ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Із циклу "Країна мрій" Венеціанська баркорола
Cтихло все в палацах Дожів, мера,
На дзвіниці змовкло звичне «Бов!»
Нам венеціанський гондольєро
Пісню заспіває про любов.

І гондола так нечутно плине,
Пісня щем у серце принесла.
В гондольєра місячні перлини
Сріблом опадають із весла.

Як звучить мелодія розлога! –
Ніжно рожевіє небокрай…
Слухай, мила, музику від Бога,
І в моїх обіймах завмирай.

У підсвічниках танцюють зорі
Відсвітом коханого лиця,
Вікна пісню слухають прозорі
Й одкриваються, немов серця.

Музика замовкне величава,
Підійде гондола під причал,
Раптом, як в театрі: «Браво! Браво!» -
Рвійно налетить овацій шквал.

А коли затихне все довкола,
Як тріумфу музики сліди –
Вже просвітлені каналу кола -
Загойдають квіти на воді.

17 .02. 7517 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-09-02 23:58:30
Переглядів сторінки твору 532
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.716
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-02 23:59:17 ]

Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 18:55:08 ] - відповісти

Здогадуюсь, що музика лунала незвична для Венеції... Грав Ярослав на бандурі і співав голосом, від якого не лише стіни в Ірпені тремтіли, і серця у дівчат, але й хвилі гондолу загойдували.. Ярославе, я особисто такого козака до тих дівчат не пущу!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 19:45:09 ] - відповісти

Софієчко, дякую за вболівання, а може поговоримо про власне поезію?


Отправить
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 19:56:47 ] - відповісти

"В гондольєра місячні перлини
Сріблом опадають із весла..." - потрясаюче!


Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 19:59:53 ] - відповісти

Музика у поезії? Скоро весна... )
Чомусь мені видалося, пане Ярославе, що п*ятистопний хорей сковує звучність строфи. Місцями тут просвічується дактиль, який додає звучності, широкого голосу музиці, а мені чомусь важко закувати Венецію у вузькі склади... Однак образність твору гарна і м*яка, так і запраглося у Венецію...


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-17 20:09:14 ] - відповісти

Ярославе, ми, як завше, разом...)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 20:30:35 ] - відповісти

Софіє, дуже дякую, рибонько!


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-17 20:36:23 ] - відповісти

Завмираю і тулюсь до Бога,
та навіщо привиди мені?
Ярославе, музика розлога,
і дівчата тонуть у човні...)))


Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 21:12:23 ] - відповісти

бачу, Вітре, тобі русалки до вподоби...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 20:37:13 ] - відповісти

Оксано, може Ви і праві щодо вузькості хореїчної, але ж бив мене цей ритм по голові, коли писалося, то вже хай буде так. Дуже щасливий, що Вам захотілося у Венецію. Отже, одна з цілей вірша досягнута. Дякую за відгук.
Повідомляйте, якщо Ваша ласка, про нові поетичні імпрези, я, нарешті, вихворівся, можу вже десь носа виткнути.


Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 21:10:11 ] - відповісти

Бачте, Ярославе, тут така деталь: ви - музикант, бандура мені уявляється ритмічним інструментом, плюс ваша чоловіча енергійність співзвучна хорею, а я - піаністка, тож розлогі гами та дівоча душа прагнуть ширшого ритму ;)
Загалом, люблю анапест, можу сказати, що я щира його прихильниця ;)
А про Венецію ще мама моя мріяла. Може колись втілю її мрію. Хоча, весняний Київ недалеко втече від Венеції цьогоріч... Про імпрези обов'язково нагадаю, планів безліч, ще би спромоги...


Отправить
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2010-02-24 20:45:18 ]

"бандура мені уявляється ритмічним інструментом"
протестую, Ваша честь
Не плутайте бандуру в руках соліста з ритм-гітарою у складі рок-гурту:)


Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-02-24 21:20:37 ]

;) Бандура кличе до дій, тому і ритмічна. ;)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 21:11:03 ] - відповісти

Може, "тануть", бо тонуть не в човнах.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-17 22:15:36 ] - відповісти

Може й так, Оксано, може й так! Нагадайте, бо скучив уже за поетичним товариством славним.


Отправить
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-18 17:00:05 ] - відповісти

Уявила себе на гондолі у осяяній світлом нічній Венеції.
А кажете, що не були там... Не вірю!


Отправить
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-18 17:00:35 ] - відповісти

Уявила себе на гондолі у осяяній світлом нічній Венеції.
А кажете, що не були там... Не вірю!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-18 21:58:31 ] - відповісти

Був, Тамарочко, був... в уяві, і так зримо, ніби наяву!


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-24 09:39:38 ] - відповісти

Довелося бути свідком жорсткої дискусії скрипальки і бандуристки. Перша звинувачувала другу в архаїчності вибору, в лубочності жанру, в примітивності і неактуальності бандури і т.п. Друга ображено нагадувала, що скрипка - це теж відпочатку інструмент народних посиденьок, а вже потім класика. Обидві сперечалися ні про що у контексті своєї обмеженості. І жодна не спитала мою думку - думку слухача, зачарованого обома такими різними інструментами.
Багато розмови.
А резюме (після прочитання вірша) таке: інструмент і музику можна довіряти лише таким духовно зрілим, як Ви.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-24 20:29:15 ] - відповісти

Ірино! Дякую за відгук. Бандура нині теж розвивається, і на ній можна грати і класику і навіть джаз. Є такі нині виконавці. Але - це суто український інструмент, і пісня і дума наша звучить на ньому найкраще. А у скрипки - свій репертуар. Одна одна не виключають, а доповнюють. Є і народні скрипки, на яких грають троїсті музики народну, в тому числі й українську музику.
Все залежить від того, в чиїх руках бандура чи скрипка - про духовну зрілість - дуже точне спостереження. Хоч скажу, що я трохи навчився співати, але граю - далеко не віртуозно ще. Більше намагаюсь брати слухача кров"ю душі, як кобзарі колись робили, а не бравую голосом чи грою, як це часто роблять недалекі професіонали.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-27 21:46:22 ] - відповісти

Романе-колего! Дякую за підтримку-роз"яснення.