быстрей обычного
Кораблев готовил к кроссу
Ваню Дыховичного.
У физрука Витька выжал
Замечательные лыжи,
Ровно в семь утра вставал
И дружка тренировал.
Но когда узнала мама
Про соревнования -
Разыгралась дома драма,
Начались страдания:
«Ваня не выносит ветра,
Ну а там - три километра!..» -
Словом, снова шум-скандал.
Ваню папа поддержал.
Он сказал: «Не порти нервы!
Ну при чем же драма тут!
Если Ваня будет первым -
Он получит грамоту.
Все бегут, а он что - рыжий?
Молодец, что встал на лыжи!
Кстати, даже на войне
Были лыжники в цене».
Но у мамы сердце ноет
Каждый раз заранее:
«Ах, да это все дурное
Витькино влияние!
За один последний месяц
Ваня страшно сбавил в весе,
Только грипп он перенёс, -
А теперь вот - этот кросс!»
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)