ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.13
23:32
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
2024.05.13
17:53
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
2024.05.13
10:55
Тінохрінь
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
2024.05.13
10:45
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
2024.05.13
01:24
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
2024.05.12
23:39
Чи промовлялися слова,
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись між тим
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
2024.05.12
21:14
Невже це й справді
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
2024.05.12
16:33
Ще, як був Азов турецьким, кріпость там стояла.
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
2024.05.12
16:32
Пам*яті моєї мами Валентини Михайлівни
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Твоїх очей те каре мерехтіння
І досі заглядає мені в душу.
Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
Вночі, в беззвучній тиші непорушній.
2024.05.12
13:29
Кров на руках у сивих дітлахів,
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
Кармінові думки і сновидіння...
Горить моє нещасн,е покоління,
В багряній тьмі спокутує гріхи.
На фронті батальйон команди "ЗЕ"
Іде в атаку. Та невже не бачиш?
За голоси усім нам дали "здачі" -
2024.05.12
09:46
Від самого початку війни Олексій Юков очолює групу «Плацдарм», яка забирає з лінії фронту тіла загиблих. Ця сумна цифра становить вже понад півтори тисячі тіл. Нерідко доводиться збирати рештки рук і ніг, кістки…
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інк
2024.05.12
07:42
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде по плану,
От колега - ух! Вот єто да-а-а!
Він піїт від бога! Знаменитий!
Знає все і навіть трохи бі...
Його музи люблять оковиту,
2024.05.12
06:30
У читальні тихій залі
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
І в місцях гучних зібрань,
Певно, звідую немало
Ще оцих німих страждань.
Бо від вечора до рання,
Ось уже тривалий час, –
Я пишу лиш про кохання,
Що єднати має нас.
2024.05.11
22:46
Мовчуни підступні!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
2024.05.11
20:58
Прив’яже шибка небо швидко, як осу.
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.
В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у
Насниться травам злива, крапель битва.
Вплете верба ромашку хмарки у косу.
Свічки каштанів стихнуть, як молитва.
В бузку сузір’ї пишнім космос щастя спить,
У срібних нотах рос кришталь бурштинний.
У дзеркалі у
2024.05.11
13:21
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вірна /
Проза
Іноді… (декілька таємних історій із життя однієї жінки) - VІІ
Жінка п’ятдесяти років сиділа на лаві у сквері під тінистим розлогим деревом (чи клен, чи абрикоса, не звернула уваги) і слідкувала за своїм малим онуком. Хлопчику тільки три з половиною рочки, а воно таке вже вперте, що намагається домогтися поставленої мети за будь-яку ціну. Ось і зараз мале хлоп’я дерлося на слизьку гірку з протилежного боку. Сходинки спеціально ігнорувалися, бо залазити на гірку, щоб просто з’їхати з неї, вже не цікаво.
- Онучку, йди-но до мене, щось цікаве розповім, - покликала, бо боялася, що той врешті-решт наб’є собі лоба.
- Та зараз! Бабусю, хіба ти не бачиш? Я зай-ня-тий! – по складам сповістив онук.
- Тоді будь обережнішим, слідкуй за своїми рухами, - не полишила наставляти хлопчика жінка.
- Я і так обе-реж-ний! – знову розтягуючи слово сказав той.
І в цю мить з верху гірки почав з’їжджати інший малюк, але трохи старшого віку. Звісно, штовхнув її онука вбік. Той встиг зіскочити з гірки.
- Ти дурникуватий! – почула від свого малого. Незнайомий хлопчик не на жарт образився:
- А ти тут сам, чи з кимось? – спитав серйозно свого кривдника.
Онук махнув рукою кудись у бік лавиць:
- З бабусею, - і довірливо посміхнувся у відповідь.
Ображений хлопчик підійшов до однієї з лав, на якій сиділа старенька зморщена бабця:
- У вас є онук у синіх штанцях?
- Га? Що? – та підсліпувато мружила очі, - у мене тільки онучка Лєрочка. А що ти хотів? Цукерку?
Та той уже відійшов убік. Його погляд ковзнув і по жінці на сусідній лаві, але чомусь до неї підійти хлопчик уже не наважився.
Жінка у цей час встала і пішла до свого маленького онука, який знову намагався залізти на гірку з протилежного боку. Взяла його на руки, погладила по голівці, поцілувала у м’яку щічку. Малий спробував пручатися, але відчув ласку бабусі, притулив лоба до її плеча і на мить завмер. Ця ідилія спорідненості душ була раптом порушена. Незнайомий хлопчик доволі нахабно шарпав жінку за руку.
- Це ваш хлопчик? – спитав занадто серйозно, як для свого малого віку.
- Так, це мій онук, - з любов’ю призналася жінка і погладила маленького по голівці, яка довірливо пригрілася на її плечі.
- Ви знаєте, а він мене обізвав «дурникуватим»! – майже крикнув розпачливо скривджений.
- А чому ж ти не попередив малого, що будеш з’їжджати з гірки? Ти ж бачив, що він менший і грається? Треба було зачекати, поки дитина відійде від гірки, і можна буде спокійно з’їхати. Тебе цьому не вчила твоя бабуся? – у свою чергу запитала жінка. – Ти отримав те, що заслужив.
Хлопчик здивовано поглянув на чужу бабусю і мовчки пішов із майданчика. А жінка міцно притисла до грудей свій скарб – єдиного онучка, і почала наспівувати йому колискову. Малюк задоволено мружив оченята, позіхав і грівся у теплих хвилях любові рідної йому людини.
- Я тебе так сильно люблю, буду завжди захищати, - почула жінка тихий шепіт дитини.
2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Іноді… (декілька таємних історій із життя однієї жінки) - VІІ
Іноді достатньо одного погляду в очі людині, щоб зрозуміти: ваші долі нерозривно пов’язані
Історія сьома
Жінка п’ятдесяти років сиділа на лаві у сквері під тінистим розлогим деревом (чи клен, чи абрикоса, не звернула уваги) і слідкувала за своїм малим онуком. Хлопчику тільки три з половиною рочки, а воно таке вже вперте, що намагається домогтися поставленої мети за будь-яку ціну. Ось і зараз мале хлоп’я дерлося на слизьку гірку з протилежного боку. Сходинки спеціально ігнорувалися, бо залазити на гірку, щоб просто з’їхати з неї, вже не цікаво.
- Онучку, йди-но до мене, щось цікаве розповім, - покликала, бо боялася, що той врешті-решт наб’є собі лоба.
- Та зараз! Бабусю, хіба ти не бачиш? Я зай-ня-тий! – по складам сповістив онук.
- Тоді будь обережнішим, слідкуй за своїми рухами, - не полишила наставляти хлопчика жінка.
- Я і так обе-реж-ний! – знову розтягуючи слово сказав той.
І в цю мить з верху гірки почав з’їжджати інший малюк, але трохи старшого віку. Звісно, штовхнув її онука вбік. Той встиг зіскочити з гірки.
- Ти дурникуватий! – почула від свого малого. Незнайомий хлопчик не на жарт образився:
- А ти тут сам, чи з кимось? – спитав серйозно свого кривдника.
Онук махнув рукою кудись у бік лавиць:
- З бабусею, - і довірливо посміхнувся у відповідь.
Ображений хлопчик підійшов до однієї з лав, на якій сиділа старенька зморщена бабця:
- У вас є онук у синіх штанцях?
- Га? Що? – та підсліпувато мружила очі, - у мене тільки онучка Лєрочка. А що ти хотів? Цукерку?
Та той уже відійшов убік. Його погляд ковзнув і по жінці на сусідній лаві, але чомусь до неї підійти хлопчик уже не наважився.
Жінка у цей час встала і пішла до свого маленького онука, який знову намагався залізти на гірку з протилежного боку. Взяла його на руки, погладила по голівці, поцілувала у м’яку щічку. Малий спробував пручатися, але відчув ласку бабусі, притулив лоба до її плеча і на мить завмер. Ця ідилія спорідненості душ була раптом порушена. Незнайомий хлопчик доволі нахабно шарпав жінку за руку.
- Це ваш хлопчик? – спитав занадто серйозно, як для свого малого віку.
- Так, це мій онук, - з любов’ю призналася жінка і погладила маленького по голівці, яка довірливо пригрілася на її плечі.
- Ви знаєте, а він мене обізвав «дурникуватим»! – майже крикнув розпачливо скривджений.
- А чому ж ти не попередив малого, що будеш з’їжджати з гірки? Ти ж бачив, що він менший і грається? Треба було зачекати, поки дитина відійде від гірки, і можна буде спокійно з’їхати. Тебе цьому не вчила твоя бабуся? – у свою чергу запитала жінка. – Ти отримав те, що заслужив.
Хлопчик здивовано поглянув на чужу бабусю і мовчки пішов із майданчика. А жінка міцно притисла до грудей свій скарб – єдиного онучка, і почала наспівувати йому колискову. Малюк задоволено мружив оченята, позіхав і грівся у теплих хвилях любові рідної йому людини.
- Я тебе так сильно люблю, буду завжди захищати, - почула жінка тихий шепіт дитини.
2018
Уривки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію