ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2023.06.09 10:46
Щастя в птиці. Пташка в небі. Що ж, полетіли? * * * Багато щастя не треба. Безмежно багато людині не треба. У зайвому сяйві осліпнеш. Шукай джерело. * * * Щастя – воно од всіх оском. * * * Де ти, щастя?! Золоте причастя? Молоде ко

Віктор Кучерук
2023.06.09 05:28
Знаю, що серце незряче,
Бачу, що доля сліпа, –
Скільки живу – стільки плачу,
Завжди жура проступа.
Холодно й темно повсюди.
Спокій ніде не приживсь.
Краще б осліп від полуди,
Щоб не блудити кудись.

Микола Соболь
2023.06.09 04:42
Лелійте день, можливо це останній.
Можливо завтра просто вже нема.
Нехай засяє сонце на світанні,
хіба важливо літо чи зима.
Лелійте день, плекайте кожну думку,
зростіть в собі не руйнача, – творця,
не досягти у жовчі порятунку
і не зійти одесную О

Микола Соболь
2023.06.09 03:12
– Ой, кума, чи Ви це чули?
В славнім місті Хургада
з’їла мо–ля акула
і тепер вона звізда!
Неї постять в інтернеті,
треба ж так, одна лиш мить…
В президенсткім кабінеті
уже й орден їй лежить.

Іван Потьомкін
2023.06.08 21:17
«Та невже ж ти, моя любко,
Недовірлива така,
Що ніяк не хочеш вірить
Словам щирим козака?
Ну, стояв я із другою
Аж до пізньої пори.
Не звірявся їй в любові,
А про друга говорив.

Євген Федчук
2023.06.08 19:28
Лежать козаки у снігу посеред чиста поля.
Мороз такий – здається, що аж до кісток пройма.
Хтось гріє руки та кляне свою нещасну долю,
А хтось зневіривсь й голови уже не підніма.
Поки йшов бій і грала кров, мороз не помічали.
Та ляхи стихли і тепер зи

Тетяна Левицька
2023.06.08 15:04
Кому ти стелиш гобелени,
і віддаєш частину серця,
що він в очах твоїх зелених,
мов кінь у яблуках пасеться?

Чи збожеволіла від сяйва,
що засліпило випадково,
не відчуваєш що ти зайва

Віктор Михайлович Насипаний
2023.06.08 14:59
В Галі плани є секретні.
Подрузі відкрилась:
- Я приблизно на дві третіх
Вже сім’ю створила.
Вийти заміж я збираюсь,
Згодні мама й тато.
Лиш одну проблемку маю
Тільки розв’язати.

Ігор Деркач
2023.06.08 14:42
Ожили герої із казок,
заходилася нечиста сила
обілити те, що наробила –
викладає світові урок,
як йому боятися дебіла.

Класика усе-таки живе.
Це Тарас, а не Макіавелі...

Софія Цимбалиста
2023.06.08 12:11
Якщо ненависть
породжує силу,
то безсилля
вбиває людину.

Якщо людина
не бачить себе
частиною суспільства,

Володимир Каразуб
2023.06.08 11:20
Ми — блукальці в шерехатих пралісах жаги,
Так, блукальці, — казав він і озирався на дві тисячі сьомий рік,
на порослий дичиною заводський периметр в Буштино
Оточений горами, пагорбами і спекотнім літом.
Апокаліптична картинка зіржавілого металобрух

Віктор Кучерук
2023.06.08 08:52
Пригнічений, утомлений, побитий
Суворою буденністю життя, –
Продовжую лише по правді жити
Без нарікань, досади і ниття.
Сприймаю все, як напрям перехожий,
Як хід подій, або обставин збіг,
Які здолати безперечно зможу,
Хоч постарів помалу і знемі

Микола Соболь
2023.06.08 06:08
Знімаю перед Музою кашкет,
доземно б’ю чолом їй віншування,
сьогодні кожен другий в нас поет,
як не поет, то майстер віршування.
А мій Пегас комизиться – лошак,
горбаті рими вибива копитом,
що напишу не те йому й не так,
сную серед поетів паразитом

Сергій Губерначук
2023.06.07 12:13
Лампа сгорела насмерть.
Иссяк источник вольфрама.
Улыбнись в темноте.
Не вижу.
Глупость.
Несколько раз повторяется.

2.

Теді Ем
2023.06.07 10:58
Під прямим кутом наші лінії
перетнулися випадково,
ну а може не випадково,
а навмисно – не знаю я.

Я дивився у небо синє,
ти дивилася на вітрини.
Нескладних думок лімузини

Іван Потьомкін
2023.06.07 10:50
По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури. Через деякий час завідуючий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Огляди поем):

Ніна Виноградська
2008.01.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ніна Виноградська (1961) / Огляди поем

 Вілстоювати українство в Україні
Ніна Виноградська... Ім’я цієї жінки у місті Харкові
часто буває на слуху. Автора одинадцяти поетичних
збірок, заслуженого діяча мистецтв України, члена На-
ціональної спілки письменників та Національної спілки
журналістів України знають школярі і студенти. Її при-
ватне життя вже давно тісно переплелося з громадською
діяльністю. Вона частий гість громадських організацій
і сама є очільницею Харківського обласного відділення
Конгресу української інтелігенції.
Ніна Іванівна за освітою інженер, за покликанням
журналіст, а в душі з юних літ відчуває себе поетом. Та,
поєднуючи красиве і корисне, завжди залишається со-
бою – палким прихильником українського слова, побор-
ником вільної і незалежної України.

Для мене Ніна Виноградська зі своїх поезій постає
рупором боротьби проти ворогів держави, за її держав-
ність, права і свободи людини, за чистоту не тільки рід-
ної мови, а й людських помислів. Її можна звинуватити
у будь-чому тільки не в байдужості.

Ніну Іванівну ніхто і ніщо не може настрахати – вона
завжди йде попереду, тому всі стріли недоброзичливців
попадають у неї, захищаючи весь натовп, що крокує за
нею. У її боротьбі немає напівтонів: ворога вона називає
ворогом, а зрадника – зрадником.

Посеред зради, підлості і бруду,
Продажності людців, нещирих сліз,
Я чорною вороною не буду,
Хоч упаду, так білою, униз.

Мені імпонує дуже влучна характеристика особистос-
ті Ніни Виноградської від її подруги Катерини Марійчук,
палкої поборниці України: «Поети – то особливі люди.
Поети – це осяйні зорі, послані Творцем, щоб освітити сі-
рий людський шлях, щоб просвітити згорьовану людську
душу, щоб розтопити скрижаніле людське серце, дати лет
приземленому людському тілу. З незліченної низки поетів,
де не кожен поет є поетом, Ніна Іванівна – ПОЕТ, народ-
жений зі словом у кулаці. Воно бунтує і гуртує, надихає
і окриляє, допомагає і підтримує, веде і направляє. Її слово
вміє любити і кохати, сміятися і плакати...

Я – берегиня, мати, просто жінка,
В якої доля писана в селі.
І я пишаюсь тим, що українка,
Я – кров моєї рідної землі.

Відколи Московія розпочала війну проти Украї-
ни, у Харкові вийшли друком три збірки поезій Ніни
Виноградської – «Обпалені крила янгола», «Річка ма-
миного слова» і «Поранені соняхи». Мені здається, що
кожне втрачене життя українського воїна у цій російсько-
українській війні, відновилося віршем у цих збірках.

А соняхи жовті стогнали, поранені в полі,
Солдатський спочинок останнім тут був у житті.
І плакали гірко дерева край шляху від болю
За тих, що невинно зостались на смертній путі..

Нова збірка «Три Василі» включає в себе три поеми,
весь поетичний доробок автора у цьому жанрі. Історична
минувшина України, як і сьогодення, торкається душев-
них переживань і знаходить свій відгук у творах. Вчинок
кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка по
поверненню полонених українців з татаро-турецької
неволі вразив поетку у саме серце – через призму особис-
того сприйняття народилася поема «Іван Сірко у Чорній
долині». Автор висловлює повну суголосність з велич-
ною історичною особою, непереможним полководцем,
палким захисником України Іваном Сірком...

Від чужинської навали недругів жорстоких,
Не програли жодну битву, не ступили й кроку
Вороги закляті наші на рідну країну...
Боронив Іван Сірко завжди батьківщину.

Поема «Голодомор» Ніни Виноградської неодноразо-
во перевидавалася і обійшла весь світ. Вона звучала на
радіо, за цим твором ставили спектаклі, знімали кіно...
Не дивно, що на гранітній плиті Меморіалу жертв Голо-
домору в Києві викарбувані слова саме цього твору:

Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу, і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.

У сьогоденні воєнних подій цей твір особливо болить
читачеві своєю оголеною правдою. Прийшло прозріння
до багатьох любителів комуністичного режиму і Радян-
ського Союзу. Разом з прозрінням прийшло і розумін-
ня того, що Росія ще з часів царату ніколи не була нам
дружнім народом, який прийшов на нашу землю повтор-
но творити геноцид українського народу, вона підтвер-
дила свій статус країни-агресора.

Табори ГУЛАГу
Сповнені по вінця
Горя і розпуки
У краях чужих.
Напились сибіри
Крові українців,
Вимостили землю
Кісточками їх.

Як справжній поет, Ніна Виноградська не може сто-
яти осторонь подій своєї країни. Її серце крається розпа-
чем від смертей українських воїнів на полі бою, їй болять
рани свого народу. Небачене свавілля і жорстокість во-
рога, його телевізійне невігластво і божевілля наносить
глибокі рани на межу несумісності з життям...

Лежать сини, що вчора ще жили,
Не розпізнати, ніби невідомі.
Від бетееру пригорща золи
І не потрібна вже нікому поміч...

І тільки безмежжя любові до України і його наро-
ду надає сил, допомагає триматися і гострити поетичне
слово авторки... І ця зброя безжально таврує злочинні
дії ворога, а душа жінки-патріотки виповнює своє слово
любов’ю, співчуттям і ніжністю до рідного народу і рід-
ної землі.

А ти, моя країнонько, живи
В усі часи, щаслива будь, єдина.
І не зганьби отої булави,
Яку в руках тримаєш, Україно.

Нова поема «Три Василі» присвячена трьом синам
українського народу, які в різний час стояли на сторожі
свободи людини і незалежності України – Василю Симо-
ненку, Василю Стусу і Василю Сліпаку. У героїв спільне
не тільки ім’я, вони мають спільну долю – відстоювати
українство в Україні і жертовно віддати свої життя зара-
ди Батьківщини, збереження національного духу і свобо-
ди України.

На цій чудовій золотій землі,
Де пахне м’ята, яблука і дині,
Вже проросли зерном три Василі,
Щоби життя віддати Україні.

Образи трьох Василів у поемі Ніни Виноградської
постають вірними синами своїх матерів і України, які
прожили своє життя, згідно вислову Василя Стуса, «не
набравшись скверни, ненависті, прокльону, каяття».
У сьогоденні з небосхилу нам світять три зірки Василів,
які стали прикладом для сучасників у борні за відстою-
вання української державності, свободи і прав громадя-
нина України. Автор поеми Ніна Виноградська разом зі
своїми героями «кличе люд здобути перемогу» і свято
у це вірить:

Здобути щастя на своїй землі,
Від ворогів її відвоювати –
Постануть всі сини, як Василі,
Яких народить українська мати.

Складні обставини сучасного періоду незалежності
України всередині країни, непорозуміння влади і суспіль-
ства, особисті обставини не ламають сили і духу поете-
си. Вона в постійній боротьбі, її слово завжди стоїть на
сторожі правди і людяності. Ніна Виноградська завжди
залишається вірною собі, не зраджує своїм принципам
висвітлення подій і ставленням до свого народу.

Олександра КІРІЙ, письменниця
м. Харків




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-04-05 14:10:04
Переглядів сторінки твору 48
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.077 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.229 / 5.74)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2023.06.04 09:47
Автор у цю хвилину відсутній