ходимо ми по колу скоро вже місяць відколи
знову з тобою зустрілись, як в чорно-білім кіно.
блідну, стою стіною, а ти замовляєш столик,
і чорним барвінком ночі пахне старе вино.

кожен тут перехожий... і я уже так не зможу,
мовчки стояти тихо, мовчки співать пісні.
у всіх своїх обожненнях стала до сліз порожня,
лиш молитвами Божими ти відігріть зумів.

і ця любов дозована поміж тремкими розмовами,
але ще не зломлено квітку, що розцвітає в ніч,
і я ховаю погляд твій, вкривши таємною змовою,
бо ти плетеш мені доленьку, Панський павич …

і світло твоє триматиму, ніколи не відпускатиму,
ці очі кольору ночі, голос спокійний твій.
поміж останніми датами сонячний промінь палатиме,
бо залетитів у серце твій повітряний змій.

рогом старої вулиці місяць до тебе тулиться,
це він, дурний, розчулився вуликом день гуде…
наче пелюстка соняха, губи до щік притуляться,
моє кохання сонячне втому важку розведе…