Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.27
09:17
Крок за кроком… Слово в слово
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
2025.10.27
08:32
Накрила ніч все темною габою,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
2025.10.27
06:13
Споконвіку невдержима,
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
2025.10.27
00:05
Рідне Слово моє —
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
2025.10.26
22:22
мов на мене раптом навели туман
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
2025.10.26
21:36
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
2025.10.26
21:12
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться
(Що взяти з того, в кого не всі дома?),
Зійшов Корній на гору край села
І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує.
«Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.-
А де ж обіцяні хліб-сіль?»
«Та ж хліб ми вже здал
2025.10.26
18:54
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
2025.10.26
17:41
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
2025.10.26
16:29
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
2025.10.26
15:27
Прадавнина з мого роду)
1
Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо
2025.10.26
15:13
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
2025.10.26
14:35
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
2025.10.26
06:06
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
2025.10.26
05:33
У могилах, у руїнах
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.
2025.10.26
00:27
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Гриць Янківська (2012) /
Проза
/
ЗІ СТУЛЕНИМ РОТОМ. Хтось пролив щастя
Хтось пролив щастя
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хтось пролив щастя
Північ. В будинку Світських вечірка: голосно лунає музика, дзвенять бокали. Крізь прочинені двері тераси червневий вітерець доносить задуху, замішану на ароматі чайної троянди. Раптово простір розсікає струм нещасно-недолугого випадку.
– Хтось пролив щастя! – пронизливо викрикує Лякливий і розгублено позирає на Бентежного.
– Овва, тут хтось щастя пролив, – майже водночас з ним зауважив Безпечний і голосно відсьорбнув зі свого бокала.
– О, щастя пролилось, – промовив Розсіяний, що по-дитячому рясно кліпав. А поряд з ним неприродно тонким голосом зареготав Недоречний, чим тільки посилив напругу.
Гості стікаються в центр кімнати. Музика замовкає. В цілковитій тиші виразно чути тільки дихання пари Сміливіших.
– Не твоє? – пошепки запитує Такий Самий в Іншого.
Інший, неочікувано для Такого Самого, раптово перетворюється на Найпомітнішого. Він набирає відстороненого вигляду, оминає Такого Самого і повільно направляється до тераси, та на ходу помічає, що залишає за собою плями липких крапель з перевернутого келиха, тому зупиняється на півдорозі.
Інший докладає непомітних оку, проте надістотних зусиль, щоб остаточно і переконливо перевтілитися у Відстороненого.
– Приберіть тут, – мовить він не озираючись, а вільною рукою притримує на потилиці маску Надмірного, яку прихопив заздалегідь, готуючись до свята.
Глибоке всезагальне сум’яття. Гнітюча тиша очікувано навіває нудьгу. Лякливий з Бентежним шукають поглядом найдальшого кута кімнати. Розсіяний продовжує кліпати на знак незбагненності павзи. Решта публіки синхронно переставляє бокали з руки в руку, задаючи ритм для подальшої дії. Мить обриває Безпечний.
– Ще краплю щастя? – у всіх і водночас ні в кого запитує він, цілковито захоплений розгляданням закоркованої пляшки в руці.
Знову лунає музика. Після тривалої мовчанки ледь чутний вітерець добавляє задушливих ароматів. Напруга поступово йде в осад.
Дзенькіт бокалів. П’ять на першу. Тераса тоне в гущі червневої ночі. Інший, під софітами поглядів Таємних Спостерігачів, зриває з найближчого куща напіврозквітлий пуп'янок троянди.
Інший знав, що ніхто не прибере.
25.04.2017
– Хтось пролив щастя! – пронизливо викрикує Лякливий і розгублено позирає на Бентежного.
– Овва, тут хтось щастя пролив, – майже водночас з ним зауважив Безпечний і голосно відсьорбнув зі свого бокала.
– О, щастя пролилось, – промовив Розсіяний, що по-дитячому рясно кліпав. А поряд з ним неприродно тонким голосом зареготав Недоречний, чим тільки посилив напругу.
Гості стікаються в центр кімнати. Музика замовкає. В цілковитій тиші виразно чути тільки дихання пари Сміливіших.
– Не твоє? – пошепки запитує Такий Самий в Іншого.
Інший, неочікувано для Такого Самого, раптово перетворюється на Найпомітнішого. Він набирає відстороненого вигляду, оминає Такого Самого і повільно направляється до тераси, та на ходу помічає, що залишає за собою плями липких крапель з перевернутого келиха, тому зупиняється на півдорозі.
Інший докладає непомітних оку, проте надістотних зусиль, щоб остаточно і переконливо перевтілитися у Відстороненого.
– Приберіть тут, – мовить він не озираючись, а вільною рукою притримує на потилиці маску Надмірного, яку прихопив заздалегідь, готуючись до свята.
Глибоке всезагальне сум’яття. Гнітюча тиша очікувано навіває нудьгу. Лякливий з Бентежним шукають поглядом найдальшого кута кімнати. Розсіяний продовжує кліпати на знак незбагненності павзи. Решта публіки синхронно переставляє бокали з руки в руку, задаючи ритм для подальшої дії. Мить обриває Безпечний.
– Ще краплю щастя? – у всіх і водночас ні в кого запитує він, цілковито захоплений розгляданням закоркованої пляшки в руці.
Знову лунає музика. Після тривалої мовчанки ледь чутний вітерець добавляє задушливих ароматів. Напруга поступово йде в осад.
Дзенькіт бокалів. П’ять на першу. Тераса тоне в гущі червневої ночі. Інший, під софітами поглядів Таємних Спостерігачів, зриває з найближчого куща напіврозквітлий пуп'янок троянди.
Інший знав, що ніхто не прибере.
25.04.2017
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
