ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Буй
2026.02.04 23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.

Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси

Олена Побийголод
2026.02.04 19:03
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:

• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв

Ігор Шоха
2026.02.04 18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.

ІІ

Артур Сіренко
2026.02.04 18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода

Борис Костиря
2026.02.04 11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.

Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,

Микола Дудар
2026.02.03 19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.

Іван Потьомкін
2026.02.03 19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,

Артур Курдіновський
2026.02.03 16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.

Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,

Ірина Білінська
2026.02.03 13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Лесь Коваль
2026.02.02 20:41
Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Річці Либеді
І

Бетоном скута, схована від ока,
Дворів охвістя омиваєш ти,
Примушена забруднені нести
Аж до Дніпра вузькі свої потоки.

Зміліли води, русло нешироке,
Всі написи понищили кати
З ім"ям твоїм! Ні, мусим віднайти
Ми Либеді історію глибоку.

На неї летаргія забуття
Повільно, тихо, неухильно діє,
Розважмо все й зробімо до пуття -

З канави річку - серце хай радіє,
Розширмо, повернімо ди життя,
Хай чистою в Славуту либедіє.

7504 р. (від Трипілля) (1996)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 03:26:49
Переглядів сторінки твору 313
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.02.04 12:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 03:27:19 ]

Катруся Матвійко (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-18 00:08:41 ] - відповісти

На неї летаргія забуття
Повільно, тихо, неухильно діє...

А, здається, ця летаргія діє на всю історію України.
Сподобалося!


Отправить
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-08-18 00:23:50 ] - відповісти

Не пам'ятаю, у Японії наче, річечку посеред міста з каналізації звільнили, деревами обсадили... Нам би так.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-18 00:34:06 ] - відповісти

Пам"ятаю, у 80-х роках у Японії була публікація про Україну, що там є річка Дніпро, і що там, уявляєте, люди навіть можуть купатися. Тоді, мабуть, у Японії не було жодної чистої річки. А тепер, очевидно, пішов процес очищення, а у нас іще продовжується забрудення. Бо Ви б бачили, Тетяно, що там плаває. Всі відходи зливають.


Отправить
Катруся Матвійко (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-18 00:56:20 ] - відповісти

На днях проїжджала повз Дніпро. У вагоні метро було досить мало людей, тож крізь усі вікна можна було дивитися. І перше враження, яке виникло - перехоплює дух. Така велич і краса! А потім аж сльози підступили, коли почала пильніше вдивлятися у воду: скільки бруду там плавало...
Але хочу сказати, що у нас в Ірпені була майже всохла і сміттям запливла річка Бучанка. І як я приємно здивувалася одного разу, коли побачила, що її почали очищати! І таки очистили!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-18 00:39:18 ] - відповісти

Дякую, Катю, хоч історія України багато в чому відроджується - Кам"яна Могила, Конотопська битва, вечори пам"яті гетьмана Мазепи на державному рівні з участю президента України. Відроджується язичництво - справжня українська віра. На день Незалежності у Києві ставитимуть статую Перуна, там, де його скинули у Дніпро вороги нації. От якби і до Либеді руки дійшли.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-18 09:08:39 ] - відповісти
Дай Боже, пане Ярославе, щоб дійшли таки руки... Пам'ятаю цю річечку, переїжджали її на трамваї з Московської площі, коли їхали в інститут. Ще до тепер мені болить старий Київ - затишний, домашній, рідний. Там я, провінційна дівчина, завжди почувала себе як вдома... Тепер, вірите, чомусь у Київ не тягне, після його "європизації". Дуже гарний твір.Дякую.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-18 23:18:07 ] - відповісти

Київ - агресивно-нахабний часто, але є і тут свої острівки духовності.