ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.10.27 06:13
Споконвіку невдержима,
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.

Ірина Білінська
2025.10.27 00:05
Рідне Слово моє —
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.

Борис Костиря
2025.10.26 21:36
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.

Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,

Іван Потьомкін
2025.10.26 21:12
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться (Що взяти з того, в кого не всі дома?), Зійшов Корній на гору край села І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує. «Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.- А де ж обіцяні хліб-сіль?» «Та ж хліб ми вже здал

Вячеслав Руденко
2025.10.26 18:54
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо

Володимир Бойко
2025.10.26 17:41
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.

А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,

Сергій СергійКо
2025.10.26 16:29
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к

Ніна Виноградська
2025.10.26 15:27
Прадавнина з мого роду) 1 Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо

Євген Федчук
2025.10.26 15:13
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не

Володимир Ляшкевич
2025.10.26 14:35
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.

Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о

Тетяна Левицька
2025.10.26 06:06
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.

«Тебе ж, — волала рідна мати, —

Віктор Кучерук
2025.10.26 05:33
У могилах, у руїнах
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.

Микола Дудар
2025.10.26 00:27
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…

Сергій СергійКо
2025.10.25 22:51
Про бійку між Гітлером і Сталіним)

“Друга світова спецоперація” –
Так назвали б ту війну сьогодні.
Дві країни – звіра два, дві нації
– Прагнули кінця цивілізації
І на компроміс були не згодні.
Кігті один в одного встромляли,

Борис Костиря
2025.10.25 22:26
Старому немає з ким говорити,
його ровесники померли.
Тільки з тишею,
тільки з вічністю,
тільки з німотою.
Його кімнатою
ходить навшпиньках
вічний голос,

Світлана Пирогова
2025.10.25 21:03
Не нагадуй мені про себе,
Бо валізи осінь готує.
Заблокую споминів сервер,
Все минуле сховаю в тубу.

Не нагадуй мені про себе,
Зона серця вже недосяжна.
Не для мене моделінг-вебка,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Осанна Природі
Ізнов природа розквітає,
Буйніє скрізь її краса,
Й веселкою над небокраєм
Душа від щастя зависа.

І на оцім пахучім лоні,
Відчувши свіжість ніжних трав,
Я сам стрибаю, ніби коник
Від радості поміж отав.

В кущах шмигають темні ласки,
Он білка зиркнула з дупла...
Прадавня таємничість казки
Зелені луки сповила.

Озерні плеса грають сріблом,
То свій невидимий смичок
Веде по хвилях-струнах вітер,
І ловить душі на гачок.

А хтось над берегом з вудками
Додому йти не поспіша,
Бо риба водить поплавками -
В рибалки тенькає душа.

Осанною природі дикій -
Звучить, розвіявши печаль -
Зозулі терція велика -
Бетховенівська пастораль.

І заяснілі теплі води
Вбирають сонячні меди...
Цей гімн козацької свободи -
Нехай звучить всім нам завжди!

15 серпня 7517 р. (від Трипілля) (2009)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 03:32:08
Переглядів сторінки твору 280
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.711
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.10.22 06:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 03:32:43 ]
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-08-21 23:30:14 ] - відповісти

Якби тим травам ймення - "гречка",
Було б ще краще від отав!
І наш герой (ліричний, гречний)
Іще б завзятіше стрибав! :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-21 23:58:33 ] - відповісти

Уже й Італія не гріє,
Комусь я Альпи ті віддам -
Замордувала ностальгія
По українським козакам!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-08-22 01:17:50 ] - відповісти

Ваш вірш підчепив мою душу на гачок, пане Ярославе! Здається, це гімн не просто козацької свободи, а й Любові до Природи!


Отправить
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-08-22 14:48:01 ] - відповісти

Від такої краси і справді "тенькає душа"
і дуже хочеться туди,
де таємничі "теплі води
вбирають сонячні меди"
Дякую, Ярославе за гарний настрій!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-23 15:26:23 ] - відповісти

Дуже радий що мої вірші ловлять душі і дарують гарний настрій. Мабуть, для поета немає більшого щастя, коли читаєш такі відгуки. Дякую, що відгукнулися, дорогі коліжанки.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 16:53:37 ] - відповісти

"...То свій невидимий смичок
Веде по хвилях-струнах вітер,
І ловить душі на гачок..." - особливо сподобалось.



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 17:25:58 ] - відповісти

Дуже дякую, Ель. Натхнення Вам, давно не читав Ваших нових віршів. Загляну.


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-15 14:30:13 ] - відповісти
Справді, величний гімн ЇЇ ВЕЛИЧНОСТІ ПРИРОДІ!

Але у мене є лише одне запитання: -
Чи не вважаєте Ви, що слова "хай" і "нехай" є протилежними за значенням?
Якщо слово "хай" (у граматиці - формотворча частка наказового способу) стверджує, щоб саме так сталося, то слово "НЕхай" (частка того ж розряду) все заперечує?

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 02:04:04 ] - відповісти

Може, Ви й маєте рацію, пані Оксано! Ніколи над
цим, якщо чесно, не замислювався!