Переклад і примітки – Василь Білоцерківський

Дякую шановній Шведській академії та шведській нації за надану мені честь бути нагородженим Нобелівською премією з літератури. Усі ми сьогодні подумки звертаємося до її засновника, чия щедрість так багато зробила для розвитку науки, літератури й зміцнення миру в усьому світі. Завдяки цьому великому шведському вченому і гуманісту ім’я Швеції стало синонімом того широкого погляду, який долає національні межі й сприяє зближенню всіх націй між собою.
Коли міркую про всесвітньовідомих великих людей Швеції, то в думках виникає образ попередника Альфреда Нобеля, великого генія природознавства Карла Ліннея, котрий дав тваринам наукові визначення і задовго до того, коли будь-хто ще міг навіть подумати про еволюцію, створив класифікацію видів мавп, антропоїдів і людей, під назвою «примати». Пристрасть до природи, до всього, що ворушиться і дихає, була рушійною силою генія Ліннея. Щоразу, коли читаємо про детермінацію видів або відкриваємо книжку з історії природознавства, будь-якою мовою, то неодмінно бачимо Ліннеєве ім’я. Він мав певну свіжість сприйняття, легкість духу, які багато сторіч були пов’язані у свідомості людей з виглядом шведських гір і шведським розкошуванням природою.
Говорячи про Ліннея, не можу не згадати про Чарлза Дарвіна, і згадати про нього не лише як про вченого мужа, котрий провів лінію між двома епохами, але і як про найпривабливішу, найдобрішу людину, найкращого серед батьків; ім’я цього видатного чоловіка нині мають третє й четверте покоління його нащадків. Еволюція була для нього не лише предметом життєвих занять, але й самою сутністю життя, свідченням невичерпного багатства і дива природи, яку він щодня спостерігав і яка ввійшла в його тіло і кров.
Якби хто-небудь спробував оцінити ступінь зрілості кожної нації за її здатністю до сприйняття і судження, то англійці сподобилися б найвищої оцінки за їхнє почуття реальності, й людиною, яка б зуміла викласти ці думки про фундаментальні особливості англійців простою і щирою манерою, став би Чарлз Дарвін.
Ліннеєва класифікація видів послугувала тим підґрунтям, на якому пізніше Дарвін побудував свою теорію їх походження. Це англо-шведське чуття реальності, успадковане від наших спільних північних пращурів, на всі часи визначило місце людства у природному середовищі.
Я хотів би у зв’язку з цією подією згадати ще одне ім’я в данській літературі, пов’язане зі шведською культурною традицією, – ім’я Адама Еленшлеґера [1]. Пам’ятаєте, що коли в Лунді, 1829 року, він зустрівся з національним поетом Швеції Есаясом Теґнером [2], той назвав його великим поетом і простою людиною, ким він був насправді. Сторіччя потому, 1929 року, у тому самому місті на мою долю випало дістати ступінь доктора Лундського університету [3]. Я – не послідовник Еленшлеґера, але вважаю, що належу до числа його захоплених шанувальників.
З почуттям скандинавського братерства хочу зараз подякувати великій і вільній шведській нації, яка одного разу вже вшанувала лавровим вінком мого співвітчизника Адама Еленшлеґера й у двох випадках уважала мої зусилля в літературі гідними відзнак.



Виголошено на Нобелівському банкеті у Стокгольмі 10 грудня 1945 р.
[1] Адам-Ґотлоб Еленшлеґер (1779–1850) – данський прозаїк, драматург і поет романтичного напряму. Викладав естетику в Копенгаґенському університеті. Автор слів національного гімну Данії.
[2] Есаяс Теґнер (1782–1846) – шведський поет-романтик, академік, єпископ. Автор національної епопеї «Сага про Фрітьйофа».
[3] Мова про присудження Єнсенові ступеня почесного доктора Лундського університету з нагоди 100-річчя аналогічного присудження Еленшлеґерові.