Отправить
Нінель Новікова (М.К./Л.П.) [ 2017-05-06 14:43:33 ] - відповісти

Ох, той "Шоханий Бабай" дістав усіх на ПМ, скільки любителів утекли звідси ...
Дякую, Ярославе!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-05-06 20:18:46 ] - відповісти

Щиро дякую, дорога Нінеле! Не знав цього! Але справді від писучих бабаїв нелегко відбиватися, особливо, коли на поміч їм стають колишні мстиві друзі!)))


Отправить
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2017-05-06 21:47:12 ] - відповісти

Ви світла людина і вірші Ваші такі ж... а це щось новеньке...і правдиве (хоча й не знаю про кого йдеться), бо й таке бува...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-05-06 23:08:18 ] - відповісти

Дякую, дорога Сашо! Ви ще мене не всього знаєте! Тут була ціла епопея моїх перчистих пародій і багатьох інших авторів - Гентоша, Кузана, Грея - кілька років тому. А тоді пішла хвиля лірики. Зараз знову щось вертається сатиричне!))


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-05-07 07:15:55 ] - відповісти

Посміявся щиро. І себе тут упізнав, і тебе. І ще декого. Все дихає доброзичливістю, повагою та неприхованою любов'ю до колег по перу. Так і мусить бути: велич духу пізнається в малому.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-05-07 15:41:36 ] - відповісти

Дуже дякую за теплі слова, друже! Тут така ж любов приблизно до всіх, як і у твоїх "Козлах і буслах", "Пні", "Лікувальному" та інших твоїх шедеврах - не більше і не менше. Теж лікувальна шокова терапія. Як казав хірург Андрій Мягков: Я спершу роблю людям боляче, щоб потім їм було добре. Як казав Іван Франко про Русь: "Я ж не люблю її - з надмірної любові". А те, що у твоїх творах поменшало всіляких таких словечок - уже щось. У цьому велич духу - заради істини навіть друга не щадити. А себе ти тут даремно упізнав, хоча ти трохи подібен на свого колегу. Тобі треба ще у нього делікатності повчитися. Вибач за "дурні" повчання, бундючність, маразм, зверхність, дитячу поведінку, що там ще?!
Коли ми - з твоєї ініціативи - виступали в госпіталі перед пораненими бійцями, я, пригадуєш, заспівав бандитський свій шансон про Відрадний. І бійці його не сприйняли. і ти мені порадив його не співати. Я замислився, і прийшов до висновку, що не за те вони кров проливали, щоб виростав тут бандитський шансон та ще й українською мовою. Я зробив цілий диск шансону - там різні пісні - шляхетні і не дуже. Так от я до цього часу сумніваюся, чи пускати в люди отакі пісні і так досі диска не видав, хоч майстер-диск уже у мене є.
А ще коли ти у Білій криниці ініціював збирання сміття ща пляжі, я мовчки приєднався до тебе, бо це було дуже правильно, шляхетно. В обох випадках я тебе послухав. Це до питання, чи здатен я на себе критично глянути... Так, між іншим.
А чого ж зараз ти, образно кажучи, розсипаєш словесне сміття по "ПееМУ"? Згадай себе колишнього і я до тебе приєднаюсь, друже, як тоді у госпіталі, і у Білій Криниці.



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-05-07 15:47:13 ] - відповісти

І вибач, що був надто різкий у висловах. Може і занесло, не сперечаюсь. Я ж ніби якийсь віршувальник, а не прозаїк, ми люди емоційні. і справді у чомусь, як діти. Це з одного боку. А з другого боку - без отієї дитинності нема художника справжнього. Так що і тобі раджу бути не дуже дорослим.))


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-05-07 17:14:41 ] - відповісти

Ну, нарешті, Ярославе! Я почув від тебе головне - я тобі не ворог. І ти простягнув мені руку дружби. За інерцією сьогодні уранці я написав ще одного заключного вірша. Чи варто його анонсувати - не знаю. Бо там ще присутні нотки образи. А тут - у коментарях, мабуть, це буде доречним. Хоча б для історії нашого творчого конфлікту яка виявилася звичайною мильною булькою. Якщо даш згоду - напишу.


Отправить
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2017-05-08 11:11:15 ] - відповісти

Не такий страшний бабай як його малюють.
Що Ви дійсно вмієте робити майстерно, то це переводити стрілки інших на свою пісочницю. Але дякую за старання, завдяки яким у мене теж «пішла пруха» на кілька критичних, але пристойних поез. І для популяризації такої лірики теж дещо прорвалось, наприклад:
Ув айвазовців – пруха.
бабай сказав би, – вай!
Замурзаний по вуха
правдивістю бабай.

Якщо згадаєте продовження рядка Висоцького «ходют слухи тут и там» і т. д., то зрозумієте, чому я ще раз Вам дякую.
Затримався з вимушеним коментарем, аби Ви мали змогу видалити його тихенько, якщо тут є якась неправда або особиста образа, розумієтья, разом із цим Вашим шедевром.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-05-08 23:11:47 ] - відповісти

Ну гарно ж я придумав, Ігорю?1 Хіба ні? Просто геніально, шизофренічно кажучи... Ви тепер - "притча во язицех". Бачте, і Вас прорвало на вірші...
Тут усі про чутки говорять, я ні з ким ні про кого не пліткую, а пишу те, що проходить на думку.
Я принципово не буду видаляти цей вірш, бо Ваша "вскользь" іронія вже дістала так, що Вам тоді треба видалити десь чотири чи п"ять творів своїх - отам, де про неандертальця і язичництво і т.д. Он і Нінель Новикова пише що, що вже скільки любителів пішло. Це було новиною для мене. Якщо Ви так майстрів дістаєте, то що вже казати про бідних любителів!
Хоч раз треба було Вам дати прочухана, як слід, що б Ви стали про щось своє писати, а не зачіпати інших, як це Ви робите в найновіших віршах. Та чи на довго Вас вистачить? Побачимо.
Шістку свою можете зняти. Від Вас я її не потребую.
Хочете "добити" мене шляхетністю? Я Вам ставив щиро пару разів. Як напишете щось достойне, то поставлю.
З повагою як до сильного суперника


Отправить
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-05-08 12:03:53 ] - відповісти

Ну і де наші поборники правдивих оцінок? Чому ніхто не репетує, що цей твір не гідний шістки? І навіть не через збіг "віршів він", і не через наголос в "кидай", і не через "навчить писать". Автор, звісно, може сказати, що це він навмисне таке пропустив, та не повірю, вибачте.
Але опускатися до рівня п'ятикласника з перекручуванням прізвища... оце думаю, може мені зваяти віршеня, смакуючи "чорнодупенко, чорносраченко".
Ярославе, мені аж цікаво стало, де ж я Вам наступила та на що.
Дві пародії, написані мною на Ваші вірші. були гідними. В них я висвітлювала Вас, як гарного бажаного жінкам чоловіка. Ви ж, з якогось дива побачили в них шпильки і шмаганули мене по обличчю. В ситуації нинішній я реально попрікнула Сашу і запропонувала змінити кпини на любов, бо тільки вона дійсно може людині допомогти. Ви й тут побачили щось інше.
Ярославе, та що з Вами? Чому Ви так жорстоко по моїй доброзичливості? Справжній, не притворній. Отямтесь, навколо люди, котрі хочуть Вам добра. Навіть Сушко. Він найперший. Хоча метод вибрав не той. Але зріть у корінь.
Ви ж Майстер! Ви ж самі таке робите з початківцями, щоб наладнати їх. То чому, спробувавши на собі те, що даєте іншим, так реагуєте? Чи Майстру вчитися вже нема чому? Що, стеля, далі нікуди?
Почуйте людей, Ярославе, прошу.
Облесники пліткують поза спинами.
Ті ж, хто говорить Вам правду в очі, люблять Вас по-справжньому. Я серед них.
З повагою Лариса.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-05-08 23:19:10 ] - відповісти

Ларисо, дорога, чи Ви не з Поділля? У Вас що бракує почуття гумору? Сатира тут ішла більше на головного героя, а на Вас - просто гумор. Я ціную Ваше ставлення до мене і дякую за теплі слова. Я теж проти - "шістки" за цей твір, але розумію, для чого її поставлено.
Дякую за зауваги. Одна була слушною стосовно збігу - виправив, бо писав нашвидкуруч трохи.
Якщо Вас так зачепило, то можу про Вас строфу видалити, скоротити, але весь твір - ні. Словом, видаляю!)