ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Губерначук (1969 - 2017) / Проза

 Життя, смерть (роздуми, цитати)
* * *
Життя – щасливе відчуття,
щасливе від життя.

* * *
Книга Життя – Книга Любові.

* * *
Над кожним днем ще вище небо,
бо нижчає земля.
Пітьом та сонць смугаста зебра
носила немовля.

Воно зросло на чоловіка.
А згодом – старика.
З тих літ між поколінь без ліку
і ллється ця ріка.

* * *
Народження – красне.
Дитинство – безтурботне.
Отроцтво – наївне.
Юність – шалена.
Молодість – світла.
Зрілість – розважлива.
Старість – поважна.
Старецтво – болісне.
Дряхлість – байдужа.
Смерть – остаточна й неминуча.

* * *
Життя істот – предовгий серіал,
в якому тільки титри обминули.

* * *
Війна. Мистецтво. Світ. Любов.
А від життя лише три краплі.

* * *
Життя постійно розмовляє з нами.

* * *
Ми життя розкладаємо на роки,
як школу поділяємо на класи.

* * *
Життя крокує крізь чергу віків,
крізь майбутні і минулі лиця,
народжуючи мудреців і простаків,
дозволивши закоханим усамітниться.

* * *
Життя – рівняння.
Кількість невідомих дорівнює сукупностям людей.

* * *
Ідемо (по життю), а сліди – на небо.

* * *
Життя – до нестями вражаюче –
цвіте драматичними творами.

* * *
Життя не стражданнями схоже,
а даром приблуди й іуди.

* * *
Нам здається вічним наше сьогоднішнє життя.

* * *
Яскравість

Коли відомі напере́д
усі завдання, всі задачі,
і ти вже маєш свій портрет,
де дід старий сидить на дачі,
тоді тобі уже й не жить,
тобі вже – вечір, і смеркає,
тоді ота остання мить
тебе тривожно погукає
і розкладе таке життя,
як рішення на «за» і «проти»,
і вже не буде вороття,
бо й пільги скінчаться і квоти.
Загрузне молодість в імлі,
трагічний випадок спіткає –
хто ж носить старість по землі,
той не знаходить, бо шукає.
А що залишиться? Краї,
які ти так і не побачив,
розгублені батьки твої
й нові завдання і задачі!
Так невідомість над усе
життя дратує, а цікавість,
весь шал завівши, нас несе
в непередбачену яскравість!

* * *
Життя – це закодований псалтир.
Що зміг порозуміти, те і маю.

* * *
Котяться зірки, котяться дні –
життя, як карусель.

* * *
Життєві комбінації – як ікс-ігрековий зет.

* * *
Для всіх – накритий Богом стіл,
хтось трунок п’є, а хтось посіє зерна.

* * *
Коли дивишся на небо, то здається, що це не хмари,
а дні наші спливають. І мимоволі гадаєш, що нема їм
ні кінця, ні краю. Та все ж приходить час, коли небо
стає чистим, і хмари тануть. Воно таке ж красиве
і блакитне, як раніше, але ці білі човники вже сплили
в небуття, і ти його не бачиш. А хмари, які з’являються
потім, – уже не твої дні, а чужі, хоча життя у нас
усіх одне – це блакитне, безкрає небо.

* * *
Жити – значить творити. Творити прекрасне, чудове, добре,
а значить, корисне людям. Так творити, щоб для користі
іншим вкладати в свою працю всю свою душу, вміння,
працювати від щирого серця, із натхненням і радістю,
що така праця – не щось марне, а потрібне людям.
У цьому – краса життя.

* * *
Живи, твори без зайвих фраз –
життя дається тільки раз.

* * *
Живи сьогодні, насолоджуйся
і радуйся ночам і дням, які твої,
та Бога прославляй.

* * *
Є завжди тільки путь.

* * *
Нас кудись несе життя неспокійна ріка.

* * *
Я шию білими нитками.
Ти шиєш білими нитками.
Час шиє білими нитками.

* * *
Поспішаймо жити, дружити, любити, усім дорожити.

* * *
Іноді доро́га спливає так, як і години.

* * *
Шлях – не вихід, а крок – ще не слід.

* * *
Куди спішиш – туди не попадеш,
куди попадеш – зовсім не спішиш.

* * *
Життя – не тільки жага.

* * *
Придивися до пуття, якого кольору життя.

* * *
Інтриги нас доводять до пуття.

* * *
Щоб по-справжньому жити,
треба по-справжньому любити.

* * *
Життя – чарівне, коли любов – божество.

* * *
Кожен проживає власне життя на самоті.

* * *
Життя наші рвуться лише тому, що не цінуємо
і завжди прагнемо назад.

* * *
Коли ти зводиш нанівець своє життя – не псуй чужого.

* * *
Бетон

Місимо, мішаємо, вминаємо,
час зацементуємо – й минаємо.
А воно стоїть-стоїть, не падає.
Та про нас ніхто-ніхто не згадує.

Ви танцюєте вальс-босто́н –
і торуєте свій бетон.

* * *
Як нехрещеним штовхати життя,
як жону під вінець?

* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.

* * *
Життя з глибокою душевною раною десь посередині чи збоку…

* * *
Коротка мить життєвої довжини.

* * *
Мить, обірвана смертю…

* * *
Життя зі смертю візаві.

* * *
«Реальне життя» – воно є мить, обірвана смертю,
аби знову перейти в духовне життя – вічність…

* * *
Чудо

Я вже був колись… Пам’ятаю
цю осліпленість збожевілля,
на навколішках власних останків
неприховане незусилля,
як літав сорок день без себе,
але мав ще про себе згадку.
Я вже був колись. Бачив небо
на примруженні мо́го світанку…
Я вже є – і мене немає.
Я кричу – і ніхто не чує,
як сьогодні мене приймають
у обійми нового чуда.

* * *
Смерть

Стаю зорею.
Небом заливаюсь.
Облиште тіло в рамках забуття!
Йду в Іудею.
Звідти направляюсь
найближчим шляхом в сад едемський я.

Стаю зорею.
З вами розмовляю
німими жестами споріднених стихій.
Понад землею
сорок днів гуляю
і на могилі хрест хитаю свій.

Стаю зорею
і являюсь часто
у тих місцях, де корчило мене.
Спускаю фею
білу і пухнасту,
чарі́вну смерть, у пекло чарівне́.

* * *
Життя в однині не розжилось,
де смерть в множині нависає.

* * *
Смерть – це подія, бо так звичне життя навкруги.

* * *
Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту.
Шок – обхідна́ ланка в системі самозахисту.
Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.

* * *
Смерть – то спокій, а життя – це ризик.

* * *
Життя – менший ризик, ніж влади полум’я.

* * *
Так скупо відображені життя –
а смертю так нахабняче розвінчані?
У стосах документів з забуття
волають ску́ті, досі не помічені!

* * *
Смерть – це свобода, несумісна з життям.

* * *
Що то бажання і що то надії.
Супроти смерти нічого не діє.

* * *
Смерть – то тільки час,
який лише для нас тече й не рветься.

* * *
Ховаймося, люди, від смерті своєї,
чужій – оддаваймо дану.
Погляньмо, як чисто домножують феї
квітками всіляку труну.

* * *
Маленька – смерть,
а все Велике вміло вигравати.

* * *
Гм…
Гомер помер.
Але гм…

* * *
Красу минущу плин життя покаже –
і млин буття все перемеле знов.

* * *
Минає все, минає все на крилах вітру.
Лихого вітру не перехи́трю́.
Життя і крах, любов і страх на крилах вітру.

* * *
Оскільки я впевнений, що смерті не існує, то й час не має значення.

* * *
Життя – ґротеск, чи інша дивна форма,
забава, за́бавка, угода з Тим чи Іншим,
розпитування про погоду, їжу й нежить…

* * *
Життя – як мить, що обривається смертю, для переходу у вічність.

* * *
Десь існує інша паралель для бездоганних життів, наших нових життів.

* * *
Цінуй коротку мить довжиною у своє життя.

* * *
Пам’ять із роками розгублює фарби й ноти життя.

* * *
Не відкладайте життя на потім. Живіть тут і тепер.

* * *
Усе недарма!

* * *
Намагаймося жити все вище й вище зла.

* * *
Не живи в цьому світі, як хворий без ліків і як цар без царства.

* * *
Охопи очима своє життя і відмовся від усього зайвого.

* * *
Уміння жити – це вміння сміятися над сльозами,
навіть коли сльози ще не висохли.

* * *
Тримайся за дерево – єдине, що має коріння.
Від початку кайнозойської ери до наших часів
ніхто не дожив – тільки дерево.

* * *
Нехай вам завжди сміється, співається, радісно живеться.

* * *
Життя з каскадами подій
схиляється поволі до любові.

* * *
Симфонію життя присвячено любові.

* * *
Живи все довше-довше
і пам'ятай все більше
тільки про любов.

* * *
Живімо й думаймо про справедливий нарис,
повіданий в неодноріднім Бозі.

* * *
Живи в ритмі весни,
живи в ритмі любові,
живи в ритмі радісного серця.

https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-життя-смерть-вірші-роздуми-цитати-вислови.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
«Життя з глибокою душевною раною десь посередині чи збоку…»
Сергій Губерначук

Поранене життя

Так посередині, чи збоку?
Чи поступово, чи з наскоку?
З життям сумісна все ж? Чи ні?
Чи в білім світі, чи в труні?

І рана ця у нас в житті,
в житті в гріхах і в каятті,
або в житті без каяття…
Невже оце і є життя?

І рана в центрі – рана в серці,
що п’є відерце за відерцем
кров нашу. Кров та витікає
відразу – серце ж рану має.

А рана на периферії –
то рана в нервах, рана в мріях.
Наносить рани нам буття.
Поранене усе життя.

Ольга Діденко-Шипкова,
10 січня 2020 р., Київ


–––––––––––––––––––––––––––
«Мить, обірвана смертю…»
Сергій Губерначук

Він мав оце передчуття:
обірветься його життя
раніш, ніж старість завітає…
Сергія серед нас немає.
Прийшла смерть, обірвала мить…
Душа ж його все пломенить,
любові полум’я не гасне.
Він не живе життям сучасним –
понад сучасністю живе…
Там, в Небі, душу він не рве –
там спокій… Вічність там, не час…
Все ж він турбується про нас…
Не турбуватись він не може,
хоч віршами лиш допоможе…
Та допомога не мала…
Я це всім серцем сприйняла…

Ольга Діденко-Шипкова,
25 січня 2020 р., Київ


Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 63–73


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-04-04 10:53:42
Переглядів сторінки твору 674
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.077 / 5.75)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.130 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
Автор востаннє на сайті 2025.06.30 14:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Теді Ем (Л.П./Л.П.) [ 2023-04-04 20:36:48 ]
Чому "Час шиє білими нитками"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Губерначук (М.К./М.К.) [ 2023-04-05 13:45:04 ]
Можливо, автор мав на думці, що час шиє потайки / таємно / приховано / неявно / непомітно для нас.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Губерначук_Сергій_Григорович


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Губерначук (М.К./М.К.) [ 2023-04-05 13:52:52 ]
Перепрошую. Усе навпаки.
Імовірніше так: час шиє, невміло приховуючи все для нас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Губерначук (М.К./М.К.) [ 2023-04-05 13:53:23 ]
Імовірніше так: час шиє, невміло приховуючи все для нас.