Висоцький. «Іван та Мар’я»

Ну, виходь, я тобі присвячу серенаду!
Хто тобі серенаду іще просвистить?
Можу - цілу добу, до упаду,
як натхнення мене навістить!

Це я поки що тільки жартую та кплю,
це я поки тримаю фасон.
Я образу терплю, та коли я скиплю -
я палац підпиляю, спалю, розвалю,
як не визирнеш ти на балкон!

Ти відгукнись до мене неодмінно,
розбійницькому серцю не відмов!
Так вийди, вийди, вийди вже, Горпино,
послухай серенаду про любов!

Гей-гей-гей, тинди-ринди!
От коли б думками не шмигала ти десь-інде,
я б тоді, як в пісеньці,
сів би попід присінці,
й ми б лузали соняхи без принди.

Вся рідня моя щодо дарунків не скнара, -
на весілля притягнуть кори на усіх.
Так у чому тобі я не пара,
так чому я тобі не жених?

Так тебе я кохаю, що ніччю не сплю,
а удень - голова як в чаду.
От і голос зірвав, і сиплю, і хриплю,
я себе загублю, може, й зовсім згублю,
але врешті - тебе украду!

Я женихів твоїх - через коліно!
Я попсую твоєму тату кров!
Так вийди, вийди, вийди вже, Горпино,
не нищ мою розбійницьку любов!

Гей-гей-гей, тари-бари!
От якби ти, Груне, клопоталась при амбарі,
я б тоді, як в пісеньці,
сів би попід присінці,
й ми б лузали соняхи у парі.

Так давай вже, Горпинко, весілля призначим!
Серце нечисті - чисте моє - не розбий!
І залишу я дідькам чортячим,
через тебе залишу розбій!

Наспіваю тобі, напою, захмелю,
й на дружків я знайду угомон;
я замовлю новіший концерт скрипалю -
ще й знайомі в Кремлю надішлють по рублю, -
тільки визирни ти на балкон!

Оці мої освідчення терпи-но,
бо це - кохання справжнє, c’est la vie...
Ялинки-дринки, вийди вже, Горпино,
тебе ж - ти бачиш? - будять Солов’ї!

Гей-гей-гей, витребені!
Годі вдома киснути, немов на бюлетені!
Треба нам, як в пісеньці,
сісти попід присінці
та лузати соняхи зі жмені...

(2018)

*** ОРИГІНАЛ ***

Серенада Соловья-разбойника

Выходи, я тебе посвящу серенаду!
Кто тебе серенаду еще посвистит?
Сутки кряду могу - до упаду, -
Если муза меня посетит.

Я пока еще только шучу и шалю -
Я пока на себя не похож:
Я обиду терплю, но когда я вспылю -
Я дворец подпилю, подпалю, развалю, -
Если ты на балкон не придёшь!

Ты отвечай мне прямо-откровенно -
Разбойничую душу не трави!..
О, выйди, выйди, выйди, Аграфена,
Послушай серенаду о любви!

Эй-ей-ей, трали-вали!
Ка́бы красна девица жила в полуподвале,
Я б тогда на корточки
Приседал у форточки, -
Мы бы до утра проворковали!

Во лесных кладовых моих - уйма товара,
Два уютных дупла, три пенечка гнилых...
Чем же я тебе, Груня, не пара,
Чем я, Феня, тебе не жених?!

Так тебя я люблю, что ночами не сплю,
Сохну с горя у всех на виду.
Вот и голос сорвал - и хриплю, и сиплю.
Ох, я дров нарублю - я себя погублю, -
Но тебя украду, уведу!

Я женихов твоих - через колено!
Я папе твоему попорчу кровь!
О, выйди, выйди, выйди, Аграфена, -
О, не губи разбойничью любовь!

Эй-ей-ей, трали-вали!
Ка́бы красна девица жила в полуподвале,
Я б тогда на корточки
Приседал у форточки, -
Мы бы до утра проворковали!

Так давай, Аграфенушка, свадьбу назначим, -
Я - нечистая сила, но с чистой душой!
Я к чертям, извините, собачьим
Для тебя позабуду разбой!

Я и трелью зальюсь, и подарок куплю,
Всех дружков приведу на поклон;
Я тебя пропою, я тебя прокормлю,
Нам ребята на свадьбу дадут по рублю, -
Только ты выходи на балкон!

Ответь всерьез, прошу проникновенно,
Ведь знают соловьи, что «c’est la vie».
Так выйди, елки-палки, Аграфена, -
Не дай погаснуть пламенной любви!

Эй-ей-ей, трали-вали!
Ка́бы красна девица жила в полуподвале,
Я б тогда на корточки
Приседал у форточки, -
Мы бы до утра проворковали!