ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
* * *
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
***
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно
І падати знічев'я горіли

хома дідим
2026.10.04 23:02
* 222 *
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Таємниця ця
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Лімерики F10
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Вогке кволої бджоли
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Битва під Лоєвом 31 липня 1649 року
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
***
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Блазень
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
"Помпеї: За мить до Вічності" (Післямова)
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
Небесний монолог
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
* * *
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
* 221 *
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Мелодія жовтня (рондель)
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Роса (сонет)
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Стрибок
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Криниця поезії
Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю,
Сюди приходжу їй вклониться
І чисту воду з неї п"ю.

Незмінна в цьому є потреба -
Як дихати, як говорить, -
Б"є джерело цілюще з неба
І в"яже віршів срібну нить.

Неначе Велеса знамення
Веде тебе у майбуття,
Й живлющим струменем натхнення
Освячує твоє життя.

7510 р. (від Трипілля) (2002)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-03-26 22:11:12
Переглядів сторінки твору 571
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.499 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.499 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 22:11:59 ]
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 15:41:13 ] - відповісти

Саме так, пане Ярославе. Скільки натхнення дарує Природа! а може, то вона намагається так говорити з людьми? У Вас це прекрасно вдається...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:08:17 ] - відповісти

Мені здається, Олесю, що поезія і виникла від споглядання краси природи, вона справді з нами розмовляє, і велике щастя, коли вдається її почути
і відтворити це у віршах. Природа - це Божий храм, де молишся рідним Богам, це - твоє рідне середовище, де ти почуваєш себе щасливим. І коли його знищують, то,здається, що тебе ріжуть по шматочку.


Отправить
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-01 16:29:45 ] - відповісти

ПРЕКРАСНИЙ, ЧУДОВИЙ ВІРШ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:37:49 ] - відповісти

Дякую, Надіє!


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 18:42:12 ] - відповісти
чудово! подальшого натхнення!

Отправить
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 20:01:02 ] - відповісти

Ду-же гарний, світлий вірш.

Люблю
Юля


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:33:20 ] - відповісти

Юліє, щиро дякую за відгук! Я теж люблю Ваші поезії і прозу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:34:43 ] - відповісти

Пане Анатолію! Дякую за відгук, зичу натхнення взаємно!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 23:05:22 ] - відповісти

І світлий, і чистий, і живлющий ( це я - про вірш). "Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю" - може, так? (щоб уникнути "йі-йе")


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 23:20:36 ] - відповісти

Дякую, слушно, виправив. І за відгук - теж. З мене - пляшка Амаретти.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 23:45:08 ] - відповісти

Отого самого, бурякового? :))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 00:01:43 ] - відповісти

Ні, справжньої, тієї, що робить вологими очі у жінок.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 20:59:28 ] - відповісти

прийти важкою водою
та струсити сірий порох
як сріберного прозорого натхнення
спити,
та освятити прозорістю
воду єства
скрізь життя, скрізь часи..


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 22:10:38 ] - відповісти

Дякую, дорогий колего!


Отправить
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 22:14:56 ] - відповісти

Ярославе, вірш ніби коротенький, але ПІДНОСИТЬ. Щось таке невловимо-величне є в тих рядках. Чолом.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 01:56:12 ] - відповісти

Дякую, тезко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-03-28 09:28:40 ]
Натхненно, дорогий Ярославе, про поезію!