ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2026.07.11 21:12
Сила ( Ahothaho - 33)
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки

на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,

Вячеслав Руденко
2026.07.11 20:27
Де ви нащадки богів?
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?

Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,

Вадим Василенко
2026.07.11 19:32
***
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.

Віктор Кучерук
2026.07.11 18:21
* * *
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.

Борис Костиря
2026.07.11 13:27
* * *
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.

хома дідим
2026.07.11 13:19
* 138 *
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать

Ірина Вовк
2026.07.11 09:22
«АНАСТАСІЯ: Срібний хрест Адмонта»
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонт догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напівт

С М
2026.07.10 21:34
Пришпил (Jethro Tull)
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи

Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне

Володимир Мацуцький
2026.07.10 19:57
Пливе Земля - всього живого човник
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,

Артур Курдіновський
2026.07.10 15:48
Розкололося літо (рондель)
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.

Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по

Борис Костиря
2026.07.10 13:21
* * *
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.

У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,

хома дідим
2026.07.10 12:37
* 137 *
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу

Віктор Кучерук
2026.07.10 07:03
* * *
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...

Федір Паламар
2026.07.09 22:48
3. Добрий пастир
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу! Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру

Віктор Насипаний
2026.07.09 19:13
Сонце
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.

Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,

Євген Федчук
2026.07.09 17:52
Базарська трагедія листопада 1921 року
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Перед картинами Миколи Пимоненка
Неначе зачарований, стою
Під небом Вашим – болем сіро-синім…
І щем так душу роздира мою
Одвічною печаллю України.

Така в мазках глибока і проста,
Так невловимо світиться привітно
Природня та духовна висота,
Що піднімає мій народ над світом.

Ота цнотливість серця осяйна,
Що хтиву ницість відганя погану…
Іде з відром дівчина, йде вона
Й чомусь трава схиляється в пошані.

А інша, не скоряючись грозі,
Спішить сховать овечок у кошару,
Мов Берегиня по своїй стезі
Ступа сміливо й зупиняє хмару.

Спиняє небо натовпу орду,
Наповненого злобою по вінця,
Й рятує мов єврейку молоду
І дозволя любити українця.

Іде в похід козак – така біда,
(І кінь застиг в очей печальнім русі).
І мила проводжає і рида
Рида піснями, мов Чурай Маруся.

Мов дзеркало веселе і сумне –
Народу шлях відобража картина –
Нас, мов гусей, лозинкою жене,
Премудра наша мати – Україна.

26.05.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-03 12:39:49
Переглядів сторінки твору 692
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.534 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.534 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-03 12:40:34 ]
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 08:59:51 ] - відповісти

Я вражена до глибини душі "картиною у слові",
"неначе зачарована стою під Небом Вашим - болем сіро-синім". Кілька разів прочитала вірш, враження від прочитаного з кожним разом увиразнюється, сильнішає. Остання строфа - "мов дзеркало" сьогодення. Треба бути неабияким Майстром, щоб побачити все це у картинах і так об'ємно змалювати словом. Браво, Ярославе!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 10:30:05 ] - відповісти

Спасибі, дорога Любове, не знаю, чи заслуговують ці скромні рядки на таку похвалу... Єдине скажу, що класика це та планка рівня, яка піднімає нас у творчості, це та невловима велич, той незгасимий вогонь вічності, від якого запалюються свічки наших душ, щоб нести той вогонь між люди.
І тому мені завжди хотілося, щоб на "ПМ" -ЩОДНЯ!!! друкували по одному бодай класичному віршу, аби ми не спинялися у своєму розвитку і наснажувалися високими зразками мистецтва.


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 09:01:35 ] - відповісти

П.С. Ось тут, здається, зайва літера:
"І щем такУ душу роздира мою..."


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 10:30:48 ] - відповісти

Так, спасибі, виправив.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 09:24:47 ] - відповісти

Немов на виставці побував.
Ота цнотливість серця осяйна - пречудово!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 10:35:20 ] - відповісти

Дякую, дорогий Василю. Сльози душать, коли дивишся на ці полотна і думаєш, як цей світ здрібнів сьогодні у багатьох своїх виявах.
Цнотливість серця якраз найбільше побачилась у картині "Жниця". А ця, "Гуси, додому" - я вже дав її, як підсумкову. Вона, до речі, і написана наприкінці життя художника.


Отправить
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-26 10:40:15 ] - відповісти

Забракло слів - зримо, гарно, картини одна за одною постають... а це просто знахідка - "Під небом Вашим – болем сіро-синім…"...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 12:24:44 ] - відповісти

Щиро дякую, Маріє! Бажаю натхнення.


Отправить
Ігор Міф Маковійчук (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-26 11:58:11 ] - відповісти

Наче побував на виставці. Чудово! Вітаю!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 12:25:50 ] - відповісти

Спасибі, Ігоре! Давненько Вас не було у мене на сторінках. Приємно! Натхнення і нових поезій!


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 12:13:32 ] - відповісти

Дуже виставково!)
"Й чомусь трава схиляється в пошані". - мені ця фраза бачиться трохи пряміше:"І їй трава..."
З повагою Володимир.



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 12:28:24 ] - відповісти

Ну що ж, Володимире, таке бачення у мене виставкове. Дякую за співтворчість. Я подумаю. Бажаю натхнення!
Взаємно з повагою


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-05-26 19:16:57 ] - відповісти

Чудово!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 21:06:34 ] - відповісти

Дякую, Зоряно, натхнення Вам і чудових віршів!


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 22:02:32 ] - відповісти

Мені останніх два рядки сподобалися надзвичайно. І цілком згоден з попередніми коментаторами - Файно!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 22:12:18 ] - відповісти

Дякую, Іване! Ти вловив точно - для тих двох рядків, може, і писався весь вірш! Дякую, друже!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-05-30 04:16:36 ] - відповісти

Це справді майстерність - малювати словом. А Ви, пане Ярославе, оживили в слові картини! Дякую за дотик до різних граней мистецтва і Вашого таланту.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-30 18:41:54 ] - відповісти

Дякую, дорога Олесю! Натхнення зичу Вам великого.


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-08 20:28:00 ] - відповісти
Дякую, Братику!
Давно вже прочитала цього Твого вірша, та ось знову перечитую...
І знову переглянула репродукції картин М.Пимоненка в INTERNETі.
Чудово Ти змалював, нема що додати до всього сказаного вище!
Особливо, остання строфа ...

Схиляюсь, як трава, в пошані!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-08-06 20:36:22 ] - відповісти

Дякую, дорога сестро! Натхнення!!! Я тобі вклоняюся за твої фото з Умані - ти скоро станеш майстром фотосправи - так двало фіксуєш миті, просто чудо!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-06 13:39:49 ]
Прекрасний, геніальний вірші! Вражаючі образи, сердечні, звитяжні, натхненні! Зачарована, дорогий Ярославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-06 13:48:40 ]
Спасибі, дорога Таню, розчулений, зворушений до глибини душі! Хай тобі щастить завжди й в усьому! Щастя, любові палкої і взаємної, натхнення невичерпного і здоров'я прекрасного, міцного!)))