ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.07.04 13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.

Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,

Артур Курдіновський
2026.07.04 13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб

Охмуд Песецький
2026.07.04 12:39
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,

Вячеслав Руденко
2026.07.04 12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.

хома дідим
2026.07.04 10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном

Тетяна Левицька
2026.07.04 09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.

Небіжчики кличуть

Віктор Кучерук
2026.07.04 07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника

Ірина Вовк
2026.07.04 05:44
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ 1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов

Ванда Савранська
2026.07.03 22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.

Роксолана Вірлан
2026.07.03 20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.

Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?

Артур Курдіновський
2026.07.03 14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.

Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц

Борис Костиря
2026.07.03 12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.

Такий старезний, аж прадавній,

Олег Герман
2026.07.03 11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.

Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв

Юрко Бужанин
2026.07.03 10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!

Віктор Кучерук
2026.07.03 06:56
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий

Ірина Вовк
2026.07.03 05:02
Розділ XІІІ:ОСТАННІЙ АКОРД ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ: ДУША ЯСТРУБА Осіння ніч 1074 року дихала прохолодою крізь відчинене вікно спальні. Запах сухого листя й перших приморозків проникав у кімнату, де на великому ліжку під хутряними ковдрами лежав той,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Осанна Природі
Ізнов природа розквітає,
Буйніє скрізь її краса,
Й веселкою над небокраєм
Душа від щастя зависа.

І на оцім пахучім лоні,
Відчувши свіжість ніжних трав,
Я сам стрибаю, ніби коник
Від радості поміж отав.

В кущах шмигають темні ласки,
Он білка зиркнула з дупла...
Прадавня таємничість казки
Зелені луки сповила.

Озерні плеса грають сріблом,
То свій невидимий смичок
Веде по хвилях-струнах вітер,
І ловить душі на гачок.

А хтось над берегом з вудками
Додому йти не поспіша,
Бо риба водить поплавками -
В рибалки тенькає душа.

Осанною природі дикій -
Звучить, розвіявши печаль -
Зозулі терція велика -
Бетховенівська пастораль.

І заяснілі теплі води
Вбирають сонячні меди...
Цей гімн козацької свободи -
Нехай звучить всім нам завжди!

15 серпня 7517 р. (від Трипілля) (2009)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 03:32:08
Переглядів сторінки твору 361
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.711
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 03:32:43 ]
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-21 23:30:14 ] - відповісти

Якби тим травам ймення - "гречка",
Було б ще краще від отав!
І наш герой (ліричний, гречний)
Іще б завзятіше стрибав! :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-21 23:58:33 ] - відповісти

Уже й Італія не гріє,
Комусь я Альпи ті віддам -
Замордувала ностальгія
По українським козакам!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-08-22 01:17:50 ] - відповісти

Ваш вірш підчепив мою душу на гачок, пане Ярославе! Здається, це гімн не просто козацької свободи, а й Любові до Природи!


Отправить
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-08-22 14:48:01 ] - відповісти

Від такої краси і справді "тенькає душа"
і дуже хочеться туди,
де таємничі "теплі води
вбирають сонячні меди"
Дякую, Ярославе за гарний настрій!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-23 15:26:23 ] - відповісти

Дуже радий що мої вірші ловлять душі і дарують гарний настрій. Мабуть, для поета немає більшого щастя, коли читаєш такі відгуки. Дякую, що відгукнулися, дорогі коліжанки.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 16:53:37 ] - відповісти

"...То свій невидимий смичок
Веде по хвилях-струнах вітер,
І ловить душі на гачок..." - особливо сподобалось.



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 17:25:58 ] - відповісти

Дуже дякую, Ель. Натхнення Вам, давно не читав Ваших нових віршів. Загляну.


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-15 14:30:13 ] - відповісти
Справді, величний гімн ЇЇ ВЕЛИЧНОСТІ ПРИРОДІ!

Але у мене є лише одне запитання: -
Чи не вважаєте Ви, що слова "хай" і "нехай" є протилежними за значенням?
Якщо слово "хай" (у граматиці - формотворча частка наказового способу) стверджує, щоб саме так сталося, то слово "НЕхай" (частка того ж розряду) все заперечує?

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 02:04:04 ] - відповісти

Може, Ви й маєте рацію, пані Оксано! Ніколи над
цим, якщо чесно, не замислювався!