ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2026.06.30 00:40
Сутносте вітрова, дика безупряжна, вільна,
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.

Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід

Сергій Губерначук
2026.06.29 17:04
Серпень згадаю я тільки у лютому,
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.

Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я

Ірина Вовк
2026.06.29 14:07
Розділ ІХ: ГРОЗОВІ ХМАРИ НАД ПАЛАЦОМ СІТЕ Новина про зникнення Королеви-матері вибухнула в Парижі, мов удар грому серед ясного неба. Коли мисливці повернулися без Анни, а вартові Рауля де Крепі відкрито оголосили, що Королева-вдова перебуває під захис

Борис Костиря
2026.06.29 13:30
Поступово нас час затирає
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.

Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі

Вячеслав Руденко
2026.06.29 12:16
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.06.29 10:59
Гонить літо — суховій,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.

Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,

хома дідим
2026.06.29 10:45
барабан розбився на синкопи
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб

Віктор Кучерук
2026.06.29 07:20
Хоч співало далі про кохання
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.

С М
2026.06.28 22:22
десь отам, де твій альков
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні

збав мене, мила сюзі, збав мене

Іван Потьомкін
2026.06.28 21:11
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Мирон Шагало
2026.06.28 20:40
Сосни в білому вбранні —
вітру наречені.
У прозорій далині
обрії студені.

Білі іскри навкруги
мерехтять грайливо.
Сліпить очі білий луг —

Богдан Манюк
2026.06.28 15:32
Сновидіння — схлип свічада,
що сміялось у минулім.
Тягне нитку Аріадна
крізь печалі наші — чули,
як шепоче нитка-змійка,
шлях обмотуючи звитий?
Скільки снів — пробуджень стільки,
а з минулим все ж не квити

Євген Федчук
2026.06.28 15:23
Йшов чоловік по дорозі, уже притомився.
Бачить, річка попереду, там село видніє.
Тож у нього відпочити зродилась надія.
Прискорив він свої кроки, до річки спустився.
Через річку місток лежить, а вздовж річки верби.
Можна в вербах відпочити. За річку

Артур Курдіновський
2026.06.28 15:21
Увімкніть Бетховена! "Місячну" сонату!
Серце смутком зморене, горем розіп'яте.
Посеред нещирості сірого туману
Ніжна ця мелодія стане талісманом.

Сил немає дихати, вірити, чекати...
Увімкніть Бетховена! "Місячну" сонату!
Кришталева музика - п

Борис Костиря
2026.06.28 13:10
Лютує дикий ураган
І зносить все навколо,
Немов убивця-уркаган.
Він грає з нами в поло.

Стихія люта потряса
Твердині і основи.
І похитнулись небеса

хома дідим
2026.06.28 10:42
знову цей червень хмарний
зі своїми осоннями
вивуджує тебе мов рибину
із глибини
ти не знаєш чого
може там інший світ
світліше щось
що ти знаєш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Криниця поезії
Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю,
Сюди приходжу їй вклониться
І чисту воду з неї п"ю.

Незмінна в цьому є потреба -
Як дихати, як говорить, -
Б"є джерело цілюще з неба
І в"яже віршів срібну нить.

Неначе Велеса знамення
Веде тебе у майбуття,
Й живлющим струменем натхнення
Освячує твоє життя.

7510 р. (від Трипілля) (2002)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-26 22:11:12
Переглядів сторінки твору 509
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.499 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.499 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 22:11:59 ]
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 15:41:13 ] - відповісти

Саме так, пане Ярославе. Скільки натхнення дарує Природа! а може, то вона намагається так говорити з людьми? У Вас це прекрасно вдається...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:08:17 ] - відповісти

Мені здається, Олесю, що поезія і виникла від споглядання краси природи, вона справді з нами розмовляє, і велике щастя, коли вдається її почути
і відтворити це у віршах. Природа - це Божий храм, де молишся рідним Богам, це - твоє рідне середовище, де ти почуваєш себе щасливим. І коли його знищують, то,здається, що тебе ріжуть по шматочку.


Отправить
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-01 16:29:45 ] - відповісти

ПРЕКРАСНИЙ, ЧУДОВИЙ ВІРШ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:37:49 ] - відповісти

Дякую, Надіє!


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 18:42:12 ] - відповісти
чудово! подальшого натхнення!

Отправить
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 20:01:02 ] - відповісти

Ду-же гарний, світлий вірш.

Люблю
Юля


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:33:20 ] - відповісти

Юліє, щиро дякую за відгук! Я теж люблю Ваші поезії і прозу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:34:43 ] - відповісти

Пане Анатолію! Дякую за відгук, зичу натхнення взаємно!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 23:05:22 ] - відповісти

І світлий, і чистий, і живлющий ( це я - про вірш). "Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю" - може, так? (щоб уникнути "йі-йе")


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 23:20:36 ] - відповісти

Дякую, слушно, виправив. І за відгук - теж. З мене - пляшка Амаретти.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 23:45:08 ] - відповісти

Отого самого, бурякового? :))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 00:01:43 ] - відповісти

Ні, справжньої, тієї, що робить вологими очі у жінок.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 20:59:28 ] - відповісти

прийти важкою водою
та струсити сірий порох
як сріберного прозорого натхнення
спити,
та освятити прозорістю
воду єства
скрізь життя, скрізь часи..


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 22:10:38 ] - відповісти

Дякую, дорогий колего!


Отправить
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 22:14:56 ] - відповісти

Ярославе, вірш ніби коротенький, але ПІДНОСИТЬ. Щось таке невловимо-величне є в тих рядках. Чолом.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 01:56:12 ] - відповісти

Дякую, тезко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-03-28 09:28:40 ]
Натхненно, дорогий Ярославе, про поезію!