
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
2025.08.22
20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Марія Дем'янюк /
Проза
Про Галинку та еко торбинку
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про Галинку та еко торбинку
Про Галинку та еко торбинку
«Ура! Знайома торбинка!», — у захваті мовила солодка морквинка і хутко плигнула в неї. «Як тут пахне малинкою, —продовжувала вона розмову так голосно, аби почули всі фрукти, овочі й ягоди, що ще були в кіоску, — тією, що Галинка вчора увечері купувала». Услід за морквинкою в торбинку потрапив поважний бурячок. «Так-так! – у знак згоди промовив він, — а ще тут є трішечки й запах кропу». «Авжеж, мабуть…» — дещо сумно зітхнула цибулинка, що усе ще лежала на прилавку овочевого кіоску. Вона вже здогадалася, що сьогодні дівчинка цибулю не купуватиме, бо придбала її вчора, разом з кропом і малиною, а їй так кортіло потрапити саме в цю полотняну еко торбинку! Раптом цибулина замовкла і збентежено поглянула на наступного покупця, який стояв у черзі за дівчинкою. Господарської сумки з тканини у нього не було, отож мусять куплені ним овочі й фрукти ой як попотіти в пакеті з пластику…
Галинка купила все необхідне й подалася додому. Її радощам не було меж, адже вона знову почула те чарівне слово, від якого щоразу ставало так сонячно на душі. «Яке ж це слово?», —передбачаю ваше запитання. Отож, зараз розповім вам і про нього. А трапилося ось що. Якось дідусь Галинки дуже цікаво розповідав дівчинці про екологію. Про те, якою щедрою є наша Матінка-Земля і як вона любить усіх нас, піклується, мов ненька ,щоби мали ми вдосталь і кришталевої води, і чистого повітря ,і густих лісів ,і родючих ланів. « А тепер поміркуй, — запропонував він онуці, а чи відносишся ти до Землі як дитина до матері? Чи турбуєшся про неї? Чи вдячна їй?». Замислилася Галинка над словами мудрого дідуся. «Як саме я можу попіклуватися про нашу спільну Неньку-Землю? Що я спроможна зробити для неї?». Подумала і швидко здогадалася: «Майже щодня я ходжу до магазину – мамі допомагаю. Візьму й пошию собі полотняну торбинку замість отих пластикових пакетів, які чинять величезну шкоду довкіллю!»
Торбинка виглядала дуже гарно. Галинка ще й прикрасила її: нашила яскравих різнокольорових ґудзиків, які завжди привітно усміхалися усім покупкам, що опинялися тут, і радо вітали їх у полотняному мішечку. Ще жодна річ не потрапила сюди без щирої усмішки навзаєм… «Зрозуміло, — мовите ви, —Але що ж то за слово, від якого дівчинка наче літала, опісля того, як чула його коли складала свої покупки в полотняний еко мішечок?» То чудове, щире, сяйливе слово «дякую!», яке щоразу чула Галинка від самої Матінки-Землі, відмовляючись від запропонованого продавцем пластикового пакету. І вам, певно, теж кортить його почути?
«Ура! Знайома торбинка!», — у захваті мовила солодка морквинка і хутко плигнула в неї. «Як тут пахне малинкою, —продовжувала вона розмову так голосно, аби почули всі фрукти, овочі й ягоди, що ще були в кіоску, — тією, що Галинка вчора увечері купувала». Услід за морквинкою в торбинку потрапив поважний бурячок. «Так-так! – у знак згоди промовив він, — а ще тут є трішечки й запах кропу». «Авжеж, мабуть…» — дещо сумно зітхнула цибулинка, що усе ще лежала на прилавку овочевого кіоску. Вона вже здогадалася, що сьогодні дівчинка цибулю не купуватиме, бо придбала її вчора, разом з кропом і малиною, а їй так кортіло потрапити саме в цю полотняну еко торбинку! Раптом цибулина замовкла і збентежено поглянула на наступного покупця, який стояв у черзі за дівчинкою. Господарської сумки з тканини у нього не було, отож мусять куплені ним овочі й фрукти ой як попотіти в пакеті з пластику…
Галинка купила все необхідне й подалася додому. Її радощам не було меж, адже вона знову почула те чарівне слово, від якого щоразу ставало так сонячно на душі. «Яке ж це слово?», —передбачаю ваше запитання. Отож, зараз розповім вам і про нього. А трапилося ось що. Якось дідусь Галинки дуже цікаво розповідав дівчинці про екологію. Про те, якою щедрою є наша Матінка-Земля і як вона любить усіх нас, піклується, мов ненька ,щоби мали ми вдосталь і кришталевої води, і чистого повітря ,і густих лісів ,і родючих ланів. « А тепер поміркуй, — запропонував він онуці, а чи відносишся ти до Землі як дитина до матері? Чи турбуєшся про неї? Чи вдячна їй?». Замислилася Галинка над словами мудрого дідуся. «Як саме я можу попіклуватися про нашу спільну Неньку-Землю? Що я спроможна зробити для неї?». Подумала і швидко здогадалася: «Майже щодня я ходжу до магазину – мамі допомагаю. Візьму й пошию собі полотняну торбинку замість отих пластикових пакетів, які чинять величезну шкоду довкіллю!»
Торбинка виглядала дуже гарно. Галинка ще й прикрасила її: нашила яскравих різнокольорових ґудзиків, які завжди привітно усміхалися усім покупкам, що опинялися тут, і радо вітали їх у полотняному мішечку. Ще жодна річ не потрапила сюди без щирої усмішки навзаєм… «Зрозуміло, — мовите ви, —Але що ж то за слово, від якого дівчинка наче літала, опісля того, як чула його коли складала свої покупки в полотняний еко мішечок?» То чудове, щире, сяйливе слово «дякую!», яке щоразу чула Галинка від самої Матінки-Землі, відмовляючись від запропонованого продавцем пластикового пакету. І вам, певно, теж кортить його почути?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію