ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2026.01.11 18:18
Кохання порятуй
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.

Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --

Віктор Насипаний
2026.01.11 17:40
Не знаю
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-

Іван Потьомкін
2026.01.11 17:26
Шауль Черніховскі
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.

Євген Федчук
2026.01.11 14:23
Як Хорсунь зазнав розорення і занепав
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п

Олександр Сушко
2026.01.11 13:38
Не лізьте в душу!
автор Артур Курдіновський

Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,

Борис Костиря
2026.01.11 11:23
* * *
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.

Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,

Мар'ян Кіхно
2026.01.11 06:54
Гроші (2)
Мого батька викинули з Національного оркестру народних інструментів за "огидний потяг до грошей". (Як це тоді політично називалося?..) Він влаштувався у музичну школу №9 десь на Круглоуніверситецькій (над Бесарабкою), допрацював до пенсії в одному рван

Олена Побийголод
2026.01.10 22:48
1991. Радіоперехоплення
Із Леоніда Сергєєва

– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!

– Так точно, о пів на дев’яту – д

Володимир Мацуцький
2026.01.10 21:10
Парад
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»

Олег Герман
2026.01.10 19:57
Геометрія (П’єса на одну дію)
ДІЙОВІ ОСОБИ: ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій. АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви

Борис Костиря
2026.01.10 10:53
Весна
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.

Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,

Тетяна Левицька
2026.01.10 09:31
Душа у збірці
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?

І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —

Микола Дудар
2026.01.10 01:52
***
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,

Олег Герман
2026.01.10 00:16
Ціна діагнозу. Частина ІІ: Битва за право бути
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста. У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка

С М
2026.01.09 21:12
Опівнічник (The Rolling Stones)
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить

Світлана Пирогова
2026.01.09 19:33
І в душі хуртовина
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.

І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Перед картинами Миколи Пимоненка
Неначе зачарований, стою
Під небом Вашим – болем сіро-синім…
І щем так душу роздира мою
Одвічною печаллю України.

Така в мазках глибока і проста,
Так невловимо світиться привітно
Природня та духовна висота,
Що піднімає мій народ над світом.

Ота цнотливість серця осяйна,
Що хтиву ницість відганя погану…
Іде з відром дівчина, йде вона
Й чомусь трава схиляється в пошані.

А інша, не скоряючись грозі,
Спішить сховать овечок у кошару,
Мов Берегиня по своїй стезі
Ступа сміливо й зупиняє хмару.

Спиняє небо натовпу орду,
Наповненого злобою по вінця,
Й рятує мов єврейку молоду
І дозволя любити українця.

Іде в похід козак – така біда,
(І кінь застиг в очей печальнім русі).
І мила проводжає і рида
Рида піснями, мов Чурай Маруся.

Мов дзеркало веселе і сумне –
Народу шлях відобража картина –
Нас, мов гусей, лозинкою жене,
Премудра наша мати – Україна.

26.05.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-03 12:39:49
Переглядів сторінки твору 611
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.534 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.534 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.01.11 19:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-03 12:40:34 ]
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 08:59:51 ] - відповісти

Я вражена до глибини душі "картиною у слові",
"неначе зачарована стою під Небом Вашим - болем сіро-синім". Кілька разів прочитала вірш, враження від прочитаного з кожним разом увиразнюється, сильнішає. Остання строфа - "мов дзеркало" сьогодення. Треба бути неабияким Майстром, щоб побачити все це у картинах і так об'ємно змалювати словом. Браво, Ярославе!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 10:30:05 ] - відповісти

Спасибі, дорога Любове, не знаю, чи заслуговують ці скромні рядки на таку похвалу... Єдине скажу, що класика це та планка рівня, яка піднімає нас у творчості, це та невловима велич, той незгасимий вогонь вічності, від якого запалюються свічки наших душ, щоб нести той вогонь між люди.
І тому мені завжди хотілося, щоб на "ПМ" -ЩОДНЯ!!! друкували по одному бодай класичному віршу, аби ми не спинялися у своєму розвитку і наснажувалися високими зразками мистецтва.


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 09:01:35 ] - відповісти

П.С. Ось тут, здається, зайва літера:
"І щем такУ душу роздира мою..."


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 10:30:48 ] - відповісти

Так, спасибі, виправив.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 09:24:47 ] - відповісти

Немов на виставці побував.
Ота цнотливість серця осяйна - пречудово!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 10:35:20 ] - відповісти

Дякую, дорогий Василю. Сльози душать, коли дивишся на ці полотна і думаєш, як цей світ здрібнів сьогодні у багатьох своїх виявах.
Цнотливість серця якраз найбільше побачилась у картині "Жниця". А ця, "Гуси, додому" - я вже дав її, як підсумкову. Вона, до речі, і написана наприкінці життя художника.


Отправить
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-26 10:40:15 ] - відповісти

Забракло слів - зримо, гарно, картини одна за одною постають... а це просто знахідка - "Під небом Вашим – болем сіро-синім…"...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 12:24:44 ] - відповісти

Щиро дякую, Маріє! Бажаю натхнення.


Отправить
Ігор Міф Маковійчук (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-26 11:58:11 ] - відповісти

Наче побував на виставці. Чудово! Вітаю!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 12:25:50 ] - відповісти

Спасибі, Ігоре! Давненько Вас не було у мене на сторінках. Приємно! Натхнення і нових поезій!


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 12:13:32 ] - відповісти

Дуже виставково!)
"Й чомусь трава схиляється в пошані". - мені ця фраза бачиться трохи пряміше:"І їй трава..."
З повагою Володимир.



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 12:28:24 ] - відповісти

Ну що ж, Володимире, таке бачення у мене виставкове. Дякую за співтворчість. Я подумаю. Бажаю натхнення!
Взаємно з повагою


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-05-26 19:16:57 ] - відповісти

Чудово!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 21:06:34 ] - відповісти

Дякую, Зоряно, натхнення Вам і чудових віршів!


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 22:02:32 ] - відповісти

Мені останніх два рядки сподобалися надзвичайно. І цілком згоден з попередніми коментаторами - Файно!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 22:12:18 ] - відповісти

Дякую, Іване! Ти вловив точно - для тих двох рядків, може, і писався весь вірш! Дякую, друже!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-05-30 04:16:36 ] - відповісти

Це справді майстерність - малювати словом. А Ви, пане Ярославе, оживили в слові картини! Дякую за дотик до різних граней мистецтва і Вашого таланту.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-30 18:41:54 ] - відповісти

Дякую, дорога Олесю! Натхнення зичу Вам великого.


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-08 20:28:00 ] - відповісти
Дякую, Братику!
Давно вже прочитала цього Твого вірша, та ось знову перечитую...
І знову переглянула репродукції картин М.Пимоненка в INTERNETі.
Чудово Ти змалював, нема що додати до всього сказаного вище!
Особливо, остання строфа ...

Схиляюсь, як трава, в пошані!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-08-06 20:36:22 ] - відповісти

Дякую, дорога сестро! Натхнення!!! Я тобі вклоняюся за твої фото з Умані - ти скоро станеш майстром фотосправи - так двало фіксуєш миті, просто чудо!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-06 13:39:49 ]
Прекрасний, геніальний вірші! Вражаючі образи, сердечні, звитяжні, натхненні! Зачарована, дорогий Ярославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-06 13:48:40 ]
Спасибі, дорога Таню, розчулений, зворушений до глибини душі! Хай тобі щастить завжди й в усьому! Щастя, любові палкої і взаємної, натхнення невичерпного і здоров'я прекрасного, міцного!)))