ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Криниця поезії
Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю,
Сюди приходжу їй вклониться
І чисту воду з неї п"ю.

Незмінна в цьому є потреба -
Як дихати, як говорить, -
Б"є джерело цілюще з неба
І в"яже віршів срібну нить.

Неначе Велеса знамення
Веде тебе у майбуття,
Й живлющим струменем натхнення
Освячує твоє життя.

7510 р. (від Трипілля) (2002)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-26 22:11:12
Переглядів сторінки твору 376
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.498 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.498 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.06.23 00:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 22:11:59 ]
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 15:41:13 ] - відповісти

Саме так, пане Ярославе. Скільки натхнення дарує Природа! а може, то вона намагається так говорити з людьми? У Вас це прекрасно вдається...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:08:17 ] - відповісти

Мені здається, Олесю, що поезія і виникла від споглядання краси природи, вона справді з нами розмовляє, і велике щастя, коли вдається її почути
і відтворити це у віршах. Природа - це Божий храм, де молишся рідним Богам, це - твоє рідне середовище, де ти почуваєш себе щасливим. І коли його знищують, то,здається, що тебе ріжуть по шматочку.


Отправить
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-01 16:29:45 ] - відповісти

ПРЕКРАСНИЙ, ЧУДОВИЙ ВІРШ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 16:37:49 ] - відповісти

Дякую, Надіє!


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 18:42:12 ] - відповісти
чудово! подальшого натхнення!

Отправить
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 20:01:02 ] - відповісти

Ду-же гарний, світлий вірш.

Люблю
Юля


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:33:20 ] - відповісти

Юліє, щиро дякую за відгук! Я теж люблю Ваші поезії і прозу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 20:34:43 ] - відповісти

Пане Анатолію! Дякую за відгук, зичу натхнення взаємно!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 23:05:22 ] - відповісти

І світлий, і чистий, і живлющий ( це я - про вірш). "Немов невидима криниця
Поезії - у цім гаю" - може, так? (щоб уникнути "йі-йе")


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 23:20:36 ] - відповісти

Дякую, слушно, виправив. І за відгук - теж. З мене - пляшка Амаретти.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 23:45:08 ] - відповісти

Отого самого, бурякового? :))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 00:01:43 ] - відповісти

Ні, справжньої, тієї, що робить вологими очі у жінок.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 20:59:28 ] - відповісти

прийти важкою водою
та струсити сірий порох
як сріберного прозорого натхнення
спити,
та освятити прозорістю
воду єства
скрізь життя, скрізь часи..


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 22:10:38 ] - відповісти

Дякую, дорогий колего!


Отправить
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2009-09-25 22:14:56 ] - відповісти

Ярославе, вірш ніби коротенький, але ПІДНОСИТЬ. Щось таке невловимо-величне є в тих рядках. Чолом.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 01:56:12 ] - відповісти

Дякую, тезко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-03-28 09:28:40 ]
Натхненно, дорогий Ярославе, про поезію!