ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.09.22 13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.

У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Володимир Мацуцький
2026.09.22 12:00
Казочка для дітей та їхніх батьків)

Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.

Артур Курдіновський
2026.09.22 11:42
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!

За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -

Ірина Вовк
2026.09.22 07:05
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними

Віктор Кучерук
2026.09.22 06:38
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...

хома дідим
2026.09.21 22:54
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи

Федір Паламар
2026.09.21 21:53
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т

Юрко Бужанин
2026.09.21 17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.

І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –

Борис Костиря
2026.09.21 13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.

Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л

Володимир Бойко
2026.09.21 12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим. Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями. Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню. Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії. Руйн

Віктор Кучерук
2026.09.21 06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Роберт Бернс / Вірші

 My Father was a Farmer: A Ballad
My father was a farmer
upon the Carrick border, O,
And carefully he bred me
in decency and order, O;
He bade me act a manly part, though
I had ne'er a farthing, O;
For without an honest manly heart,
no man was worth regarding, O.

Then out into the world
my course I did determine, O;
Tho' to be rich was not
my wish, yet to be great was charming, O;
My talents they were not the worst,
nor yet my education, O:
Resolv'd was I at least to try
to mend my situation, O.

In many a way, and vain essay,
I courted Fortune's favour, O;
Some cause unseen still stept between,
to frustrate each endeavour, O;
Sometimes by foes I was o'erpower'd,
sometimes by friends forsaken, O;
And when my hope was at the top,
I still was worst mistaken, O.

Then sore harass'd and tir'd at last,
with Fortune's vain delusion, O,
I dropt my schemes, like idle dreams,
and came to this conclusion, O;
The past was bad, and the future hid,
its good or ill untried, O;
But the present hour was in my pow'r,
and so I would enjoy it, O.

No help, nor hope, nor view had I,
nor person to befriend me, O;
So I must toil, and sweat, and moil,
and labour to sustain me, O;
To plough and sow, to reap and mow,
my father bred me early, O;
For one, he said, to labour bred,
was a match for Fortune fairly, O.

Thus all obscure, unknown, and poor,
thro' life I'm doom'd to wander, O,
Till down my weary bones I lay
in everlasting slumber, O:
No view nor care, but shun whate'er
might breed me pain or sorrow, O;
I live to-day as well's
I may, regardless of to-morrow, O.

But cheerful still, I am as well as
a monarch in his palace, O,
Tho' Fortune's frown still hunts me down,
with all her wonted malice, O:
I make indeed my daily bread,
but ne'er can make it farther, O:
But as daily bread is all I need,
I do not much regard her, O.


Контекст : http://www.robertburns.org/works/26.shtml


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-10-24 16:37:36
Переглядів сторінки твору 3277
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (3.876 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.685 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.638
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2008.10.30 09:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-24 16:38:27 ]
НАВЧАВ МЕНЕ МІЙ ТАТКО

Навчив мене мій татко так жити, як він жив,
Навчив мене порядку і чемності навчив.
Навчив казати правду – вона мене й веде,
Я знаю – правда завжди в повазі у людей, ось.

Він дав мені зі ста шляхів обрати вирішальний,
Багатим буть я не схотів, величним – так, звичайно.
Я добру клепку завше мав, а татко дав освіту,
Тож я мету таку поклав – своє життя рішити.

То так то сяк і знов навспак приваблюю удачу,
Та все дарма – її нема, та хай там що – не плачу.
Було найкращі із друзяк ставали ворогам,
Або здавалося, досяг і... знов котився в яму.

І що ж? В журб розчарувань і втрачених ілюзій
Так легко вийти із змагань, сказавши – по заслузі...
Майбутнє сховане у тьмі – інакше не буває,
Але це все я зрозумів й щасливий тим, що маю.

Жалю є ніц, підмоги – ніц, нізвідки й ні від кого,
Та маю татка, що мені вказав мою дорогу:
„Роби. Що можеш кожен день, не будь дурним ледащом,
Тоді й талан тебе знайде і все зійде на краще.”

Та що талан! Я сам свій пан, я смерті не боюся.
Я мало сплю? Та сліз не ллю – прийде пора, насплюся.
Я знаю, тим, що Бог не дав журитися не варто,
Сьогодні маю купу справ, а завтра – буде завтра.

Навчав мене мій татко – науку я прийняв –
Робити по-порядку силенну силу справ,
Усього себе вкласти у кожен Божий день,
Бо вперта й чесна праця все інше прикладе, ось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-24 16:41:03 ]
переклад С.Маршака

Был честный фермер мой отец.

Он не имел достатка,

Но от наследников своих

Он требовал порядка.

Учил достоинство хранить,

Хоть нет гроша в карманах.

Страшнее - чести изменить,

Чем быть в отрепьях рваных!

Я в свет пустился без гроша,

Но был беспечный малый.

Богатым быть я не желал,

Великим быть - пожалуй!

Таланта не был я лишен,

Был грамотен немножко

И вот решил по мере сил

Пробить себе дорожку.

И так и сяк пытался я

Понравиться фортуне,

Но все усилья и труды

Мои остались втуне.

То был врагами я подбит,

То предан был друзьями

И вновь, достигнув высоты,

Оказывался в яме.

В конце концов я был готов

Оставить попеченье.

И по примеру мудрецов

Я вывел заключенье:

В былом не знали мы добра,

Не видим в предстоящем,

А этот час - в руках у нас.

Владей же настоящим!

Надежды нет, просвета нет,

А есть нужда, забота.

Ну что ж, покуда ты живешь,

Без устали работай.

Косить, пахать и боронить

Я научился с детства.

И это все, что мой отец

Оставил мне в наследство.

Так и живу - в нужде, в труде,

Доволен передышкой.

А хорошенько отдохну

Когда-нибудь под крышкой.

Заботы завтрашнего дня

Мне сердца не тревожат.

Мне дорог нынешний мой день,

Покуда он не прожит!

Я так же весел, как монарх

В наследственном чертоге,

Хоть и становится судьба

Мне поперек дороги.

На завтра хлеба не дает

Мне эта злая скряга.

Но нынче есть чего поесть, -

И то уж это благо!

Беда, нужда крадут всегда

Мой заработок скудный.

Мой промах этому виной

Иль нрав мой безрассудный?

И все же сердцу своему

Вовеки не позволю я

Впадать от временных невзгод

В тоску и меланхолию!

О ты, кто властен и богат,

Намного ль ты счастливей?

Стремится твой голодный взгляд

Вперед - к двойной наживе.

Пусть денег куры не клюют

У баловня удачи, -

Простой, веселый, честный люд

Тебя стократ богаче!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-24 16:41:58 ]
переклад Князєва

Отец мой бедный фермер был,
Вся жизнь - поля и грядки,
И он любил и мне вдолбил
Приличья и порядки.
Он завещал быть честным мне,
Хоть вечно был без денег:
Чье сердце честно не вполне,
Тот - лодырь и бездельник.

И вот, намеченным путем
Я в мир пустился тесный,
А в нем зачем быть богачом,
Уж лучше быть известным.
Талант мой не из худших был,
А также обучение,
И я решил по мере сил
Исправить положение.

Искал пути, но не найти
Судьбы расположения,
И как всегда, ждала беда
На каждом направлении.
Бывало, враг загнал в овраг,
Был у друзей в забвении,
И только вот достиг высот -
Я снова в унижении.

И я стенал, когда узнал,
Что тщетны заблуждения,
Мечту отмел и я пришел
К такому заключению:
В былом - зола, в грядущем - мгла,
Добро иль зло таятся,
Но час земной всегда со мной -
Им надо наслаждаться!

Кто подсобит, кто ободрит,
Кто обогреет словом?
И только пот и тяжкий труд
Мне достаются снова.
Паши и сей, и жни, и вей -
Вот от отца наука.
Закон такой: хлеб трудовой -
В судьбе благая штука.

Сквозь темноту и бедноту
Всю жизнь бреду в итоге,
Но в долгом сне придется мне
На век отбросить ноги.
От суеты, от маеты
Заботы не убудет.
Живу одним текущим днем,
А завтра - будь, что будет!

Н весел я, мои друзья,
Как царь в палате пышной,
Хотя злой рок меня стерег
Со злобою привычной.
Вот дребедень: не каждый день
Дает мне хлеб насущный,
Его вполне довольно мне,
И наплевать на случай!

Когда, порой, труд скорбный мой
Сулил мне денег малость,
Но и тогда со мной беда
Нежданно приключалась
От неудач, от незадач,
По глупости тем более,
Пусть сотня бед, причины нет
Страдать от меланхолии.

Кто знает всласть богатство, власть,
Напрасны их стремленья,
Сколь не имей, тем алчность злей,
Тем больше искушенья.
Будь он богат, будь он магнат
Среди благоговения,
Но чист душой народ простой,
Ему мое почтение!