ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Юркодар - 102
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Вероніка
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
***
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Вже скоро
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
З дитинства
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Мінус краса
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Нетутешній щем
Крадеться сутінь кішкою нечутно,
Ковтає світло темна ненасить.
У небесах поблідлих - як супутник -
Печаль достигла вересня висить.

З"являються химери нетутешні -
Загуслий ліс ураз горою став.
І вечір тихо розчепірив клешні,
І сивину повітряну сота.

А на околицях прозорих неба
Спалахують і падають вогні.
Щемить так серце думкою про тебе
І плаче всесвіт зорями мені.

19.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 00:31:10
Переглядів сторінки твору 379
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Спейс-Арт - Поезія відкритого Космосу
Автор востаннє на сайті 2024.04.15 16:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:32:51 ]
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 10:28:24 ] - відповісти

така містично-осіння інтимна лірика...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:22:15 ] - відповісти

Що, впіймала Вас за душу, мила Схимнице? Дякую, радий.


Отправить
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 20:25:32 ]

кожним словом :))


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 10:45:14 ] - відповісти

Десь ми схожими стежками блудили, пане Ярославе, на вогненнім видноколі :)
Чудова лірика, пересипана загадковістю і смутком. Писана, певно, зоярним пилом... Натхнення Вам і хай серце не плаче, а співає!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 16:14:22 ] - відповісти

Ой, перепрошую, не зоярним, а зоряним, звісно.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:27:31 ] - відповісти

Дякую, дорога Олесю. Але, уточніть, сонечко, блудили чи блукали?.. А то панове Гентош, Черняхівський чи Хмельницький можуть і пародію на коментар утнути.
Я радий, що у мріях ми з Вами десь блудимо разом,
хоч у реалі і на віддалі.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-21 08:42:19 ]

Попалася я :))) 1:0. Блудили - синонім до блукали. В нас частіше вживається перше. Та кожен думає в міру своєї розпущеності. Перефразовуючи відомий вислів "Слово - справа тонка". І кому це краще знати, як не пародистам.
А, зрештою, якщо подумати, що замість прямої роботи я замріяно сиджу і пишу вірш, то це ще питання, яке значення у того слова :)
p.s. Я теж дуже рада!


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 11:49:32 ] - відповісти

Дуже образно свіжо і майстерно!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:28:46 ] - відповісти

Дякую, дорогий Іване! Натхнення Вам бажаю.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 14:09:30 ] - відповісти

Чудові образи! Осінь - дивовижна пора, адже вона чи не найбільше за інші пори року надихає на створення такої прекрасної лірики.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:34:40 ] - відповісти

Справді, дорога Ель, хоч я найбільше люблю весну, але свій юначий найкращий вірш написав саме восени. Не впевнений, що дорослі подальші мої писання його переважують. Називається "Листи". Він тут є десь на початку моєї сторінки.
Щиро дякую, натхнення Вам бажаю і ще кращої лірики.


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 15:20:12 ] - відповісти

Крадеться сутінь кішкою нечутно,
Ковтає світло темна ненасить.
У небесах поблідлих - як супутник -
Печаль достигла вересня висить.

Образно, настроєво... романтично-зажурено. Гарно!:)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:35:57 ] - відповісти

Адель, дуже радий нашій зустрічі, давно Вас не читав. Дякую.


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-09-23 09:37:40 ]

То зайшли б у гості та почитали.:)))


Отправить
Назарій Заноз (М.К./Л.П.) [ 2010-09-20 17:48:11 ] - відповісти

дуже чудово.особливо вразили "клешні вечора",бо ми звиклі до того,що ця частина доби,ніби по замовчуванню, найліричніша, а тут такий химерний образ.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:38:31 ] - відповісти

Дякую за відвідини, Назаре. Це я побачив таке дерево із розчепіреними гілками. От і уявив, ніби воно вчепилося пазурами в повітря.


Отправить
Лариса Ліщук (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-20 18:15:40 ] - відповісти
Приднуюсь до всіх схвальних відгуків. Надзвичайно гарно і зворушливо.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:40:30 ] - відповісти

Спасибі, Ларисо! З теплом
Я.Ч.


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 19:32:16 ] - відповісти
гарно

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:41:16 ] - відповісти

Дякую, шановний пане Анатолію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:33:24 ]

Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 20:28:38 ] - відповісти

Гарно, дуже гарно...Перечитав не один раз!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:43:13 ] - відповісти

Спасибі, Олексію, друже! А я вчора вже, певно, вдвадцятьп"яте передивлявся твій уманський монтаж - аж-аж! Луна і досі йде Україною і світом інтернетівським!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-09-21 00:50:14 ] - відповісти

Гарного вірша утяли, Ярославцю!.. Защемило, так-таки-так.
А щем чого нетутешній? Бо Ви - не тут, вона - не там?.. Добре було б,нмсд, якби вечір розчепірив не свОї клешні, а своЇ (можливо, замінити банальним, але правильним прислівничком типу "злісно", "мило" :)) і т.п., альтернатива - "синій вечір" і йому подібні. Тисну руку, Ярославцю! (Поблідла. Зависла, як супутник. І скромно "удалилась", клацаючи клешнями).


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-21 10:22:51 ] - відповісти

О Світлосте поетична, з Вашим приходом усе посвітліло на "Майстернях" і навіть мої бліді вірші.
Дякую за заувагу, як завжди слушну, уже виправив.
Я не там, вона - не тут,
Скоро вже мені - капут,
Розчепірив вечір клешні,
Сум сотає нетутешній.
Гину я, пропащий,
Бо дівчат найкращих
Ось такі реалії -
Вкрали до Італії.

Не висіть, будь ласка, супутником, краще світіть зорею, Світлано.


Отправить
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-26 13:11:04 ] - відповісти

Гарно,аж слів бракує,щоб передати хвилю почуттів...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-02 19:49:25 ] - відповісти

Дякую, Маріє, дуже радий.


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2010-09-29 16:52:32 ] - відповісти

Ярославе!
Гарний вірш. Одне муляє око: як на мене клешнею можна тягнути, цупити, цургенити, відтинати тощо. А для сотання існує зовсім інший орган. А може я занадто прискіпливий?
З повагою, Олександр


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-02 19:51:57 ] - відповісти

Привіт, Сашо! Дякую за відгук. Мені здається, що тягнути і сотати, це приблизно - одне і теж.


Отправить
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-10-03 23:01:00 ] - відповісти

Ярославе! Запрошую Вас персонально:
У ЦК "Уварівський дім" відбудеться авторський вечір Юлії Бережко-Камінської і презентація нової книжки поезій "Між видихом і вдихом". Вхід вільний.
Адреса: смт. Ворзель, вул. Великого Жовтня, 37-а.
Їхати: від М.Святошин маршруткою 381д до станції Ворзель, зупинка "Бібліотека".
або: від М.Святошин електричкою у напрямку Бородянки до станції Ворезль.
Початок о 16.30.
Буду рада зустрічі.


Отправить
Лідія Дружинович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-04 19:51:36 ] - відповісти

Ой, як гарно!!!
І - щиро!
Славно пишете, пане Ярославе! Перечитую, і перечитую, і перечитую... )


Отправить
Лідія Дружинович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-04 19:54:06 ] - відповісти

мені дуже імпонують такі вересневі акорди, бо й сама вересняночка. І вірш - якраз подарунок мені до Д-Нар.) Дякую)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 01:29:53 ] - відповісти

Юлечко, дякую, тільки уточніть якого жовтня чи листопада вечір. Щоб потрапити вчасно.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 01:32:14 ] - відповісти

Лідіє, дуже приємно читати такі відгуки. Щастя Вам у вересні і у всіх місяцях року і натхнення. З Днем народження вітаю сердечно, бажаю всього, чого Ви самі собі бажаєте, і від мене - ще трошки краще!


Отправить
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 09:28:12 ] - відповісти

Слово "розчепірив" хіба не того ж порядку, що й "плювати" ?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 20:16:54 ] - відповісти

(всміхається!) Ні, Юлю, на порядок ніжніше. Є ж контекст:
химери... розчепірені клешні... сотання! І "розчепірення" з нього не випадає. Аби у Вас були синоніми до "плювання" і вдало-образні, загалом контекст, то не було б і пародії.


Отправить
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 13:57:02 ] - відповісти

__І вечір тихо розчепірив клешні,
__І сивину повітряну сота.

Такого Вечора я ще не бачила! Дуже яскравий образ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-24 23:01:14 ] - відповісти

Дякую, Ірино, радий, що щось почерпнули для себе цікаве.