ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Річці Либеді
І

Бетоном скута, схована від ока,
Дворів охвістя омиваєш ти,
Примушена забруднені нести
Аж до Дніпра вузькі свої потоки.

Зміліли води, русло нешироке,
Всі написи понищили кати
З ім"ям твоїм! Ні, мусим віднайти
Ми Либеді історію глибоку.

На неї летаргія забуття
Повільно, тихо, неухильно діє,
Розважмо все й зробімо до пуття -

З канави річку - серце хай радіє,
Розширмо, повернімо ди життя,
Хай чистою в Славуту либедіє.

7504 р. (від Трипілля) (1996)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 03:26:49
Переглядів сторінки твору 210
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 11:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 03:27:19 ]

Катруся Матвійко (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-18 00:08:41 ] - відповісти

На неї летаргія забуття
Повільно, тихо, неухильно діє...

А, здається, ця летаргія діє на всю історію України.
Сподобалося!


Отправить
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-08-18 00:23:50 ] - відповісти

Не пам'ятаю, у Японії наче, річечку посеред міста з каналізації звільнили, деревами обсадили... Нам би так.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-18 00:34:06 ] - відповісти

Пам"ятаю, у 80-х роках у Японії була публікація про Україну, що там є річка Дніпро, і що там, уявляєте, люди навіть можуть купатися. Тоді, мабуть, у Японії не було жодної чистої річки. А тепер, очевидно, пішов процес очищення, а у нас іще продовжується забрудення. Бо Ви б бачили, Тетяно, що там плаває. Всі відходи зливають.


Отправить
Катруся Матвійко (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-18 00:56:20 ] - відповісти

На днях проїжджала повз Дніпро. У вагоні метро було досить мало людей, тож крізь усі вікна можна було дивитися. І перше враження, яке виникло - перехоплює дух. Така велич і краса! А потім аж сльози підступили, коли почала пильніше вдивлятися у воду: скільки бруду там плавало...
Але хочу сказати, що у нас в Ірпені була майже всохла і сміттям запливла річка Бучанка. І як я приємно здивувалася одного разу, коли побачила, що її почали очищати! І таки очистили!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-18 00:39:18 ] - відповісти

Дякую, Катю, хоч історія України багато в чому відроджується - Кам"яна Могила, Конотопська битва, вечори пам"яті гетьмана Мазепи на державному рівні з участю президента України. Відроджується язичництво - справжня українська віра. На день Незалежності у Києві ставитимуть статую Перуна, там, де його скинули у Дніпро вороги нації. От якби і до Либеді руки дійшли.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-18 09:08:39 ] - відповісти
Дай Боже, пане Ярославе, щоб дійшли таки руки... Пам'ятаю цю річечку, переїжджали її на трамваї з Московської площі, коли їхали в інститут. Ще до тепер мені болить старий Київ - затишний, домашній, рідний. Там я, провінційна дівчина, завжди почувала себе як вдома... Тепер, вірите, чомусь у Київ не тягне, після його "європизації". Дуже гарний твір.Дякую.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-18 23:18:07 ] - відповісти

Київ - агресивно-нахабний часто, але є і тут свої острівки духовності.