![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.07.27
02:24
ABBAcDc - мій поетичний винахід
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
2024.07.26
23:39
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2024.07.26
20:36
І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
2024.07.26
19:27
Мені болить.
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
2024.07.26
17:47
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
2024.07.26
14:11
Попросили написали про Сергія*. Від початку. Як усе воно починалося. Не вірю, що вже 7 років він дивиться на нас з-над хмар. Сім…
Сергія неможливо «вкласти» в слова чи тексти. Він сам і його шлях настільки глибші, що не хочеться та й страшно спростити
2024.07.26
13:51
СпалИ усі його листи,
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
2024.07.26
09:23
І жодних проблем. Жодних.
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
2024.07.26
08:07
Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник Антон Смецький.
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
2024.07.26
07:43
Робив усе, що тільки міг,
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
2024.07.26
07:31
Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
2024.07.25
23:15
Бач, костюм у труну як влитий?
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
2024.07.25
21:22
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
2024.07.25
18:18
Вітер грає у краплі, гості
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
2024.07.25
17:22
Прокинувся малий Грицько, продер оченята.
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
2024.07.25
14:39
Учись язик тримати за зубами! -
Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.
Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.
Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2008.01.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Ніна Виноградська (1961) /
Огляди поем
Вілстоювати українство в Україні
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вілстоювати українство в Україні
Ніна Виноградська... Ім’я цієї жінки у місті Харкові
часто буває на слуху. Автора одинадцяти поетичних
збірок, заслуженого діяча мистецтв України, члена На-
ціональної спілки письменників та Національної спілки
журналістів України знають школярі і студенти. Її при-
ватне життя вже давно тісно переплелося з громадською
діяльністю. Вона частий гість громадських організацій
і сама є очільницею Харківського обласного відділення
Конгресу української інтелігенції.
Ніна Іванівна за освітою інженер, за покликанням
журналіст, а в душі з юних літ відчуває себе поетом. Та,
поєднуючи красиве і корисне, завжди залишається со-
бою – палким прихильником українського слова, побор-
ником вільної і незалежної України.
Для мене Ніна Виноградська зі своїх поезій постає
рупором боротьби проти ворогів держави, за її держав-
ність, права і свободи людини, за чистоту не тільки рід-
ної мови, а й людських помислів. Її можна звинуватити
у будь-чому тільки не в байдужості.
Ніну Іванівну ніхто і ніщо не може настрахати – вона
завжди йде попереду, тому всі стріли недоброзичливців
попадають у неї, захищаючи весь натовп, що крокує за
нею. У її боротьбі немає напівтонів: ворога вона називає
ворогом, а зрадника – зрадником.
Посеред зради, підлості і бруду,
Продажності людців, нещирих сліз,
Я чорною вороною не буду,
Хоч упаду, так білою, униз.
Мені імпонує дуже влучна характеристика особистос-
ті Ніни Виноградської від її подруги Катерини Марійчук,
палкої поборниці України: «Поети – то особливі люди.
Поети – це осяйні зорі, послані Творцем, щоб освітити сі-
рий людський шлях, щоб просвітити згорьовану людську
душу, щоб розтопити скрижаніле людське серце, дати лет
приземленому людському тілу. З незліченної низки поетів,
де не кожен поет є поетом, Ніна Іванівна – ПОЕТ, народ-
жений зі словом у кулаці. Воно бунтує і гуртує, надихає
і окриляє, допомагає і підтримує, веде і направляє. Її слово
вміє любити і кохати, сміятися і плакати...
Я – берегиня, мати, просто жінка,
В якої доля писана в селі.
І я пишаюсь тим, що українка,
Я – кров моєї рідної землі.
Відколи Московія розпочала війну проти Украї-
ни, у Харкові вийшли друком три збірки поезій Ніни
Виноградської – «Обпалені крила янгола», «Річка ма-
миного слова» і «Поранені соняхи». Мені здається, що
кожне втрачене життя українського воїна у цій російсько-
українській війні, відновилося віршем у цих збірках.
А соняхи жовті стогнали, поранені в полі,
Солдатський спочинок останнім тут був у житті.
І плакали гірко дерева край шляху від болю
За тих, що невинно зостались на смертній путі..
Нова збірка «Три Василі» включає в себе три поеми,
весь поетичний доробок автора у цьому жанрі. Історична
минувшина України, як і сьогодення, торкається душев-
них переживань і знаходить свій відгук у творах. Вчинок
кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка по
поверненню полонених українців з татаро-турецької
неволі вразив поетку у саме серце – через призму особис-
того сприйняття народилася поема «Іван Сірко у Чорній
долині». Автор висловлює повну суголосність з велич-
ною історичною особою, непереможним полководцем,
палким захисником України Іваном Сірком...
Від чужинської навали недругів жорстоких,
Не програли жодну битву, не ступили й кроку
Вороги закляті наші на рідну країну...
Боронив Іван Сірко завжди батьківщину.
Поема «Голодомор» Ніни Виноградської неодноразо-
во перевидавалася і обійшла весь світ. Вона звучала на
радіо, за цим твором ставили спектаклі, знімали кіно...
Не дивно, що на гранітній плиті Меморіалу жертв Голо-
домору в Києві викарбувані слова саме цього твору:
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу, і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
У сьогоденні воєнних подій цей твір особливо болить
читачеві своєю оголеною правдою. Прийшло прозріння
до багатьох любителів комуністичного режиму і Радян-
ського Союзу. Разом з прозрінням прийшло і розумін-
ня того, що Росія ще з часів царату ніколи не була нам
дружнім народом, який прийшов на нашу землю повтор-
но творити геноцид українського народу, вона підтвер-
дила свій статус країни-агресора.
Табори ГУЛАГу
Сповнені по вінця
Горя і розпуки
У краях чужих.
Напились сибіри
Крові українців,
Вимостили землю
Кісточками їх.
Як справжній поет, Ніна Виноградська не може сто-
яти осторонь подій своєї країни. Її серце крається розпа-
чем від смертей українських воїнів на полі бою, їй болять
рани свого народу. Небачене свавілля і жорстокість во-
рога, його телевізійне невігластво і божевілля наносить
глибокі рани на межу несумісності з життям...
Лежать сини, що вчора ще жили,
Не розпізнати, ніби невідомі.
Від бетееру пригорща золи
І не потрібна вже нікому поміч...
І тільки безмежжя любові до України і його наро-
ду надає сил, допомагає триматися і гострити поетичне
слово авторки... І ця зброя безжально таврує злочинні
дії ворога, а душа жінки-патріотки виповнює своє слово
любов’ю, співчуттям і ніжністю до рідного народу і рід-
ної землі.
А ти, моя країнонько, живи
В усі часи, щаслива будь, єдина.
І не зганьби отої булави,
Яку в руках тримаєш, Україно.
Нова поема «Три Василі» присвячена трьом синам
українського народу, які в різний час стояли на сторожі
свободи людини і незалежності України – Василю Симо-
ненку, Василю Стусу і Василю Сліпаку. У героїв спільне
не тільки ім’я, вони мають спільну долю – відстоювати
українство в Україні і жертовно віддати свої життя зара-
ди Батьківщини, збереження національного духу і свобо-
ди України.
На цій чудовій золотій землі,
Де пахне м’ята, яблука і дині,
Вже проросли зерном три Василі,
Щоби життя віддати Україні.
Образи трьох Василів у поемі Ніни Виноградської
постають вірними синами своїх матерів і України, які
прожили своє життя, згідно вислову Василя Стуса, «не
набравшись скверни, ненависті, прокльону, каяття».
У сьогоденні з небосхилу нам світять три зірки Василів,
які стали прикладом для сучасників у борні за відстою-
вання української державності, свободи і прав громадя-
нина України. Автор поеми Ніна Виноградська разом зі
своїми героями «кличе люд здобути перемогу» і свято
у це вірить:
Здобути щастя на своїй землі,
Від ворогів її відвоювати –
Постануть всі сини, як Василі,
Яких народить українська мати.
Складні обставини сучасного періоду незалежності
України всередині країни, непорозуміння влади і суспіль-
ства, особисті обставини не ламають сили і духу поете-
си. Вона в постійній боротьбі, її слово завжди стоїть на
сторожі правди і людяності. Ніна Виноградська завжди
залишається вірною собі, не зраджує своїм принципам
висвітлення подій і ставленням до свого народу.
Олександра КІРІЙ, письменниця
м. Харків
часто буває на слуху. Автора одинадцяти поетичних
збірок, заслуженого діяча мистецтв України, члена На-
ціональної спілки письменників та Національної спілки
журналістів України знають школярі і студенти. Її при-
ватне життя вже давно тісно переплелося з громадською
діяльністю. Вона частий гість громадських організацій
і сама є очільницею Харківського обласного відділення
Конгресу української інтелігенції.
Ніна Іванівна за освітою інженер, за покликанням
журналіст, а в душі з юних літ відчуває себе поетом. Та,
поєднуючи красиве і корисне, завжди залишається со-
бою – палким прихильником українського слова, побор-
ником вільної і незалежної України.
Для мене Ніна Виноградська зі своїх поезій постає
рупором боротьби проти ворогів держави, за її держав-
ність, права і свободи людини, за чистоту не тільки рід-
ної мови, а й людських помислів. Її можна звинуватити
у будь-чому тільки не в байдужості.
Ніну Іванівну ніхто і ніщо не може настрахати – вона
завжди йде попереду, тому всі стріли недоброзичливців
попадають у неї, захищаючи весь натовп, що крокує за
нею. У її боротьбі немає напівтонів: ворога вона називає
ворогом, а зрадника – зрадником.
Посеред зради, підлості і бруду,
Продажності людців, нещирих сліз,
Я чорною вороною не буду,
Хоч упаду, так білою, униз.
Мені імпонує дуже влучна характеристика особистос-
ті Ніни Виноградської від її подруги Катерини Марійчук,
палкої поборниці України: «Поети – то особливі люди.
Поети – це осяйні зорі, послані Творцем, щоб освітити сі-
рий людський шлях, щоб просвітити згорьовану людську
душу, щоб розтопити скрижаніле людське серце, дати лет
приземленому людському тілу. З незліченної низки поетів,
де не кожен поет є поетом, Ніна Іванівна – ПОЕТ, народ-
жений зі словом у кулаці. Воно бунтує і гуртує, надихає
і окриляє, допомагає і підтримує, веде і направляє. Її слово
вміє любити і кохати, сміятися і плакати...
Я – берегиня, мати, просто жінка,
В якої доля писана в селі.
І я пишаюсь тим, що українка,
Я – кров моєї рідної землі.
Відколи Московія розпочала війну проти Украї-
ни, у Харкові вийшли друком три збірки поезій Ніни
Виноградської – «Обпалені крила янгола», «Річка ма-
миного слова» і «Поранені соняхи». Мені здається, що
кожне втрачене життя українського воїна у цій російсько-
українській війні, відновилося віршем у цих збірках.
А соняхи жовті стогнали, поранені в полі,
Солдатський спочинок останнім тут був у житті.
І плакали гірко дерева край шляху від болю
За тих, що невинно зостались на смертній путі..
Нова збірка «Три Василі» включає в себе три поеми,
весь поетичний доробок автора у цьому жанрі. Історична
минувшина України, як і сьогодення, торкається душев-
них переживань і знаходить свій відгук у творах. Вчинок
кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка по
поверненню полонених українців з татаро-турецької
неволі вразив поетку у саме серце – через призму особис-
того сприйняття народилася поема «Іван Сірко у Чорній
долині». Автор висловлює повну суголосність з велич-
ною історичною особою, непереможним полководцем,
палким захисником України Іваном Сірком...
Від чужинської навали недругів жорстоких,
Не програли жодну битву, не ступили й кроку
Вороги закляті наші на рідну країну...
Боронив Іван Сірко завжди батьківщину.
Поема «Голодомор» Ніни Виноградської неодноразо-
во перевидавалася і обійшла весь світ. Вона звучала на
радіо, за цим твором ставили спектаклі, знімали кіно...
Не дивно, що на гранітній плиті Меморіалу жертв Голо-
домору в Києві викарбувані слова саме цього твору:
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу, і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
У сьогоденні воєнних подій цей твір особливо болить
читачеві своєю оголеною правдою. Прийшло прозріння
до багатьох любителів комуністичного режиму і Радян-
ського Союзу. Разом з прозрінням прийшло і розумін-
ня того, що Росія ще з часів царату ніколи не була нам
дружнім народом, який прийшов на нашу землю повтор-
но творити геноцид українського народу, вона підтвер-
дила свій статус країни-агресора.
Табори ГУЛАГу
Сповнені по вінця
Горя і розпуки
У краях чужих.
Напились сибіри
Крові українців,
Вимостили землю
Кісточками їх.
Як справжній поет, Ніна Виноградська не може сто-
яти осторонь подій своєї країни. Її серце крається розпа-
чем від смертей українських воїнів на полі бою, їй болять
рани свого народу. Небачене свавілля і жорстокість во-
рога, його телевізійне невігластво і божевілля наносить
глибокі рани на межу несумісності з життям...
Лежать сини, що вчора ще жили,
Не розпізнати, ніби невідомі.
Від бетееру пригорща золи
І не потрібна вже нікому поміч...
І тільки безмежжя любові до України і його наро-
ду надає сил, допомагає триматися і гострити поетичне
слово авторки... І ця зброя безжально таврує злочинні
дії ворога, а душа жінки-патріотки виповнює своє слово
любов’ю, співчуттям і ніжністю до рідного народу і рід-
ної землі.
А ти, моя країнонько, живи
В усі часи, щаслива будь, єдина.
І не зганьби отої булави,
Яку в руках тримаєш, Україно.
Нова поема «Три Василі» присвячена трьом синам
українського народу, які в різний час стояли на сторожі
свободи людини і незалежності України – Василю Симо-
ненку, Василю Стусу і Василю Сліпаку. У героїв спільне
не тільки ім’я, вони мають спільну долю – відстоювати
українство в Україні і жертовно віддати свої життя зара-
ди Батьківщини, збереження національного духу і свобо-
ди України.
На цій чудовій золотій землі,
Де пахне м’ята, яблука і дині,
Вже проросли зерном три Василі,
Щоби життя віддати Україні.
Образи трьох Василів у поемі Ніни Виноградської
постають вірними синами своїх матерів і України, які
прожили своє життя, згідно вислову Василя Стуса, «не
набравшись скверни, ненависті, прокльону, каяття».
У сьогоденні з небосхилу нам світять три зірки Василів,
які стали прикладом для сучасників у борні за відстою-
вання української державності, свободи і прав громадя-
нина України. Автор поеми Ніна Виноградська разом зі
своїми героями «кличе люд здобути перемогу» і свято
у це вірить:
Здобути щастя на своїй землі,
Від ворогів її відвоювати –
Постануть всі сини, як Василі,
Яких народить українська мати.
Складні обставини сучасного періоду незалежності
України всередині країни, непорозуміння влади і суспіль-
ства, особисті обставини не ламають сили і духу поете-
си. Вона в постійній боротьбі, її слово завжди стоїть на
сторожі правди і людяності. Ніна Виноградська завжди
залишається вірною собі, не зраджує своїм принципам
висвітлення подій і ставленням до свого народу.
Олександра КІРІЙ, письменниця
м. Харків
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію