ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.20 23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]

Ірина Вовк
2026.09.20 10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви

Віктор Кучерук
2026.09.20 07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.

хома дідим
2026.09.19 23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник

Тетяна Левицька
2026.09.19 22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»

Іван Потьомкін
2026.09.19 21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до

Ольга Садкова
2026.09.19 20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.

Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,

Юрій Лазірко
2026.09.19 16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...

1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.

Артур Курдіновський
2026.09.19 15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Татьяна Квашенко (1972) / Проза

 Дельфиний рок
Роман не мыслил своей жизни без моря. И хотя в юности ему рисовались более романтичные картинки, жизнь привела его в рыболовецкий промысел. Плавал Роман-мореман на траулере и вырос там до старшего помощника капитана. Был он требовательным, но справедливым, и каким-то удивительно человечным что ли, хотя и не до сантиментов бывает порой на море.

Однажды сеть с уловом принесла рыбакам сюрприз – в ней запутался дельфин. Он был серьезно ранен, с поврежденным грудным плавником. Выпустить его назад в море означало обречь на верную гибель. Имеющий авторитет в глазах капитана старпом уговорил его оставить дельфина, дав ему шанс на спасение.

– Куда ж ты его, Роман Михалыч, положишь? Каюта не тесновата ли будет? – пытался отшутиться капитан, понимая, что старпом не собирается сдаваться.

– А мы его в чан для креветок поместим – будет у нас ванны принимать под видом гигантской креветки! – не растерялся Роман.

Команда поддержала старпома, ребята помогли переоборудовать один из чанов для нового судового жильца. А капитан связался с ближайшим портом о передаче «улова» в океанариум.

Но море на то и море, чтобы показать человеку свою над ним власть. Сильный шторм преградил траулеру путь к цели. Тут уж старпом пришел на помощь команде, которая не успевала сворачивать снасти на палубе. И все бы хорошо, если бы не злополучная волна – она накрыла Романа и отнесла к работающей лебедке. Когда вода схлынула, ребята увидели своего старпома с обрезанной тросом ногой…

В порту прощались с обоими ранеными – дельфина принял местный океанариум, а Романа Михайловича ждало долгое лечение. Пройдет целый год, пока, осваивая новый протез, Роман не доберется до океанариума, навестить собрата по несчастью.

– Девушка, у меня тут знакомый. Соскучился я по нему, – обратился Роман к дежурившей у бортика сотруднице.

Как оказалось, зоолог по имени Марина напрямую работала с тем самым спасенным дельфином-новичком. Назвали его Рокки, и характер у него был не очень покладистый. Особенно сложно было приучить его есть размороженную рыбу – она была не такая, как он привык ловить в родных водах.

– Он серьезно травмирован, –Марина вводила Романа в курс дел Рокки, – с таким повреждением плавника ему не выжить в море. Он хоть и плывет, но не держит траекторию, и ему сложно ею управлять. Так что Рокки уже никогда не вернуться в море.

– Также как и мне – вздохнул бывший старпом, глядя на дельфина с особенным сочувствием.

Романа тянуло к Рокки. Связанные общим трагическим прошлым, они оба с трудом находили себя в настоящем, а их будущее и вовсе было покрыто мраком. Роман учился жить на суше, Рокки – в кусочке океана. И если Роману становилось легче после встречи, в чем немалую роль играла Марина, то Рокки был совершенно одинок в своей боли. Раз уж нельзя уйти вглубь океана – остается уходить вглубь себя, даже если ты дельфин. А может быть, особенно поэтому…

Но судьба щедра на сюрпризы. И в один прекрасный день у Рокки появилась подруга, красавица Зея. Рокки не знал, какими морскими путями попала она в океанариум, но он был счастлив. За долгое время впервые и по-настоящему, по-дельфиньи счастлив!

– Как думаешь, Рома, Рокки – это роковой дельфин? – шутя, спрашивала Марина у мужа.

– Если родится девочка, назовем ее Роксоланой, – Роман обнял Марину, и оба они принялись наблюдать за троицей в иллюминаторе – парой дельфинов и их непоседливым малышом, резвящимся рядом с родителями.






Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-02-24 09:03:17
Переглядів сторінки твору 457
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.06.12 13:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./М.К.) [ 2023-02-24 09:29:09 ]
Кебеті куцій мова не придатна... З річницею руського міра вас!