ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2025.12.04 21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.

Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів

Євген Федчук
2025.12.04 19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех

Іван Потьомкін
2025.12.04 17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Сергій Губерначук
2025.12.04 13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.

Борис Костиря
2025.12.04 13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.

У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,

Ольга Олеандра
2025.12.04 10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров

С М
2025.12.04 06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г

Кока Черкаський
2025.12.04 05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,

Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка

Мар'ян Кіхно
2025.12.04 03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я. Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа

Володимир Бойко
2025.12.04 00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити. Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний. На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки. Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе. Дзеркало душі

Тетяна Левицька
2025.12.04 00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.

Світлана Пирогова
2025.12.03 22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.

Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить

Артур Курдіновський
2025.12.03 21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)

***

Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.

Микола Дудар
2025.12.03 21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…

Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить

Борис Костиря
2025.12.03 18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.

Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух

Тетяна Левицька
2025.12.03 15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Криниця поезії
Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю,
Сюди приходжу їй вклониться
І чисту воду з неї п"ю.

Незмінна в цьому є потреба -
Як дихати, як говорить, -
Б"є джерело цілюще з неба
І в"яже віршів срібну нить.

Неначе Велеса знамення
Веде тебе у майбуття,
Й живлющим струменем натхнення
Освячує твоє життя.

7510 р. (від Трипілля) (2002)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-26 22:11:12
Переглядів сторінки твору 421
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.499 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.499 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.12.02 13:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 22:11:59 ]
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 15:41:13 ] - відповісти

Саме так, пане Ярославе. Скільки натхнення дарує Природа! а може, то вона намагається так говорити з людьми? У Вас це прекрасно вдається...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:08:17 ] - відповісти

Мені здається, Олесю, що поезія і виникла від споглядання краси природи, вона справді з нами розмовляє, і велике щастя, коли вдається її почути
і відтворити це у віршах. Природа - це Божий храм, де молишся рідним Богам, це - твоє рідне середовище, де ти почуваєш себе щасливим. І коли його знищують, то,здається, що тебе ріжуть по шматочку.


Отправить
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-01 16:29:45 ] - відповісти

ПРЕКРАСНИЙ, ЧУДОВИЙ ВІРШ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:37:49 ] - відповісти

Дякую, Надіє!


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 18:42:12 ] - відповісти
чудово! подальшого натхнення!

Отправить
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 20:01:02 ] - відповісти

Ду-же гарний, світлий вірш.

Люблю
Юля


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:33:20 ] - відповісти

Юліє, щиро дякую за відгук! Я теж люблю Ваші поезії і прозу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:34:43 ] - відповісти

Пане Анатолію! Дякую за відгук, зичу натхнення взаємно!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 23:05:22 ] - відповісти

І світлий, і чистий, і живлющий ( це я - про вірш). "Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю" - може, так? (щоб уникнути "йі-йе")


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 23:20:36 ] - відповісти

Дякую, слушно, виправив. І за відгук - теж. З мене - пляшка Амаретти.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 23:45:08 ] - відповісти

Отого самого, бурякового? :))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 00:01:43 ] - відповісти

Ні, справжньої, тієї, що робить вологими очі у жінок.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 20:59:28 ] - відповісти

прийти важкою водою
та струсити сірий порох
як сріберного прозорого натхнення
спити,
та освятити прозорістю
воду єства
скрізь життя, скрізь часи..


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 22:10:38 ] - відповісти

Дякую, дорогий колего!


Отправить
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 22:14:56 ] - відповісти

Ярославе, вірш ніби коротенький, але ПІДНОСИТЬ. Щось таке невловимо-величне є в тих рядках. Чолом.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 01:56:12 ] - відповісти

Дякую, тезко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-03-28 09:28:40 ]
Натхненно, дорогий Ярославе, про поезію!