ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.03.28 23:30
Якщо довкола тебе крутяться пройдисвіти, це ще не означає, що навколо тебе обертається Земля. Кожен інший лікар повинен поставити інший діагноз. Думка поперек звички, мов кістка поперек горла. Що зверху сплило, те хвиля і виносить. Інвалідам п

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Іван Потьомкін
2026.03.28 17:58
Ти ще єси і хліб їси насущний,
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Богдан Олег Олег
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Криниця поезії
Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю,
Сюди приходжу їй вклониться
І чисту воду з неї п"ю.

Незмінна в цьому є потреба -
Як дихати, як говорить, -
Б"є джерело цілюще з неба
І в"яже віршів срібну нить.

Неначе Велеса знамення
Веде тебе у майбуття,
Й живлющим струменем натхнення
Освячує твоє життя.

7510 р. (від Трипілля) (2002)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-26 22:11:12
Переглядів сторінки твору 461
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.499 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.499 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 22:11:59 ]
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 15:41:13 ] - відповісти

Саме так, пане Ярославе. Скільки натхнення дарує Природа! а може, то вона намагається так говорити з людьми? У Вас це прекрасно вдається...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:08:17 ] - відповісти

Мені здається, Олесю, що поезія і виникла від споглядання краси природи, вона справді з нами розмовляє, і велике щастя, коли вдається її почути
і відтворити це у віршах. Природа - це Божий храм, де молишся рідним Богам, це - твоє рідне середовище, де ти почуваєш себе щасливим. І коли його знищують, то,здається, що тебе ріжуть по шматочку.


Отправить
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-01 16:29:45 ] - відповісти

ПРЕКРАСНИЙ, ЧУДОВИЙ ВІРШ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:37:49 ] - відповісти

Дякую, Надіє!


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 18:42:12 ] - відповісти
чудово! подальшого натхнення!

Отправить
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 20:01:02 ] - відповісти

Ду-же гарний, світлий вірш.

Люблю
Юля


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:33:20 ] - відповісти

Юліє, щиро дякую за відгук! Я теж люблю Ваші поезії і прозу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:34:43 ] - відповісти

Пане Анатолію! Дякую за відгук, зичу натхнення взаємно!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 23:05:22 ] - відповісти

І світлий, і чистий, і живлющий ( це я - про вірш). "Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю" - може, так? (щоб уникнути "йі-йе")


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 23:20:36 ] - відповісти

Дякую, слушно, виправив. І за відгук - теж. З мене - пляшка Амаретти.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 23:45:08 ] - відповісти

Отого самого, бурякового? :))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 00:01:43 ] - відповісти

Ні, справжньої, тієї, що робить вологими очі у жінок.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 20:59:28 ] - відповісти

прийти важкою водою
та струсити сірий порох
як сріберного прозорого натхнення
спити,
та освятити прозорістю
воду єства
скрізь життя, скрізь часи..


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 22:10:38 ] - відповісти

Дякую, дорогий колего!


Отправить
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 22:14:56 ] - відповісти

Ярославе, вірш ніби коротенький, але ПІДНОСИТЬ. Щось таке невловимо-величне є в тих рядках. Чолом.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 01:56:12 ] - відповісти

Дякую, тезко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-03-28 09:28:40 ]
Натхненно, дорогий Ярославе, про поезію!