ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Микола Гумільов Осяяння пророка
Щасливі в нас закохані: вино
І добрий хліб, що нам сміється з печі,
І гарна жінка, котрою дано
Насолодитись після мук хуртечі.

Та що чинить з рожевістю зорі,
Розтяту холоду небесним лезом,
Де тиша, спокій неземний вгорі,
Що діять нам з безсмертністю поезій?

Не пить, не з»їсти, ані цілувать,
Комета-мить майне – ми і незчулись.
Страждання на чоло ляга печать,
Бо чаша нас ізнов сія минула.

Як хлопченя, в кущах знайшовши схов,
Купальницю очима їсть у гаю –
Не знаючи нічого про любов –
Од потайної муки завмирає.

Між велетнів-хвощів колись отак
Ревла слизька істота від безсилля.
Бо відчував той недозрілий птах
Поміж лопаток ще незрослі крила.

Віки різьбить всіх нас Господь-життя
Митцем-різцем природи тне всі боки.
І створює він шосте нам чуття
Для творчого осяяння пророка.

26-27.01.7518 р. (Від Трипілля) (2011)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-03 12:34:38
Переглядів сторінки твору 394
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.023 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.023 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.711
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2024.04.23 00:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-03 12:35:11 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 05:38:38 ] - відповісти

ОРИГІНАЛ
Николай Гумилёв

ШЕСТОЕ ЧУВСТВО

Прекрасно в нас влюбленное вино
И добрый хлеб, что в печь для нас садится,
И женщина, которою дано,
Сперва измучившись, нам насладиться.

Но что нам делать с розовой зарей
Над холодеющими небесами,
Где тишина и неземной покой,
Что делать нам с бессмертными стихами?

Ни съесть, ни выпить, ни поцеловать -
Мгновение бежит неудержимо,
И мы ломаем руки, но опять
Осуждены идти все мимо, мимо.

Как мальчик, игры позабыв свои,
Следит порой за девичьим купаньем,
И, ничего не зная о любви,
Все ж мучится таинственным желаньем,

Как некогда в разросшихся хвощах
Ревела от сознания бессилья
Тварь скользкая, почуя на плечах
Еще не появившиеся крылья,

Так, век за веком - скоро ли, Господь? -
Под скальпелем природы и искусства,
Кричит наш дух, изнемогает плоть,
Рождая орган для шестого чувства.

1922


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-03 12:35:45 ]
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 11:06:56 ] - відповісти

Уже третій переклад читаю, і кожного разу захоплююсь майстерністю перекладачів, де кожен привносить щось своє неповторне, виплітаючи власними словами один і той самий зміст.:) Чудово, пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 12:57:23 ] - відповісти

Спасибі, Адель, дуже радий! Натхнення бажаю.


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 12:01:15 ] - відповісти

Погоджуюсь із Адель. Так само мислю...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 12:58:45 ] - відповісти

Дякую, Вам, Любо, Ви завше така уважна до моєї творчості. Натхнення і творчого неспокою зичу!


Отправить
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-27 13:07:42 ] - відповісти

Гарно передано хід думки автора! і погоджуюся з іншими ...)
Успіхів!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 14:10:21 ] - відповісти

Дуже дякую, Вам, Олено! Вам також успіхів навзаєм!


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 13:20:52 ] - відповісти

Ярославе, пишаюся Вами!
Майстерно та гарно!
З теплом,
Таня


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 14:54:05 ] - відповісти

О сердечно дякую, Тетяно! Ви мене завжди підтримуєте, і що особливо цінно, у нелегких ситуаціях. Спасибі Вам, справжній друже! У мене є до Вас одна творча пропозиція. Дайте свій е-мейл, будь ласка, я поки завчасу не хочу розкривати карти.
Сердечно


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-01-27 13:24:45 ] - відповісти

Бачу, вірш добряче надихнув перекладачів)).

Пане Ярославе, здається у гАї, бо у гаЮ - наголос на "ю". І було б добре узгодити час у передостанньому стовпчику.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 15:05:20 ] - відповісти

Так, Чорнявка прийшла, побачила і завела нас з півоберту на переклади. І всі наявні "ПМ"івські переклади які сильні - і Володимира Ляшкевича, і Чорнявої жінки, і Світлани Луцкової. Один не "ПМівець" - Максим Стріха трішки програв, на мою думку, хоч він найдосвідченіший у цій сфері і визнаний гранд перекладацтва. Можна пишатися, що у нас такі сили на сайті.
Зоряночко, спасибі за увагу і підказки. Час узгодив, дуже дякую за зірке око. А щодо гаю, я був певен, що все вірно. У Шевченка є в "Гайдамаках":
У гАю, гАю, вітру немає,
Місяць низенько, зіроньки сяють..."
І такий же наголос дає сучасний український орфографічний словник 30000 слів "А-Я", "Книжковий клуб", Харків, 2006 р.
Ще раз дякую за увагу.


Отправить
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 18:14:31 ]

"То лі єщьо будєт" :)) Готуйтеся, Ярославе! От утворимо Перекладацький клуб, тоді взагалі про спокій забудете :)

Дійсно, дуже цікаво спостерігати, як різні автори по-своєму вирішують нелегкі завдання. Це класно.
П двічі "од" обов"язково? Може, "від безсилля"?


Отправить
Олександр Трубкін (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-27 13:36:20 ] - відповісти

)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 15:06:30 ] - відповісти

Дякую, Олександре!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 23:53:20 ] - відповісти

Любо, дякую за підказку. Що то редакторське око. Виправив, як Ви сказали.
Ви знаєте, я перекладав цілу ніч і вперше в житті
прогуляв роботу, бо не виспався. Добре, що у мене добрий шеф і любить поезію. Сказав - покажеш вірш, якщо на високому рівні, то пробачу. Я вже написав пояснювальну записку у формі вірша. Скоро опублікую.
О, перекладацький клуб, це цікаво, підтримую. Аби тільки натхнення більше так зі мною не жартувало. Бо роботу свою я дуже люблю.


Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 00:02:10 ] - відповісти

Ярославе, гарна робота.
Це вже краще, ніж розрикошетений "донецький танк" (щойно звідти :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 01:06:39 ] - відповісти

З танка і танком - то перші спроби, а в перекладах - більше досвіду. Дякую, Василю.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 00:23:51 ] - відповісти

Хвала: ПМ, жінкам і Чорногузу,
Що Гумільова вибрали за музу :)))

Гарно. По-лицарськи (весло допомогло?)
"Розтяту холодоМ - небесним лезом" - можливо, так?
І з лопатками щось треба зробити. Що-що? Роздати дєтям! Хай граюцця у пісочниці.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 01:03:59 ] - відповісти

Спершу я Вас навіть лаяв подумки, Світлано, так мені тяжко давалася перша строфа, (потім прорвало і понесло!) а зараз думаю - мабуть з мене пляшка чаю Вам, за те, що надоумили
подужати такого інтелектуала, як Гумільов. Дійсно, заточка-весло різьбить допомогло.
Рибонько, вчитайтеся: я мав на увазі: розтяту небесним лезом холоду - узгодження на місці наче.
А щодо лопаток - чим вони Вам не смакують? Не хочеться згадувати банальну спину... Подумаю.
Дякую, радий що сподобалось, і за те, що підштовхнули до перекладу, бо не збирався, чесно кажучи.




Отправить
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 02:00:33 ] - відповісти

Цікаво!!! Уявляю якби Ви гарно виконали цей переклад, пане Ярославе )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-03 12:36:56 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 22:14:33 ] - відповісти

Ще й на музику покласти? Чесно кажучи, і на думку
таке не спадало, хоч, визнаю, ідея цікава. Адже співають Гейне на музику Лисенка "Коли розлучаються двоє" не пригадую, чий переклад на українську. Це - перше, що спало на думку. Дякую за пораду, подумаю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 23:56:49 ] - відповісти

Юлю, чи не могли б дати свій е-мейл, маю до Вас справу.


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 10:21:29 ] - відповісти

Ярославе, вітаю! Ось мій e-maile: levtan1@yandex.ru
Пишіть, вже заінтригована :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 22:48:15 ] - відповісти

Уже написав, Таню.


Отправить
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-28 12:08:05 ] - відповісти
Знаєте, Ярославе ці рядки "І гарна жінка, котрою дано Насолодитись після мук хуртечі..." не переклад.
Як хлопченя, в кущах знайшовши схов,
Купальницю очима їсть у гаю – майже як в Гумільова. Тільки в того не сказано чи на березі моря, ріки, озера, в крайньому випадку ставка. А Ваша купальниця посеред гаю. Там може і бути якийсь водойм, тільки він буде затягнутий ряскою і згодиться більш для вужів і черепах. Пожалійте бідну жінку, не полощіть її в багні.
Із "недозрілий птах" невдало. В Гумільова від початку часів створення - слиз і хвощі гігантські, а птахи прийшли на зміну вже навіть динозаврам, а не першому зародку відчуття. З найкращими побажаннями О.К.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 22:55:01 ] - відповісти

Олександре, дякую за візит. Тепер відповідаю стосовно кожного рядка: слова "..." - не переклад - не аргумент. Потрібен аргумент, який переконає, Ви мене зовсім не переконали.
Друге: Не бували Ви у гаю в часи Гумільова - там були та й зараз є, ого-го які чисті. Та й купальниця могла вийти на берег у костюмі Єви в гаю, коли її побачив хлопчик. Трохи спірний момент. Гаї майже завжди - біля водойм.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 23:01:27 ] - відповісти

Третє: Птахи прийшли взагалі-то на зміну птеродактилям, а не динозаврам. А дозрівання птаха почалося саме з тієї слизької істоти, з якої вийшов птеродактиль, а потім і птах. Якщо продивитися все в розвитку, в еволюції від слизької істоти до птаха, тим більше, що у Гумільова в останній строфі йдеться про тяглість
процесу протягом століть-тисячоліть, то все стає на свої місця.
Дякую за критику і бажання допомогти. Над водоймою усе ж подумаю.


Отправить
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-01-30 01:26:03 ] - відповісти

Пане, Ярославе, хоча свою пошту я дала, та , нажаль, хтось іще користується моїм аккаунтом від мого імені.( Тому ваш лист може і не дійти... Тому, можу запропонувати Вам номер мобільного, чи лишіть свій. Це буде надійніше.) З найсвітлішими побажаннями.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-30 02:55:43 ] - відповісти

Мій номер - 067-945-38-09 м. Навзаєм щодо побажань.


Отправить
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-31 12:59:04 ] - відповісти
Я відповім-поясню свою думку. У Н.Гумільова
И женщина, которою дано,
Сперва измучившись, нам насладиться.

У Вас

І гарна жінка, котрою дано
Насолодитись після мук хуртечі.

Муки хуртечі катастрофічно не "измученный женщиной" і "гарна" тут недоречно також. Щоб жінка не виглядала як на приз піратським бойовикам. В даному контексті.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-02-01 07:58:28 ] - відповісти

Шановний, у Вас навіть сприйняття якесь не те. Не муки хуртечі, а хуртеча мук - буря страждань - перекладаю. А якою жінкою ми насолоджуємося - негарною? Абсурд.
Абсурд такий же, як і тлумачення Ваше брудного купання у гаю.
У Гумільова: "за девичьим купаньем". спостереження. Воно може бути у ванні, а не лише на природі, у Вас бракує уяви просто. Даруйте, не згоден. Я поважаю ті переклади, в яких автор привносить у переклад щось своє, а Ви хочете абсолютної точності. Це - ідеалізм, такого не буває у природі.
З повагою.


Отправить
Ігор Федчишин (М.К./Л.П.) [ 2011-03-04 14:17:52 ] - відповісти
Повністю вас підтримую, бо переклад з сухою послідовністю перекладених слів завжди не дотягує до оригіналу, а тим самим і принижує його. Мені здається саме основне в перекладі - не загубити думку поета, його стиль, а в чомусь навіть і покращити за рахунок вдало підібраних образів.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-06 21:39:42 ] - відповісти

Дякую, Ігоре, цілком поділяю Вашу позицію.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-06 13:42:04 ]
Сильний, емоційний, мудрий вірш!