Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Дитяча поема. [VI]
учні, наче змовники:
завтра - крос, спартакіада!
Йдем у парк Сокольники!
Завтра вранці, в дев’ять тридцять -
крос зимовий завихриться!
Хай - пурга, буран, мороз, -
завтра буде лижний крос!
...Без об’яви й перепросу,
хутче темпу звичного -
Вітька готував до кросу
Ваню Диховичного.
Вітька, чисто на престижі,
виміг у фізорга лижі,
вранці рівно в сім вставав
й друга ревно тренував.
Та коли дізналась мама
про спортивні задуми -
сталася у хаті драма
з плачними тирадами:
«По снігах - три кілометри?
Не врятують жодні светри!
А якщо впаде на сніг?..»
Вані тато допоміг.
Він сказав: «На що це схоже?
Не влаштовуй драму тут!
Може, всіх він переможе
і одержить грамоту.
Всі - на крос, а він - до їжі?
Молодець, що став на лижі!
І, до речі, на війні
лижники були в ціні».
Тільки мама - майже рюма,
перейнята бідканням:
«Ваня це не сам надумав,
а під впливом Вітькиним!
Він за місяць за останній
став худий і невпізнанний!
То від вчення був невроз,
й раптом - цей злощасний крос...»
(2020)
*** ОРИГІНАЛ ***
Отчего сияют лица
Целый день у школьников?
Завтра утром состоится
Зимний кросс в Сокольниках.
Завтра утром в девять тридцать
Состоится, состоится!
Пусть - пурга, буран, мороз, -
Завтра будет зимний кросс!
По секрету и без спросу
И быстрей обычного
Кораблев готовил к кроссу
Ваню Дыховичного.
У физрука Витька выжал
Замечательные лыжи,
Ровно в семь утра вставал
И дружка тренировал.
Но когда узнала мама
Про соревнования -
Разыгралась дома драма,
Начались страдания:
«Ваня не выносит ветра,
Ну а там - три километра!..» -
Словом, снова шум-скандал.
Ваню папа поддержал.
Он сказал: «Не порти нервы!
Ну при чем же драма тут!
Если Ваня будет первым -
Он получит грамоту.
Все бегут, а он что - рыжий?
Молодец, что встал на лыжи!
Кстати, даже на войне
Были лыжники в цене».
Но у мамы сердце ноет
Каждый раз заранее:
«Ах, да это все дурное
Витькино влияние!
За один последний месяц
Ваня страшно сбавил в весе,
Только грипп он перенёс, -
А теперь вот - этот кросс!»
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
