ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Роберт Бернс / Вірші

 My Father was a Farmer: A Ballad
My father was a farmer
upon the Carrick border, O,
And carefully he bred me
in decency and order, O;
He bade me act a manly part, though
I had ne'er a farthing, O;
For without an honest manly heart,
no man was worth regarding, O.

Then out into the world
my course I did determine, O;
Tho' to be rich was not
my wish, yet to be great was charming, O;
My talents they were not the worst,
nor yet my education, O:
Resolv'd was I at least to try
to mend my situation, O.

In many a way, and vain essay,
I courted Fortune's favour, O;
Some cause unseen still stept between,
to frustrate each endeavour, O;
Sometimes by foes I was o'erpower'd,
sometimes by friends forsaken, O;
And when my hope was at the top,
I still was worst mistaken, O.

Then sore harass'd and tir'd at last,
with Fortune's vain delusion, O,
I dropt my schemes, like idle dreams,
and came to this conclusion, O;
The past was bad, and the future hid,
its good or ill untried, O;
But the present hour was in my pow'r,
and so I would enjoy it, O.

No help, nor hope, nor view had I,
nor person to befriend me, O;
So I must toil, and sweat, and moil,
and labour to sustain me, O;
To plough and sow, to reap and mow,
my father bred me early, O;
For one, he said, to labour bred,
was a match for Fortune fairly, O.

Thus all obscure, unknown, and poor,
thro' life I'm doom'd to wander, O,
Till down my weary bones I lay
in everlasting slumber, O:
No view nor care, but shun whate'er
might breed me pain or sorrow, O;
I live to-day as well's
I may, regardless of to-morrow, O.

But cheerful still, I am as well as
a monarch in his palace, O,
Tho' Fortune's frown still hunts me down,
with all her wonted malice, O:
I make indeed my daily bread,
but ne'er can make it farther, O:
But as daily bread is all I need,
I do not much regard her, O.


Контекст : http://www.robertburns.org/works/26.shtml


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-10-24 16:37:36
Переглядів сторінки твору 2964
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (3.876 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.685 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.638
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2008.10.30 09:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-24 16:38:27 ]
НАВЧАВ МЕНЕ МІЙ ТАТКО

Навчив мене мій татко так жити, як він жив,
Навчив мене порядку і чемності навчив.
Навчив казати правду – вона мене й веде,
Я знаю – правда завжди в повазі у людей, ось.

Він дав мені зі ста шляхів обрати вирішальний,
Багатим буть я не схотів, величним – так, звичайно.
Я добру клепку завше мав, а татко дав освіту,
Тож я мету таку поклав – своє життя рішити.

То так то сяк і знов навспак приваблюю удачу,
Та все дарма – її нема, та хай там що – не плачу.
Було найкращі із друзяк ставали ворогам,
Або здавалося, досяг і... знов котився в яму.

І що ж? В журб розчарувань і втрачених ілюзій
Так легко вийти із змагань, сказавши – по заслузі...
Майбутнє сховане у тьмі – інакше не буває,
Але це все я зрозумів й щасливий тим, що маю.

Жалю є ніц, підмоги – ніц, нізвідки й ні від кого,
Та маю татка, що мені вказав мою дорогу:
„Роби. Що можеш кожен день, не будь дурним ледащом,
Тоді й талан тебе знайде і все зійде на краще.”

Та що талан! Я сам свій пан, я смерті не боюся.
Я мало сплю? Та сліз не ллю – прийде пора, насплюся.
Я знаю, тим, що Бог не дав журитися не варто,
Сьогодні маю купу справ, а завтра – буде завтра.

Навчав мене мій татко – науку я прийняв –
Робити по-порядку силенну силу справ,
Усього себе вкласти у кожен Божий день,
Бо вперта й чесна праця все інше прикладе, ось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-24 16:41:03 ]
переклад С.Маршака

Был честный фермер мой отец.

Он не имел достатка,

Но от наследников своих

Он требовал порядка.

Учил достоинство хранить,

Хоть нет гроша в карманах.

Страшнее - чести изменить,

Чем быть в отрепьях рваных!

Я в свет пустился без гроша,

Но был беспечный малый.

Богатым быть я не желал,

Великим быть - пожалуй!

Таланта не был я лишен,

Был грамотен немножко

И вот решил по мере сил

Пробить себе дорожку.

И так и сяк пытался я

Понравиться фортуне,

Но все усилья и труды

Мои остались втуне.

То был врагами я подбит,

То предан был друзьями

И вновь, достигнув высоты,

Оказывался в яме.

В конце концов я был готов

Оставить попеченье.

И по примеру мудрецов

Я вывел заключенье:

В былом не знали мы добра,

Не видим в предстоящем,

А этот час - в руках у нас.

Владей же настоящим!

Надежды нет, просвета нет,

А есть нужда, забота.

Ну что ж, покуда ты живешь,

Без устали работай.

Косить, пахать и боронить

Я научился с детства.

И это все, что мой отец

Оставил мне в наследство.

Так и живу - в нужде, в труде,

Доволен передышкой.

А хорошенько отдохну

Когда-нибудь под крышкой.

Заботы завтрашнего дня

Мне сердца не тревожат.

Мне дорог нынешний мой день,

Покуда он не прожит!

Я так же весел, как монарх

В наследственном чертоге,

Хоть и становится судьба

Мне поперек дороги.

На завтра хлеба не дает

Мне эта злая скряга.

Но нынче есть чего поесть, -

И то уж это благо!

Беда, нужда крадут всегда

Мой заработок скудный.

Мой промах этому виной

Иль нрав мой безрассудный?

И все же сердцу своему

Вовеки не позволю я

Впадать от временных невзгод

В тоску и меланхолию!

О ты, кто властен и богат,

Намного ль ты счастливей?

Стремится твой голодный взгляд

Вперед - к двойной наживе.

Пусть денег куры не клюют

У баловня удачи, -

Простой, веселый, честный люд

Тебя стократ богаче!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-24 16:41:58 ]
переклад Князєва

Отец мой бедный фермер был,
Вся жизнь - поля и грядки,
И он любил и мне вдолбил
Приличья и порядки.
Он завещал быть честным мне,
Хоть вечно был без денег:
Чье сердце честно не вполне,
Тот - лодырь и бездельник.

И вот, намеченным путем
Я в мир пустился тесный,
А в нем зачем быть богачом,
Уж лучше быть известным.
Талант мой не из худших был,
А также обучение,
И я решил по мере сил
Исправить положение.

Искал пути, но не найти
Судьбы расположения,
И как всегда, ждала беда
На каждом направлении.
Бывало, враг загнал в овраг,
Был у друзей в забвении,
И только вот достиг высот -
Я снова в унижении.

И я стенал, когда узнал,
Что тщетны заблуждения,
Мечту отмел и я пришел
К такому заключению:
В былом - зола, в грядущем - мгла,
Добро иль зло таятся,
Но час земной всегда со мной -
Им надо наслаждаться!

Кто подсобит, кто ободрит,
Кто обогреет словом?
И только пот и тяжкий труд
Мне достаются снова.
Паши и сей, и жни, и вей -
Вот от отца наука.
Закон такой: хлеб трудовой -
В судьбе благая штука.

Сквозь темноту и бедноту
Всю жизнь бреду в итоге,
Но в долгом сне придется мне
На век отбросить ноги.
От суеты, от маеты
Заботы не убудет.
Живу одним текущим днем,
А завтра - будь, что будет!

Н весел я, мои друзья,
Как царь в палате пышной,
Хотя злой рок меня стерег
Со злобою привычной.
Вот дребедень: не каждый день
Дает мне хлеб насущный,
Его вполне довольно мне,
И наплевать на случай!

Когда, порой, труд скорбный мой
Сулил мне денег малость,
Но и тогда со мной беда
Нежданно приключалась
От неудач, от незадач,
По глупости тем более,
Пусть сотня бед, причины нет
Страдать от меланхолии.

Кто знает всласть богатство, власть,
Напрасны их стремленья,
Сколь не имей, тем алчность злей,
Тем больше искушенья.
Будь он богат, будь он магнат
Среди благоговения,
Но чист душой народ простой,
Ему мое почтение!