ВОДОСПАД ЛОДОР

"Розкажи, як вода
Пада вниз у Лодорі!" --
Мій син запитав
Про це якось днями;
І щоб я розповів
Неодмінно віршами.
І одразу ж за ним
Вже дочка набрида
Із своїм домаганням --
Все тим же, одним,
Що і в брата, проханням:
Розказать, як вода
Пада вниз у Лодорі
З її ревом, як в морі;
Й постало щоб зримо
В моєму повторі.
То ж повідав їм в риму --
Мав їх цілі гори --
Собі для наснаги,
А їм для розваги,
Як натхнення був злет, --
Бо я люблячий батько,
Й до того ж поет!

З малого струмка,
Що з озер витіка
Й джерелець прозорих
В горах неозорих,
По звивах і схилах,
Крізь нетрі пробившись,
Потічки вбирає --
Й тоді завмирає,
Озерцем розлившись;
А потім, проснувшись
Й задуми позбувшись,
Біжить крізь комиш
Все швидше й вільніш
По лузі й долині
На сонці і в тіні:
Під лісом -- грайливо,
Де скелі -- свавільно;
Тихо й бурхливо,
Швидко й повільно;
Тут в блиску ясніє,
А там спохмурніє;
То в мливі і в ліні,
То в гніві і в піні,
Аж поки, всю міць
Свою виявить рада,
Сягає тих місць,
Де стрімко вниз пада.

Й коли у громаду
Пірна водоспаду,
Реве так вона,
Немов йде війна
Й гармат чуть навкруг канонаду;
Зметнувшись, стенає
Й униз поринає
В падінні й здійманні,
В польоті й гойданні,
В стрибку й обертанні;
Бунтує й метляє,
Хвилює й вихляє,
Вібрує й кружляє
Вдень, ввечері, вранці
У вічному танці;
В цім буйстві напору
Блаженство для зору,
Чаруючи, дивуючи
Слух ревом в гігантській горлянці.

Шпурляє і жбурляє,
Стрясає й колисає,
Метає і вертає,
Впокорює й прискорює,
Напружує і звужує,
Дзюркоче і вуркоче,
Нуртує і фліртує,
Пугукає й вигукує,
Зливається й звивається,
Гуркоче і гогоче,
Несеться і трясеться,
Скрадається й кидається,
Ятриться й бадьориться,
Штовхається й сахається,
Вилискує і зблискує,
Зворушує й оглушує,
І міниться і піниться,
І мутиться і крутиться,
Збігає і плигає,
Танцює і гарцює,
Вигулькує і булькає,
Натужиться і пружиться,
Втікає й нарікає;

Вирує і парує,
Струмує і шумує,
Тьмяніє й туманіє,
Здригається й змагається,
Снується і сміється,
Іскриться і вихриться;

Буркоче й булькоче й белькоче,
Термосить і зносить й голосить,
Долає й волає й горлає,
Дзвенить й бубонить й гомонить,
Збігає й мигає й благає,
Прямує й штурмує й гальмує,
Говорить і спорить і вторить,
Сюрчить і ричить й деренчить,
П'яніє й навісніє й шаленіє,
І гупає і хлюпає і тупає,
І дзенькає і бренькає і тенькає;

Бурмоче й тріпоче й клекоче й лопоче,
Летить і мигтить й торохтить й мерехтить,
Скрегоче й рокоче й цюркоче й регоче,
Скрипить і кипить і рипить і хрипить,
Туркоче й теркоче й тріскоче й цокоче,
Шугукає й грюкає й стукає й улюлюкає,
Ширяє і грає й напирає й завмирає,
Бубнить і гугнить і бринить й жебонить,
Шумить і гримить і струмить і димить,
Бряжчить і журчить і бурчить, й знову мчить, --
І так, не кінчаючись, лиш вічно міняючись,
В постійному русі все нижче спускаючись,
В злобі й непокорі, як при штормі на морі, --
Так вода з ревом падає вниз у Лодорі.

ГУСЮ

Чи в західних лугах ти годувавсь,
Чи в лісі перевальцем брів по глиці,
Чи на болоті між осок скрадавсь,
Чи захист мав між фермерської птиці
Від цигана-злодія й від лисиці;
Й чи крючкотвор-правник твоїм пером
Нестиме бідним і малим погром,
Чи ним поет закоханий дівиці
В сонеті виливатиме жалі;
Й чи буде брать крило твоє щоднини
Служниця для змітання павутини, --
Не знаю. Але тут лиш, на столі,
Де і портвейн, і з овочів приправа,
Заслужена й тебе чекає слава.