Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.29
01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
2025.11.28
21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
2025.11.28
19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
2025.11.28
17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
2025.11.28
10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
2025.11.28
06:14
Таїться тиша в темряві кромішній
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
2025.11.28
03:57
І Юда сіль розсипавши по столу
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
2025.11.27
19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
2025.11.27
18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
2025.11.27
12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
2025.11.27
10:13
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
2025.11.27
09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
2025.11.27
09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
2025.11.27
07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
2025.11.27
06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Стельмах (1953) /
Проза
Ещё раз про кота
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ещё раз про кота
Наш кот Бонифаций, как и все коты - "гуляет сам по себе"... То есть, характер его совсем не "ангельский", и послушанием он не отягощён, каковым весьма отягощены, например, собаки, -
другие добровольные "пленники" и сожители человека со времён первобытных. Наш Боня - подкидыш. Подкинули ещё ребёнком под магазин, где работала дочь. Зимой. Она впустила, конечно, и этот пушистый комочек сразу же занял единственный стул, свернувшись на нём клубочком. С работы дочка пришла с лотком, месячным запасом сухого корма и котом за пазухой... Но, - в доме уже вполне себе хозяйкой жила собака... Поэтому дочка поселила детёныша в своей комнате, где он, разумеется, тут же занял бОльшую половину её кровати. А так же - кресло, стулья (где всегда "сложена" одежда), место сверху на комоде и трюмо, где до того стояли всякие баночки-скляночки, а также место на подоконнике, откуда пришлось потесниться вазонам с "денежным" деревом и каким-то чахлым суккулентом, с периодичностью маятника теряющим свои мясистые листочки, и отращивающим их снова с упорством, достойным уважения, поскольку эта битва за жизнь длится десятилетиями...
Пока наша собака Муха привыкала к тому, что в доме появился "нахалёнок", которого нельзя нюхать, трогать, валять и кусать, - наш подкидыш совсем не собирался привыкать к собаке... Он шипел, выгибаясь дугой, плевался, кусался и царапался так, что наша Муха решила (очень мудро), что не стоит связываться с хулиганьём, и когда из комнаты дочери выползало это чудо, - она просто делала вид, что не замечает "феномен"...
Месяца три длилось привыкание и "состыкование" несовместимого, пока мы не заметили, что наш подросший башибузук, оказывается, во дворе ходит за Мухой хвостиком... Потому что в нашем дворе периодически появляются и чужие коты, которые, как все нормальные коты, считают себя хозяевами везде, где изволят гулять... Но наша Муха, как законная владелица собственной территории, естественно, гоняла этих бандитов, которых, тем не менее, наш дед подкармливал свежепойманными карасями и краснопёркой...
Вот так наш Боня нашёл себе защиту от взрослых и бывалых воинов дворов и улиц. С тех пор они стали друзьями-приятелями, но только до миски с едой. Едой Муха делиться не собиралась даже с новоявленным дружком. Только - водой. Но, поскольку и еда у кошек и собак разная, то тут особых проблем не возникало. Просто Муха иногда порыкивала на мимопроходящего (как бы случайно), возле своей миски Бонифация...
Вечерами в хорошую погоду мой муж ходил на прогулки к набережной, с Мухой... И наш рыжий котик трусил за ними, как хвостик. Так, втроём они и гуляли, наш дед, Муха и Бонифаций, что давало повод нашей соседке шутить по поводу того, что они "соображают" уже "на троих"...
Нашей любимой Мушки уже нет, она "спит" под нашей старой яблоней, а Боня наш сейчас "дружит" с нашей Мини... У Мини характер - не мёд, прямо скажем. Это, тоже "подобрашка", дитя уличной собачьей "гопоты", с кровью своей матери-собаки, впитало в себя первобытную ненависть к кошачьим... Они терпят друг дружку, но Мини, желая всё-таки подружиться, - плохо себе представляет, очевидно, что такое дружба на самом деле.
Ей хочется играть, ведь она младше и "социальнее", что ли, поскольку собаки всё-таки умеют дружить, но коту этого не объяснить, тем более, когда его гоняют по всему дому и двору, предлагая таким образом, должно быть, поиграть в "пятнашки".
... Но наш кот и наша собака, тем не менее, нашли "консенсус" в непростых отношениях, и, право, людям стоило бы у них поучиться... Они ведь, хоть и не особо дружат, но и не воюют, а стараются обходить не свои миски стороной... В отличие от людей, которых чужие "миски" привлекают так, что порою льётся кровь, и не только виновных, но и совсем ни в чём не виноватых...
... Люди, давайте жить дружно, как живут коты и собаки, не отягощённые интеллектом, как вы...
другие добровольные "пленники" и сожители человека со времён первобытных. Наш Боня - подкидыш. Подкинули ещё ребёнком под магазин, где работала дочь. Зимой. Она впустила, конечно, и этот пушистый комочек сразу же занял единственный стул, свернувшись на нём клубочком. С работы дочка пришла с лотком, месячным запасом сухого корма и котом за пазухой... Но, - в доме уже вполне себе хозяйкой жила собака... Поэтому дочка поселила детёныша в своей комнате, где он, разумеется, тут же занял бОльшую половину её кровати. А так же - кресло, стулья (где всегда "сложена" одежда), место сверху на комоде и трюмо, где до того стояли всякие баночки-скляночки, а также место на подоконнике, откуда пришлось потесниться вазонам с "денежным" деревом и каким-то чахлым суккулентом, с периодичностью маятника теряющим свои мясистые листочки, и отращивающим их снова с упорством, достойным уважения, поскольку эта битва за жизнь длится десятилетиями...
Пока наша собака Муха привыкала к тому, что в доме появился "нахалёнок", которого нельзя нюхать, трогать, валять и кусать, - наш подкидыш совсем не собирался привыкать к собаке... Он шипел, выгибаясь дугой, плевался, кусался и царапался так, что наша Муха решила (очень мудро), что не стоит связываться с хулиганьём, и когда из комнаты дочери выползало это чудо, - она просто делала вид, что не замечает "феномен"...
Месяца три длилось привыкание и "состыкование" несовместимого, пока мы не заметили, что наш подросший башибузук, оказывается, во дворе ходит за Мухой хвостиком... Потому что в нашем дворе периодически появляются и чужие коты, которые, как все нормальные коты, считают себя хозяевами везде, где изволят гулять... Но наша Муха, как законная владелица собственной территории, естественно, гоняла этих бандитов, которых, тем не менее, наш дед подкармливал свежепойманными карасями и краснопёркой...
Вот так наш Боня нашёл себе защиту от взрослых и бывалых воинов дворов и улиц. С тех пор они стали друзьями-приятелями, но только до миски с едой. Едой Муха делиться не собиралась даже с новоявленным дружком. Только - водой. Но, поскольку и еда у кошек и собак разная, то тут особых проблем не возникало. Просто Муха иногда порыкивала на мимопроходящего (как бы случайно), возле своей миски Бонифация...
Вечерами в хорошую погоду мой муж ходил на прогулки к набережной, с Мухой... И наш рыжий котик трусил за ними, как хвостик. Так, втроём они и гуляли, наш дед, Муха и Бонифаций, что давало повод нашей соседке шутить по поводу того, что они "соображают" уже "на троих"...
Нашей любимой Мушки уже нет, она "спит" под нашей старой яблоней, а Боня наш сейчас "дружит" с нашей Мини... У Мини характер - не мёд, прямо скажем. Это, тоже "подобрашка", дитя уличной собачьей "гопоты", с кровью своей матери-собаки, впитало в себя первобытную ненависть к кошачьим... Они терпят друг дружку, но Мини, желая всё-таки подружиться, - плохо себе представляет, очевидно, что такое дружба на самом деле.
Ей хочется играть, ведь она младше и "социальнее", что ли, поскольку собаки всё-таки умеют дружить, но коту этого не объяснить, тем более, когда его гоняют по всему дому и двору, предлагая таким образом, должно быть, поиграть в "пятнашки".
... Но наш кот и наша собака, тем не менее, нашли "консенсус" в непростых отношениях, и, право, людям стоило бы у них поучиться... Они ведь, хоть и не особо дружат, но и не воюют, а стараются обходить не свои миски стороной... В отличие от людей, которых чужие "миски" привлекают так, что порою льётся кровь, и не только виновных, но и совсем ни в чём не виноватых...
... Люди, давайте жить дружно, как живут коты и собаки, не отягощённые интеллектом, как вы...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
