
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.15
06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
2025.08.14
23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
2025.08.14
22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
2025.08.14
21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
2025.08.14
20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
2025.08.14
15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур
2025.08.14
15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
2025.08.14
06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
2025.08.14
06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
2025.08.13
22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено...
Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр
2025.08.13
22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
2025.08.13
20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
2025.08.13
19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
2025.08.13
13:43
Адверза* тактика –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
2025.08.13
07:25
День щезає за днем,
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
2025.08.13
00:31
Голос розбився об скелі німі,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.
Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.
Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Крістіни Россетті
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Крістіни Россетті
НЕ ЗАБУВАЙ
Не забувай мене, коли в той край,
Де забуття і тлін, піду навік
Й не стиснеш рук вже, до яких так звик,
А я й не обернусь на твій відчай.
Не забувай мене, не забувай,
Як без мене і день мине, і рік;
Й тоді, як навіть втратив би їм лік,
Безсильні вже і молитви нехай.
Якщо ж забутись випаде на мить,
Вже не печальсь, мене згадавши знов:
Як ще не вся поглинута любов
Могилою і мороком німим --
Мене забуть все ж краще й порадіть,
Ніж згадувать, лишаючись сумним.
ЗИМОВИЙ СОНЕТ
Сказав дрозд: "Не діждусь весни й тепла;
Гніздо звить вже не ставлю за мету."
Сказав кущ роз: "Зима в полон взяла;
Без сонця і дощу не зацвіту."
Сказав півмісяць: "Ніч ця все затьмить,
Тому я не малію й не росту."
А океан додав: "Я хочу пить,
Й не втамувать всім рікам спрагу ту."
Прийшла весна. Гніздо собі дрозд звив;
Вже спів веселий лине звідусіль.
Під сонцем і дощем кущ роз розцвів.
Прогнав тьму місяць повний без зусиль.
Й лиш океан, хоч синь всю в себе влив, --
Та спрага та ж в зітханні його хвиль.
ТЕНЕТА
Край, де немає ні ночей, ні днів,
Ні вітру, ні дощу, ні спек, ні стуж,
Ні долів, ні горбів -- рівнин довкруж
Одноманіття, скільки б миль не брів;
Там сутінок імлу б лиш сіру зрів;
Пір року сонцем й місяцем змін фаз
Нема; приплив не збурить води враз;
Цвітіння й листопаду б там не стрів,
Ні бур піщаних, ні штормів морських;
Повітря не озветься сплеском крил;
На тих просторах не знайдеш людських
Ні духу, ні слідів, -- той край життя
Позбавлений; без сяєва світил,
Без страху, без надій, без майбуття.
ДОЛЯ
Мовчання незворушне берегів,
Зітхання незворушне океану
Звіщають мені смуток свого стану:
"Ми порізно, самотні ми -- й хто б стрів
Тебе, то б теж таку ж самотність зрів
В душі твоїй серед скорбот туману.
Й хто зцілив би твою сердечну рану
Й торкнутись серцем серця хто б зумів?"
І я, то у гордині, то в смиренні,
Дні давні часто згадую в журбі,
Що дружби відчуттям благословенні;
Де більш тепла і в світі, і в собі,
Й мої були веселки всі скарби,
Надія ж і життя -- ще не злиденні.
Не забувай мене, коли в той край,
Де забуття і тлін, піду навік
Й не стиснеш рук вже, до яких так звик,
А я й не обернусь на твій відчай.
Не забувай мене, не забувай,
Як без мене і день мине, і рік;
Й тоді, як навіть втратив би їм лік,
Безсильні вже і молитви нехай.
Якщо ж забутись випаде на мить,
Вже не печальсь, мене згадавши знов:
Як ще не вся поглинута любов
Могилою і мороком німим --
Мене забуть все ж краще й порадіть,
Ніж згадувать, лишаючись сумним.
ЗИМОВИЙ СОНЕТ
Сказав дрозд: "Не діждусь весни й тепла;
Гніздо звить вже не ставлю за мету."
Сказав кущ роз: "Зима в полон взяла;
Без сонця і дощу не зацвіту."
Сказав півмісяць: "Ніч ця все затьмить,
Тому я не малію й не росту."
А океан додав: "Я хочу пить,
Й не втамувать всім рікам спрагу ту."
Прийшла весна. Гніздо собі дрозд звив;
Вже спів веселий лине звідусіль.
Під сонцем і дощем кущ роз розцвів.
Прогнав тьму місяць повний без зусиль.
Й лиш океан, хоч синь всю в себе влив, --
Та спрага та ж в зітханні його хвиль.
ТЕНЕТА
Край, де немає ні ночей, ні днів,
Ні вітру, ні дощу, ні спек, ні стуж,
Ні долів, ні горбів -- рівнин довкруж
Одноманіття, скільки б миль не брів;
Там сутінок імлу б лиш сіру зрів;
Пір року сонцем й місяцем змін фаз
Нема; приплив не збурить води враз;
Цвітіння й листопаду б там не стрів,
Ні бур піщаних, ні штормів морських;
Повітря не озветься сплеском крил;
На тих просторах не знайдеш людських
Ні духу, ні слідів, -- той край життя
Позбавлений; без сяєва світил,
Без страху, без надій, без майбуття.
ДОЛЯ
Мовчання незворушне берегів,
Зітхання незворушне океану
Звіщають мені смуток свого стану:
"Ми порізно, самотні ми -- й хто б стрів
Тебе, то б теж таку ж самотність зрів
В душі твоїй серед скорбот туману.
Й хто зцілив би твою сердечну рану
Й торкнутись серцем серця хто б зумів?"
І я, то у гордині, то в смиренні,
Дні давні часто згадую в журбі,
Що дружби відчуттям благословенні;
Де більш тепла і в світі, і в собі,
Й мої були веселки всі скарби,
Надія ж і життя -- ще не злиденні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію