ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.28 22:01
* * *
Крізь хмару тютюнового диму
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити

Олена Побийголод
2025.08.28 21:43
1961. Дірки у сирі (із Яна Бжехви)
Із Бориса Заходера

– Скажіть, а хто пошкодив сир,
нарив у ньому стільки дір?

«Без жодних сумнівів, не я!» –
квапливо рохнула Свиня.
«Це загадка! – ґеґекнув Гусь,

Євген Федчук
2025.08.28 19:27
Про російсько-японську війну
Цар москальський скликав кодло все на раду.
Пика скривлена, немов життю не радий.
Вся зібралася на раду ту «еліта».
Скоса зиркають, немовби пси побиті.
Забагато розвелося «горлопанів»,
Що говорять й по тверезому, й по п‘яні,
Що зажерлась влада та на

Віктор Кучерук
2025.08.28 06:17
* * *
Вишгород високий, Вишгород горбатий,
Вишгород яристий і зелений вкрай, –
У віках не зникнув та красу не втратив,
Попри грабування під гарматний грай.
Вишгород прадавній берегом похилим
До Дніпра приникнув, а не в бран попав,
Бо з ріки святої набува

Ярослав Чорногуз
2025.08.28 00:54
Поробили
Не люби, не люби, не люби --
Темна смуга лягає між нами.
Як вселенська печаль - тінь журби,
Наче тріщина між берегами.

Розверзається прірвою лих,
Твої руки з моїх вириває,
Пекла лютого видих і вдих -

Борис Костиря
2025.08.27 21:20
* * *
Голоси із покинутого будинку,
голоси із делеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.

Віктор Насипаний
2025.08.27 17:23
Щось воно не так
Мені якусь пораду мудру дай! –
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.

Світлана Пирогова
2025.08.27 12:42
Тепла ілюзія
Повітря пряне...Чорнобривці
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.

Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.

Віктор Кучерук
2025.08.27 11:40
* * *
Коли мрійливо сню тобою,
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.

Юрій Гундарєв
2025.08.27 09:15
Іван Франко
Заплющую очі та, аж важко повірити,
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…

-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем

Борис Костиря
2025.08.26 21:33
* * *
Ти - груднева, ти - холодна зима,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,

Олександр Сушко
2025.08.26 11:52
У класі...
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.

Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
* * *
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
* * *
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
* * *
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
Черства жінка
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Нетутешній щем
Крадеться сутінь кішкою нечутно,
Ковтає світло темна ненасить.
У небесах поблідлих - як супутник -
Печаль достигла вересня висить.

З"являються химери нетутешні -
Загуслий ліс ураз горою став.
І вечір тихо розчепірив клешні,
І сивину повітряну сота.

А на околицях прозорих неба
Спалахують і падають вогні.
Щемить так серце думкою про тебе
І плаче всесвіт зорями мені.

19.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 00:31:10
Переглядів сторінки твору 484
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Спейс-Арт - Поезія відкритого Космосу
Автор востаннє на сайті 2025.08.28 04:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:32:51 ]
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 10:28:24 ] - відповісти

така містично-осіння інтимна лірика...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:22:15 ] - відповісти

Що, впіймала Вас за душу, мила Схимнице? Дякую, радий.


Отправить
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 20:25:32 ]

кожним словом :))


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 10:45:14 ] - відповісти

Десь ми схожими стежками блудили, пане Ярославе, на вогненнім видноколі :)
Чудова лірика, пересипана загадковістю і смутком. Писана, певно, зоярним пилом... Натхнення Вам і хай серце не плаче, а співає!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 16:14:22 ] - відповісти

Ой, перепрошую, не зоярним, а зоряним, звісно.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:27:31 ] - відповісти

Дякую, дорога Олесю. Але, уточніть, сонечко, блудили чи блукали?.. А то панове Гентош, Черняхівський чи Хмельницький можуть і пародію на коментар утнути.
Я радий, що у мріях ми з Вами десь блудимо разом,
хоч у реалі і на віддалі.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-21 08:42:19 ]

Попалася я :))) 1:0. Блудили - синонім до блукали. В нас частіше вживається перше. Та кожен думає в міру своєї розпущеності. Перефразовуючи відомий вислів "Слово - справа тонка". І кому це краще знати, як не пародистам.
А, зрештою, якщо подумати, що замість прямої роботи я замріяно сиджу і пишу вірш, то це ще питання, яке значення у того слова :)
p.s. Я теж дуже рада!


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 11:49:32 ] - відповісти

Дуже образно свіжо і майстерно!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:28:46 ] - відповісти

Дякую, дорогий Іване! Натхнення Вам бажаю.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 14:09:30 ] - відповісти

Чудові образи! Осінь - дивовижна пора, адже вона чи не найбільше за інші пори року надихає на створення такої прекрасної лірики.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:34:40 ] - відповісти

Справді, дорога Ель, хоч я найбільше люблю весну, але свій юначий найкращий вірш написав саме восени. Не впевнений, що дорослі подальші мої писання його переважують. Називається "Листи". Він тут є десь на початку моєї сторінки.
Щиро дякую, натхнення Вам бажаю і ще кращої лірики.


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 15:20:12 ] - відповісти

Крадеться сутінь кішкою нечутно,
Ковтає світло темна ненасить.
У небесах поблідлих - як супутник -
Печаль достигла вересня висить.

Образно, настроєво... романтично-зажурено. Гарно!:)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:35:57 ] - відповісти

Адель, дуже радий нашій зустрічі, давно Вас не читав. Дякую.


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-09-23 09:37:40 ]

То зайшли б у гості та почитали.:)))


Отправить
Назарій Заноз (М.К./Л.П.) [ 2010-09-20 17:48:11 ] - відповісти

дуже чудово.особливо вразили "клешні вечора",бо ми звиклі до того,що ця частина доби,ніби по замовчуванню, найліричніша, а тут такий химерний образ.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:38:31 ] - відповісти

Дякую за відвідини, Назаре. Це я побачив таке дерево із розчепіреними гілками. От і уявив, ніби воно вчепилося пазурами в повітря.


Отправить
Лариса Ліщук (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-20 18:15:40 ] - відповісти
Приднуюсь до всіх схвальних відгуків. Надзвичайно гарно і зворушливо.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:40:30 ] - відповісти

Спасибі, Ларисо! З теплом
Я.Ч.


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 19:32:16 ] - відповісти
гарно

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:41:16 ] - відповісти

Дякую, шановний пане Анатолію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:33:24 ]

Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 20:28:38 ] - відповісти

Гарно, дуже гарно...Перечитав не один раз!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:43:13 ] - відповісти

Спасибі, Олексію, друже! А я вчора вже, певно, вдвадцятьп"яте передивлявся твій уманський монтаж - аж-аж! Луна і досі йде Україною і світом інтернетівським!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-09-21 00:50:14 ] - відповісти

Гарного вірша утяли, Ярославцю!.. Защемило, так-таки-так.
А щем чого нетутешній? Бо Ви - не тут, вона - не там?.. Добре було б,нмсд, якби вечір розчепірив не свОї клешні, а своЇ (можливо, замінити банальним, але правильним прислівничком типу "злісно", "мило" :)) і т.п., альтернатива - "синій вечір" і йому подібні. Тисну руку, Ярославцю! (Поблідла. Зависла, як супутник. І скромно "удалилась", клацаючи клешнями).


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-21 10:22:51 ] - відповісти

О Світлосте поетична, з Вашим приходом усе посвітліло на "Майстернях" і навіть мої бліді вірші.
Дякую за заувагу, як завжди слушну, уже виправив.
Я не там, вона - не тут,
Скоро вже мені - капут,
Розчепірив вечір клешні,
Сум сотає нетутешній.
Гину я, пропащий,
Бо дівчат найкращих
Ось такі реалії -
Вкрали до Італії.

Не висіть, будь ласка, супутником, краще світіть зорею, Світлано.


Отправить
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-26 13:11:04 ] - відповісти

Гарно,аж слів бракує,щоб передати хвилю почуттів...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-02 19:49:25 ] - відповісти

Дякую, Маріє, дуже радий.


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2010-09-29 16:52:32 ] - відповісти

Ярославе!
Гарний вірш. Одне муляє око: як на мене клешнею можна тягнути, цупити, цургенити, відтинати тощо. А для сотання існує зовсім інший орган. А може я занадто прискіпливий?
З повагою, Олександр


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-02 19:51:57 ] - відповісти

Привіт, Сашо! Дякую за відгук. Мені здається, що тягнути і сотати, це приблизно - одне і теж.


Отправить
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-10-03 23:01:00 ] - відповісти

Ярославе! Запрошую Вас персонально:
У ЦК "Уварівський дім" відбудеться авторський вечір Юлії Бережко-Камінської і презентація нової книжки поезій "Між видихом і вдихом". Вхід вільний.
Адреса: смт. Ворзель, вул. Великого Жовтня, 37-а.
Їхати: від М.Святошин маршруткою 381д до станції Ворзель, зупинка "Бібліотека".
або: від М.Святошин електричкою у напрямку Бородянки до станції Ворезль.
Початок о 16.30.
Буду рада зустрічі.


Отправить
Лідія Дружинович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-04 19:51:36 ] - відповісти

Ой, як гарно!!!
І - щиро!
Славно пишете, пане Ярославе! Перечитую, і перечитую, і перечитую... )


Отправить
Лідія Дружинович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-04 19:54:06 ] - відповісти

мені дуже імпонують такі вересневі акорди, бо й сама вересняночка. І вірш - якраз подарунок мені до Д-Нар.) Дякую)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 01:29:53 ] - відповісти

Юлечко, дякую, тільки уточніть якого жовтня чи листопада вечір. Щоб потрапити вчасно.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 01:32:14 ] - відповісти

Лідіє, дуже приємно читати такі відгуки. Щастя Вам у вересні і у всіх місяцях року і натхнення. З Днем народження вітаю сердечно, бажаю всього, чого Ви самі собі бажаєте, і від мене - ще трошки краще!


Отправить
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 09:28:12 ] - відповісти

Слово "розчепірив" хіба не того ж порядку, що й "плювати" ?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 20:16:54 ] - відповісти

(всміхається!) Ні, Юлю, на порядок ніжніше. Є ж контекст:
химери... розчепірені клешні... сотання! І "розчепірення" з нього не випадає. Аби у Вас були синоніми до "плювання" і вдало-образні, загалом контекст, то не було б і пародії.


Отправить
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 13:57:02 ] - відповісти

__І вечір тихо розчепірив клешні,
__І сивину повітряну сота.

Такого Вечора я ще не бачила! Дуже яскравий образ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-24 23:01:14 ] - відповісти

Дякую, Ірино, радий, що щось почерпнули для себе цікаве.