Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Мудрість життя
1
Хочеш вийти у майори -
у конторі не служи,
а як служиш, то про шпори
да́рма тугу не тужи.
2
Щоб не стати геть збіднілим,
пильно витрати рахуй;
руки - добре, мий із милом,
а на ноги - не марнуй.
3
Стій на смерть у вартім спорі,
у дрібницях - знижку дай;
напинайсь чимдуж в запорі,
а проносу не тримай.
4
На штани собі в їдальні
ляпнувши з виделки жир,
не скидай їх у вітальні,
а іди на задній двір.
5
А якщо невільним звуком
підведе когось живіт,
всупереч усім наукам
не вигукуй: «Довгих літ!»
6
Будь люб’язним на обіді,
борщ хвали та деруни,
і зухвало у сусіди
вату з вуха не тягни.
7
Підзапавши на сусідку,
не бери її на змор
й для сумісного ужитку
не хапай її прибор.
8
І коли ураз від столу
по потребі ти ідеш,
сповіщати дам довкола
про оце - не треба теж.
9
Як сусіду по клозету
зробиться недобре вкрай,
ти скоріш йому газету
із новинами віддай...
10
Вивчи родичок начальства
й розважати їх приходь,
та грайливість до зухвальства
все ж ніколи не доводь:
11
не прохай у тещі шмату
для обтирки шкарбанів,
й бабку не питай завзято,
скільки в неї є зубів;
12
згадуй стриєн іменини,
проводжай кузин вночі,
та під пахви без причини
часто їх не лоскочи;
13
з невістками будь у зладі,
та пристойність не втрачай
й робаків на променаді
їм за комір не впускай;
14
дочок за кущі секретно
не тягни, бодай на сміх,
і з племінниць нешляхетно
силоміць не рви панчіх;
15
без невчасної бравади
всіх своячок привітай,
й годувальниці принади
в немовлят не відбивай.
16
Словом, дівами не гребуй,
розважай та весели,
без нагальної потреби
не показуй їм тили.
17
На вакаціях в помісті
їх зведи на скотний двір, -
для тієї лиш користі,
щоб розвити кругозір;
18
тільки там - вгамуй гординю
й не жартуй натощака:
щоб навчити їх доїнню,
не підсовуй їм бика.
19
І було би не до ладу
палець совати в кулак
із резоном, що шараду
мають розгадати так...
20
Взагалі, пильнуй манеру
й ме́жі жартів; далі - цить,
як годиться офіцеру
і як служба нам велить.
21
Коли раптом твій начальник
щойно поховав дочку,
розкажи йому повчальну
алегорію яку;
22
та дивись, роби це вміло,
щоб не впало на язик,
що у тебе теж кобила
переставилась торік;
23
чи про те, що наші втрати
неминучі, вір - не вір,
й буде тільки бевзь ридати
та вбиватися надмір.
24
Бо якщо гаряча вдача
у начальника, чи сум -
зганить він тебе добряче
й прожене, усім на глум.
25
Розкидати перла свиням -
нерозсудливо таки:
вслід за ратаєм сумлінним
ходять жадібні граки.
(Січень 2022)
*** ОРИГІНАЛ ***
1
Если хочешь быть майором,
То в сенате не служи,
Если ж служишь, то по шпорам
Не вздыхай и не тужи.
2
Будь доволен долей малой,
Тщись расходов избегать,
Руки мой себе, пожалуй,
Мыла ж на ноги не трать.
3
Будь настойчив в правом споре,
В пустяках уступчив будь,
Жилься докрасна в запоре,
А поноса вспять не нудь.
4
Замарав штаны малиной
Иль продрав их назади,
Их сымать не смей в гостиной,
Но в боскетную¹ поди.
5
Если кто невольным звуком
Огласит твой кабинет,
Ты не вскакивай со стуком,
Восклицая: «Много лет!»
6
Будь всегда душой обеда,
Не брани чужие щи
И из уха у соседа
Дерзко ваты не тащи.
7
Восхищаяся соседкой,
По груди ее не гладь
И не смей ее салфеткой
Потный лоб свой обтирать.
8
От стола коль отлучиться
Повелит тебе нужда,
Тем пред дамами хвалиться
Ты не должен никогда.
9
Коль сосед болит утробой,
Ты его не осуждай,
Но болящему без злобы
Корша ведомость² подай.
10
Изучай родню начальства,
Забавлять ее ходи,
Но игривость до нахальства
Никогда не доводи:
11
Не проси у тещи тряпки
Для обтирки сапогов
И не спрашивай у бабки,
Много ль есть у ней зубов?
12
Помни теток именины,
Чти в кузинах благодать
И не вздумай без причины
Их под мышки щекотать.
13
Будь с невестками попроще,
Но приличия блюди
И червей, гуляя в роще,
Им за шею не клади.
14
Не зови за куст умильно
Дочерей на пару слов
И с племянницы насильно
Не тащи ее чулков.
15
На тебя коль смотрят люди,
Не кричи: «Катай-валяй!»³
И кормилицыной груди
У дити не отбивай.
16
Всем девицам будь отрада,
Рви в саду для них плоды,
Не показывай им зада
Без особенной нужды.
17
Проводя в деревне лето,
Их своди на скотный двoр:
Помогает много это
Расширять их кругозор;
18
Но, желаньем подстрекаем
Их сюрпризом удивить,
Не давай, подлец, быка им
В виде опыта доить.
19
Также было б очень гадко
Перст в кулак себе совать
Под предлогом, что загадка
Им дается отгадать.
20
Вообще знай в шутках меру,
Сохраняй достойный вид,
Как прилично офицеру
И как служба нам велит.
21
Если мать иль дочь какая
У начальника умрет,
Расскажи ему, вздыхая,
Подходящий анекдот;
22
Но смотри, чтоб ловко было,
Не рассказывай, грубя:
Например, что вот кобыла
Также пала у тебя;
23
Или там, что без потерей
Мы на свете не живем
И что надо быть тетерей,
Чтоб печалиться о том;
24
Потому что, если пылок
Твой начальник и сердит,
Проводить тебя в затылок
Он курьеру повелит.
25
Предаваясь чувствам нежным,
Бисер свиньям не мечи -
Вслед за пахарем прилежным
Ходят жадные грачи.⁴
(1870)
__________
¹ Мала вітальня, зазвичай призначена не для прийому гостей, а для сімейного дозвілля. Стала називатися «боскетна», коли поширилася мода застосовувати рослинні мотиви у її декорі.
² Мається на увазі газета «Санкт-Петербурзькі відомості», яка у 1863-1874 роках виходила під редакцією В.Ф.Корша.
³ Вираз мав значення: Поганяй! Уперед! На приступ!
⁴ Цитата з вірша А.Фета «Перша борозна» (1854).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
