ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.10.11 09:42
Ліхтар негаснучий — латунь,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.

Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.

Віктор Кучерук
2026.10.11 07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.

Володимир Бойко
2026.10.11 00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.

В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.

Віктор Кучерук
2026.10.10 07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.

Артур Курдіновський
2026.10.09 22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Річці Либеді
І

Бетоном скута, схована від ока,
Дворів охвістя омиваєш ти,
Примушена забруднені нести
Аж до Дніпра вузькі свої потоки.

Зміліли води, русло нешироке,
Всі написи понищили кати
З ім"ям твоїм! Ні, мусим віднайти
Ми Либеді історію глибоку.

На неї летаргія забуття
Повільно, тихо, неухильно діє,
Розважмо все й зробімо до пуття -

З канави річку - серце хай радіє,
Розширмо, повернімо ди життя,
Хай чистою в Славуту либедіє.

7504 р. (від Трипілля) (1996)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 03:26:49
Переглядів сторінки твору 424
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 03:27:19 ]

Катруся Матвійко (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-18 00:08:41 ] - відповісти

На неї летаргія забуття
Повільно, тихо, неухильно діє...

А, здається, ця летаргія діє на всю історію України.
Сподобалося!


Отправить
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-08-18 00:23:50 ] - відповісти

Не пам'ятаю, у Японії наче, річечку посеред міста з каналізації звільнили, деревами обсадили... Нам би так.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-18 00:34:06 ] - відповісти

Пам"ятаю, у 80-х роках у Японії була публікація про Україну, що там є річка Дніпро, і що там, уявляєте, люди навіть можуть купатися. Тоді, мабуть, у Японії не було жодної чистої річки. А тепер, очевидно, пішов процес очищення, а у нас іще продовжується забрудення. Бо Ви б бачили, Тетяно, що там плаває. Всі відходи зливають.


Отправить
Катруся Матвійко (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-18 00:56:20 ] - відповісти

На днях проїжджала повз Дніпро. У вагоні метро було досить мало людей, тож крізь усі вікна можна було дивитися. І перше враження, яке виникло - перехоплює дух. Така велич і краса! А потім аж сльози підступили, коли почала пильніше вдивлятися у воду: скільки бруду там плавало...
Але хочу сказати, що у нас в Ірпені була майже всохла і сміттям запливла річка Бучанка. І як я приємно здивувалася одного разу, коли побачила, що її почали очищати! І таки очистили!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-18 00:39:18 ] - відповісти

Дякую, Катю, хоч історія України багато в чому відроджується - Кам"яна Могила, Конотопська битва, вечори пам"яті гетьмана Мазепи на державному рівні з участю президента України. Відроджується язичництво - справжня українська віра. На день Незалежності у Києві ставитимуть статую Перуна, там, де його скинули у Дніпро вороги нації. От якби і до Либеді руки дійшли.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-18 09:08:39 ] - відповісти
Дай Боже, пане Ярославе, щоб дійшли таки руки... Пам'ятаю цю річечку, переїжджали її на трамваї з Московської площі, коли їхали в інститут. Ще до тепер мені болить старий Київ - затишний, домашній, рідний. Там я, провінційна дівчина, завжди почувала себе як вдома... Тепер, вірите, чомусь у Київ не тягне, після його "європизації". Дуже гарний твір.Дякую.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-18 23:18:07 ] - відповісти

Київ - агресивно-нахабний часто, але є і тут свої острівки духовності.