ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.08.17 13:49
Не віриться, що нині понеділок
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.

Вячеслав Руденко
2026.08.17 13:41
Де забагато аґрусу між згаяних
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір

І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,

Володимир Бойко
2026.08.17 13:31
Штучний інтелект порахував інтелектуалів поштучно. Спершу отримав гарбуза, а потім ще й дістав на горіхи. Із зони комфорту потрапив просто на зону. Меланхолік помітив пожежу на горищі і відреагував по-філософському: «Гори ще…» Проблеми із го

В Горова Леся
2026.08.17 11:48
Ранку раночку, ти як брат мені.
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.

Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом

Ірина Вовк
2026.08.17 10:23
Золоте сонце Егейського моря повільно занурювалося у воду, заливаючи передвечірнім світлом Ефес – одне з найвеличніших міст античного світу. З висоти пташиного лету воно здавалося розкішним мармуровим килимом, розгорнутим між зеленими пагорбами та гамірно

Тетяна Левицька
2026.08.17 09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.

Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг

Віктор Кучерук
2026.08.17 06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.

Тетяна Левицька
2026.08.16 23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.

Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії

Ольга Садкова
2026.08.16 23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.

І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі

Іван Потьомкін
2026.08.16 21:37
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”

Охмуд Песецький
2026.08.16 21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.

Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими

хома дідим
2026.08.16 19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук

Євген Федчук
2026.08.16 19:03
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала

Вячеслав Руденко
2026.08.16 18:41
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.

Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,

Артур Курдіновський
2026.08.16 13:52
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?

Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з

Борис Костиря
2026.08.16 13:46
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.

Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Зимові прикраси
Біжить нечутно в озері вода,
Немає бурунів стихійно-рвійних,
Природа нині, мов Сковорода -
Умиротворена, замислена й спокійна.

Купають тихо гіллячко своє
Кущі у цьому філософськім плині...
Ряхтять на плесі сріберним кольє
На вітах перші намерзи-краплини.

Які ж бо гарні чудо-світлячки,
Вони красою серце моє ранять.
Я їх подарував би залюбки
На рік Новий дружиноньці коханій.

13.12.7517 р. (від Трипілля) (2009)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 00:02:12
Переглядів сторінки твору 448
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.746
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:03:10 ]

Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2009-12-13 18:58:20 ] - відповісти

Про світлячки, гарно. Вірш душевний Ярославе.
"Ряхтять на плесі сріберним кольє
На вітах перші намерзи-краплини." - красивий образ, дякую!!!
З теплом,
Таня


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-13 19:17:51 ] - відповісти

Дякую, Таню, натхнення Вам. Я таке диво сьогодні побачив уперше в житті. Що то - вік живи - вік дивуйся.


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-12-13 21:11:43 ] - відповісти

Чого ж це, п.Ярославе, той плин філософський?
Випадкове слово, прив'язане до імені Г.С.
І, здається, було б ліпше, якби філософ передавав
мудру умиротвореність природи, а не навпаки...
І ще... Я перепрошую, але краса не ранить, а зачаровує... Це дрібні недогляди і Вашому перу
під силу... Успіхів!


Отправить
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-13 21:49:30 ] - відповісти
... може помінять місцями "На рік Новий...", бо правильний наголос "новИй"...
Про "Сковороду" сподобалось... лише НМСД, якби Ви заглибили образ: Природа, мов Сковорода, що пише байку... ну, щось таке...
вітаю з новим твором!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-13 23:30:33 ] - відповісти

Пане Іване! Дозвольте пояснити. Той плин філософський, бо природа умиротворена і спокійна, як великий філософ. А для мене найбільший - Сковорода. Тому мені здається, що друга строфа логічно випливає з контексту першої.
Потім, природа, яку я описую, тобто моя природа, існувала після Сковороди, тому я її і порівнюю з великим філософом, а не навпаки.
Щодо краси. Вона, як Ви слушно зауважили, може і зачаровувати, а може і ранити, а за певних обставин - навіть убити. А може і врятувати світ, і ще багато чого може. В даному випадку вона ранить тому, що немає змоги узяти її, як діамант, і подарувати. Така моя, може суб"єктивна, але логіка. Дякую за зауваження, дивуюся Вашому різножанровому обдаруванню. Натхнення і творчих успіхів.


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-12-14 04:03:06 ] - відповісти

Переконливо... Тут не підкопатись!
Осяяння, натхнення і великих творчих радощів!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-13 23:45:20 ] - відповісти

Костю! Доброго вечора. Дякую, що завітали. Дякую за підказку з ноголосом. Ви, як виявилося, маєте рацію. Я заглянув у словник - справді. А думав, що цей наголос - плаваючий, що може бути і НОвий і новИй, бо перший часто вживається в розмовній мові. Коли ж - ні. Так що - виправив.
А щодо Сковороди й природи... Природа нам диктує поетичні байки, які ми і видаємо на "ПееМі". Ви ж бачите, далі мене повело на коштовності в природі, які схожі на справжні. Ну чим Вам не байка?



Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-12-14 22:11:22 ] - відповісти

За отакі вірші-світлячки я Вас і люблю :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-14 22:37:43 ] - відповісти

Дякую, моя золота і хороша. Бо Ви сама - як світлий промінь поезії. Я тану, як айсберг у Гольфстрімі, але тримаюсь.