Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Дитяча поема. [VI]
учні, наче змовники:
завтра - крос, спартакіада!
Йдем у парк Сокольники!
Завтра вранці, в дев’ять тридцять -
крос зимовий завихриться!
Хай - пурга, буран, мороз, -
завтра буде лижний крос!
...Без об’яви й перепросу,
хутче темпу звичного -
Вітька готував до кросу
Ваню Диховичного.
Вітька, чисто на престижі,
виміг у фізорга лижі,
вранці рівно в сім вставав
й друга ревно тренував.
Та коли дізналась мама
про спортивні задуми -
сталася у хаті драма
з плачними тирадами:
«По снігах - три кілометри?
Не врятують жодні светри!
А якщо впаде на сніг?..»
Вані тато допоміг.
Він сказав: «На що це схоже?
Не влаштовуй драму тут!
Може, всіх він переможе
і одержить грамоту.
Всі - на крос, а він - до їжі?
Молодець, що став на лижі!
І, до речі, на війні
лижники були в ціні».
Тільки мама - майже рюма,
перейнята бідканням:
«Ваня це не сам надумав,
а під впливом Вітькиним!
Він за місяць за останній
став худий і невпізнанний!
То від вчення був невроз,
й раптом - цей злощасний крос...»
(2020)
*** ОРИГІНАЛ ***
Отчего сияют лица
Целый день у школьников?
Завтра утром состоится
Зимний кросс в Сокольниках.
Завтра утром в девять тридцать
Состоится, состоится!
Пусть - пурга, буран, мороз, -
Завтра будет зимний кросс!
По секрету и без спросу
И быстрей обычного
Кораблев готовил к кроссу
Ваню Дыховичного.
У физрука Витька выжал
Замечательные лыжи,
Ровно в семь утра вставал
И дружка тренировал.
Но когда узнала мама
Про соревнования -
Разыгралась дома драма,
Начались страдания:
«Ваня не выносит ветра,
Ну а там - три километра!..» -
Словом, снова шум-скандал.
Ваню папа поддержал.
Он сказал: «Не порти нервы!
Ну при чем же драма тут!
Если Ваня будет первым -
Он получит грамоту.
Все бегут, а он что - рыжий?
Молодец, что встал на лыжи!
Кстати, даже на войне
Были лыжники в цене».
Но у мамы сердце ноет
Каждый раз заранее:
«Ах, да это все дурное
Витькино влияние!
За один последний месяц
Ваня страшно сбавил в весе,
Только грипп он перенёс, -
А теперь вот - этот кросс!»
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
