ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Світло кохання (вінок сонетів)

… Дивіться, гляньте, мій то голос Ваш,
Як світиться він ніжно на світанні.
Я Вас люблю, як сіль свою – Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.

Микола Вінграновський

І
Світи мені, любове осяйна,
О, кожна мить наповнена тобою,
Як небо, сонцем вигріте до дна,
Габою оповите голубою.

Натхнення нескінченна дивина –
Впиваюся поезії водою,
Мов келихом іскристого вина
І вродою твоєю молодою.

Затемнення світило зачорнить –
Ростить розлука біля скронь сивИни,
Як обірветься променева нить…

Але моє кохання не загине,
А піснею, зміцніле, задзвенить –
Весну життя даруй душі, Богине!
ІІ
Весну життя даруй, душі Богине…
Помрію тут, у райському саду –
Як тане твого серденька крижина,
І я з тобою стежкою іду…

Нам стелиться під ноги шовк осінній,
Хмарин жене рожевих череду
Вітрець легкий у чарівливім плині
Й жагу єднання будить молоду.

А ти пручаєшся несамовито:
- Я не твоя, - кричиш мені – жона,
Хоч не мегера, та й не Афродіта!

А хто ж ти? У спідниці – Сатана?!
О як в тобі кохання пробудити,
І музику, де плаче глибина?!
ІІІ
І музику, де плаче глибина,
Зривається акордами бурхливо,
І хвилями в душі моїй зрина,
І звуками спадає, наче злива.

І трепетом пронизує вона,
І щемом так тривожиться сміливо,
Хвилююча, лірично-чарівна,
Закоханого серця вічне диво.

Невже не бачиш – всесвіт весь – це ти?!
Краса небес і чорнота низинна,
І у твої незвідані світи

Мелодією ніжності я лину,
Відновлюючи спалені мости,
Тонкого болю ронячи перлини.
ІV
Тонкого болю ронячи перлини,
Сонети ці в гаях збираю десь,
Нанизую, неначе намистини,
(Співець кохання – в цьому я увесь!)

Вони сердечних ран моїх кровини,
Лілей корони між озерних плес,
Ти сяйво їх і стрункість тополину
Своїм легким промінням очудесь.

Невже мені наснилося, здалося,
Що прийде ще до нас обох весна?
І світле притулю до щік волосся,

Розквітне знову посмішка ясна
Краса небес – твоє дзвінкоголосся –
Люблю тебе, небесна і земна!
V
Люблю тебе, небесна і земна,
Твою любов до себе знову кличу –
У мріях, наяву, у диво-снах,
В поезії, як Данте – Беатріче.

І зустріч уявляється хмільна –
Палкі обійми, щастя на обличчях…
В моєму небі тільки ти одна –
Богиня світла, сяєвом велична.

…Приходить осінь у життя моє,
І відпливає літо швидкоплинно.
Сумна пора в коханні настає…

Його ж вогонь палає щохвилини,
Ним зігріваю серденько своє
У пречудову і похмуру днину.

У пречудову і похмуру днину
Мені, кохана, піснею дзвени,
Небесним щебетанням солов`їним,
Весною, влітку, взимку, восени.

Моя сирено, хочу безупину
Твій голос чути, звук його ясний
Хай чарами проміниться і лине,
Мов райська музика із далини.

Як Одіссей, між хвиль сумних мінору,
В які мій слух по вінця порина,
До тебе рвусь у голубінь простору…

Та розумію, то – лише мана,
В якій на радість, а бува й на горе
Леліє сни чарівні таїна.
VІІ
Леліє сни чарівні таїна,
Немов нектар Богів, п`ємо світанок…
І течія життя несе човна,
В якому я і ти, моя кохана.

Вгорнула нас рожева пелена,
Птахи співають тут безперестану,
Іскриться сонцем осінь запашна
І тихо у п`янких обіймах танем.

О дійсносте, благаю, не буди!
І не розбий ці мрії безневинні
Об навісних реалій холоди…

Обрядодій іще, ясна волхвине,
Відчутні вже зусиль твоїх плоди
У величавій горизонту сині.
VІІІ
У величавій горизонту сині
Пливе собі печальний журавель,
У теплий край з теренів батьківщини,
Комфорт і тихий затишок осель.

Немов Ікар, до твого сонця лине,
Тремтить, як струнами – віолончель,
І вірить у крило неопалиме,
Як в силу чар музичних – менестрель.

Наївносте дитяча, ну коли ти
Завважиш підступи, що чинить біс
Й не схочеш більш сама себе дурити?!

Чи не в Цірцеї хлів несе той віз?
Поглянь, ізнов полудою сповите
Це наслання з диявольських куліс.
ІХ
Це наслання з диявольських куліс,
Сотає кров із ніжності моєї,
Ізнову Чорнобог мене заніс
В омріяні захмарні емпіреї.

Як солодко. Щасливий, мов Паріс,
Лише в уяві цю ношу ідею,
Живу у світі, де немає сліз,
Тривай іще, кохання епопеє.

Вже й прозрівать не хочеться мені,
І я тихенько, пошепки благаю -
Хай не приходять знову дні сумні –

Я тішуся у цім несправжнім раю,
В обіймах у підступної брехні,
Коли полуда очі закриває.
Х
Коли полуда очі закриває,
Нічого ти не бачиш, лиш її
У ореолі світлого розмаю,
Де радістю дзюркочуть ручаї

У сонцем коронованому гаю…
Зникають раптом прикрощі твої,
Вона омріяна – мов зустрічає,
І щастя гімн співають солов`ї.

А чи душа реалій потребує,
Де запаху немає любих кіс,
І порожнеча, і життя це – всує,

Що котиться помалу під укіс…
Фантазії наркотик лиш рятує,
Омани серця непролазний ліс.
ХІ
Омани серця непролазний ліс –
Чого тут тільки не буває в ньому!
Куди уяви птах мене поніс? –
У замку заховався потайному.

Він у повітрі маревом завис,
У нім Орфей співає без утоми,
Гойдає муз на гіллі верболіз,
Літають ельфи і танцюють гноми.

Та тільки головою ти стріпнеш –
Ураз чарівне видиво зникає
І тануть обриси високих веж…

О Мріє, тільки у твоєму раю
Щасливий і наснажений живеш,
Веди вперед, за межі небокраю!
ХІІ
Веди вперед, за межі небокраю
Білесенькою хмаркою неси
Там, де веселка барви розгортає –
Сувої дивовижної краси.

Де все недобре і погане – скраю
Лиш плавиться і скапує в ліси.
Там зло у душах людських помирає
І входить сонце в них із небеси.

Чом на землі холодний вітер віє
І сум одвічний болем груди стис?
Бо зло ворушиться у серці змієм…

Летім до мрії у безкраю вись,
Вона очистить і журбу розсіє,
Імлу прониже ніжний сонця спис.
ХІІІ
Імлу прониже ніжний сонця спис -
Явися світові, любові сило.
Ось Лель обох над хмари вже возніс,
У леті розгорнув могутні крила.

Як обшир почуття твойого зріс –
Ти у собі образу задушила…
І щастя зазвучав нам вокаліз,
І пригорнулася до мене мила.

Ні, це не мрія, де зникає зло,
У цьому справді віще відчуття є!
Вже відступає ницого полон,

Приходить час краси, весни розмаю…
Чому ж те сяйво тьму перемогло?
Його кохання світло окриляє.
ХІV
Його кохання світло окриляє,
Подай же руку, королево снів,
І уночі, в короні зореграю
БілопромІнь в іскристім убранні.

Хай почуття велике, неокрає
Скрізь еманує із височини
І світ красою, щастям огортає
І нас теплом зігріє навесні.

Строптивице, промовиш: «Ми не пара,
Що це усе – химера навісна,
Яку я тут сонетами намарив…

Але як муза, ти мені дана.
Прошу тебе: в огромі свого чару
Світи мені, любове осяйна.
Магістрал
ХV
Світи мені, любове осяйна,
Весну життя даруй душі, Богине,
І музику, де плаче глибина,
Тонкого болю ронячи перлини.

Люблю тебе, небесна і земна,
У пречудову і похмуру днину,
Леліє сни чарівні таїна
У величавій горизонту сині!

Це – наслання з диявольських куліс,
Коли полуда очі закриває,
Омани серця непролазний ліс?..)

Веди вперед, за межі небокраю,
Імлу прониже ніжний сонця спис –
Його кохання світло окриляє.

27.08. – 16.10. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)
Конча Озерна, Київщина – Київ.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-06 21:47:03
Переглядів сторінки твору 450
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.722 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.722 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.811
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 11:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-06 21:47:48 ]

Отправить
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-10-16 22:17:55 ] - відповісти

Завжди подивляю уміння творити такі великі поетичні твори - щоб все було витримано і по формі і по змісту... браво!
ніжний сонця спис - такий еротичний )
Ваша праця заслуговує найвищого балу, але я нині не смію оцінювати... ну розумієте ж... :)


Отправить
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-10-16 22:22:32 ] - відповісти

"Неможливо обійняти безмежне". Але якщо Ви сробували, то "безумству храбрых поём мы славу". Мені інколи зауважують, що і у мене є слабкість розширювати сюжет до неможливого, але будемо вважати, що як і у жінок, у слабкості - наша сила.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-16 22:26:20 ] - відповісти

Галочко, дуже дякую, що в наш динамічний час у Вас вистачило витримки дійти до кінця вінка - це може не кожен і щось ще знайти приємне для себе.
Я все розумію і не нарікаю - щоб не було так що "кукушка хвалит петуха за то, что хвалит он кукушку". Я цього найбільше боюсь, бо це вже - корупція, а не література. Головне зважити, яка цінність даного твору. А може його взагалі не варто хвалити...
Спасибі на доброму слові. І натхнення!))


Отправить
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-10-16 22:29:20 ] - відповісти

Гарна робота, Ярославе. Добре знаю, бо сам працював з такою формою сонета. Чудова любовна лірика, замаєна вишуканими художніми засобами.
Прочитав з насолодою!

(Декілька зауважених дрібниць, з моєї точки зору:
4-й сонет: «І світле притулю до щік волосся…». «Світле» хоче якогось більш соковитого епітета;
7-й, 8-й : двічі вживається слово «чар». Крім того, словник каже про родовий відмінок – «чарів»;
10-й: «Вона омріяна – немов стрічає
І щастя гімн співають солов`ї.» - проситься кома після «стрічає»;
10-й,11-й: двічі вживається слово «уяви»;
11-й: «овид небокраю» - синоніми (за словником);
13-й: 13 – «Явися світові, любові силО.»)

Щасти!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-16 22:48:45 ] - відповісти

Ігоре, і Вам дуже дякую, що дійшли до кінця. Це вже моя третя спроба, як Ви кажете, перекладаючи - "обійняти безмежне". Перші дві тут - http://maysterni.com/publication.php?id=52855&p=2 і ось тут
http://maysterni.com/publication.php?id=38990 - подаю посилання на магістрал, бо цей вінок друкував по одному сонету.
Третя спроба дає змогу трохи вільніше почуватися в цій складній формі і вже висловлювати якісь думки, ідеї. Мені завжди мріялось, щоб читач не помічав складності форми, а говорив про зміст чи образи чи емоції, закладені в рядках.
Стосовно ж "охопити чи осягнути безмежжя", то все видаться відносним, якщо зважити, що вже 10 років існує книга сумського поета Юрія Назаренка "Королівський вінок сонетів",(Суми, видавництво "Слобожанщина, 2004 р.) - 15 вінків сонетів (226 сонетів), сплетених воєдино в цілісну систему, а всього там 242 сонети і на досить пристойному рівні написаних. Оце подвиг життя, на який людина витратила 15 років!


Отправить
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2014-10-16 22:51:58 ] - відповісти

Вітаю, Ярославе, із такою значною і кропіткою працею! Видно, що Ви добре обінані з творами найкращих митців сонетного жанру, проте у цьому вінку зуміли створити свій власний казково-чарівний світ, де панує довершене кохання.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-16 23:17:30 ] - відповісти

Мирославе, дякую за уважне прочитання і зауваження по ділу. Майже все виправив. Будьмо! Натхнення!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-16 23:23:00 ] - відповісти

Спасибі, Олено! Ваші переклади з Каммінгса, Е.Спенсера... також мені допомагали творити цей світ. Може Вам час, як казав Євстигнеєв у фільмі "Бережись автомобіля" замахнутися і на Вільяма Шекспіра?!


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-10-17 07:52:44 ] - відповісти

Ярославе, Ви неперевершений лірик! І майстер сонета.
але ось тут не зрозуміло хто кого окриляє, чиє кохання?

Його кохання світло окриляє.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-17 09:16:42 ] - відповісти

Любо, дуже дякую за гарні слова. Особливо приємно чути їх саме від Вас - чудової поетеси.
Щодо "його кохання світло окриляє" - кожен рядок магістралу повторюється тричі. Коли вжитий займенник "його", то треба відштовхуватись від останнього перед ним іменника. В ХІІІ сонеті це буде сяйво, а в ХV - магістралі - ніжний сонця спис - символ перемоги світла над темрявою.
Дякую, що завітали.)))


Отправить
Нінель Новікова (М.К./Л.П.) [ 2014-10-17 10:13:52 ] - відповісти

Мены б помовчати серед таких Майстрів...
Але не можу, бо співає серце
Від світлого мінору цих сонетів!
Я - в захваті, Ярославе! Це -щиро.


Отправить
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2014-10-17 10:49:39 ] - відповісти

Вінок сонетів, клас! Яких тільки гарних слів не підбереш для описання цього небесного почуття..

"Тонкого болю ронячи перлини,
Сонети ці в гаях збираю десь,
Нанизую, неначе намистини,
(Співець кохання – в цьому я увесь!)" -

таки правда, Ярославе! :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-17 16:14:04 ] - відповісти

Не мовчіть, дорога Нінеле, говоріть. Мені завжди приємно чути Ваші думки - вібрації спорідненої душі. Щиро дякую! І вірю Вашій щирості!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-17 16:17:00 ] - відповісти

Лілю, спасибі, сонечко, ти мене точно розумієш і відчуваєш!)))


Отправить
Юрій Кисельов (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-18 01:52:00 ] - відповісти

Ярославе, з величезним задоволенням прочитав Ваш монументальний і водночас душевно-ліричний твір. Можна мати різні погляди на поезію й те, що в ній найцінніше, але я вважаю, що вінок сонетів - це одна із справжніх вершин поетичної досконалости, яку Вам вдалося підкорити. Не хочу акцентувати на окремих спірних моментах (наприклад, щодо доцільности вживання старослов'янізму "небеси" - сонет 12) - на це мають право ті, хто сам піднявся на таку ж висоту у творчості. Думаю, що "Світло кохання" - знакове явище в розвиткові українського літературного процесу, яке випромінило нові чудові зразки інтимної лірики. Многая літа Вам і творчих натхнень!


Отправить
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-10-18 08:06:49 ] - відповісти

Багатогранна робота! Потужна! Мені особливо імпонує органічне введення в сонети української міфології й образ жінки, майстерно змальований у них.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-19 07:49:47 ] - відповісти

Юрію, сердечно дякую тобі за високе визнання моєї праці, дуже ціную твою думку і як колеги-поета і професора літературознавства, щасливий, що вінок дав естетичне задоволення читацьке. Слово "небеси" вжите, насамперед, через його поетичність - легкість, політність, музичність, адже весь контест вибудовувався із таких слів, щоб такій складній формі надати невимушеності, природності і небесності звучання. Приємно, що Віктор Охріменко сам, без мого замовленння, вже надіслав музику на слова магістрального сонета, отже він незабаром зазвучить.
Дякую за прекрасні побажання. Тобі і всім колегам, хто прочитав і особливо тим, хто завдав собі клопоту оцінити, відгукнутися, також зичу міцного здоров"я, многоліття і нев"янучого натхнення і палкого кохання!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-19 08:01:59 ] - відповісти

Богдане, дякую. Приємно, що звернули увагу на такий аспект моєї роботи, що шляхетні і розумні і талановиті християни не цураються рідної давньоукраїнської міфології. Це дуже важлива річ, адже міфологія наша не менш цікава, ніж грецька, просто менш розкручена на світовому рівні. А для мене це - рідна віра, основа світогляду, бо без повернення до витоків, без любові до неповторної багатющої нашої природи, яка породила цю талановиту міфотворчість, ми не збудемося повною мірою, як нація. Саме через це і образ жінки таким чином одухотворюється і підноситься до висот.))


Отправить
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-19 15:01:46 ] - відповісти
Пане Ярослав, Ваша сонячно терпка поезія гріє мою зранену душу в цей холодний осінній день, наповнює змістом кожну клітину тіла й бентежить свідомість витонченістю й елегійністю мови. Безмежно вдячна Вам, натхнення!)

Отправить
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2014-10-19 19:07:49 ] - відповісти

неперевершена поезія! Не перестаю захоплюватися Вашим багатогранним талантом, п.Ярославе!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-06 21:48:17 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-19 20:22:00 ] - відповісти

Мариночко, дуже-дуже дякую, радий і просто щасливий читати такі відгуки! І Вам усіх благ. Мені сподобалася Ваша пісня, яку Ви мені надіслали. І гарний голос у Вас. Співаєте, ніби на Пегасі летите! Натхнення і палкого кохання Вам!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-10-19 20:23:25 ] - відповісти

Дуже радий, Сашо, спасибі! Усіх Вам благ зичу і поетичного зростання!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-07 11:04:51 ]
Це неймовірний вінок, дорогий Ярославе! Захоплююся, кланяюся, пишаюся!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-07 12:04:23 ]
Спасибі сердечне, дорога Таню! Твої сонети також чудові! Натхнення!)))