ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
homeworks
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
homeworks
В школе и в университете я изучал французский язык. Но в Израиле решил заняться английским, так как здесь на нем свободно изъясняются не только полуграмотные нищие и малолетние арабские коробейники, но, кажется, даже бездомные коты.
Занимаюсь самостоятельно, так как учителя и курсы очень дорогие. Правда, месяц с лишним ходил на беседы к бывшему библиотекарю – выходцу из ЮАР. Кое-что из учебного материала, который подбираю сам, наводит на воспоминания и раздумья.
1
Одна датская семья решила переселиться в Англию. На теплоходе все домочадцы заболели. Примечательно, как глава семьи описывает злоключения:
«То make matters worse, I left my camera on the chip. Few visitors experienced such an unfortunate beginning to their stay, and we certainly to go straight home again”.
Дальше я не смог читать. Прикрыл ладонями глаза и в памяти всплыло наше переселение в Израиль…
…Все мы с нелегким сердцем оставляли Киев, полагая, что вряд ли когда-нибудь удастся вернуться хотя бы туристами. Но труднее всего отъезд дался тестю. И это сказалось на его пошатнувшемся здоровье. Где-то при подъезде к пограничной станции Чоп Лазаря Ионовича разбил инсульт. В Будапеште обещанной скорой помощи не оказалось. С младшим сыном с трудом удалось перенести больного в обыкновенную машину, которая привезла нас в общежитие Сохнута. Только под утро приехала бригада врачей и тестя забрали в больницу. Жена отправилась вместе с ним.
Другие отъезжающие осматривали достопримечательности Будапешта, а я с сыном дожидался вестей. Были они неутешительны. В таком состоянии больного нельзя было отправлять сейчас самолетом. Какое-то время придется побыть в больнице. Решили, что я с сыном уеду, а жена останется при отце. На пищу им обоим нужны будут деньги, которых у нас не было. Что делать? Я снял обручальное кольцо и отдал жене, чтобы она продала, если не помогут агенты Сохнута…
Долго еще на моем безымянном пальце оставался след, но потом исчез.
В аэропорту имени Бен Гуриона вместе с противогазами всем прибывшим выдали так называемые карманные деньги, необходимые на безбедное проживание.
-А вам не положено,- сказали нам.- Когда соберется вся семья, тогда и получите.
Была пятница и нас поселили в гостинице неподалеку от аэропорта. Ночью дважды пришлось бежать в бомбоубежище. На Тель-Авив с надрывным ревом летели «скады»…
Первый шаббат в Израиле выдался по-летнему солнечным и теплым.Просто не верилось, что на дворе – февраль. Сын остался в гостинице заниматься на кларнете, а я вышел на улицу и направился в апельсиновую рощу. Вся земля была усыпана плодами. Видимо, никто их не убирал. Была война, и кто знает, куда мог упасть снаряд.
В воскресенье утром, погрузив на такси свой нехитрый скарб – несколько баулов, мы направились в Иерусалим. По дороге накрапывал дождь, который вскоре превратился в настоящий ливень. Насквозь промокшие, мы очутились перед закрытой дверью квартиры, что за месяц до нашего приезда снял старший сын, прибывший в Израиль самостоятельно. Слава Богу, что вышел сосед и предложил зайти к нему согреться и выпить чаю.
Но вот появился и Борис. Вошли в давно нетопленную квартиру, рассказали о случившемся с дедом, выслушали и его рассказ о житье-бытье в такие нелегкие три месяца без семьи.
-Привезли деньги?- спросил Борис.- Через три дня я должен заплатить за квартиру.
Узнав, что деньги появятся только с прибытием мамы и деда, сын позвонил хозяевам и попросил об отсрочке с уплатой. Три дня, пока не приехала жена, мы питались галетами, запивая их чаем. Передвигались по Иерусалиму только пешком.
Тестя прямо с самолета отправили в близлежащую больницу. После занятий в ульпане жена отправлялась туда, надев противогаз, а мы с нетерпением ожидали ее возвращения. Война в Персидском заливе еще продолжалась. Через месяц тесть скончался, так и не увидев Иерусалим. День его кончины совпал с днем рождения младшего сына.
Занимаюсь самостоятельно, так как учителя и курсы очень дорогие. Правда, месяц с лишним ходил на беседы к бывшему библиотекарю – выходцу из ЮАР. Кое-что из учебного материала, который подбираю сам, наводит на воспоминания и раздумья.
1
Одна датская семья решила переселиться в Англию. На теплоходе все домочадцы заболели. Примечательно, как глава семьи описывает злоключения:
«То make matters worse, I left my camera on the chip. Few visitors experienced such an unfortunate beginning to their stay, and we certainly to go straight home again”.
Дальше я не смог читать. Прикрыл ладонями глаза и в памяти всплыло наше переселение в Израиль…
…Все мы с нелегким сердцем оставляли Киев, полагая, что вряд ли когда-нибудь удастся вернуться хотя бы туристами. Но труднее всего отъезд дался тестю. И это сказалось на его пошатнувшемся здоровье. Где-то при подъезде к пограничной станции Чоп Лазаря Ионовича разбил инсульт. В Будапеште обещанной скорой помощи не оказалось. С младшим сыном с трудом удалось перенести больного в обыкновенную машину, которая привезла нас в общежитие Сохнута. Только под утро приехала бригада врачей и тестя забрали в больницу. Жена отправилась вместе с ним.
Другие отъезжающие осматривали достопримечательности Будапешта, а я с сыном дожидался вестей. Были они неутешительны. В таком состоянии больного нельзя было отправлять сейчас самолетом. Какое-то время придется побыть в больнице. Решили, что я с сыном уеду, а жена останется при отце. На пищу им обоим нужны будут деньги, которых у нас не было. Что делать? Я снял обручальное кольцо и отдал жене, чтобы она продала, если не помогут агенты Сохнута…
Долго еще на моем безымянном пальце оставался след, но потом исчез.
В аэропорту имени Бен Гуриона вместе с противогазами всем прибывшим выдали так называемые карманные деньги, необходимые на безбедное проживание.
-А вам не положено,- сказали нам.- Когда соберется вся семья, тогда и получите.
Была пятница и нас поселили в гостинице неподалеку от аэропорта. Ночью дважды пришлось бежать в бомбоубежище. На Тель-Авив с надрывным ревом летели «скады»…
Первый шаббат в Израиле выдался по-летнему солнечным и теплым.Просто не верилось, что на дворе – февраль. Сын остался в гостинице заниматься на кларнете, а я вышел на улицу и направился в апельсиновую рощу. Вся земля была усыпана плодами. Видимо, никто их не убирал. Была война, и кто знает, куда мог упасть снаряд.
В воскресенье утром, погрузив на такси свой нехитрый скарб – несколько баулов, мы направились в Иерусалим. По дороге накрапывал дождь, который вскоре превратился в настоящий ливень. Насквозь промокшие, мы очутились перед закрытой дверью квартиры, что за месяц до нашего приезда снял старший сын, прибывший в Израиль самостоятельно. Слава Богу, что вышел сосед и предложил зайти к нему согреться и выпить чаю.
Но вот появился и Борис. Вошли в давно нетопленную квартиру, рассказали о случившемся с дедом, выслушали и его рассказ о житье-бытье в такие нелегкие три месяца без семьи.
-Привезли деньги?- спросил Борис.- Через три дня я должен заплатить за квартиру.
Узнав, что деньги появятся только с прибытием мамы и деда, сын позвонил хозяевам и попросил об отсрочке с уплатой. Три дня, пока не приехала жена, мы питались галетами, запивая их чаем. Передвигались по Иерусалиму только пешком.
Тестя прямо с самолета отправили в близлежащую больницу. После занятий в ульпане жена отправлялась туда, надев противогаз, а мы с нетерпением ожидали ее возвращения. Война в Персидском заливе еще продолжалась. Через месяц тесть скончался, так и не увидев Иерусалим. День его кончины совпал с днем рождения младшего сына.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію