
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.12
12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
2025.07.12
10:12
Якось незрозуміло…
Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі…
Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста.
Оточують його
2025.07.12
09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
2025.07.12
07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
2025.07.12
05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
2025.07.11
21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
2025.07.11
18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
2025.07.11
06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
2025.07.11
05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
2025.07.11
00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього.
Де ванька напаскудив – там і «русскій дух».
Велика брехня – спосіб реалізації великої політики.
Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні.
Велич у спадок не передається,
2025.07.10
21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
2025.07.10
14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
2025.07.10
13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
2025.07.10
08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
2025.07.09
22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.
2025.07.09
12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?
Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?
Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Творчість, мистецтво, талант (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 152–157
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Творчість, мистецтво, талант (роздуми, цитати)
* * *
Творчість – породжена безмежністю.
* * *
Творчість – Така́, як Ти.
* * *
Творчість – це суцільна таємниця.
* * *
Творчість:
Одне крило – терпіння, а друге – вічний шлях.
* * *
Сила мистецтва – терпіння.
* * *
Твори́ тепер – твори́ своє «тепер».
* * *
Перш, ніж ліра змогла вигравати про крила,
треба, щоб ліра угору злетіла.
* * *
Іноді осяяння надходить так раптово..,
що залишається лише дивуватися тому,
як ти не розумів цього раніше.
* * *
Не творчість – інструмент любові,
а любов – інструмент творчості.
* * *
Блаженством є розуміти і відчувати мить освітлення
чимось новим, ґеніальним, якоюсь думкою, гіпотезою,
яка раптом для тебе самого виявляється аксіомою,
раніше невідомою так явно.
* * *
Талант і ґеній у одній особі –
це всі світи в єдинім слові: Бог.
* * *
Браво ґеніальним, браво їм!
* * *
Хай навіть ґеній голий і босо́ніж –
ця аура є, буде і була.
* * *
Не називайте, не дай Боже, не обзивайте нас,
людей, що бачать і чують через простори,
часи і світила, боговідступниками.
* * *
Навіть якщо протягом цілого життя малювати
чи то ліпити оголений зад, навряд чи від цього він стане
витвором мистецтва – тільки якщо ти не справжній ґеній,
тільки якщо є геніальне відчуття змалювати або зліпити.
* * *
Я натхнення своє ображав,
не бажав його і зневажав.
А ходило воно за мною,
як намисто за купою гною.
* * *
Але звідки берешся ти, рідне натхнення?
А найперше тебе відчуваю в легенях.
Щонайширше у серці всю кров каламутиш.
Розкумедиш – і враз якнайглибше засмутиш…
Просто ти як знайшло, то ніяк не одпустиш.
Знову кров каламутиш… Думки каламутиш…
* * *
Натхнення:
Я співаю тобою, співаю про тебе.
Розумію, що раб твій, та в рабстві потреба.
* * *
Натхнення – поклоніння, а не Мекка.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Зупинити мить... Сцена не дає такої можливості.
Там свої нюанси. Там мить як секунда загальної правди
чи неправди, як одиниці виміру.
У поезії мить – це слово, навіть склад – буква, звук,
сказаний, до речі, вголос з тієї ж сцени, це навіть час
між буквами, в осмисленні читача, чиї внутрішні малюнки
ми не бачимо.
Малюнок – мить, яка повинна рухатися далі. У кольорах
чи без них, у звуку чи без нього, у світлотіні, особах,
чому завгодно. Це «далі» – і є, як на мене, кіномалюнок,
кінокартина, робота мінливих моментів…
Навіть сцена може бути чотирма стінами.
Китайці кажуть: «Вивчивши один кут квадрата,не забудь про інші».
Хочеться простору.
* * *
Мистецтвом ще стільки не ввібрано
експромтів акторської братії!
* * *
Велике склалося з малесеньких шматочків.
Великий скарб – з дрібне́ньких недоробок.
* * *
Коли нічого ще не встиг, але вже винен, –
хай свідки, ще живі, вб’ють крила в спину.
* * *
Художник має бути вільним. І голодним…
Хоча, дійсно, матеріальні блага необхідні, аби не померти.
Тепер я знаю ціну шедеврів і предметів побуту.
* * *
Хіба даремним є терпіння,
коли в екстазі тратяться пороги
в походах до найвищого склепіння?
* * *
Не віддай свій талант чинарям
в кон'юнктурний проект.
* * *
Нема приходу небесного зонду,
коли іґноруєш природу.
* * *
Голкою художники малюють свої шедеври.
* * *
Пензлик.
Тло паперове.
І власне готовий малюнок.
«Квінтесенція недотичних речей».
* * *
Художник:
У сухо́тах осінніх,
у пустотах морозних,
по зі́гнутих спинах
дерев грандіозних,
над брамами храмів,
у ближніх печерах,
і в дальніх – і в дальніх,
і в жовтих паперах,
між думкою й словом,
на ментах моментів,
в оркестрі чудовім
між аплодисментів;
де бігає сумнів,
де потяг відходить,
усюди, де трудно,
і протяг холо́дить,
і навіть де щастя
найменша ознака,
де мріяв про вас я,
й за мною хтось плакав,–
у то́му повітрі,
у тих атмосферах
по мокрій палітрі
виходив на берег
мій пензель високий,
під фарбою злегка,
малюючи око,
в якому – веселка.
* * *
Художники з маленького села,
ви світ ліпили з глини й малювали.
Картинна галерея ожила
у місті, де пейзажі позмирали.
Художники з маленького села,
не залишайтеся ніколи в цьому місті.
Картинна галерея замала,
щоб помістити ваші добрі вісті.
Художники з маленького села,
з вогню, землі і снігу роблять рамки,
в яких згорають вечори дотла,
і воскресають жайворонки-ранки.
* * *
Фарби розводжу, мов скарб віднаходжу.
Хліб для художника – осінь.
Натуру, пейзажі, ліси-вернісажі
я зберігаю назовсім.
* * *
Коли ти пензля взяв
і чисте полотно –
те грізне блискавичне дно
з’єднало сон і яв.
* * *
Ти не в художники прийшов,
а в ґалерею ту́,
де в ґеніальну простоту
ввійшла свята любов.
Творчість – породжена безмежністю.
* * *
Творчість – Така́, як Ти.
* * *
Творчість – це суцільна таємниця.
* * *
Творчість:
Одне крило – терпіння, а друге – вічний шлях.
* * *
Сила мистецтва – терпіння.
* * *
Твори́ тепер – твори́ своє «тепер».
* * *
Перш, ніж ліра змогла вигравати про крила,
треба, щоб ліра угору злетіла.
* * *
Іноді осяяння надходить так раптово..,
що залишається лише дивуватися тому,
як ти не розумів цього раніше.
* * *
Не творчість – інструмент любові,
а любов – інструмент творчості.
* * *
Блаженством є розуміти і відчувати мить освітлення
чимось новим, ґеніальним, якоюсь думкою, гіпотезою,
яка раптом для тебе самого виявляється аксіомою,
раніше невідомою так явно.
* * *
Талант і ґеній у одній особі –
це всі світи в єдинім слові: Бог.
* * *
Браво ґеніальним, браво їм!
* * *
Хай навіть ґеній голий і босо́ніж –
ця аура є, буде і була.
* * *
Не називайте, не дай Боже, не обзивайте нас,
людей, що бачать і чують через простори,
часи і світила, боговідступниками.
* * *
Навіть якщо протягом цілого життя малювати
чи то ліпити оголений зад, навряд чи від цього він стане
витвором мистецтва – тільки якщо ти не справжній ґеній,
тільки якщо є геніальне відчуття змалювати або зліпити.
* * *
Я натхнення своє ображав,
не бажав його і зневажав.
А ходило воно за мною,
як намисто за купою гною.
* * *
Але звідки берешся ти, рідне натхнення?
А найперше тебе відчуваю в легенях.
Щонайширше у серці всю кров каламутиш.
Розкумедиш – і враз якнайглибше засмутиш…
Просто ти як знайшло, то ніяк не одпустиш.
Знову кров каламутиш… Думки каламутиш…
* * *
Натхнення:
Я співаю тобою, співаю про тебе.
Розумію, що раб твій, та в рабстві потреба.
* * *
Натхнення – поклоніння, а не Мекка.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Зупинити мить... Сцена не дає такої можливості.
Там свої нюанси. Там мить як секунда загальної правди
чи неправди, як одиниці виміру.
У поезії мить – це слово, навіть склад – буква, звук,
сказаний, до речі, вголос з тієї ж сцени, це навіть час
між буквами, в осмисленні читача, чиї внутрішні малюнки
ми не бачимо.
Малюнок – мить, яка повинна рухатися далі. У кольорах
чи без них, у звуку чи без нього, у світлотіні, особах,
чому завгодно. Це «далі» – і є, як на мене, кіномалюнок,
кінокартина, робота мінливих моментів…
Навіть сцена може бути чотирма стінами.
Китайці кажуть: «Вивчивши один кут квадрата,не забудь про інші».
Хочеться простору.
* * *
Мистецтвом ще стільки не ввібрано
експромтів акторської братії!
* * *
Велике склалося з малесеньких шматочків.
Великий скарб – з дрібне́ньких недоробок.
* * *
Коли нічого ще не встиг, але вже винен, –
хай свідки, ще живі, вб’ють крила в спину.
* * *
Художник має бути вільним. І голодним…
Хоча, дійсно, матеріальні блага необхідні, аби не померти.
Тепер я знаю ціну шедеврів і предметів побуту.
* * *
Хіба даремним є терпіння,
коли в екстазі тратяться пороги
в походах до найвищого склепіння?
* * *
Не віддай свій талант чинарям
в кон'юнктурний проект.
* * *
Нема приходу небесного зонду,
коли іґноруєш природу.
* * *
Голкою художники малюють свої шедеври.
* * *
Пензлик.
Тло паперове.
І власне готовий малюнок.
«Квінтесенція недотичних речей».
* * *
Художник:
У сухо́тах осінніх,
у пустотах морозних,
по зі́гнутих спинах
дерев грандіозних,
над брамами храмів,
у ближніх печерах,
і в дальніх – і в дальніх,
і в жовтих паперах,
між думкою й словом,
на ментах моментів,
в оркестрі чудовім
між аплодисментів;
де бігає сумнів,
де потяг відходить,
усюди, де трудно,
і протяг холо́дить,
і навіть де щастя
найменша ознака,
де мріяв про вас я,
й за мною хтось плакав,–
у то́му повітрі,
у тих атмосферах
по мокрій палітрі
виходив на берег
мій пензель високий,
під фарбою злегка,
малюючи око,
в якому – веселка.
* * *
Художники з маленького села,
ви світ ліпили з глини й малювали.
Картинна галерея ожила
у місті, де пейзажі позмирали.
Художники з маленького села,
не залишайтеся ніколи в цьому місті.
Картинна галерея замала,
щоб помістити ваші добрі вісті.
Художники з маленького села,
з вогню, землі і снігу роблять рамки,
в яких згорають вечори дотла,
і воскресають жайворонки-ранки.
* * *
Фарби розводжу, мов скарб віднаходжу.
Хліб для художника – осінь.
Натуру, пейзажі, ліси-вернісажі
я зберігаю назовсім.
* * *
Коли ти пензля взяв
і чисте полотно –
те грізне блискавичне дно
з’єднало сон і яв.
* * *
Ти не в художники прийшов,
а в ґалерею ту́,
де в ґеніальну простоту
ввійшла свята любов.
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-творчість-мистецтво-талант-роздуми-вислови-цитати-вірші.html
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 152–157
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію