ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Губерначук (1969 - 2017) / Проза

 Життя, смерть (роздуми, цитати)
* * *
Життя – щасливе відчуття,
щасливе від життя.

* * *
Книга Життя – Книга Любові.

* * *
Над кожним днем ще вище небо,
бо нижчає земля.
Пітьом та сонць смугаста зебра
носила немовля.

Воно зросло на чоловіка.
А згодом – старика.
З тих літ між поколінь без ліку
і ллється ця ріка.

* * *
Народження – красне.
Дитинство – безтурботне.
Отроцтво – наївне.
Юність – шалена.
Молодість – світла.
Зрілість – розважлива.
Старість – поважна.
Старецтво – болісне.
Дряхлість – байдужа.
Смерть – остаточна й неминуча.

* * *
Життя істот – предовгий серіал,
в якому тільки титри обминули.

* * *
Війна. Мистецтво. Світ. Любов.
А від життя лише три краплі.

* * *
Життя постійно розмовляє з нами.

* * *
Ми життя розкладаємо на роки,
як школу поділяємо на класи.

* * *
Життя крокує крізь чергу віків,
крізь майбутні і минулі лиця,
народжуючи мудреців і простаків,
дозволивши закоханим усамітниться.

* * *
Життя – рівняння.
Кількість невідомих дорівнює сукупностям людей.

* * *
Ідемо (по життю), а сліди – на небо.

* * *
Життя – до нестями вражаюче –
цвіте драматичними творами.

* * *
Життя не стражданнями схоже,
а даром приблуди й іуди.

* * *
Нам здається вічним наше сьогоднішнє життя.

* * *
Яскравість

Коли відомі напере́д
усі завдання, всі задачі,
і ти вже маєш свій портрет,
де дід старий сидить на дачі,
тоді тобі уже й не жить,
тобі вже – вечір, і смеркає,
тоді ота остання мить
тебе тривожно погукає
і розкладе таке життя,
як рішення на «за» і «проти»,
і вже не буде вороття,
бо й пільги скінчаться і квоти.
Загрузне молодість в імлі,
трагічний випадок спіткає –
хто ж носить старість по землі,
той не знаходить, бо шукає.
А що залишиться? Краї,
які ти так і не побачив,
розгублені батьки твої
й нові завдання і задачі!
Так невідомість над усе
життя дратує, а цікавість,
весь шал завівши, нас несе
в непередбачену яскравість!

* * *
Життя – це закодований псалтир.
Що зміг порозуміти, те і маю.

* * *
Котяться зірки, котяться дні –
життя, як карусель.

* * *
Життєві комбінації – як ікс-ігрековий зет.

* * *
Для всіх – накритий Богом стіл,
хтось трунок п’є, а хтось посіє зерна.

* * *
Коли дивишся на небо, то здається, що це не хмари,
а дні наші спливають. І мимоволі гадаєш, що нема їм
ні кінця, ні краю. Та все ж приходить час, коли небо
стає чистим, і хмари тануть. Воно таке ж красиве
і блакитне, як раніше, але ці білі човники вже сплили
в небуття, і ти його не бачиш. А хмари, які з’являються
потім, – уже не твої дні, а чужі, хоча життя у нас
усіх одне – це блакитне, безкрає небо.

* * *
Жити – значить творити. Творити прекрасне, чудове, добре,
а значить, корисне людям. Так творити, щоб для користі
іншим вкладати в свою працю всю свою душу, вміння,
працювати від щирого серця, із натхненням і радістю,
що така праця – не щось марне, а потрібне людям.
У цьому – краса життя.

* * *
Живи, твори без зайвих фраз –
життя дається тільки раз.

* * *
Живи сьогодні, насолоджуйся
і радуйся ночам і дням, які твої,
та Бога прославляй.

* * *
Є завжди тільки путь.

* * *
Нас кудись несе життя неспокійна ріка.

* * *
Я шию білими нитками.
Ти шиєш білими нитками.
Час шиє білими нитками.

* * *
Поспішаймо жити, дружити, любити, усім дорожити.

* * *
Іноді доро́га спливає так, як і години.

* * *
Шлях – не вихід, а крок – ще не слід.

* * *
Куди спішиш – туди не попадеш,
куди попадеш – зовсім не спішиш.

* * *
Життя – не тільки жага.

* * *
Придивися до пуття, якого кольору життя.

* * *
Інтриги нас доводять до пуття.

* * *
Щоб по-справжньому жити,
треба по-справжньому любити.

* * *
Життя – чарівне, коли любов – божество.

* * *
Кожен проживає власне життя на самоті.

* * *
Життя наші рвуться лише тому, що не цінуємо
і завжди прагнемо назад.

* * *
Коли ти зводиш нанівець своє життя – не псуй чужого.

* * *
Бетон

Місимо, мішаємо, вминаємо,
час зацементуємо – й минаємо.
А воно стоїть-стоїть, не падає.
Та про нас ніхто-ніхто не згадує.

Ви танцюєте вальс-босто́н –
і торуєте свій бетон.

* * *
Як нехрещеним штовхати життя,
як жону під вінець?

* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.

* * *
Життя з глибокою душевною раною десь посередині чи збоку…

* * *
Коротка мить життєвої довжини.

* * *
Мить, обірвана смертю…

* * *
Життя зі смертю візаві.

* * *
«Реальне життя» – воно є мить, обірвана смертю,
аби знову перейти в духовне життя – вічність…

* * *
Чудо

Я вже був колись… Пам’ятаю
цю осліпленість збожевілля,
на навколішках власних останків
неприховане незусилля,
як літав сорок день без себе,
але мав ще про себе згадку.
Я вже був колись. Бачив небо
на примруженні мо́го світанку…
Я вже є – і мене немає.
Я кричу – і ніхто не чує,
як сьогодні мене приймають
у обійми нового чуда.

* * *
Смерть

Стаю зорею.
Небом заливаюсь.
Облиште тіло в рамках забуття!
Йду в Іудею.
Звідти направляюсь
найближчим шляхом в сад едемський я.

Стаю зорею.
З вами розмовляю
німими жестами споріднених стихій.
Понад землею
сорок днів гуляю
і на могилі хрест хитаю свій.

Стаю зорею
і являюсь часто
у тих місцях, де корчило мене.
Спускаю фею
білу і пухнасту,
чарі́вну смерть, у пекло чарівне́.

* * *
Життя в однині не розжилось,
де смерть в множині нависає.

* * *
Смерть – це подія, бо так звичне життя навкруги.

* * *
Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту.
Шок – обхідна́ ланка в системі самозахисту.
Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.

* * *
Смерть – то спокій, а життя – це ризик.

* * *
Життя – менший ризик, ніж влади полум’я.

* * *
Так скупо відображені життя –
а смертю так нахабняче розвінчані?
У стосах документів з забуття
волають ску́ті, досі не помічені!

* * *
Смерть – це свобода, несумісна з життям.

* * *
Що то бажання і що то надії.
Супроти смерти нічого не діє.

* * *
Смерть – то тільки час,
який лише для нас тече й не рветься.

* * *
Ховаймося, люди, від смерті своєї,
чужій – оддаваймо дану.
Погляньмо, як чисто домножують феї
квітками всіляку труну.

* * *
Маленька – смерть,
а все Велике вміло вигравати.

* * *
Гм…
Гомер помер.
Але гм…

* * *
Красу минущу плин життя покаже –
і млин буття все перемеле знов.

* * *
Минає все, минає все на крилах вітру.
Лихого вітру не перехи́трю́.
Життя і крах, любов і страх на крилах вітру.

* * *
Оскільки я впевнений, що смерті не існує, то й час не має значення.

* * *
Життя – ґротеск, чи інша дивна форма,
забава, за́бавка, угода з Тим чи Іншим,
розпитування про погоду, їжу й нежить…

* * *
Життя – як мить, що обривається смертю, для переходу у вічність.

* * *
Десь існує інша паралель для бездоганних життів, наших нових життів.

* * *
Цінуй коротку мить довжиною у своє життя.

* * *
Пам’ять із роками розгублює фарби й ноти життя.

* * *
Не відкладайте життя на потім. Живіть тут і тепер.

* * *
Усе недарма!

* * *
Намагаймося жити все вище й вище зла.

* * *
Не живи в цьому світі, як хворий без ліків і як цар без царства.

* * *
Охопи очима своє життя і відмовся від усього зайвого.

* * *
Уміння жити – це вміння сміятися над сльозами,
навіть коли сльози ще не висохли.

* * *
Тримайся за дерево – єдине, що має коріння.
Від початку кайнозойської ери до наших часів
ніхто не дожив – тільки дерево.

* * *
Нехай вам завжди сміється, співається, радісно живеться.

* * *
Життя з каскадами подій
схиляється поволі до любові.

* * *
Симфонію життя присвячено любові.

* * *
Живи все довше-довше
і пам'ятай все більше
тільки про любов.

* * *
Живімо й думаймо про справедливий нарис,
повіданий в неодноріднім Бозі.

* * *
Живи в ритмі весни,
живи в ритмі любові,
живи в ритмі радісного серця.

https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-життя-смерть-вірші-роздуми-цитати-вислови.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
«Життя з глибокою душевною раною десь посередині чи збоку…»
Сергій Губерначук

Поранене життя

Так посередині, чи збоку?
Чи поступово, чи з наскоку?
З життям сумісна все ж? Чи ні?
Чи в білім світі, чи в труні?

І рана ця у нас в житті,
в житті в гріхах і в каятті,
або в житті без каяття…
Невже оце і є життя?

І рана в центрі – рана в серці,
що п’є відерце за відерцем
кров нашу. Кров та витікає
відразу – серце ж рану має.

А рана на периферії –
то рана в нервах, рана в мріях.
Наносить рани нам буття.
Поранене усе життя.

Ольга Діденко-Шипкова,
10 січня 2020 р., Київ


–––––––––––––––––––––––––––
«Мить, обірвана смертю…»
Сергій Губерначук

Він мав оце передчуття:
обірветься його життя
раніш, ніж старість завітає…
Сергія серед нас немає.
Прийшла смерть, обірвала мить…
Душа ж його все пломенить,
любові полум’я не гасне.
Він не живе життям сучасним –
понад сучасністю живе…
Там, в Небі, душу він не рве –
там спокій… Вічність там, не час…
Все ж він турбується про нас…
Не турбуватись він не може,
хоч віршами лиш допоможе…
Та допомога не мала…
Я це всім серцем сприйняла…

Ольга Діденко-Шипкова,
25 січня 2020 р., Київ


Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 63–73


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-04-04 10:53:42
Переглядів сторінки твору 1450
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.083 / 5.75)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.135 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
Автор востаннє на сайті 2026.11.19 16:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Теді Ем (Л.П./Л.П.) [ 2023-04-04 20:36:48 ]
Чому "Час шиє білими нитками"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Губерначук (М.К./М.К.) [ 2023-04-05 13:45:04 ]
Можливо, автор мав на думці, що час шиє потайки / таємно / приховано / неявно / непомітно для нас.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Губерначук_Сергій_Григорович


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Губерначук (М.К./М.К.) [ 2023-04-05 13:52:52 ]
Перепрошую. Усе навпаки.
Імовірніше так: час шиє, невміло приховуючи все для нас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Губерначук (М.К./М.К.) [ 2023-04-05 13:53:23 ]
Імовірніше так: час шиє, невміло приховуючи все для нас.